Вирок від 24 травня 2026 р. у справі №445/2116/24 — Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 445/2116/24

Провадження № 1-кп/445/99/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської області кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024140120000418 від 29.03.2024, про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Київ, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Вимогами ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України визначено, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов?язком громадян України, кожен зобов?язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Вимоги ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовій обов?язок і військову службу» зобов?язують кожного захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.

Згідно з указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжено та який діє по теперішній час.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України» № 1932-ХII від 6 грудня 1991 року та ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» № 389-VIII від 12 травня 2015 року воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно з ч. 6 ст. 2, п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації. Початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за призовом, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

15.03.2022 ОСОБА_4 відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» призваний на військову службу під час мобілізації до лав Збройних Сил України - ІНФОРМАЦІЯ_2 та зараховано до військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 23.11.2023 № 289 солдата військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_5 , робітника підсобного 2-го інженерного відділення 5-го інженерного взводу 3-ої інженерної роти військової частини НОМЕР_4 , призначено наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (по особовому складу) від 17 листопада 2023 року № 580-РС на посаду номера обслуги зенітного кулеметного відділення зенітного кулеметного взводу зенітної кулеметної роти НОМЕР_5 окремого зенітного кулеметного батальйону.

Наказом № 21 від 25.11.2023 командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині, ОСОБА_4 зараховано до складу військової частини НОМЕР_1 на посаду номера обслуги 6 зенітного кулеметного відділення 2 зенітного кулеметного взводу З зенітної кулеметної роти.

Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов?язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов?язок, бути готовим до виконання завдань, пов?язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, додержуватися військової дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою, не допускати негідних вчинків, у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира, а після повернення доповідати йому про прибуття.

Однак, солдат ОСОБА_4 , в умовах воєнного стану, вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.

Так, військовослужбовець військової частни НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_4 , у порушення вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ст. ст. 11, 16,127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, в умовах воєнного стану, 17.03.2024 о 15.00 год. самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_2 , після чого проводив час на власний розсуд, не пов?язуючи його з проходженням військової служби до 22.08.2024, тобто до моменту його виключення зі списків особового складу наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 43-PC від 22.08.2024.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , після роз`яснення суті обвинувачення в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні за ч.5 ст. 407 КК України свою вину визнав повністю. У вчиненому щиро розкаявся.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового розгляду судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Відповідно до цих вимог закону суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.

Учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а також те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини справи. Суд не має сумнівів у добровільності та істинності їх позиції. Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведена, його дії правильно кваліфіковані за ч. 5 ст. 407 КК України як дії, які виразились у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд виходить із загальних засад призначення покарання ст. 65 КК України, та враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином та дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проходження служби характеризується позитивно, та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, які, відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання судом не встановлено.

Обставин, які, відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання, судом не встановлено.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що відповідно до ст. 50 КК України необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, здійснення виховного впливу та попередження вчинення ОСОБА_4 нових кримінальних правопорушень, є призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 5 ст. 407 КК України строком 5 років.

Також суд зазначає, що у зв`язку із набранням 27 січня 2023 року чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 13 грудня 2022 року, посилено кримінальну відповідальність за вчинення військових кримінальних правопорушень, та обмежено застосування ст. ст. 69, 75 КК України у випадках засудження, зокрема, за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 407 КК України, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Тобто, вказаний Закон вносить зміни до статей 69 та 75 Кримінального кодексу і виключає можливість призначення більш м`якого покарання та звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Отже, враховуючи те, що в умовах воєнного стану обвинуваченим ОСОБА_4 було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, відсутні правові підстави застосування положень ст. 69 та ст. 75 КК України.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався. Виходячи з цього, початок строку відбування покарання ОСОБА_4 у цьому провадженні має рахуватись з часу набрання вироком законної сили.

Речових доказів у справі немає. Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 366 371, 373, 374 КПК України,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з часу набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не застосований.

Вирок суду в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України, оскарженню не підлягає, в іншій частині може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Золочівський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом. Відповідно до ч.6 ст.376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Суддя ОСОБА_1