Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №607/4712/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.05.2026 Справа №607/4712/26 Провадження №2-а/607/191/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого Ромазана В.В.

за участю секретаря Бойко О.В.

представника позивача Войнарського А.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача адвокат Войнарський А.Й. в інтересах ОСОБА_1 03.03.2026 звернувся в суд із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, згідно із яким просить скасувати постанову ТВО начальникаІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 №R219745 від 28.11.2025 (надалі – спірна постанова) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП у розмірі 17000 грн. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що стосовно ОСОБА_1 відповідачем 28.11.2025 винесено спірну постанову за те, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК, чим порушив правила військового обліку. Зазначив, що на думку позивача, відповідачем допущено порушення процедури притягнення позивача до адмінітсративної відповідальності, оскільки протокол про адміністративне правопорушення, що передує винесення постанови, стсоовно останнього, не складався. Також звертає увагу суду на те, що у спірній постанові не конкретизовано час та місце, суть адміністративного правопорушення, не зазначено чи воно є триваючим. Вказав, що доказів, які б підтверджували винуватість позивача у вчиненні спірного правопорушення, на думку сторони позивача, не надано. Також, звертає увагу суду на ту осбтавину, що позивач не був присутній під час складання спірної постанови, його не було ознайомлено із її змістом. Про спірну постанову ОСОБА_1 дізнався 25.02.2026 під час ознайомлення із нею у Тернопільському відділі державної виконавчої служби у Тернопільській області Західного міжрегіонального уравління Міністерства юстиції. Відтак, просить поновити позивачу строк звернення із даним позовом.

Відповідач відзиву на позов не подавав.

Ухвалою судді від 20.03.2026 року у справі відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду, з повідомленням сторін.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Войнарський А.Й. позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судові засідання повторно не з`явився, про місце, дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином в порядку, передбаченому ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), шляхом направлення тексту повістки до його електронного кабінету, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою про доставку електронного документу.

Однак, явку свого представника відповідач у судове засідання не забезпечив, що, відповідно до частини 3 ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

Як вбачається із постанови т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № R219745 від 28.11.2025, ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.

Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вказаній постанові зазначено те, що «…за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження ВЛК (п.2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», чим допустив порушення правил військового обліку…» У зв`язку із вищевказаним, відповідач вважає, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП.

Спірною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн.

Із даних застосунку «Резерв+», які надав позивач встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , є військовозобов`язаним, 22.04.2025 уточнив свої військово-облікові дані. Також, інформація із «Резрв+» не містить дату проходження позивачем ВЛК, скерування його на таке проходження, а також його придатність до військової служби.

Відповідач таких даних суду не надав.

21.01.2026 головним державним виконавцем Тернопільського відділу ДВС Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з приводу примусового виконання постанови R219745 від 28.11.2025, що видана ІНФОРМАЦІЯ_5 про стягнення із ОСОБА_1 у користь держави штрафу в сумі 34000 грн.

25.02.2026 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Тернопільського відділу ДВС Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про надання йому копії спірної постанови, яку отримав 25.02.2026, про що свідчить відмітка про її отримання та його особистий підпис.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).

Частинами першою та другою статті 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до вимог статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до вимог статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Статтями 17 та 65 Конституції України установлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави та справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань було оголошено проведення в Україні загальної мобілізації.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно із частиною 1 статті 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Пунктом 12 частини 1 статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ) військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до абзацу 4 частини 10 статті 1 Закону №2232-XII громадяни зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Згідно із п.п. 4 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.

Отже, положеннями вищевказаних нормативно-правових актів встановлено обов`язок військовозобов`язаних громадян України проходити медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби.

Законом України «Про внесенні змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-ІХ від 21.03.2024 (далі Закон № 3621-ІХ) виключено таку підставу для зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобов`язаних громадян, яких за станом здоров`я визнано непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-IX було встановлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом (тобто до 04 лютого 2025 року) підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

15 лютого 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №4235-ІХ від 12 лютого 2025 року (далі - Закон №4235-ІХ), яким внесені зміни до Закону №3621-IX та п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення викладено в новій редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2025 року № 519 внесенні зміни до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 зі змінами, зокрема абзац другий пункту 69 викладено в такій редакції: «Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію».

Системний аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що обов`язок з проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби покладається на громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності вказаним вище Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю). Вказані громадяни зобов`язані до 05 червня 2025 року самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Однак, Відповідач не надав доказів про те, що позивач був визнаний «обмежено придатним до військової служби» до набрання чинності вказаним вище Законом, відтак у нього був обов`язок самостійно звернутись до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника з метою отримання направлення на ВЛК для проходження медичного огляду у строк до 05.06.2025. При цьому, суд констатує, що матеріали справи, у тому числі витяг, який надав позивач із застосунку «Резерв+», а також спірна постанова Відповідача таких даних не містять.

Відповідно до п. 3.1 глави 3 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14.08.2008 № 402 (далі - Положення), у редакції чинній на момент винесення спірної постанови, медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті.

Відомості з направлення, сформованого за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, надсилаються до ІКС шляхом електронної інформаційної взаємодії.

Відповідач зобов`язаний був видати позивачу направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за встановленою формою, при цьому Позивачу повинно було повідомлено місце і строк проходження такого медичного огляду та під особистий підпис роз`яснити наслідки відмови від такого огляду.

Однак, доказів, які б підтверджували вказані судом обставини, у тому числі направлення позивачу повісток з метою проходження ним ВЛК за місцем його проживання, щодо визначення ступеня придатності його до військової служби Відповідачем суду не надано та у спірній постанові таких обставин ним не наведено.

Частиною 3 статті 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, яка тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Норма ч. 3 ст. 210 КУпАП є бланкетною, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів. Конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює норму більш конкретним змістом, для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації за відповідною статтею чи частиною статті КУпАП.

Відповідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, в супереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, суб`єкт владних повноважень у цій справі, який виніс оскаржувану постанову не виконав обов`язок доказування правомірності оскаржуваної постанови, оскільки, суду не надав жодних належних та допустимих доказів на підставі яких винесено спірну постанову, у тому числі ухилення (не проходження, обов`язок самостійного проходження) ОСОБА_1 військово-лікарської комісії та які б підтверджували обставини, наведені у спірній постанові. Відтак, Відповідач не спростував твердження ОСОБА_1 та його представника про те, що у діях позивача відлсутній склад спірного правопорушення.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 17.07.2019 (справа №295/3099/17).

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, в рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.

Відповідно до статті 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Суд, вирішуючи даний позов, не бере до уваги обставину винуватості позивача, як зазначення у спірній постанові про подання ОСОБА_1 25.11.2025 заяви про те, що він не оспорює допущене порушення та надає згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності у своїй відсутності, оскільки вважає, що така заява позивача не може слугувати безумовним доказом винуватості ОСОБА_1 , який звернувся із даним позовом. Інших доказів, як уже зазначв суд, які б підтверджували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП Відповідач не надав.

Крім цього, суд звертає увагу, що згідно із вимогами ст. 283 КУпАП, яка регламентує зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Суд констатує, що спірна постанова не містить опис обставин, установлених Відповідачем під час розгляду справи, а саме упродовж якого часу ОСОБА_1 зобов`язаний був пройти ВЛК та не пройшов його, а також обставини відмови останнього від такого проходження. Відтак, суд погоджується із твердженням сторони позивача із цього приводу.

Також, суд вирішуючи позов відкидає твердження сторони позивача щодо порушення відповідачем порядку притягнення позивача до адмінітсративної відповідальності, а саме не складання ним протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , який повинен передувати винесенню постанови. Так, відповідно до ч.ч.7,8 ст.254 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління та регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України (у частинi правопорушень, вчинених військовозобов`язаними Служби зовнішньої розвідки України), якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. У випадках, передбачених частинами шостою і сьомою цієї статті, уповноважені посадові особи після отримання підтвердних документів про отримання особою виклику або відповідної заяви виносять постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Як уже зазначав суд, із спірної постанови вбачається, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувався без виклику ОСОБА_1 у зв`язку з поданням ним 25.11.2025 заяви згідно якої останній надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Відтак, покликання сторони Позивача на порушення порядку розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності суд не бере до уваги. При цьому, суд звертає увагу, що наведні норми Закону не звільняють сторону Відповідача від доказування винуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Таким чином, підсумовуючи вище викладене в сукупності, суд доходить висновку, що Відповідачем «поза розумним сумнівом» не доведено вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, а тому оскаржену постанову слід скасувати, а провадження по справі закрити. При цьому, суд вважає, що ефективним та достатнім способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача, із урахуванням повноважень суду, передбачених ст.286 КАС України, у даній справі є скасування спірної постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі.

Також, оскільки позивачу стало відомо про існування спірної постанови 25.02.2026 із матеріалів виконавчого провадження, про що свідчить відмітка про її отримання у поданій ним заяві, суд вважає, що клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження даної постанови слід задовольнити, поновивши останньому такий строк.

Керуючись статтями 9, 72-77, 242, 244-246, 257, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

У Х В А Л И В:

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення у даній справі.

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі, задовольнити.

Скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № R219745 від 28.11.2025, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн, а провадження у справі відносно нього, закрити.

Стягнути із ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення складено 26.05.2026

Дані про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає та зареєстрований: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 , місцезнаходження АДРЕСА_2 .

Головуючий суддяВ. В. Ромазан