Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №132/152/26 — Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/152/26

Провадження № 2/132/568/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

"08" травня 2026 р. м. Калинівка

Калинівський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Карнауха Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Лисюк О.П.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,

ВСТАНОВИВ:

До Калинівського районного суду Вінницької області 14.01.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини від його заробітку (доходу) щомісячно, з 08.12.2025 до закінчення навчання або до досягнення дитиною 23 років за умови, що вона буде продовжувати навчання.

В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначила, що з 2007 до 2011 року перебувала у шлюбі з відповідачем. Спільне життя з ним не склалося, тому рішенням Калинівського районного суду від 06.04.2011 шлюб було розірвано.

Від даного шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 .

Згідно із виконавчим листом № 132/3358/13- від 26.09.2013 з відповідача стягувалися аліменти на утримання сина до його повноліття.

На даний час наш син досягнув повноліття, є студентом.

Їх син, ОСОБА_4 , відповідно до свідоцтва про зміну імені від 10.04.2024 став ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_2 навчається на третьому курсі денної форми навчання спеціальності 262 «Правоохоронна діяльність» за освітнім ступенем Фаховий молодший бакалавр, на договірній основі у Вінницькому кооперативному інституті. Термін навчання - до 30.06.2026.

Відповідач не виконує свого обов`язку матеріально утримувати дитину, яка продовжує навчання після досягнення повноліття. В даний час дитина потребує матеріальної допомоги. Місце навчання знаходиться не за місцем постійного проживання дитини, що потребує більших фінансових витрат на дорогу, на проживання та харчування, на додаткові витрати. Відповідач коштів добровільно не надає. Доходів позивача недостатньо, щоб на період навчання утримувати дитину. Добровільно допомогти відповідач відмовляється. В зв`язку з цим виникла необхідність в отриманні аліментів з нього після досягнення дитиною повноліття до того часу, поки син не закінчить навчання. Відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу. ОСОБА_1 вважає, що відповідач зможе щомісячно сплачувати аліменти без погіршення його матеріального стану.

У зв`язку із вищевикладеним, позивач змушена звернутися до суду з позовом щодо стягнення з ОСОБА_3 аліментів на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини від його заробітку (доходу) щомісячно, з 08.12.2025 до закінчення навчання або до досягнення дитиною двадцяти трьох років за умови, що вона буде продовжувати навчання.

Ухвалою судді від 15.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання у справі призначено на 13:10 год. 06.02.2026 у приміщенні Калинівського районного суду Вінницької області. У це судове засідання викликано осіб, які беруть участь у справі.

Одночасно цієї ухвалою відповідно до ч. 3 ст. 53 ЦПК України залучено у цій справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_5 . Згідно із ч. 3 ст. 187 ЦПК України зобов'язано позивача не пізніше двох днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі направити залученій третій особі копію позовної заяви з додатками, а докази такого направлення надати суду до початку підготовчого засідання або до початку розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження.

Вказану ухвалу судді від 15.01.2026 про відкриття провадження у справі направлено учасникам процесу.

Згідно із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення АТ «Укрпошта» позивачка ОСОБА_1 отримала зазначену ухвалу 29.01.2026.

У судове засідання, призначене на 13:10 год. 06.02.2026, учасники процесу не з`явились. При цьому, позивачка ОСОБА_1 до суду 29.01.2026 подала заяву, в якій просила розглянути справу за її позовом до ОСОБА_3 без її участі.

Однак, всупереч вимогам ч. 3 ст. 187 ЦПК України та ухвали судді від 15.01.2026 позивачкою не надано суду доказів направлення залученій третій особі копії позовної заяви з додатками.

У зв`язку з цим, ухвалою суду від 06.02.2026 позов ОСОБА_1 залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення копії цієї ухвали, роз`яснивши при цьому, що в разі не усунення вищевказаних недоліків в цей строк, позовна заява буде залишена без розгляду. Вказану ухвалу направлено позивачу для відома та виконання.

Після цього до суду 12.02.2026 надійшла заява ОСОБА_1 про усунення наведених вище недоліків, згідно із якою позивачка повідомляє, що її син ОСОБА_2 , на користь якого вона просить стягнути аліменти з батька ОСОБА_3 , знає про подану нею позовну заяву, читав її, повністю погоджується, і підтримує позов. Доказом отримання ним цієї позовної заяви є його заява до суду від 29.01.2026 з проханням розглянути справу без його участі.

Водночас позивачкою не долучено до цієї заяви доказів направлення/вручення залученій третій особі копії позовної заяви з додатками.

Станом на 20.02.2026 інших відомостей про усунення недоліків позовної заяви до суду не надходило.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про усунення недоліків позовної заяви, суд дійшов такого висновку.

До суду 29.01.2026 надійшла заява залученої судом третьої особи - ОСОБА_2 , у якій він просить розглянути без його участі позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів. Позовні вимоги підтримує та просить задовільнити.

Однак, у вказаній заяві ОСОБА_2 відсутні відомості про те, що він отримав від позивачки ОСОБА_1 копію її позовної заяви, тому, ця обставина є лише припущенням позивача.

Враховуючи наведене, ухвалою суду від 20.02.2026 позов ОСОБА_1 залишено без руху, продовжено строк для усунення недоліків, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення копії цієї ухвали.

Вказану ухвалу направлено позивачу для відома та виконання.

Після цього до суду 27.02.2026 надійшла заява ОСОБА_1 про долучення до матеріалів справи доказів направлення позовної заяви з додатками залученій судом 3-й особі.

Ухвалою суду від 02.03.2026 продовжено розгляд справи, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13:10 год. 30.03.2026.

Вказану ухвалу судді від 02.03.2026 про продовження розгляду справи направлено учасникам процесу.

У судове засідання, призначене на 30.03.2026, учасники процесу не з`явилися. Позивач ОСОБА_1 06.03.2026 подала заяву, в якій просила розглянути справу за її позовом до ОСОБА_3 без її участі. Позовні вимоги підтримує та просить задовільнити.

Залучена третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , також звернувся 06.03.2026 до суду із заявою, у якій просить розглянути справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 без його участі. Позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився. Про розгляд справи повідомлявся шляхом направлення судової повістки, копії ухвали про продовження розгляду справи за зареєстрованою адресою його проживання: АДРЕСА_1 . Однак, рекомендоване поштове відправлення з вказаними документами 25.03.2026 повернулося до суду з відміткою АТ «Укрпошта»: «адресат відсутній» із приміткою «не проживає».

У зв`язку з вказаним вище проведення судового засідання було відкладено на 11:30 год. 14.04.2026.

У судове засідання, призначене на 14.04.2026, учасники процесу, повідомлені належним чином, не з`явилися.

Зокрема, відповідач ОСОБА_3 про розгляд справи повідомлявся шляхом направлення судової повістки, копії ухвали про продовження розгляду справи за зареєстрованою адресою його проживання. Рекомендоване поштове відправлення з вказаними документами повернулося до суду з відміткою АТ «Укрпошта»: «адресат відсутній» із приміткою «не проживає».

Ухвалою суду від 14.04.2026 розгляд справи відкладено на 13:10 год. 05.05.2026, визнано обов`язковою явку позивача та відповідача у це судове засідання.

Копію вказаної ухвали направлено учасникам справи для відома.

У судове засідання, призначене на 05.05.2026, з`явилася позивача ОСОБА_1 , інші учасники справи, зокрема, відповідач ОСОБА_3 в це судове засідання не з`явилися, відомостей про причини їх неявки не надходило.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

У судовому засіданні 05.05.2026 судом заслухано пояснення позивача ОСОБА_1 , яка не заперечувала щодо розгляду справи без участі відповідача, третьої особи, а також не заперечувала проти ухвалення заочного рішення у справі. Також в цьому судовому засіданні досліджено матеріали справи.

Позивач в судовому засіданні додатково повідомила, що навчання їх спільного з відповідачем сина ОСОБА_2 у Вінницькому кооперативному інституті є платним, його вартість 24000 грн на рік. У зв`язку з навчанням, син винаймає житло у м. Вінниці – оплачує 5500 грн оренди на місяць та комунальні послуги. ОСОБА_2 також потребує коштів на харчування, а також лікування, за потреби.

Після з`ясування обставин справи та дослідження доказів, судом відповідно до ч. 1 ст. 244 ЦПК України оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення, яке буде проголошено о 14:30 год. 08.05.2026.

Крім того, через повторну неявку відповідача, що повідомлявся належним чином про час та місце судового розгляду, врахувавши неподання ним відзиву та згоду позивача на проведення заочного розгляду справи, 08.05.2026 постановлено розглядати дану справу з ухваленням заочного рішення в порядку статей 280-281 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина врегульовано главою 16 Сімейного кодексу України (далі – СК України), яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, шляхом сплати аліментів (статті 199-201 СК України).

Відповідно до ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Зазначена правова позиція висловлена також у постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 225/1447/16-ц та від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16-ц.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

У Сімейному кодексі України закріплено принцип рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх син (дочка).

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Разом з тим, судом при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу та проживання за місцем його знаходження.

Аналогічна правова позиція висвітлена в Постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 761/10510/17.

Відтак, із системного аналізу вказаних норм випливає, що під час розгляду справ за позовом про стягнення аліментів на повнолітніх дітей, які продовжують навчання, підлягають доказуванню та встановленню такі обставини як потреба повнолітньої дитини в матеріальній допомозі у зв`язку з продовженням навчання та наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Одночасно, подаючи до суду позовну заяву, особа має довести наявність вищевказаних фактів, які надають право стягувати аліменти на повнолітню дочку, сина, що продовжують навчання.

З огляду на встановлені обставини справи, суд вважає, що вимога позивача про стягнення із відповідача аліментів на його утримання є правомірною.

Разом з тим, на підставі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1 та ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Згідно із п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Будь-яких доказів того, що відповідач є непрацездатним і не може надавати матеріальну допомогу на утримання позивача суду не надано.

Згідно із долученою до позовної заяви довідкою УКРКООПСПІЛКИ Вінницького кооперативного інституту № 244 від 23.12.2025 ОСОБА_2 навчається у Фаховому коледжі економіки і права Вінницького кооперативного інституту І рівня акредитації на ІІІ курсі денної форми навчання спеціальності 262 «Правоохоронна діяльність» за освітнім ступенем Фаховий молодший бакалавр, на договірній основі. Стипендії не отримує. Тривалість 5 семестру ІІІ курсу з 01 вересня 2025 року по 21 грудня 2025 року. Термін навчання – 3 роки; з 1 вересня 2023 р. до 30 червня 2026 р.

При цьому, згідно із ч. 2 ст. 199 СК України право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Отже, враховуючи, що позивач звернулась до суду 14.01.2025, то аліменти мають бути присуджені з дня її звернення до суду з позовом, тобто з 14.01.2025.

З огляду на викладене, враховуючи, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання) а також те, що розмір призначених аліментів має бути обґрунтованим, справедливим, необхідним та достатнім для розумного задоволення потреб повнолітнього сина, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню – з відповідача необхідно стягувати аліменти в розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця, починаючи з дня подання позовної заяви до суду і до закінчення ОСОБА_2 навчання, яке завершується 30.06.2026.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач з огляду на положення п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» за подачу цього позову звільнена від сплати судового збору.

Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

Вказаний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 610/1905/18, від 01 березня 2023 року у справі № 332/81/21 та від 27 березня 2024 року у справі №127/7331/21.

З огляду на це, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір відповідно до Закону України «Про судовий збір» у розмірі 665,6 грн (1331,2 грн : 2).

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України необхідно допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76-78, 80-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 282, 430 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 182, 183, 191, 199 - 201 Сімейного кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) аліменти на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) ОСОБА_3 щомісячно, починаючи з 14 січня 2026 року і до закінчення навчання ОСОБА_2 – ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір на користь держави в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України -https://court.gov.ua/fair/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Учасники процесу:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя Н.П. Карнаух