Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №317/84/26 — Запорізький районний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 317/84/26

Номер провадження 2/317/433/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Громової І.Б.,

при секретарі судового засідання Шевченко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Бізденежний Сергій Романович, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року до суду звернувся ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Бізденежний Сергій Романович, з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області 14 січня 2026 року по вказаній цивільній справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області 24 березня 2026 року вказануцивільну справу призначено до розгляду по суті.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 27 серпня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошових коштів, відповідно до якого було передано грошові кошти у сумі 219 411, 60 грн., що еквівалентно 6000 доларів США за курсом НБУ на день укладання договору.

Грошові кошти були передані позичальнику, відповідно до копії договору позики від 27.08.2022 та розписки відповідача, в якій зазначається отримання ним грошових коштів.

Позичальник мав повернути грошові кошти до 01 січня 2023 року включно, проте станом на 30.12.2025, відповідач не повернув позику, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 272 989, 01 грн., з яких: сума основного боргу – 253 260 грн., 3 % річних - 19 729,01 грн.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач просить стягнути з відповідача суму боргу, а також витрати по оплаті судового збору.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, позивач до суду не з`явився. Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позові просив розглянути справу за відсутності позивача та представника позивача.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання до суду не з`явився без поважних причин, відзив на позов не подавав, скориставшись своїми процесуальними правами на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі наявних у справі доказів, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

На підставі наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що не з`явилися та повідомлялися завчасно і належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від відповідача виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 п. 1 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики, одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 ст.1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Між позивачем та відповідачем 27.08.2022 було укладено договір позики на суму 219 411, 60 грн., що еквівалентно 6000 доларів США за курсом НБУ на день укладання договору, на підтвердження чого ОСОБА_2 видав ОСОБА_1 розписку від 27.08.2022, якою підтверджується факт отримання грошових коштів, а також було укладено письмовий договір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про надання позики, у якому зазначено термін повернення грошей до 01.01.2023.

Суд виходить із розрахунку курсу НБУ на день укладання договору.

У визначений сторонами строк, відповідач вказане зобов`язання не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість.

У частині п`ятій статті 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникнути з рішення суду.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Таким чином, за прострочення виконання зобов`язань законодавством визначена відповідальність боржника, що дає позивачу право на стягнення коштів відповідно до ст. 625 ЦК України.

Судом встановлено, що стягненню з відповідача крім основної суми боргу, також підлягає 3% річних за користування грошовими коштами.

А відтак, сума, яка підлягає стягненню з відповідача становить 19 729,01 грн.

За положеннями ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, а саме не повернув грошові кошти як станом на 01.01.2023, так і на час звернення позивача до суду.

Від так, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення позовної заяви.

Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем при подачі позовної заяви судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 280-284 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в інтересах якого діє представник – адвокат Бізденежний Сергій Романович (69095, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 109, оф. 307), до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості у розмірі 239 140, 61 грн. (двісті тридцять дев`ять тисяч сто сорок гривень 61 копійка), що становить 219 411, 60 грн. – суму основного боргу, 19 729,01 грн. – 3% річних.

Стягнути з з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2220,68 грн. (дві тисячі двісті двадцять гривень 68 копійок).

В задоволенні частини інших позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Б. Громова