Вирок від 24 травня 2026 р. у справі №636/2640/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа №636/2640/25 Головуючий І інстанції: ОСОБА_1

Провадження№ 11-кп/818/977/26 Суддя-доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ст. 336 КК України

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8

розглянувши у приміщенні Харківського апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою зі змінами прокурора на вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 03 лютого 2026 року стосовно ОСОБА_8 ,

встановила:

Вказаним вироком,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт Старий Салтів Вовчанського району Харківського області, громадянин України, із середньою освітою, не одружений, обіймає посаду тракториста Спеціалізованого комунального підприємства «Харківзеленбуд», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Згідно з ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_8 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця поживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Згідно вироку, ОСОБА_9 відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» – є військовозобов`язаним, тобто особою, яка перебуває у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави. На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у термін, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших формувань, відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 65/2022 від 24.02.2022 на території України (у тому числі в Харківській області). Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543 – ХІІ від 21 жовтня 1993 року (зі змінами та доповненнями станом на18.05.2024) - громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

З 29.03.2019 по теперішній час ОСОБА_9 відповідно до військового квитка серія НОМЕР_1 має військове звання «рядовий» і перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованому за адресою: АДРЕСА_3 , яке наразі у зв`язку з активними бойовими діями на території Вовчанської ОТГ розташовується за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. вул. Старонікольська, 43.

23.01.2025 військовозобов`язаного ОСОБА_8 було визнано придатним до військової служби згідно довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 № 71 від 23.01.2025, та підтверджено, що він не має відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» права на відстрочку від привозу на військову службу за мобілізацією.

23.01.2025 в денний час доби, ОСОБА_8 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_4 , попереджено про кримінальну відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією та повідомлено про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 24.01.2025 на 10 год 00 хв для відправки до військової частини у складі команди НОМЕР_2 , про що свідчить підпис останнього у розписці.

Однак ОСОБА_9 , маючи злочинний умисел, спрямований на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, діючи умисно, протиправно, не маючи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, передбаченого ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в порушення вимог ст. 22 вказаного Закону, ст. ст. 1, 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 65 Конституції України, будучи належним чином у встановленому законом порядку повідомленим працівниками вищевказаного центру про призов на військову службу під час загальної мобілізації, а також про наслідки відмови бути призваним та проходити військову службу під час мобілізації, без поважних причин не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_4 , у вказаній в повістці день та час, а саме: 24.01.2025 на 10 год 00 хв, з метою відправки до військової частини у складі команди, тим самим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.

Дії ОСОБА_8 суд першої інстанції кваліфікував як кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України – ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.

Не погодившись з вказаним вироком суду першої інстанції прокурор подав апеляційну скаргу, яку в подальшому змінив в порядку ч. 3 ст. 403 КПК України, та в якій просить вирок скасувати в частині призначення покарання у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме необґрунтованим застосуванням ст. 75 КК України, що потягло безпідставне та неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання та невідповідність призначеного судом покарання ступню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого, внаслідок м`якості.

Виключити з мотивувальної частини вироку щире каяття, як обставину, яка пом`якшує покарання ОСОБА_8 .

Ухвалити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_9 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки 2 місяці.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що підстав для застосування ст. 75 КК України щодо ОСОБА_8 не вбачається з огляду на характер та високий ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним діяння.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, заперечення обвинуваченого та його захисника на апеляційну скаргу прокурора, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено та кваліфікація його дій відповідає фактичним обставинам справи, в апеляційній скарзі не оспорюються, тому відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України судом апеляційної інстанції не перевіряються.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 50, 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу обвинуваченого та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, дійшов висновку про необхідність призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах мінімального розміру, передбаченого санкцією ст. 336 КК України.

При цьому, суд першої інстанції врахував його щире каяття, яке виразилось у повному визнанні своєї вини, правдивій розповіді про обставини скоєного злочину, критичній оцінці своєї протиправної поведінки та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, яке полягало в тому, що обвинувачений надавав органам досудового розслідування всіляку допомогу у встановленні невідомих їм обставин справи і визнає ці обставини, відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України такими, що пом`якшують його покарання. Обставин, що обтяжують покарання винного, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено. Крім того, судом враховано, що ОСОБА_9 виключно позитивно характеризується за місцем проживання та місцем роботи, обіймає посаду тракториста спеціалізованого комунального підприємства «Харківзеленбуд», яке є важливим для функціонування міського простору та вносить істотний вклад до економічної стабільності у м. Харкові, відповідно до відомостей, зазначених у військово – обліковому документі Резерв плюс, має тип відстрочки – бронювання до 15 січня 2027 року, з 2022 року на постійній основі безкоштовно надає допомогу ЗСУ з ремонту автомобілів, які використовуються для виконання бойових завдань на лінії бойового зіткнення, що підтверджується подяками військової частини НОМЕР_3 від 01 березня 2025 року та ІНФОРМАЦІЯ_5 , на обліку у лікаря-нарколога та лікаря - психіатра не перебуває, вчинив кримінальне правопорушення вперше.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо можливості звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, оскільки воно не ґрунтується на загальних засадах призначення покарання, принципах законності, справедливості та обґрунтованості покарання.

Звільняючи ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, суд не навів переконливих доводів на підтвердження прийнятого рішення про можливість його виправлення без реального відбування покарання.

Застосовуючи до обвинуваченого при призначенні покарання ст. 75 КК України та звільняючи його від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції, всупереч ст. 50, 65 КК України, в повній мірі не врахував тяжкість та характер вчиненого кримінального правопорушення, оскільки відмова від захисту Батьківщини, свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого злочину, що може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави та в умовах воєнного стану, а це на сьогоднішній день є неприпустимим.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано врахував як пом`якшуючу покарання обставину, щире каяття обвинуваченого, оскільки таке може бути тоді, коли є дієвим і включає в себе, згідно сталої судової практики крім визнання винуватості ще й якісь активні дії.

Проте, у матеріалах кримінального провадження, як і у вироку суду відсутні дані на підтвердження того, що ОСОБА_9 намагався виправити наслідки вчиненого, які конкретні дії для цього вживав, а тому визнання ним своєї винуватості під тиском неспростовних доказів є формальним і таким, що зроблене з метою уникнення справедливого покарання.

Крім цього, відстрочка, яку має обвинувачений, була ним отримана вже під час судового провадження, тобто на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення законних підстав для звільнення від військової служби у ОСОБА_8 не було.

Колегія суддів враховує, що відповідно до ч.1 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. І в умовах збройної агресії з боку іншої держави, Захист Вітчизни набуває особливого значення. Тому наслідки ухилення від військової служби в цих умовах через покарання, повинні досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, про що зазначено в ч.1 ст.1 та ч.2 ст.50 КК України.

Тобто, суд першої інстанції не надав відповідної оцінки ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, обставинам його вчинення, не врахував, що призначене покарання повинно відповідним чином вплинути на інших осіб з метою запобігання з їх боку подібної поведінки, а лише формально послався на дані про особу ОСОБА_8 та пом`якшуючі покарання обставини при обґрунтуванні свого висновку щодо можливості його звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів вважає, що виправлення ОСОБА_8 без ізоляції від суспільства неможливе, а покарання у виді позбавлення волі буде необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, тому доводи прокурора щодо скасування вироку суду в частині призначеного покарання через неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з цим, апеляційна інстанція знаходить необґрунтованою вимогою прокурора щодо збільшення розміру покарання на два місяці, оскільки жодних акцентованих аргументів з цього приводу апелянтом не наведено, а тому в цій частині апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Таким чином, мінімальне покарання передбачене санкцією згаданої статі, на думку колегії суддів, буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

На підставі наведеного, керуючись ст. 404, 405, 407, 409, п.4 ч.1 ст.420 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 03 лютого 2026 року стосовно ОСОБА_8 в частині призначеного покарання - скасувати.

Постановити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_9 за ст. 336 КК України 3 (три) роки позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_10 рахувати з моменту його фактичного затримання для виконання цього вироку.

В решті вирок суду залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий –

Судді: