Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №607/18181/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.05.2026 Справа №607/18181/25 Провадження №2/607/1734/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Стельмащука П.Я., за участю секретаря судового засідання Лазоренко Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , у якому просить в порядку поділу майна подружжя визнати за нею право власності на 1/2 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що сторони з 11.10.1986 по 15.11.2005 перебували у шлюбі. За час перебування сторін у шлюбі вони набули спільне майно, а саме квартиру АДРЕСА_2 . На даний час сторони не можуть дійти згоди щодо поділу майна, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 03.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання 21.05.2026 позивач ОСОБА_1 не з`явилась. Представник позивача ОСОБА_3 подав заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримує. Щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідно до ч. 1 статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання, в тому числі 21.05.2026, не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзиву на позов не подав, про поважність причин неприбуття в судове засідання не повідомив. А тому, відповідно до ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.

Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено до 11.15 год. 26.05.2026.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, здійснює розгляд справи без участі сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 11.10.1986 по 15.11.2005 сторони перебували у шлюбі, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00050840580 від 25.04.2025.

05.09.1995 ОСОБА_4 та ОСОБА_2 уклали договір купівлі продажу квартири, посвідчений державним нотаріусом Другої Тернопільського державної нотаріального контори за номером в реєстрі 6325.

Згідно із договором ОСОБА_2 купив належну ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності виданого управлінням житлово-комунального господарства виконкому Тернопільської міської Ради народних депутатів від 10.07.1995 за №339, зареєстрованого Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 10.07.1995 за №339, чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_3 .

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 436533616 від 23.07.2025, квартира АДРЕСА_4 , загальною площею 75,8 кв.м., житловою площею 47,9 кв.м., належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі вищенаведеного договору купівлі-продажу.

За змістом статті 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України (далі – КпШС України), який діяв на час набуття відповідачем, який перебував у шлюбі із позивачем, згаданої квартири, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

На момент розірвання шлюбу між сторонами діяла схожа норма Сімейного кодексу України (далі - СК України). А саме, статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж трактування міститься й у ч. 3 ст. 368 ЦК України. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що квартира була придбана відповідачем у період перебування у шлюбі з позивачем, а отже належить сторонам на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 статті 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно із статтею 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної вартості подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому, суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно із нормами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач в судове засідання не з`явився та не представив суду жодних доказів щодо безпідставності вимог позивача.

Враховуючи те, що сторонами не досягнуто згоди щодо поділу спільного майна, виходячи з презумпції рівності часток подружжя, суд дійшов до переконання про необхідність задовольнити позов та в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за позивачем право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Іншу частину цієї ж квартири залишити у власності відповідача.

Так як позовні вимоги задоволені, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 8338,00 грн судового збору, який сплачений позивачем при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 280, 282, 284, 287, 289, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 . Іншу 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 залишити у власності ОСОБА_2 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 8338,00 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , місце проживання – АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 , місце проживання – АДРЕСА_1 .

Рішення складено та підписано 26.05.2026.

Головуючий суддя П. Я. Стельмащук