Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №462/1672/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/1672/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого-судді - Гедз Б.М.,

за участю секретаря судових засідань – Сеньків Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовомОСОБА_1 до Комунального підприємства «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування" про стягнення середнього заробітку за весь час затримки при звільненні по день фактичного розрахунку та стягнення компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до КП "Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування", в якому просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки заробітної плати за період з 09 листопада 2024 року по 09 травня 2025 року у розмірі – 13 962,00 грн, компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати за період з 01.11.2021 по 04.01.2026 у розмірі 38 240,88 грн,а також просить стягнути понесені судові витрати, які складаються із сплаченого позивачем судового збору та витрат на правову допомогу. В обгрунтування заявлених позовних вимог позивачка вказує, що перебувала у трудових відносинах із Комунальним підприємством «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування» (до перейменування: «Львівське казенне експериментальне підприємство засобів пересування і протезування») на посаді бухгалтера ІІ категорії. Згідно із наказом від 25.10.2024 звільнена за власним бажанням з 08.11.2024. Відповідач не провів із нею повний розрахунок у день звільнення, зокрема у порушення вимог ст. 116 КЗпП України не виплатив заборгованість із заробітної плати. У зв`язку з невиплатою заробітної плати Комісією по трудових спорах Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування та протезування були видані посвідчення про примусове виконання рішення Комісії по трудових спорах, зокрема: посвідчення № 103 від 09.11.2021, згідно з якого зобов`язано директора підприємства виплатити позивачці заборгованість по заробітній платі за червень-жовтень 2021 року у розмірі 21 093,03 грн; посвідчення № 17 від 21.11.2022 згідно з якого зобов`язано директора підприємства виплатити позивачці заборгованість по заробітній платі за період листопад-грудень 2021 року, січень-жовтень 2022 року у розмірі 42 327.34 грн; посвідчення № 24 від 19.06.2023, згідно з якого зобов`язано директора підприємства виплатити позивачці заборгованість по заробітній платі за листопад-грудень 2022 року, січень-травень 2023 року у розмірі 36 272,30 грн, посвідчення № 22 від 20.11.2023, згідно з якого зобов`язано директора підприємства виплатити позивачці заборгованість по заробітній платі за червень-жовтень 2023 року у розмірі 36 272,30 грн. Вказані виконавчі документи були пред`явлені на примусове виконання до органу державної виконавчої служби та в порядку примусового виконання 27.11.2025 Залізничним ВДВС стягнуто заборгованість на виконання Посвідчення № 103 у розмірі 21 093,03 грн, 05.01.2026 стягнуто заборгованість на виконання Посвідчення № 17 у розмірі 42 327,34 грн та на виконання Посвідчення № 22 у розмірі 20 844.05 грн, 01.01.2026 стягнуто заборгованість на виконання Посвідчення № 24 у розмірі 36 272,30 грн. Оскільки у день звільнення відповідач не провів належну їй виплату заробітної плати, підприємство зобов`язане в якості відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП виплатити середній заробіток за чесь час затримки до дня фактичного розрахунку у розмірі 13 962,00 грн. Крім того, загальна сума компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати становить 38 240,88 грн. Просить суд позов задовольнити.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 04.03.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті, крім того постановлено також витребувати у Комунального підприємства «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування» довідку про доходи ОСОБА_1 за місцем роботи за останні 6 (шість) місяців, що передували її звільненню 08.11.2024 та довідку про заборгованість із заробітної плати перед ОСОБА_1 станом на день його звільнення 08.11.2024 із зазначенням суми заборгованості у розрізі кожного місяця.

У відповідь на ухвалу від 04.03.2026 в частині витребування доказів керівник КП «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування» Цяпало Р.М., подав до суду за допомогою підсистеми «Електронний Суд» заяву, у якій повідомив про неможливість надання суду запитуваної інформації у зв`язку із з тим, що на підприємстві відсутні головний бухгалтер, інші працівники бухгалтерської служби, а також наявністю вакантних посад юрисконсульта, інспектора з кадрів та діловода.

24.03.2026 представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Репак В.В. подав до суду за допомогою підсистеми "Електронний Суд" заяву про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Ухвалою від 21.04.2026 повторно витребувано довідку про доходи ОСОБА_1 за місцем роботи за останні 6 (шість) місяців, що передували її звільненню 08.11.2024 та довідку про заборгованість із заробітної плати перед ОСОБА_1 станом на день його звільнення 08.11.2024 із зазначенням суми заборгованості у розрізі кожного місяця.

01.05.2026 на ухвалу суду від 21.04.2026 керівник Цяпало Р.М. подав до суду письмову заяву, в якій зазначив про неможливість надання витребовуваних судом доказів з об`єктивних причин відсутності працівників підприємства.

Сторони у справі належним чином повдіомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання за викликом суду не з`явились, при цьому представник позивача до початку судового засідання подав до суду письмову заяву, в якій просив проводити розгляд справи за його відсутності та за відсутності його довіретильки, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити, вирішити питання судових витрат, відповідач у справі неодноразово належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розглдяу справи, в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив.

У визначений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву, відповідачем відзиву на позовну заяву до суду не подано, про наявність поважних причин не подання відзиву у встановлений строк суду не повідомлено, заява про поновлення строку для подання відзиву до суду станом на день винесення рішення суду також не надходила.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, відтак суд, оглянувши матеріали справи, приходить до висновку за можливе провести розгляд справи за відсутності належним чином повідомлених учасників справи.

Із врахуванням того, що відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Матеріалами справи судом встановлено, що позивачка перебувала у трудових відносинах із Львівським казенним експериментальним підприємством засобів пересування і протезування по дату звільнення - 08.11.2024, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією наказу (розпорядження) № 12 про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 від 25 жовтня 2024 року за власним бажанням.

Згідно із вказаного наказу ОСОБА_1 обіймала посаду бухгалтера ІІ категорії ДКП «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування та протезування» та при звільненні зобов`язано нарахувати їй компенсацію за 27 днів невикористаної відпустки.

Посвідченням №103 від 09 листопада 2021 року на примусове виконання рішення Комісії по трудових спорах Львівського експериментального підприємства засобів пересування і протезування стягнуто з підприємства на користь позивача заборгованість по заробітній платі за червень-жовтень 2021 року у розмірі 21 093,03 грн.

Постановою заступника начальника Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Комлик Н.В. від 16.11.2021 відкрито ВП №67542673 по примусовому виконанні посвідчення №103, виданого 09.11.2021.

04.12.2025 Залізничним відділом державної виконавчої служби у місті Львові за результатом примусового стягнення на користь ОСОБА_1 у межах ВП № 67542673 заборгованості у розмірі 21 093,03 грн, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Посвідченням №17 від 21 листопада 2022 року на примусове виконання рішення Комісії по трудових спорах Львівського експериментального підприємства засобів пересування і протезування стягнуто з підприємства на користь позивача заборгованість по заробітній платі за листопад-грудень 2021 року, січень-жовтень 2022 року у розмірі 42 327,34 грн.

Постановою заступника начальника Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Комлик Н.В. від 05.12.2022 відкрито ВП №70458981 по примусовому виконанні посвідчення №17, виданого 21.11.2021.

21.01.2026 Залізничним відділом державної виконавчої служби у місті Львові за результатом примусового стягнення на користь ОСОБА_1 у межах ВП № 70458981 заборгованості у розмірі 42 327,34 грн, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Посвідченням №24 від 19 червня 2023 року на примусове виконання рішення Комісії по трудових спорах Львівського експериментального підприємства засобів пересування і протезування стягнуто з підприємства на користь позивача заборгованість по заробітній платі за листопад-грудень 2022 року, січень-жовтень 2023 року у розмірі 36 272,30 грн.

Постановою заступника начальника Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Комлик Н.В. від 30.06.2023 відкрито ВП №72133081 по примусовому виконанні посвідчення №24, виданого 30.06.2023.

09.01.2026 Залізничним відділом державної виконавчої служби у місті Львові за результатом примусового стягнення на користь ОСОБА_1 у межах ВП № 72133081 заборгованості у розмірі 36 272,30 грн, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Посвідченням №22 від 20 листопада 2023 року на примусове виконання рішення Комісії по трудових спорах Львівського експериментального підприємства засобів пересування і протезування стягнуто з підприємства на користь позивача заборгованість по заробітній платі за червень-жовтень 2023 року у розмірі 20 844,05 грн.

Постановою заступника начальника Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Комлик Н.В. від 24.01.2024 відкрито ВП №73935795 по примусовому виконанні посвідчення №22, виданого 20.11.2023.

09.01.2026 Залізничним відділом державної виконавчої служби у місті Львові за результатом примусового стягнення на користь ОСОБА_1 у межах ВП № 73935795 заборгованості у розмірі 20 844,05 грн, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Із змісту ст.117 КЗпП України вбачається, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок та виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність, при цьому встановлено, що відповідачем порушено право позивачки на остаточний розрахунок у день звільнення.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 306/2708/23 (провадження № 14-84цс25) вказано, що проаналізувавши наведені норми трудового законодавства та рішення Конституційного Суду України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що до правовідносин, які виникли до набрання чинності Законом № 2352-ІХ, проте не припинилися або припинилися після набрання ним чинності (триваючі правовідносини), з 19 липня 2022 року слід застосовувати положення ст. 117 КЗпП України у новій редакції та обмежувати нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку шістьма місяцями. Тобто, якщо працівника звільнено з роботи 02 серпня 2021 року, проте повного розрахунку станом на день набрання чинності Законом № 2352-ІХ із ним не проведено, то суми, передбачені ст. 117 КЗпП України, йому слід нараховувати в такому порядку: з 03 серпня 2021 року по 18 липня 2022 року без обмеження строку шістьма місяцями, оскільки попередня редакція наведеної норми не містила відповідних обмежень; з 19 липня 2022 року по 19 січня 2023 року (6 місяців, відлік яких починається з дня набрання Законом № 2352-ІХ чинності) або до дня остаточного розрахунку, якщо він здійснений раніше спливу наведених шести місяців (п. 44, 45).

Як вбачається із роз`яснень даних у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, якщо роботодавець недоведе відсутності у цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно з Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Згідно п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого вказаною постановою, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Пунктом 4 Порядку встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати /компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо/.

За наведеного, із врахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2025 року у справі № 306/2708/23, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного розрахунку за період з 09 листопада 2024 року по 09 травня 2025 року (6 місяців, відлік яких починається з дня набрання Законом

№ 2352-ІХ чинності), що складає 130 робочих днів у розмірі 13 962,00 грн з розрахунку середньоденної заробітної плати у розмірі 107,04 грн, за відомостями Пенсійного фонду України щодо розміру заробітної плати 2 355,00 грн за два місяці, що передували звільненню позивачки (загальна сума за два місяці 4 710,00 грн).

З оглянутого судом проведеного стороною позивача розрахунку вбачається, що такий здійснено у відповідності до наведених норм законодавства, відтак суд бере його до уваги як правильний, при цьому відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, наведений розрахунок не оспорив, у разі наявності заперечень, свого контррозрахунку на адресу суду не представив.

Згідно із положенням ст. 34 ЗУ «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ст. 2, 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника. У зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Механізм компенсації, передбачений статтею 34 Закону України «Про оплату праці» є застосовуваним в порядку, визначеному Законом № 2050-III та Порядком № 159 до несвоєчасно виплаченої нарахованої заробітної плати під час дії трудового договору, а також у разі несвоєчасної виплати заробітної плати, присудженої за рішенням суду, як під час дії трудового договору, так і після його припинення.

Близькі за змістом висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 243/5135/16-ц (провадження № 61-5396св18) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 березня 2021 року у справі № 525/789/17 (провадження № 61-14611св19), а також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц (провадження № 14-429цс19).

У постанові Верховного Суду України №21-2003а16 від 11.07.2017 року, а також у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 року у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19 зауважено, що використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Також Верховний Суд у своїх постановах неодноразово вказував на необхідності стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати саме по час ліквідації заборгованості, не залежно від того, чи був звільнений працівник чи ні.

Згідно п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Оскільки відповідачем допущено порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів позивачці, остання має право на отримання від відповідача компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати їй заробітної плати за період з часу виникнення заборгованості до дати виплати такої.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Вивчивши проведений позивачкою розрахунок заборгованості компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням термінів її виплати, встановлено, що такий розрахунок проведено частково без врахування вимог Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та відповідних роз`яснень, зокрема в частині, що стосується вимоги, що індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Із довідки № 1 АТ «Банк Кредит Дніпро» від 16.01.2026 встановлено, що 27.11.2025 на банківський рахунок позивача зараховано 21 093,03 грн на виконання Посвідчення № 103 від 09.11.2021.

Індекс споживчих цін за період невиплати грошового доходу слід розраховувати у такому випадку із грудня 2021 по жовтень 2025, де: грудень 2021 року – 100,6 х січень 2022 року - 101,3 х лютий 2022 року - 101,6 х березень 2022 року - 104,5 х квітень 2022 року – 103,1 х травень 2022 року – 102,7 х червень 2022 року – 103,1 х липень 2022 року – 100,7 х серпень 2022 року – 101,1 х вересень 2022 року - 101,9 х жовтень 2022 року – 102,5 х листопад 2022 року-100,7 х грудень 2022 року - 100,7 х січень 2023 року - 100,8 х лютий 2023 року - 100,7 х березень 2023 року - 101,5 х квітень 2023 року – 100,2 х травень 2023 року – 100,5 х червень 2023 року – 100,8 х липень 2023 року – 99,4 х серпень 2023 року – 98,6 х вересень 2023 року - 100,5 х жовтень 2023 року – 100,8 х листопад 2023 року - 100,5 х грудень 2023 року - 100,7 х січень 2024 року - 100,4 х лютий 2024 року - 100,3 х березень 2024 року - 100,5 х квітень 2024 року – 100,2 х травень 2024 року – 100,6 х червень 2024 року – 102,2 х липень 2024 року – 100,0 х серпень 2024 року – 100,6 х вересень 2024 року - 101,5 х жовтень 2024 року – 101,8 х листопад 2024 року - 101,9 х грудень 2024 року - 101,4 х січень 2025 року - 101,2 х лютий 2025 року - 100,8 х березень 2025 року - 101,5 х квітень 2025 року – 100,7 х травень 2025 року – 101,3 х червень 2025 року – 100,8 х липень 2025 року – 99,8 х серпень 2025 року – 99,8 х вересень 2025 року - 100,3 х жовтень 2025 року – 100,9) х 100 = 1,60835.

Відтак, сума компенсації ОСОБА_1 за несвоєчасну виплату заробітної плати на виконання Посвідчення № 103 від 09.11.2021 становитиме: 21 093,03 х 160,835:100 – 21 093,03 = 12 831,94 грн.

Також, 01.01.2026 на виконання Посвідчення № 24 від 19.06.2023 позивачці ОСОБА_1 виплачено 36 272,30 грн шляхом перерахування грошових коштів на її банківський рахунок.

Індекс споживчих цін за період невиплати грошового доходу з липня 2023 року по грудень 2025 року: липень 2023 року - 99,40% ? серпень 2023 року - 98,60% ? вересень 2023 року - 100,50% ? жовтень 2023 року - 100,80% ? листопад 100,50% ? грудень 100,70% ? січень 2024 року - 100,40% ? лютий 2024 року - 100,30% ? березень 2024 року - 100,50% ? квітень 2024 року - 100,20% ? травень 2024 року - 100,60% ? червень 2024 року - 102,20% ? липень 2024 року - 100,00% ? серпень 2024 року - 100,60% ? вересень 2024 року - 101,50% ? жовтень 2024 року - 101,80% ? листопад 2024 року - 101,90% ? грудень 2024 року - 101,40% ? січень 2025 року - 101,20% ? лютий 2024 року - 100,80% ? березень 2025 року - 101,50% ? квітень 2025 року - 100,70% ? травень 2025 року - 101,30% ? червень 2025 року - 100,80% ? липень 2025 року - 99,80% ? серпень 2025 року - 99,80% ? вересень 2025 року - 100,30% ? жовтень 2025 року - 100,90% ? листопад 2025 року - 100,40% ? грудень 2025 року - 100,20% = 121,475.

За наведеного, сума компенсації ОСОБА_1 за несвоєчасну виплату заробітної плати на виконання Посвідчення № 24 від 19.06.2023 становитиме: 36 272,30 х 121,475:100 – 36272,30 = 7 789,47 грн.

Згідно із Посвідчення № 17 від 21.11.2022 заборгованість по заробітній платі у сумі 42 327,34 виплачено 05.01.2026.

Таким чином, індекс споживчих цін за період невиплати грошового доходу з грудня 2022 року по грудень 2025 року становитиме: грудень 2022 року - 100,70% ? січень 2023 року - 100,80% ? лютий 2023 року - 100,70% ? березень 2023 року - 101,50% ? квітень 2023 року - 100,20% ? травень 2023 року - 100,50% ? червень 2023 року - 100,80% ? липень 2023 року - 99,40% ? серпень 2023 року - 98,60% ? вересень 2023 року - 100,50% ? жовтень 2023 року - 100,80% ? листопад 2023 року - 100,50% ? грудень 2023 року - 100,70% ? січень 2024 року - 100,40% ? лютий 2024 року - 100,30% ? березень 2024 року - 100,50% ? квітень 2024 року - 100,20% ? травень 2024 року - 100,60% ? червень 2024 року - 102,20% ? липень 2024 року - 100,00% ? серпень 2024 року - 100,60% ? вересень 2024 року - 101,50% ? жовтень 2024 року- 101,80% ? листопада 2024 року - 101,90% ? грудень 2024 року - 101,40% ? січень 2025 року - 101,20% ? лютий 2025 року - 100,80% ? березень 2025 року - 101,50% ? квітень 2025 року - 100,70% ? травень 2025 року - 101,30% ? червень 2025 року - 100,80% ? липень 2025 року - 99,80% ? серпень 2025 року - 99,80% ? вересень 2025 року - 100,30% ? жовтень 2025 року - 100,90% ? листопад 2025 року - 100,40% ? грудень 2025 року - 100,20% = 127,929.

Сума компенсації ОСОБА_1 за несвоєчасну виплату заробітної плати на виконання Посвідчення № 17 від 21.11.2022 становитиме: 42327,34 х 127,929:100 – 42327,34 = 11 821,60 грн.

Згідно із банківської довідки пронадходження коштів на рахунок заборгованість по заробітній платі у сумі 20 844,05 грн на виконання Посвідчення № 22 від 20.11.2023 перерахована позивачці на її банківський рахунок 05.01.2026.

Таким чином, індекс споживчих цін за період невиплати грошового доходу з грудня 2023 року по грудень 2025 року становитиме:

грудень 2023 року - 100,70% ? січень 2024 року - 100,40% ? лютий 2024 року - 100,30% ? березень 2024 року - 100,50% ? квітень 2024 року - 100,20% ? травень 2024 року - 100,60% ? червень 2024 року - 102,20% ? липень 2024 року - 100,00% ? серпень 2024 року - 100,60% ? вересень 2024 року - 101,50% ? жовтень 2024 року - 101,80% ? листопад 2024 року - 101,90% ? грудень 2024 року - 101,40% ? січень 2025 року - 101,20% ? лютий 2025 року - 100,80% ? березень 2025 року - 101,50% ? квітень 2025 року - 100,70% ? травень 2025 року - 101,30% ? червень 2025 року - 100,80% ? липень 2025 року - 99,80% ? серпень 2025 року - 99,80% ? вересень 2025 року - 100,30% ? жовтень 2025 року - 100,90% ? листопад 2025 року 100,40% ? грудень 2025 року - 100,20% = 121,740.

Сума компенсації ОСОБА_1 за несвоєчасну виплату заробітної плати на виконання Посвідчення № 22 від 20.11.2023 становитиме: 20 844,05 х 121,740:100 – 20 844,05 = 4 531,49 грн.

Із врхуванням наведеного, загальний розмір компенсації втрати частини доходу ОСОБА_1 у зв`язку із порушенням строків виплати їй заробітної плати, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 36 974,50 грн, а тому заявлена позивачем позовна вимога в частині стягнення компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку із порушенням термінів її виплати підлягає частковому задоволенню на згадану суму із проведенням відповідних податків та обов`язкових зборів.

Так, згідно п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку, у тому числі на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір пропорційно до розміру задоовлених позовних вимог у розмірі 1 298,90 грн.

Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать також витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 3 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати пов`язані із розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно із наявних у матеріалах справи Договору про надання правової допомоги № 29 від 20 лютого 2026 року, укладеного між Адвокатським бюро «Віталія Репака» та ОСОБА_1 , рахунку

№ 1 від 24.02.2026 за правничі послуги, що надані на пісдтаві Договору про надання правової допомоги № 29 від 20 лютого 2026 року та Акта прийому-передачі наданих правничих послуг на підставі Договору про надання правової допомоги № 29 від 20 лютого 2026 року встановлено факт надання позивачу послуг правової допомоги, зокрема: аналіз документів, консультування клієнта, аналіз судової практики, підготовка та складання позовної заяви та клопотання про витребування доказів на загальну суму наданих послуг у розмірі 6 000 грн.

Стороною відповідача заперечень щодо розрахунку розміру судових витрат не подано.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на виконання вимог ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню на користь позивача також 5 854,44 грн понесених витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 264, 265, 268, 274, 279 ЦПК України, ст. 116, 117 КЗпП України,Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування" про стягнення середнього заробітку за весь час затримки при звільненні по день фактичного розрахунку та стягнення компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати – задовольнити частково.

Стягнути із Комунального підприємства «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування» на користь ОСОБА_1 середній заробіток весь час затримки виплати заробітної плати при звільненні в розмірі 13 962 (тринадцять тисяч дев`ятсот шістдесят дві) гривні, без урахування податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України при виплаті.

Стягнути з Комунального підприємства «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 36 974 (тридцять шість тисяч дев`ятсот сімдесят чотири) гривні 50 копійок, без урахування податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України при виплаті.

Стягнути із Комунального підприємства «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 298 (одна тисяча двісті дев`яносто вісім) гривень 90 копійокта витрати на правову допомогу в розмірі 5 854 (п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят чотири) гривні 44 копійки.

В інішій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт: НОМЕР_1 вид. 11.09.2013 Залізничним РВ УМВС України у Львівській області, РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Комунальне підприємство «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування», ЄДРПОУ: 03187714, місцезнаходження: 79052, м. Львів,

вул. Рудненська, 10.

Повне рішення суду складено 25.05.2026.

Суддя (підпис) Б.М. Гедз

З оригіналом згідно.

Оригінал рішення знаходиться в матеріалах цивільної справи № 462/1672/26.

Суддя Б.М. Гедз