Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №636/5565/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Єдиний унікальний номер 636/5565/25

Номер провадження 22-ц/818/2489/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 17 грудня 2025 року в складі судді Золотоверхої О.О. по справі № 636/5565/25 за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості за договором оренди землі,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості за договором оренди землі.

Позовна заява мотивована тим, що він на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6325483500:01:000: 0134, площею 5,8616 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Кам`яноярузької сільської ради Чугуївського району Харківської області.

25 травня 2017 року між ним та ФОП ОСОБА_3 був укладений договір оренди вищезазначеної земельної ділянки строком на 7 років.

Вказав, що у серпні 2022 року йому зателефонував відповідач ФОП ОСОБА_2 і повідомив, що його батько - ФОП ОСОБА_3 помер, та він має намір продовжити виконання договору оренди землі від 25 травня 2017 року, а також укласти з ним новий договір оренди земельної ділянки.

На пропозицію відповідача він погодився, про що розписався у листі-повідомленні від 26 серпня 2022 року, а також підписав бланк договору оренди належної йому земельної ділянки без зазначення строку його дії з ФОП ОСОБА_2 .

У грудні 2022 року вони з відповідачем зустрілися в м. Харкові, і відповідач передав йому готівкою 8000,00 грн в рахунок орендної плати за 2022 рік, про що він розписався на звітних документах.

Як йому стало відомо з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 26 вересня 2022 року було зареєстровано договір оренди належної йому земельної ділянки від 03 вересня 2022 року, укладений з ФОП ОСОБА_2 .

Зазначив, що з грудня 2023 року відповідач ФОП ОСОБА_2 своїх зобов`язань за договором оренди землі від 03 вересня 2022 року щодо сплати орендної плати за користування належною йому земельною ділянкою не виконував, повністю не сплатив орендну плату за 2023-2024 роки, будь-яких дій не вчиняв, жодних пояснень не надавав, від спілкування з ним ухилявся, попри те, що мав його телефонний номер.

Вказав, що 18 лютого 2025 року він направив на адресу відповідача поштою звернення про надання йому копій договору оренди земельної ділянки від 03 вересня 2022 року; акту прийому-передачі земельної ділянки та документу про нормативну грошову оцінку. 02 квітня 2025 року він отримав від відповідача копію договору оренди землі від 03 вересня 2022 року та додаткову угоду № 1 від 01 січня 2023 року.

Зі змісту договору оренди землі від 03 вересня 2022 року він дізнався, що його укладено строком на 7 років, орендна плата надається орендарем у грошовій формі шляхом надання готівки у розмірі 10 000,00 грн на рік в строк до 31 грудня кожного року. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01% несплаченої суми за кожний день прострочення. Додатковою угодою № 1 від 01 січня 2023 року сторони збільшили розмір орендної плати до 20 000,00 грн, що сплачується орендарем у грошовій формі шляхом надання готівки.

Вказав, що у відповіді на його звернення відповідач підтвердив факт невиконання своїх зобов`язань за договором оренди землі від 03 вересня 2022 року, а саме систематичної повної несплати орендної плати за 2023-2024 роки (неповної сплати за 2022 рік).

У подальшому він 25 квітня 2025 року направив поштою на адресу відповідача пропозицію про розірвання договору оренди землі, на яку відповіді не отримав.

Враховуючи невиконання відповідачем умов договору оренди землі від 03 вересня 2022 року, наявність доказів систематичної, тобто неодноразової (два та більше випадки) повної несплати ним орендної плати у строк, визначений договором, зокрема за 2023 та 2024 роки (неповна сплата за 2022 рік), відсутність погодження розірвання договору за згодою сторін, вважає, що є підстави для розірвання договору оренди землі в судовому порядку та стягнення на його користь заборгованості зі сплати орендної плати з урахуванням інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Просив розірвати договір оренди землі, кадастровий номер 6325483500:01:000:0134, площею 5,8616 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Кам`яноярузької сільської ради Чугуївського району Харківської області, укладений між ним та ФОП ОСОБА_2 , стягнути з ФОП ОСОБА_2 на його користь грошові кошти у сумі 49 282,80 грн, з яких: 42 000,00 грн - заборгованість за договором оренди землі від 03 вересня 2022 року, 4958,00 грн - інфляційні втрати, 720,00 грн - 3% річних, 1604,80 грн - пеня, судові витрати покласти на відповідача.

Заочним рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 17 грудня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 49 282,80 грн, з яких: сума заборгованості за орендною платою - 42 000,00 грн, 3% річних - 720,00 грн, інфляційні втрати - 4958,00 грн, пеня - 1604,80 грн, а також судові витрати у сумі 1211,20 грн - судовий збір, та 5147,60 грн - витрати на правничу допомогу. У задоволенні вимоги про розірвання договору оренди землі - відмовлено.

Заочне рішення мотивовано тим, що у зв`язку з наявністю у відповідача заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди землі, вона підлягає стягненню з нього з нарахуванням 3% річних, інфляційних втрат і пені. У розірванні договору оренди землі відмовлено, оскільки позивачем не доведено умислу відповідача у порушенні умов договору, адже орендарю з 2023 року не було відомо фактичне місцезнаходження орендодавця, позивач не надав відповідь на його звернення щодо реквізитів.

На вказане заочне рішення суду 19 січня 2026 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 через свого представника адвоката Міщенко Н.В. подав апеляційну скаргу, в якій просив судове рішення скасувати в незадоволеній частині вимог та ухвалити нове про розірвання договору оренди землі від 03 вересня 2022 року та стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 5147,60 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що допущене відповідачем неналежне виконання договірних відносин у вигляді систематичної повної несплати орендної плати у строки, визначені договором, є підставою для розірвання договору, збереження таких відносин не відповідатиме інтересам позивача. Саме на відповідачі лежить обов`язок доведення виконання зобов`язань або підстав, які звільняють його від відповідальності за невиконання зобов`язань. В свою чергу відповідач ФОП ОСОБА_2 участі у судових засіданнях не приймав, жодного процесуального документу до суду не надав. Згідно умов договору оренди землі від 03 вересня 2022 року сторони визначили місце виконання зобов`язання у договорі - місце реєстрації орендодавця ОСОБА_1 за даними паспорта, а саме с. Колядинець, Роменський район, Сумська область. Отже, підтвердженням належного виконання зобов`язання з боку відповідача ФОП ОСОБА_2 було б внесення орендної плати згідно із договором шляхом внесення на депозит нотаріуса чи нотаріальної контори, або направлення грошових коштів - орендної плати поштовим переказом за місцем виконання зобов`язання. Проте, відповідач не намагався належним чином виконати зобов`язання, хоча знає і місце реєстрації орендодавця, а також і його фактичне місце проживання. Адреса його будинку у с. Колядинець з`ясовувалася відповідачем, та він повідомив йому таку адресу ( АДРЕСА_1 ) в електронному листуванні, на підтвердження чого надає скриншот. Відповідач сам підтвердив факт невиконання зобов`язань орендаря. Крім того, суд безпідставно з власної ініціативи зменшив розмір витрат на правничу допомогу.

Крім того, просив поновити строк на подання доказу про обізнаність ФОП ОСОБА_2 на момент укладання договору оренди землі від 03 вересня 2022 року з місцем виконання зобов`язання (скриншот з месенджеру). Вказане клопотання колегія суддів залишає без задоволення в силу вимог ч. 3 ст. 367 ЦПК України, оскільки поважних причин неподання цього доказу до суду першої інстанції позивачем не зазначено. Крім того, наданий скриншот не містить даних щодо учасників і дати листування. Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21, суд може прийняти електронне листування як доказ лише тоді, якщо воно дозволяє ідентифікувати авторів і достовірно встановити зміст повідомлень. У даному разі наданий позивачем скриншот колегія суддів як доказ не приймає.

12 березня 2026 року через систему "Електронний суд" від ФОП ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити її без задоволення. Відзив мотивовано тим, що починаючи з 2023 року йому не було відомо жодної інформації стосовно фактичного місцезнаходження ОСОБА_1 для здійснення розрахунків за договором оренди земельної ділянки від 03 вересня 2022 року, на підставі чого було неможливо виконати умови договору. Ним було запропоновано позивачу надати банківські реквізити для перерахування грошових коштів за договором або зазначити інший спосіб розрахунку, проте ОСОБА_1 не надав йому відповідь, лише підписав додаткову угоду № 1 до договору про збільшення вартості орендної плати. Після чого ОСОБА_1 направив йому листа-пропозиції від 24 квітня 2025 року щодо розірвання договору оренди землі, але також не зазначив, в який саме спосіб слід провести розрахунок за 2023 - 2024 роки. Позивач повторює аргументи, викладені у позовній заяві, які вже були предметом дослідження суду, однак не наводить нових обставин або належних і допустимих доказів, що могли б вплинути на законність та обґрунтованість рішення. Наприкінці грудня 2025 року він дізнався про заочне рішення, в якому було зазначено адресу фактичного проживання позивача, та перерахував за даною адресою поштовим переказом орендну плату за 2025 рік у сумі 20 000,00 грн та на виконання заочного рішення загальну суму боргу у розмірі 56 476,50 грн.

22 березня 2026 року від представника позивача адвоката Денисова М.С. через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій він наголосив на тому, що відповідач був ініціатором укладення договору, особисто спілкувався з позивачем, мав його актуальний номер телефону (який не змінився) та адресу реєстрації місця проживання, за якою звертався у листі від 31 березня 2025 року, у серпні 2022 року з`ясовував місце реєстрації позивача, проте жодних доказів вжиття заходів для виконання зобов`язання за 2023-2024 роки не надав. Обов`язок забезпечити передачу грошових коштів лежить на орендарі. Позивач не зобов`язаний був змінювати спосіб розрахунків на безготівковий чи надавати банківські реквізити, якщо сторони не уклали відповідної додаткової угоди. Навіть якби відповідач не знав фактичного місця проживання позивача (м. Харків), він мав право: внести кошти на депозит нотаріуса чи здійснити поштовий переказ за адресою реєстрації. Погашення орендарем заборгованості з орендної плати не має правового значення для вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди. Підстав для зменшення витрат на правничу допомогу немає.

В судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з`явилися.

Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 21 травня 2026 року надіслані апеляційним судом на адреси учасників справи.

Представники позивача адвокати Міщенко Н.В. та Денисов М.С. отримали в електронних кабінетах відповідно 04 березня 2026 року та 18 березня 2026 року (а.с. 111, 113).

Відповідач ФОП ОСОБА_2 отримав в електронному кабінеті 04 березня 2026 року (а.с. 112).

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 30 липня 2004 року є власником земельної ділянки площею 5.8616 га, розташованої на території Кам`яноярузької сільської ради Чугуївського району Харківської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6325483500:01:000:0134 (а.с. 12 зворот).

25 травня 2017 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі б/н стосовно вказаної земельної ділянки (а.с.13-14).

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що його рідний син ОСОБА_3 письмово повідомив орендодавця ОСОБА_1 21 серпня 2022 року, вказавши, що не відмовляється від виконання укладеного з померлим договору оренди землі від 25 травня 2017 року, просив повідомити бажану форму отримання орендної плати за 2022 рік, а також запропонував ОСОБА_1 укласти новий договір оренди землі з ним. Ознайомившись з повідомленням ОСОБА_1 вказав, що бажає від ФОП ОСОБА_2 отримати орендну плату за 2022 рік в грошовій формі, не заперечує проти укладання з ФОП ОСОБА_2 договору оренди землі на тих самих умовах та не заперечує проти здійснення ФОП ОСОБА_2 засівання, орання та здійснення інших робіт належної йому на праві власності земельної ділянки, яка є об`єктом вищевказаного договору з померлим, збирання врожаю, право власності на яке належить ФОП ОСОБА_2 в 2022-2023 роках (а.с. 16).

03 вересня 2022 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди землі, згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим № 6325483500:01:000:0134, яка знаходиться поза межами населеного пункту на території Кам`яноярузької сільської ради і належить орендодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за № 2-2158 та на яку в нього відсутній агрохімічний паспорт. Умовами договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 5.8616 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий № 6325483500:01:000:0134; строк договору - 7 років; орендна плата надається у грошовій формі шляхом надання готівки у розмірі 10 000,00 грн на рік. У договорі зазначено реквізити орендодавця ОСОБА_1 - с. Колядинець (а.с.21-23).

21 вересня 2022 року державним реєстратором було зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим № 6325453500:01:00:0134 площею 5.8616 га (запис про інше речове право 47966816), на підставі договору оренди землі б/н від 03 вересня 2022 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , що підтверджується копією Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 323677158 від 22 лютого 2023 року (а.с.15).

Згідно копій видаткових касових ордерів від 02 листопада 2022 року (а.с.25) та від 05 грудня 2022 року (а.с.25 зворот) ОСОБА_1 видано загалом 8000,00 грн за договором оренди землі від 03 вересня 2022 року.

Орендна плата за договором за 2023-2024 роки ФОП ОСОБА_2 не сплачувалась.

18 лютого 2025 року ОСОБА_1 направив ФОП ОСОБА_2 звернення, в якому просив надати йому копії договору оренди від 03 вересня 2022 року, нормативну грошову оцінку земельної ділянки, акту прийому-передачі земельної ділянки (а.с. 17-18).

31 березня 2025 року ФОП ОСОБА_2 надано відповідь за № 31/01 на адресу ОСОБА_1 , в якій вказав, що 03 вересня 2022 року між ними було укладено договір оренди землі з кадастровим номером 6325483500:01:000:0134, за яким було сплачено орендодавцю грошові кошти в сумі 8 000,00 грн. Сторонами не було передбачено умовами договору використання нормативно грошової оцінки земельної ділянки та складання акту приймання-передачі об`єкта оренди. Зазначив, що орендарю починаючи з 2023 року не було відомо жодної інформації стосовно фактичного місця знаходження орендодавця для здійснення розрахунків за договором оренди земельної ділянки від 03 вересня 2022 року. На підставі чого було неможливо виконати умови договору в частині повних розрахунків. Запропоновано надати банківські реквізити для перерахування грошових коштів за договором або зазначити інший спосіб розрахунку. Також повідомлено, що при проведенні аудиту господарської діяльності було виявлено помилку в розділі "Предмет Договору", а саме помилково зазначена підстава права власності на земельну ділянку, в зв`язку з чим виправлена редакція розділу була викладена у Додатковій Угоді №1 до Договору, а також з початку 2023 року була збільшена вартість орендної плати, яка на теперішній час складає 20 000,00 грн, у зв`язку з чим необхідно укласти додаткову угоду №1 (додається) до договору оренди земельної ділянки від 03 вересня 2022 року (а.с. 19-20).

Додатками до вказаної відповіді були копія повідомлення та згоди на підписання договору оренди земельної ділянки від 26 серпня 2022 року, копія договору оренди земельної ділянки від 03 вересня 2022 року, копії видаткових касових ордерів від 02 листопада та 05 грудня 2022 року, а також оригінал примірника додаткової угоди № 1 до договору оренди земельної ділянки від 03 вересня 2022 року (а.с. 21-25).

Додатковою угодою № 1 від 01 січня 2023 року до договору оренди землі б/н від 03 вересня 2022 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (орендар), сторони погодили збільшення орендної плати до 20 000,00 грн на рік шляхом надання готівки, а також внесли уточнення до розділу «Предмет договору» (а.с.24).

24 квітня 2025 року ОСОБА_1 направив ФОП ОСОБА_2 листа-пропозицію щодо розірвання договору оренди землі від 03 вересня 2022 року з копією угоди від 24 квітня 2025 року про розірвання договору оренди землі від 03 вересня 2022 року за підписом ОСОБА_1 (а.с.26-27), який відповідач отримав 12 травня 2025 року (а.с. 27 зворот).

Матеріали справи містять копії скриншотів з мобільного телефону щодо вхідних/вихідних дзвінків з абонентом, записаним як « ОСОБА_4 » (тел. НОМЕР_1 , рік та дата дзвінків не вбачаються), листування з абонентом « ОСОБА_4 » (без зазначення номера телефону, рік та дата переписки не вбачається), переписки з абонентом «ОСОБА_5» (без зазначення номера телефону). Абонент « ОСОБА_4 » у повідомленні від 20 березня (рік не вказано) просив перетелефонувати щодо орендної плати (а.с.29-31).

Предметом перегляду апеляційного суду є заочне рішення суду першої інстанції лише в частині вимоги щодо розірвання договору оренди землі

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У частинах першій та другій статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України зазначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Отже, законодавство передбачає як необхідну умову для розірвання договору оренди землі систематичне невиконання умов договору, в тому числі і несплату орендної плати.

Вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18), Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2023 року у справі № 499/793/21 (провадження № 61-8740св23), від 15 листопада 2024 року у справі № 933/602/23 (провадження № 61-9317св24), від 06 грудня 2024 року у справі № 531/1882/22 (провадження № 61-7533св24).

Щодо поняття «несплата», вжите у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України, то його потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати.

Такий висновок є логічним та виправданим, оскільки поняття «несплата» та «недоплата» не є тотожними. Оскільки в конструкції згаданої правової норми не наведено жодного означення до слова «несплата», можна виснувати, що законодавець у згаданій правовій нормі не передбачив жодної альтернативи повної несплати, тобто не визначив, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є не лише систематична несплата, а й систематична недоплата орендної плати. До того ж потрібно враховувати, що розмір недоплати може варіюватися орієнтовно від 1 % до 99 % суми належної орендної плати, що не може не впливати на ступінь порушення прав власника землі та оцінку істотності такого порушення.

Тож підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі.

Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23, провадження № 12-19гс24 та постанові Верховного Суду від 25 червня 2025 року у справі № 610/941/24 (провадження № 61-3633св25).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Неналежне виконання умов договору, а саме невиконання обов`язку зі сплати орендної плати є порушенням умов договору оренди землі, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 (провадження№ 61-41932сво18) та постановах Верховного Суду від 21 червня 2024 року у справі № 158/1877/23 (провадження № 61-5616св24), від 10 квітня 2024 року у справі № 322/232/21 (провадження № 61-4898св23), від 04 грудня 2023 року у справі № 385/1679/21 (провадження № 61-10703св23), від 08 травня 2024 року у справі № 629/2698/23 (провадження № 61-18688св 23).

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 12 вересня 2023 року у справі № 387/800/21 (провадження № 61-7310св22).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

За загальним правилом у разі наявності вини орендаря у систематичній несплаті орендної плати (два та більше випадки) орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди землі.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується апеляційний суд, дійшов висновку, що в діях орендаря не вбачається ознак умисної систематичної невиплати орендної плати, з огляду на те, що орендна плата мала виплачуватися готівкою, тоді як йому з 2023 року не було відомо місцезнаходження орендодавця.

Згідно копії паспорта ОСОБА_1 його адреса реєстрації: Сумська обл., Роменський р-н, с. Колядинець (без зазначення вулиці, номера будинку/квартири) (а.с.10-11). У договорі оренди землі у реквізитах орендодавця також вказано лише с. Колядинець.

При цьому, адреса фактичного місця проживання позивача: АДРЕСА_2 .

Матеріали справи не містять даних про те, з якого саме часу позивач проживає у м. Харкові, та чи був обізнаний про це ФОП ОСОБА_2 .

На лист ФОП ОСОБА_2 від 31 березня 2025 року щодо надання реквізитів для перерахування грошових коштів за договором або зазначення іншого способу розрахунку ОСОБА_1 відповіді не надав.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову в частині розірвання договору оренди з підстав систематичної несплати орендної плати, оскільки відповідач для належного виконання ним обов`язку щодо сплати орендної плати вчинив необхідні дії відповідно до звичаїв ділового обороту у спірних правовідносинах, а саме: надіслав орендодавцю листа з проханням повідомити реквізити або зазначити інший спосіб розрахунку, оскільки йому не було відомо місце проживання орендодавця, однак позивач на вказане звернення не відреагував.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо того, що сторони визначили місце виконання зобов`язання у договорі оренди землі - місце реєстрації орендодавця за даними паспорта, а саме с. Колядинець, Роменський район, Сумська область, отже, підтвердженням належного виконання зобов`язання з боку відповідача ФОП ОСОБА_2 було б внесення орендної плати згідно із договором на депозит нотаріуса чи нотаріальної контори, або направлення грошових коштів - орендної плати поштовим переказом за місцем виконання зобов`язання, колегія суддів вважає необґрунтованими.

ОСОБА_1 сам визнає, що вказана адреса є неповною, у ній не вказано вулицю та будинок ( АДРЕСА_1 ), до того ж, він за такою адресою фактично не проживає.

Згідно з вимогами статті 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса в разі: відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; відсутності представника недієздатного кредитора.

Зазначена норма надає за певних умов право добросовісному кредитору виконати свій обов`язок іншим шляхом, ніж надання орендної плати особисто орендодавцю.

Однак зазначені положення не свідчать про обов`язковість таких дій, а лише регламентують можливу поведінку орендаря та нотаріуса.

Винна поведінка, яка є підставою для припинення правовідносин, кореспондується з обов`язком та небажанням його виконувати на умовах, визначених договором.

Відсутність у договорі обов`язку перераховувати кошти на депозит нотаріуса і нездійснення орендарем таких дій, не може бути безумовною підставою для розірвання договору, а лише тягне за собою виплату цих сум.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 709/1089/17 (провадження № 61-12745сво18).

Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції, і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо безпідставного зменшення судом розміру судових витрат на правничу допомогу з власної ініціативи, колегія суддів відхиляє, оскільки витрати на правничу допомогу розподілені судом у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме з урахуванням часткового задоволення позову (однієї вимоги з двох) судом стягнуто 1/2 частину судових витрат на правничу допомогу, заявлених позивачем (10 295,20 /2 = 5147,60 грн) .

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення в оскаржуваній частині, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

В іншій частині заочне рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 17 грудня 2025 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

В іншій частині заочне рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 26 травня 2026 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.В. Маміна

В.Б. Яцина