Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №522/16342/25 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/16342/25

Провадження 2/522/2226/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

19 травня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого - судді Науменко А.В.,

за участю секретаря судового засідання – Зелінська К.Ю.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Державний реєстратор Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської району Одеської області Єрошенко Олександр Борисович про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Приймачука С.І. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа Державний реєстратор Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської району Одеської області Єрошенко О.Б. про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 є власником 1/2 об`єкту нерухомого майна – одноповерхового садового будинку та надвірних споруд: літня кухня, сарай, туалет загальною площею 42,7 кв.м., який розташовано на земельній ділянці площею 0,0185 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачу ОСОБА_2 на праві власності також належить 1/2 частки на одноповерховий садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з копією технічного паспорту від 31.05.2011, виготовленого КП «ОМБТІ та РОН» на одноповерховий садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , фактична площа садового будинку, що належить на праві власності ОСОБА_2 складає 42,7 кв.м., з яких самочинно збудованими приміщеннями є приміщення прибудови літера а2 під номером 2-1 (коридор), площею 8,3 кв.м., прибудови літера а1 під номером 2-2 (літня житлова), площею 7,5 кв.м., та садового будинку літера А під номером 2-3, площею 9,7. Загальна площа самовільно збудованих приміщень складає 25,5 кв.м.

Позивачу стало відомо, що за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності в ДРРП на неіснуючий об`єкт нерухомого майна.

Так, відповідно до інформаційної довідки №430173490 від 05 червня 2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (далі - ДРРП), вбачається, що 24 грудня 2021 за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на нерухоме майно - садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 44 кв.м. Об`єкту нерухомого майна присвоєно реєстраційний номер 2545930651100 з відкриттям розділу реєстрація ОНМ.

Для реєстрації права власності ОСОБА_2 надав державному реєстратору Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області технічний паспорт серія та номер НОМЕР_1 , виданий 22 грудня 2021, видавник ФОП ОСОБА_3 , довідку №123 від 22.12.2021, видану ФОП ОСОБА_3 та довідку серія та номер: 07/65001-851, видана 25.05.2019, видавник: Одеська дирекція акціонерного товариства «Укрпошта».

Адресу садового будинку було змінено з АДРЕСА_1 на АДРЕСА_2 , право спільної часткової власності на вказаний житловий будинок фактично було припинено, а за ОСОБА_2 зареєстровано частку у праві власності в розмірі 1/1.

Позивач зазначає, що ОСОБА_2 надав Державному реєстратору Білгород-Дністровського району Одеської області для вчинення реєстраційних дій щодо об`єкта нерухомого майна – садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 документи, які містять завідомо неправдиві відомості, що є неприпустимим, виходячи з положень чинного законодавства України, вказані дії порушують його права як співвласника, а частка у спільній власності була припинена без його відома. Дані обставини й стали підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 липня 2025 року по справі було відкрито провадження в загальному позовному проваджені.

Ухвалою суду від 18 серпня 2025 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів. Витребувано у КР «БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ» Одеської міської ради належним чином завірені копії правовстановлюючих документів, на підставі яких ОСОБА_2 отримав право власності на 1/2 частину об`єкту нерухомого майна - садовий будинок, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 .

11 вересня 2025 року на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси по даній справі було застосовано заходи забезпечення позову, а саме накладено арешт на садовий (дачний) будинок, який розташовано за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 44 кв. м, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2545930651100, який зареєстровано за ОСОБА_2 ..

Заборонено державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві і Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо садового (дачного) будинку, який розташовано за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 44 кв. м, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2545930651100, який зареєстровано за ОСОБА_2 ..

Відзив на позовну заяву від відповідача ОСОБА_2 у встановлений судом строк не надходив.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2025 року у справі закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

25 лютого 2026 року до суду надійшло клопотання представника відповідача адвоката Лисевича С.В. про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення судового засідання, призначеного на 03 березня 2026 року.

Дане клопотання було задоволено судом, надано час представнику відповідача для ознайомлення з матеріалами справи та відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 02 квітня 2026 року.

У судове засідання призначене на 02 квітня 2026 року з`явився представник позивача — адвокат Приймачук С.І. та представник відповідача — адвокат Лисевич С.В.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву в письмовому вигляді не скористався, представник відповідача зазначив, що заперечення проти позову будуть висловлені ним під час виступу з вступним словом.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Приймачук С.І. позовні вимоги підтримав, просив суд у їх задоволенні у повному обсязі. Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Лисевич С.В. проти позову заперечував з підстав недоведеності позовних вимог та неналежності доказів поданих позивачем на підтвердження обставин на яких грунтуються позовні вимоги.

Представник позивача — адвокат Приймачук С.І. заявив усне клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні з метою надання йому часу на підготування заперечень з приводу доводів представника відповідача. Представник відповідача не заперечував проти оголошення перерви. Судом було задоволено дане клопотання та оголошено перерву у судовому засіданні до 19 травня 2026 року.

19 травня 2026 року до суду надійшло клопотання представника позивача — адвоката Приймачука С.І. про поновлення строку подання доказу та долучення до матеріалів справи висновку судової будівельно-технічної експертизи №893 від 08.05.2026 року.

У судове засідання призначене на 19.05.2026 з`явився представник позивача – адвокат Приймачук С.І., представник відповідача — адвокат Лисевич С.В. у судове засідання не з`явився, проте 13 травня 2026 року направив до суду клопотання згідно якого просив здійснювати подальший розгляд справи за його відсутності та відсутності відповідача ОСОБА_2 .

Третя особа державний реєстратор Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської району Одеської області Єрошенко О.Б. у судове засідання не з`явився, про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Суд заслухавши думку представника позивача, вирішив продовжити розгляд справи за відсутності відповідача та його представника, а також третьої особи.

У судовому засіданні, представник позивача адвокат Приймачук С.І. підтримав клопотання про поновлення строку подання доказів, просив його задовольнити та долучити до матеріалів справи висновок експерта, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Протокольною ухвалою суду дане клопотання було задоволено, долучено до матеріалів справи висновок судової будівельно-технічної експертизи №893 від 08.05.2026 року.

З матеріалів справи судом встановлені наступні обставини справи.

ОСОБА_1 на підставі Договору дарування від 27 жовтня 1994 року, який посвідчено державним нотаріусом Третьої державної нотаріальної контори Пучковою І.А. та зареєстровано в реєстрі за номером 115, стр. 172 кн. 4С, є власником 1/2 об`єкту нерухомого майна – одноповерхового садового будинку та надвірних споруд: літня кухня, сарай, туалет загальною площею 42,7 кв.м., який розташовано на земельній ділянці площею 0,0185 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з копією технічного паспорту від 31.05.2011, виготовленого КП «ОМБТІ та РОН» на одноповерховий садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 на праві власності належить 1\2 частки на одноповерховий садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Фактична площа садового будинку що належить на праві власності ОСОБА_2 складає 42,7 кв.м., з яких самочинно збудованими приміщеннями є приміщення прибудови літера а2 під номером 2-1 (коридор), площею 8,3 кв.м., прибудови літера а1 під номером 2-2 (літня житлова), площею 7,5 кв.м., та садового будинку літера А під номером 2-3, площею 9,7. Загальна площа самовільно збудованих приміщень складає 25,5 кв.м.

Згідно інформаційної довідки №430173490 від 05 червня 2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, 24 грудня 2021 року за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на нерухоме майно - садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 44 кв.м. Об`єкту нерухомого майна присвоєно реєстраційний номер 2545930651100 з відкриттям розділу реєстрація ОНМ.

Для реєстрації права власності ОСОБА_2 надав державному реєстратору Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області Єрошенко О.Б. технічний паспорт серія та номер Т101: НОМЕР_2 , виданий 22 грудня 2021, видавник ФОП ОСОБА_3 , довідку №123 від 22.12.2021, видану ФОП ОСОБА_3 та довідку серія та номер:07/65001-851, видана 25.05.2019, видавник: Одеська дирекція акціонерного товариства «Укрпошта».

Згідно Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (далі - ЄДЕССБ), Реєстраційний номер документу ТІ01:4535-2836-6291-5581, об`єктом інвентаризації зазначено садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею приміщень 44,0 кв.м. висотою будівлі 5,6 м. Відповідно до поверхових планів, садовий будинок складається з двох поверхів.

У Довідці Вих. №123 від 22.12.2021, виданій ФОП ОСОБА_3 вказано наступне: «Згідно замовлення №123 від 22.12.2021 було проведено технічну інвентаризацію садового (дачного) будинку за адресою: АДРЕСА_2 . На момент технічної інвентаризації було встановлено, що літ. «А» садовий будинок загальною площею 44,0 кв.м., основною 35,7 кв.м., №1-3 огорожа, І – мощення, було побудовано до 1992 року. У зв`язку з тим, що вказаний садовий будинок літ «А», №1-3 огорожа, І – мощення, було побудовано до 05.08.1992 року, відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001р. за №127, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2021р. за №582/5773 (із змінами та доповненнями) він не є самочинним будівництвом та не підлягає введенню в експлуатацію.

Проте у вищевказаній довідці жодним чином не зазначено на підставі яких саме документів та відомостей ФОП ОСОБА_3 встановив, що садовий будинок за адресою: АДРЕСА_2 побудовано до 05.08.1992.

При цьому встановлено, що на момент проведення технічної інвентаризації 22.12.2021 та видачі Довідки №123 від 22.12.2021 садового будинку за адресою: АДРЕСА_2 взагалі не існувало.

Згідно запису про зміни речового права, номер запису про право власності/довірчої власності: 45930452 від 24 грудня 2021 року, адресу садового будинку було змінено з АДРЕСА_1 на АДРЕСА_2 , право спільної часткової власності на вказаний житловий будинок фактично було припинено, а за ОСОБА_2 зареєстровано частку у праві власності в розмірі 1/1, індексний номер рішення: 62587167.

У відповіді Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 01 травня 2025 року за №01-6/146-пр стосовно інформації про реєстрацію документів дозвільного/декларативного характеру щодо об`єкту за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 зазначено, що в Реєстрі будівельної діяльності відсутня інформація стосовно видачі/реєстрації документів дозвільного/декларативного характеру щодо об`єкту будівництва за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , замовник ОСОБА_2 ..

Також до управління не надходили та Управлінням не реєструвались документи дозвільного/декларативного характеру на виконання будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за вищевказаними адресами.

29 травня 2025 Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради на підставі заяви ОСОБА_1 було проведено обстеження садового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

За результатами якого було складено Акт обстеження об`єкта містобудування щодо дотримання законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові на території м. Одеси, в якому встановлено: «При візуальному огляді земельної ділянки заявника ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , встановлено факт наявності одноповерхової споруди (садового будиночку), яка має спільну стінку з садовим будинком АДРЕСА_1 . 2-х поверхової будівлі, яка відображена в технічному паспорті на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_2 станом на 22.12.2021, виготовленого ФОП ОСОБА_3 не виявлено. Об`єкт не експлуатується тривалий час, зачинений, будь-які будівельні роботи не проводяться. Згідно наявної інформації в Реєстрі будівельної діяльності відсутня інформація щодо реєстрації дозвільних документів на проведення підготовчих або будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_2 ». До даного акту обстеження додано фотофіксацію садового будинку, проте суд звертає увагу, що додані фотографії не дозволяють суду пересвідчитись у вірності висновків комісії.

Поряд з цим представником позивача надано до суду Висновок судового експерта №893 судової будівельно-технічної експертизи по справі №522/16342/25 від 08.05.2026, яким встановлено, що при співставленні даних натурного обстеження з даними технічного паспорту на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , реєстр. №ТІО1:4535-2836-6291-5581 від 23.12.2021 виконаного ФОП ОСОБА_3 станом на 23 грудня 2021 року, в частині відповідності складу будівель та споруд, а також їх об`ємно-планувальним характеристикам, на дату проведення дослідження, встановлені наступні невідповідності:

?зазначене приміщення «4», загальною площею 18,5 кв.м, яке могло бути утворене в результаті надбудови другого поверху на приміщеннями «2», «3», про що свідчить поява нових конструктивних елементів, а саме залізобетонного перекриття та сходів, збільшення висоти будівлі та об`єму будівлі – не відповідає дійсності, будівля одноповерхова і немає ознак реконструкції, надбудови приміщень, зміни конструкції даху, зміни геометричних розмірів.

?зазначена висота будівлі 5,6 м, не відповідає дійсності, за результатами проведених обмірів становить – частини будинку літ. «А» - 3,1 м, прибудов – 2,9 м та 2,15 м.

?зазначений показник площі забудови – 34,1 кв.м, не відповідає дійсності, за результатами проведених обмірів та розрахунків складає 29,9 кв.м.

?зазначений об`єм будівлі в розмірі 191 куб.м, не відповідає дійсності, за результатами проведених обмірів та розрахунків складає 82,9 куб.м.

В мотивувальній частині висновку експерта зазначено, що садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який існує станом на дату проведення натурного обстеження в частині складу будівель та споруд, а також їх об`ємно-планувальним характеристикам відповідає садовому будинку зазначеному у технічному паспорті, виготовленого КП «ОМБТІ та РОН» на одноповерховий садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 станом від 29.06.1994 року, будь-яких ознак реконструкції, будівельних робіт та не мав змін в частині зовнішніх габаритних розмірів та змін конструктивних елементів та не має будь-яких ознак реконструкції, надбудови приміщень, зміни конструкції даху.

Підсумовуючи, згідно запису про зміни речового права, номер запису про право власності/довірчої власності: 45930452 від 24 грудня 2021 державним реєстратором на підставі заяви ОСОБА_2 було змінено адресу садового будинку з АДРЕСА_1 на адресу: АДРЕСА_2 , право спільної часткової власності на вказаний садовий будинок суб`єктами якого були ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично припинено без згоди ОСОБА_1 , а за ОСОБА_2 зареєстровано частку у праві власності в розмірі 1/1 на двоповерховий садовий будинок, якого згідно висновку судового експерта на місцевості не існує.

Вирішуючи даний спір суд виходить із наступного:

У статті 2 ЦПК України вказано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. і саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв`язку з цим обмежувати право на судовий захист.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Право на доступ до суду, передбачено пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає таке: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру».

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Жоффер де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.

Стаття 16 ЦК врегульовує захист цивільних прав та інтересів судом та передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів судом, який не є вичерпним, адже тут же зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За правилами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до частини першої-третьої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно із частиною третьою статті 364 ЦК України у разі виділу співвласником у натурі частки зі спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 331 ЦК України, особа може набути право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) нею. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №1952-ІV від 01.07.2004 року (далі Закон №1952).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону №1952, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17).

Також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 та від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 зроблено висновок про те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону №1952, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

Частиною 2 ст. 18 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 (далі - Порядок реєстрації).

За ч. 8 ст. 18 цього Закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 22 Закону документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Відповідно до пункту 6 Порядку реєстрації державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених Порядком реєстрації.

При цьому суд звертає увагу на те, що за відсутності нотаріально посвідченого договору чи рішення суду щодо порядку користування будинками, будівлями та спорудами беруться до уваги заяви всіх співвласників, підписи яких засвідчені нотаріально.

Однак такої домовленості між співвласниками досягнуто не було, а тому за відсутності письмової згоди іншого співвласника державний реєстратор повинен був відмовити у здійсненні реєстраційної дії.

Відповідно до ст. 3 Закону №1952 загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону №1952, у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Пунктами 1-4 ч. 3 ст. 10 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державний реєстратор, зокрема: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться в Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи.

Отже, серед обов`язків державного реєстратора є встановлення відсутності суперечностей між заявленими й уже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а для перевірки цієї інформації з метою недопущення подвійної державної реєстрації прав державний реєстратор повинен, зокрема, запитувати інформацію від органів, які відповідно до чинного на час оформлення прав законодавства проводили таке оформлення, вимагати в разі потреби подання додаткових документів тощо (постанова Верховного Суду від 02.02.2021 року у справі № 909/1286/19, ЄДРСРУ № 94797909).

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону №1952, у разі відсутності відкритого на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості розділу в Державному реєстрі прав відомості про інші речові права та суб`єкта (суб`єктів) цих прав, обтяження речових прав та суб`єкта (суб`єктів) цих обтяжень вносяться до спеціального розділу Державного реєстру прав, крім випадків, якщо така державна реєстрація проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності.

Частиною 2 ст. 18 Закону №1952-ІV передбачено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Згідно з п. 10-1 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України№ 1127 від 25.12.2015 (далі - Постанова КМУ №1127), під час формування та реєстрації заяви щодо державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, утворений у результаті нового будівництва чи реконструкції, на об`єкт незавершеного будівництва автоматично за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у режимі реального часу отримуються відомості Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі - Єдиний реєстр документів) про документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, або у разі проведення державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва - про документ, що відповідно до вимог законодавства дає право на проведення будівельних робіт.

Відповідно до п. 77 Постанови КМУ №1127, державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт проводиться відповідно до статті 331 Цивільного кодексу України щодо особи, яка здійснювала будівництво такого об`єкта (замовник будівництва), чи у випадку, передбаченому статтею 332 Цивільного кодексу України, - щодо особи, яка є власником закінченого будівництвом об`єкта, реконструкція якого проводилася, якщо інше не встановлено договором або законом.

Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт проводиться за наявності відомостей про технічні характеристики такого закінченого будівництвом об`єкта, про прийняття його в експлуатацію та про присвоєння адреси (крім випадку проведення реконструкції об`єкта, що не має наслідком його поділ, виділ частки або об`єднання), отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт є відсутність однієї і більше відомостей, передбачених цим пунктом, крім випадків, передбачених пунктами 78, 79 та 80 цього Порядку.

Відповідно до п. 80 Постанови КМУ №1127, державна реєстрація права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р. та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, також може проводитися на підставі документів, передбачених статтею 31 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”.

Якщо у відомостях про адресу завершеного будівництвом об`єкта, передбаченого цим пунктом, відсутні необхідні реквізити адреси, передбачені частиною четвертою статті 26-3 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, застосовуються пункти 77 або 79 цього Порядку.

Судом встановлено, що станом на 24.12.2021 - дату подачі документів для внесення до ДРРП відомостей щодо реєстрації речового права на об`єкт нерухомого майна, у державного реєстратора Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, Єрошенко О.Б. було відсутнє прийняте у законний спосіб рішення щодо присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси: АДРЕСА_2 .

Згідно з п. 79 Постанови КМУ №112779, державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт у разі присвоєння завершеному будівництвом об`єкту адреси без застосування Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва проводиться за наявності документа, що підтверджує присвоєння такому об`єкту адреси, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту. Такий документ за наданими заявником у заяві реквізитами та відомостями про суб`єкта, що здійснював присвоєння закінченому будівництвом об`єкту адреси, отримується державним реєстратором шляхом звернення до відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

Документ, що підтверджує присвоєння закінченому будівництвом об`єкту адреси, не вимагається у разі державної реєстрації права власності на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстроване в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник у поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки, за яким державним реєстратором отримуються відомості Державного земельного кадастру з метою встановлення місця розташування земельної ділянки, на якій споруджено відповідний об`єкт, для подальшого відображення його адреси. Дія цього абзацу не застосовується, якщо у відомостях про місце розташування земельної ділянки відсутні всі необхідні реквізити адреси, передбачені частиною четвертою статті 26-3 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”.

Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради у листі №01-19/633 від 29 квітня 2025 зазначив, що за наявною в Департаменті інформацією, рішень про передачу у власність, надання в користування (оренду) земельної ділянки гр. ОСОБА_2 , за адресами: м. Одеса, вул. Новоберегова, 79 та м. Одеса, вул. Новоберегова, 79/1, Одеською міською радою не приймалося.

Відповідно до інформаційної довідки №430173490 від 06 червня 2025, Державному реєстратору Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області Єрошенко О.Б. для проведення реєстраційної дії щодо зміни речового права, номер запису 45930452 було надано довідку серія та номер 07/65001-851 видану 25.05.2019, видавник: Одеська дирекція АТ «Укрпошта».

Із вищевказаної довідки Одеської дирекції АТ «Укрпошта» слідує, що з метою надання поштових послуг та інших послуг, відповідно до Статуту АТ «Укрпошта», на підставі заяви ОСОБА_2 про реєстрування у реєстрі поштового обслуговування Одеської дирекції акціонерного товариства «Укрпошта» садовому будинку було присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_2 , як самостійній поштовій одиниці.

Однак, на час здійснення такої державної реєстрації ОД АТ «Укрпошта» не мала повноважень на надання такої довідки щодо адреси реєстрації об`єкта.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 10 Закону №1952-IV визначено, що державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону №1952-ІV, державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Відповідно до ст. 22 Закону №1952-IV, документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Не розглядаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, з пошкодженнями, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, а також оформлені з порушенням вимог законодавства.

Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Згідно ст. 24 Закону 1952-IV, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Наявними у матеріалах справи доказами, підтверджено, що ОСОБА_2 при реєстрації права власності на садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 подано недостовірні документи технічної інвентаризації, а, саме: технічний паспорт серія та номер НОМЕР_1 , виданий 22 грудня 2021, видавник ФОП ОСОБА_3 , довідку вих. №123 від 22.12.2021, видавник ФОП ОСОБА_3 , а також враховуючи відсутність у ОСОБА_2 права користування земельною ділянкою, відсутність реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, відсутність відомостей щодо реєстрації змін до адреси об`єкту нерухомого майна, що слід розцінювати як відсутність належних документів, у Державного реєстратора Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, Єрошенко О.Б. були відсутні підстави для реєстрації речового права на об`єкт нерухомого майна – реєстраційний номер нерухомого майна: 2545930651100, а тому вказане рішення державного реєстратора підлягає скасуванню.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 14 Закону №1952, Розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

У зв`язку із цим, виникає необхідність у скасуванні рішення Державного реєстратора Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_4 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на об`єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер нерухомого майна:2545930651100, індексний номер рішення: 62587167.

Вимогами ч. 7 ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у разі ухвалення судом рішення про закриття розділу Державного реєстру прав у випадках, передбачених цією статтею, закриття відповідного розділу допускається виключно в разі, якщо таким судовим рішенням вирішується питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об`єкт нерухомого майна, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі прав.

Згідно ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 Кодексу Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, суд повно та всебічно встановивши обставини справи, надавши належну правову оцінку доказам, наявним в матеріалах справи приходить до висновку про доведеність позивачем позовних вимог та ненадання відповідачем жодних доказів на спростування доводів позивача. При таких обставинах позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Державний реєстратор Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської району Одеської області Єрошенко О.Б. про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Поряд з цим суд звертає увагу, що позивач звільнений від сплати судового збору згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а тому з відповідача на користь позивача судовий збір не стягується.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 77, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Державний реєстратор Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської району Одеської області Єрошенко Олександр Борисович про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Закрити розділ у Державному реєстрі прав на об`єкт нерухомого майна №254930651100, дата та час державної реєстрації: 24.12.2021, 20:20:21, підстава: технічний паспорт, серія та номер: ТІ01:4535-2836-6291-5581, виданий 22.12.2021, видавник: ЄДЕССБ, відомості внесено до реєстру 24.12.2021, 20:30:57, ОСОБА_4 , Сергіївська селищна рада Білгород-Дністровського району Одеської області, Одеська обл., індексний номер рішення: 62587167 та припинити речове право: 45930452.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_4 від 24 грудня 2021, індексний номер рішення 62587167, на підставі якого за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна, який розташовано за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 44 кв. м, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1583354614123.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Суддя А.В. Науменко

Повний текст рішення виготовлений 26.05.2026 року.

Суддя А.В. Науменко

19.05.26