Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №595/266/26 — Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/266/26

Провадження № 2/595/264/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2026 м. Бучач

Бучацький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Созанської Л.І.,

за участю секретаря судового засідання Швидкої Н.В.,

представника позивача, адвоката Сверлик О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя, у якому в якому просить визнати за нею право власності на частку у спільному майні подружжя, а саме частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що сторони з 12 жовтня 1994 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 08 травня 2015 року розірвано. За період шлюбу сторони набули житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , який зареєстрований за відповідачем. Спірний будинок був набутий подружжям на підставі договору купівлі-продажу будинку, який посвідчено 25 грудня 1997 року завідувачем Бучацької нотаріальної контори Зелінським І.В. та зареєстровано в реєстрі за № 3715. У добровільному порядку відповідач відмовляється розділити спільне майно, у зв`язку з чим позивачка просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді від 20 березня 2026 року відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, справу призначено до підготовчого судового засідання.

Згідно ухвали суду від 16 квітня 2026 року закрито підготовче провадження у вказаній цивільній справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивачки, адвокат Сверлик О.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд їх задовольнити.

Будучи належним чином повідомленим про судове засідання, зокрема і шляхом оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився без повідомлення про причини неявки. Правом подання відзиву не скористався, заяв чи клопотань від нього не надходило.

Заслухавши пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити з таких підстав.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 12 жовтня 1994 року, який рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 08 травня 2015 року (справа № 595/827/15-ц) розірвано (рішення суду набрало законної сили 19 травня 2015 року).

За час перебування у шлюбі сторонами 25 грудня 1997 року було придбано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в с. Русилів Бучацького району Тернопільської області.

ОСОБА_3 набув право власності на вказане нерухоме майно, що підтверджується Договором купівлі-продажу будинку від 25 грудня 1997 року, який посвідчений завідуючим Бучацької державної нотаріальної контори Зелінським І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3715.

Як вбачається з довідки № 388, виданої 09 грудня 2025 року Соколівським старостинським округом Золотопотіцької селищної ради Чортківського району Тернопільської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 . Присвоєно юридичну адресу: с. Русилів, вул. Центральна, 56.

Згідно довідки № 18, виданої 24 лютого 2026 року КП «Бучацьким районним бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_1 , нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , складається з: житлового будинку літ. «А», загальною площею 36,2 кв.м., в тому числі житловою площею 17,7 кв.м., господарських будівель зблокованих літ «Б», погріба окремо збудованого літ «пг», колодязя питного частина «№1». Інвентаризаційна вартість майна становить 263770 грн.

Частиною 1 ст. 69 СК України регламентовано, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд встановив, що спільною сумісною власністю подружжя є житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 36,2 кв.м, житловою площею 17,7 кв.м.

Вказаний житловий будинок придбаний на підставі Договору купівлі-продажу від 25 грудня 1997 року, який посвідчений завідуючим Бучацької державної нотаріальної контори Зелінським І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3715. Покупцем за вказаним договором є ОСОБА_3 .

Відповідно до положень ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Отже, зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

Таким чином, аналіз ст. ст. 60, 71 СК дозволяє зробити висновок про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду КЦС від 09 серпня 2023 року у справі № 175/1025/20, постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.

Крім того, Верховний Суд наголошує на тому, що основним завданням суду при вирішенні спорів про поділ майна подружжя є вирішення конфлікту між подружжям, тобто здійснення судом своєї базової функції - ухвалення обов`язково рішення, яке безпосередньо припиняє спір, а не виводить його на новий рівень для сторін, які в будь-якому випадку не можуть між собою домовитися.

Згідно з усталеною судовою практикою щодо застосування частини п`ятої статті 71, статті 365 ЦК України суд визнає ідеальні частки подружжя в майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності, якщо один із подружжя не вчинив передбачених частиною п`ятою статті 71 СК України дій. Верховний Суд звертає увагу, що визнання права на половину частини спірного майна (визнання права на ідеальну частку у майні без його виділу в натурі) є поділом майна подружжя у розумінні частини першої статті 71 СК України, а тому суд може визнати право на частку у спільному майні подружжя за вказаних вище умов (Постанова ВС КЦС від 04 жовтня 2023 року у справі № 691/1240/18).

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено вимогами ст. ст. 77, 80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Крім того, у відповідності до ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач на спростування доводів позивачки та встановлених судом обставин жодних заперечень та доказів не подав.

Враховуючи, що майно, яке просить поділити позивачка ОСОБА_1 , є спільною сумісною власністю подружжя, суд, виходячи з інтересів сторін у справі, принципу рівності часток у спільному майні подружжя, приходить до висновку, що заявлені вимоги позивачки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 , загальною площею 36,2 кв.м, житловою площею 17,7 кв.м. в порядку поділу спільного майна подружжя.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, з відповідача в користь позивачки необхідно стягнути 1331,20 гривень судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 81, 89, 141, 247, 258-268, 273, 280-282, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя - задовольнити.

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 .

Стягнути із ОСОБА_3 судові витрати, що складаються із судового збору, сплаченого при поданні позову, в розмірі 1331,20 грн.

Відповідачу направити копію заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем у загальному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Л. І. Созанська