Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №489/9315/25 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/9315/25

Провадження № 2/489/453/26

РІШЕННЯ

Іменем України

26 травня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі

головуючого судді Микульшиної Г.А.,

із секретарем судових засідань Бородіною В.Ю.,

за участі представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , який приймає участь розгляді справи у режимі відеоконференції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві у режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

В листопаді 2025 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № 445293-КС-001 від 22.01.2022 в розмірі 13 817,41 грн. та судові витрати.

Як на підставу позовних вимог вказує, що 22.01.2022 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір № 445293-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному ЗУ «Про електронну комерцію». На виконання вказаного договору позивачем надано відповідачу грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку. Сторони визначили, що за користування кредитними коштами встановлено фіксовану відсоткову ставку за кожен день користування кредитом в розмірі 1,0777 %. Позивач належним чином виконав свої зобов`язання, надавши кредитні кошти в порядку і строки, передбачені договором. Натомість відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконував, лише частково здійснюючи погашення кредитної заборгованості та відсотків. В зв`язую з цим станом на 30.10.2025 утворилась заборгованість розмірі 13 817,41 грн., яка складається з: 5 000,00 грн. – сума прострочених платежів по тілу кредиту, 8 299,06 грн. – сума прострочених платежів по процентам, 518,35 грн. – сума прострочених платежів за комісією.

Посилаючись на викладене, ТОВ «Бізнес Позика» звернулось із даним позовом до суду.

Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 20.11.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

03.02.2026 від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Бітюри А.А. надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого він просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх заперечень проти позову посилався на те, що позивачем не долучено до матеріалів справи належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення банківської операції – видачі кредитних коштів. Вважав, що розрахунок заборгованості, виконаний позивачем, не є належним та допустимим доказом визначення боргу – за відсутності виписки по особовому рахунку, також вважав безпідставним нарахування комісії. Додатково представник відповідача вказував на те, що ОСОБА_1 має право на пільги, передбачені ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», зокрема звільнений від сплати відсотків за кредитним договором, оскільки призваний на військову службу за мобілізацією.

12.02.2026 від представника позивача ТОВ «Бізнес Позика» надійшли письмові пояснення по справі. Згідно яких він спростовує заперечення відповідача проти позову. Вказує на те, що ТОВ «Бізнес Позика» не є банківською установою, не відкриває позичальникам банківські рахунки та не випускає на їх імена банківські картки, відповідно не має можливості надати виписку по особовому рахунку позичальника. Також представник позивача вказує на те, що на момент укладення кредитного договору відповідачем не було повідомлено про те, що він має пільги у відповідності до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» та не надано відповідних доказів на підтвердження цієї обставини.

До письмових пояснень представником позивача було долучено клопотання про витребування доказів, відповідно до якого він просить суд витребувати у АТ КБ «ПриватБанк» наступні відомості:

-відомості, що підтверджують або спростовують факт випуску АТ КБ «ПриватБанк» банківської картки № НОМЕР_1 (та відкриття до неї банківського рахунку);

-відомості щодо особи (із зазначенням її прізвища, ім`я та по батькові, а також РНОКПП, дати народження), на ім`я якої була випущена (емітована) банківська картка № НОМЕР_1 ;

-виписку про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період з 22.01.2022 по 27.01.2022 включно.

Відповідно до ухвали Інгульського районного суду м. Миколаєва від 26.03.2026 клопотання представника позивача задоволено, витребувано докази по справі у АТ КБ «ПриватБанк».

Витребувані відомості надійшли на адресу суду 20.04.2026.

В судове засідання представник позивача ТОВ «Бізнес Позика» не з`явився, у позовній заяві просив суд про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Бітюра А.А. в судове засідання не з`явились, повідомлялись судом про розгляд справи належним чином, причини неявки суду не повідомили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

22.01.2022 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 445293-КС-001 про надання кредиту, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн. на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором (а.с. 24-25). Відповідно до умов договору строк кредиту – 24 тижні; процентна ставка: стандартна в день 1,0777 % фіксована; комісія за надання кредиту – 750,00 грн.; строк дії договору – до 09.07.2022; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту – 12 480,00 грн.; орієнтовна реальна річна процентна ставка – 7 257,47 процентів.

Догові підписано відповідачем ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором G-9465.

ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 одноразовий ідентифікатор на номер телефону, котрий було повідомлено боржником при укладенні договору (а.с. 30).

Згідно анкети клієнта відповідачем ОСОБА_1 було повідомлено наступний номер банківського рахунку/банківської картки для перерахунку коштів: НОМЕР_1 (а.с. 31).

Грошові кошти в зазначеному вище розмірі було перераховано на картковий рахунок, визначений позичальником ОСОБА_1 , що підтверджується платіжним документом № 486044929 від 22.01.2022 (а.с. 32).

Також факт отримання відповідачем грошових коштів в сумі 5 000,00 грн. підтверджується випискою з особового рахунку ОСОБА_1 , наданою АТ КБ «Приват Банк», наданою на запит суду

В зв`язку з тим, що відповідач неналежним чином здійснював операції з погашення кредиту та відсотків за його використання, виникла заборгованість, яка станом на 09.07.2022 становить 13 817,41 грн., яка складається з: 5 000,00 грн. – сума прострочених платежів по тілу кредиту, 8 299,06 грн. – сума прострочених платежів по процентам, 518,35 грн. – сума прострочених платежів за комісією (а.с. 11-20).

Отже у справі, що розглядається, предметом розгляду є правовідносини сторін, що склалися у зв`язку з укладенням кредитного договору, однією із форм якого є онлайн кредит.

Наведене свідчить про належне укладення між сторонами кредитного договору, в тому числі погодження основних умов шляхом одноразового ідентифікатора, умови якого позивачем були виконані. Відповідач належним чином свої зобов`язання за цим договором щодо повернення кредитних коштів не виконав.

Аналогічна правова позиція сформована у ряді постанов Верховного Суду. Так, у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним в письмовій формі.

Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено договір про надання фінансових послуг (включно, мікропозики) укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/ або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до положень статей 5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже з огляду на положення вище вказаного законодавства можливо дійти висновку, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем використовується електронний договір та застосування цифрового підпису.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір, умови якого позивачем були виконані. Однак відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за цим договором щодо повернення кредитних коштів виконував неналежним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість згідно розрахунку позивача, а також сумам, отриманим відповідачем.

Доказів, які б спростовували правильність наданого позивачем розрахунку, матеріали справи не містять.

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню. А саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в розмірі 13 817,41 грн.

При цьому суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо того, що наданий ТОВ «Бізнес Позика» розрахунок заборгованості не відповідає дійсним обставинам справи , оскільки власного (альтернативного) розрахунку заборгованості ОСОБА_3 до матеріалів справи не долучено та не визначено, в чому саме полягає така невідповідність (період нарахування заборгованості, не враховано внесені платежі, тощо).

Щодо вимог позивача про стягнення комісії за надання кредиту, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір між сторонами був укладений в електронній формі, при його укладенні сторонами було досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Таким чином, укладення між сторонами договору в електронній формі відповідає законодавству.

10.06.2017 набув чинності ЗУ «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у ЗУ «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить ЗУ «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності ЗУ «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 ЗУ «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, ЗУ «Про споживче кредитування» передбачає право банку (фінансової установи) встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту, тобто таке право банку (фінансової установи) закріплено на законодавчому рівні та визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Також суд не враховує заперечення відповідача про те, що у відповідності до положень діючого законодавства на нього розповсюджуються пільги, передбачені ЗУ «Про соціальний захист військовослужбовців і членів їх сімей», виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний захист військовослужбовців і членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Аналіз вищевикладених положень дає можливість зробити висновок, що пільги стосовно звільнення від нарахування процентів за користування кредитом мають не всі військовослужбовці, а лише ті, які підпадають під визначені у законі категорії. Категоріями військовослужбовців, які мають пільги щодо звільнення від нарахування процентів за користування кредитом, є: 1) військовослужбовці, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; 2) військовослужбовці, які призвані на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; 3) інші військовослужбовці, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у заходах, перелік яких наведено у ч. 15 ст. 14 вказаного Закону.

У Постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

На підтвердження наявності у нього пільг, передбачених ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», стороною відповідача надано копію військового квитка, з якої вбачається, що з 25.01.2019 по 24.01.2022 проходив службу за контрактом та був звільнений у запас 24.01.2022 у зв`язку із закінченням дії контракту, а потім мобілізований 25.08.2022. Також представником відповідача надано довідку Військової частини НОМЕР_2 про перебування його на військовій службі за мобілізацією з 04.11.2022 по теперішній час.

Разом з тим з матеріалів справи, зокрема розрахунку заборгованості за кредитним договором № 445293-КС-001 від 22.01.2022, вбачається, що заборгованість, за стягненням якої звертається позивач, була нарахована за період з 22.01.2022 по 09.07.2022 – тобто до набуття відповідачем права на пільги, передбачені ЗУ «Про соціальний захист військовослужбовців і членів їх сімей».

Враховуючи вищевикладені обставини та положення діючого законодавства, позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки позовні вимоги задоволено, відповідно до статі 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 422,40 грн.

Керуючись статтями 141, 263-265 ЦПК України, суд –

вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 445293-КС-001 про надання кредиту від 22.01.2022 станом на 09.07.2022 в розмірі 13 817,41 грн. (тринадцять тисяч вісімсот сімнадцять гривень 41 копійка), яка складається з: 5 000,00 грн. – сума прострочених платежів по тілу кредиту, 8 299,06 грн. – сума прострочених платежів по процентам, 518,35 грн. – сума прострочених платежів за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір в сумі 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ 41084239, адреса: м. Київ, б. Лесі Українки, 26, офіс 411;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 26.05.2026.

Суддя Г.А. Микульшина