Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №308/6628/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/6628/26

3/308/2313/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2026 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Наумова Н.В., розглянувши адміністративні матеріали Військової частини НОМЕР_1 про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , місце служби і посада: стрілець радіо телефоніст військової частини НОМЕР_1 НГУ, паспорт та РНОКПП суду не відомий,-

за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії НГУ № 138525 від 29.04.2026 року вбачається, що 29.04.2026 року солдат ОСОБА_1 перебував на території військової частини НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , в стані алкогольного сп`яніння в умовах особливого періоду. Чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Гр. ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча про час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

При цьому суддя враховує, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001, у яких зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Крім того, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що гр. ОСОБА_1 не з`явився в судове засідання, тобто добросовісно не виконав процесуальні обов`язки, розгляд справи здійснено у його відсутність на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, приходжу до наступного висновку.

Згідно ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається противоправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ч. 3 ст. 172-20 КпАП України передбачена відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України» «особливий період» - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудований період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 № 303 «Про часткову мобілізацію» затверджено Законом від 17.03.2014 в Україні з цього часу діє особливий період. Відповідне рішення уповноваженою особою про його скасування, як і рішення про демобілізацію військовослужбовців, прийнятих на військову службу за контрактом на строк до закінчення особливого періоду, не приймалося.

Відповідно до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КпАП України одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.

Згідно ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Нормативним актом в Україні, який регулює порядок складання протоколів за військові адміністративні правопорушення, є Інструкція зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення, затверджена Наказом Міністерства оборони України 23.10.2021 року за № 329.

Відповідно до положень ч. 7 Інструкції про порядок оформлення і складання матеріалів про військові адміністративні правопорушення, передбачені статтею 172-20 КпАП України, у разі виявлення факту або виникнення підозри у розпиванні алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вживанні наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцем на території місця проходження військової служби, військових об`єктів, або появи військовослужбовця на території місця проходження військової служби, військових об`єктів у нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння для підтвердження ознак військового адміністративного правопорушення (стаття 172-20 КпАП України) такого військовослужбовця направляють до закладу охорони здоров`я на підставі письмового направлення військовослужбовця на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння уповноваженої посадової особи.

Однак, вказана Інструкція в повному обсязі не охоплює порядок проведення огляду військовослужбовців на визначення стану сп`яніння, тому суд бере за основу Інструкцію про порядок оформлення і складання матеріалів про військові адміністративні правопорушення, передбачені статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, затверджену Наказом Служби зовнішньої розвідки України від 14.08.2018 року за № 300, Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена Наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103. Ця теза підтверджена в роз`ясненні, викладеному в Листі Департаменту реформ та розвитку медичної допомоги МОЗ України від 21.06.2013 року № 3.22-17/327/18254.

Відповідно до п. 7 Розділу ІІ даної Інструкції, особа вважається такою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, якщо показник спеціальних технічних засобів, застосованих при огляді водія, після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле.

Згідно протоколу серії НГУ № 138525 від 29.04.2026 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КпАП України від 10.11.2022 року, гр. ОСОБА_1 ставиться у провину, що він перебував у стані алкогольного сп`яніння. Проте, такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

Так, на підтвердження стану алкогольного сп`яніння гр. ОСОБА_1 до протоколу додано акт огляду на стан алкогольного сп`яніння № 33 від 29.04.2026 року, яким встановлено, що огляд проведений у зв`язку з виявленими ознаками, результат 0,084 ‰, що спростовує стан алкогольного сп`яніння.

Важливою гарантією дотримання прав підозрюваного та обвинуваченого у кримінальному процесі та обов`язковою складовою справедливого судового розгляду є презумпція невинуватості. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частини перша, друга, третя статті 62 Конституції України).

Зважаючи на досліджені докази суд приходить до переконання про відсутність доказів винуватості гр. ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 172-20 КпАП України, які б підтверджували факт вживання алкогольних напоїв саме на території військової частини або ж появи на території військової частини у стані алкогольного сп`яніння, оскільки дії гр. ОСОБА_1 кваліфіковані за цими ознаками.

У зв`язку із викладеним, суд не вбачає в діях гр. ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КпАП України.

Згідно з п. 1 ст. 247 КпАП України провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням та з точки зору належності, допустимості та достатності, вважаю відсутнім в діях гр. ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КпАП України, а тому провадження у справі слід закрити.

Відповідно до ст. 40-1, ч. 7 ст. 283 КпАП України судовий збір у випадку закриття провадження у справі не стягується, відноситься за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 245, 247 ч. 1 п. 1, 280, 283,-285, 287,-291 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Провадження в справі про адміністративне порушення відносно громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , місце служби і посада: стрілець радіо телефоніст військової частини НОМЕР_1 НГУ, паспорт та РНОКПП суду не відомий, за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області Н.В. Наумова