Постанова від 24 травня 2026 р. у справі №387/1064/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

додаткова

25 травня 2026 року м. Кропивницький

справа № 387/1064/25

провадження № 22-з/4809/88/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Єгорової С. М. (суддя – доповідач), Карпенка О. Л., Мурашка С. І., розглянувши заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пузир Владислав Олександрович, про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Калінка-Бондар Олександра Богданівна, на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2025 року та на додаткове рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2025 року та апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пузир Владислав Олександрович, на додаткове рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2025 року в складі головуючого судді Солоненко Т. В.

УСТАНОВИВ:

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 04 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Калінка-Бондар Олександра Богданівна, на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2025 року та на додаткове рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2025 року та апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пузир Владислав Олександрович, на додаткове рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2025 року, залишено без задоволення.

Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2025 року та додаткове рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2025 року залишено без змін.

07 травня 2026 року (зареєстровано апеляційним судом 08 травня 2026 року) через систему Електронний Суд до Кропивницького апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 ,в інтересах якої діє адвокат Пузир В. О., про ухвалення додаткового рішення у справі та стягнення із позивача на користь відповідачки витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 12 000 грн.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 08 травня 2026 року заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пузир Владислав Олександрович, про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Калінка-Бондар Олександра Богданівна, на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2025 року та на додаткове рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2025 року та апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пузир Владислав Олександрович, на додаткове рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2025 року, призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.

Заперечень на вказану заяву від позивача до апеляційного суду не надійшло.

Перевіривши доводи заяви про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачкою під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про задоволення вимог заяви з наступних підстав.

Суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті (частина третя статті 259 ЦПК України).

Частиною першою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку з реалізацією права на судовий захист у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору й стримування від подання безпідставних позовів (скарг).

Згідно з положеннями частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Згідно частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження) (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).

У випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 (провадження № 61-4799св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року в справі № 346/2744/21 (провадження № 61-10543сво23)).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Апеляційним судом з`ясовано, що професійну правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду справи № 387/1064/25 відповідачці ОСОБА_1 надавав адвокат Пузир Владислав Олександрович, який діяв на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВА №1141407 (а.с.228 том 3).

До відзиву на апеляційну скаргу представник відповідачки адвокат Пузир В. О. долучив заяву про вирішення питань про розподіл судових витрат. Вказав, що з об`єктивних причин сторона відповідача не має можливості надати точний та детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом, оскільки рішення у справі не прийнято, всі процесуальні дії не вчинені, а тому такий опис виконаних робіт може бути надано тільки після прийняття судом рішення по суті справи. Враховуючи викладене, керуючись ст. 264 ЦПК України, просив вирішити питання про стягнення судових витрат, понесених ОСОБА_1 після ухвалення судом апеляційної інстанції остаточного судового рішення (а.с.229 том 3 зворот).

07 травня 2026 року (зареєстровано апеляційним судом 08 травня 2026 року) через систему Електронний Суд до Кропивницького апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пузир В. О., про ухвалення додаткового рішення у справі та стягнення із позивача на користь відповідачки витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 12 000 грн. До вказаної заяви представник долучив копію договору №27/25 про надання правничої допомоги від 15 квітня 2025 року, укладеного між АО «Науменко, Боруш і партнери» та ОСОБА_1 , додаток №1 до договору №27/25 від 15 квітня 2025 року про надання правової допомоги Будник Т. С., заявку №2-ЦС на надання професійної правничої допомоги на підставі договору про надання професійної правничої допомоги №27/25 від 15 квітня 2025 року від 30 червня 2025 року, копію акту №2 про приймання професійної правничої допомоги від 05 травня 2025 року, рахунок №2-2ЦС-27/25 від 05 травня 2026 року, докази направлення цієї заяви з додатками іншим учасникам справи (а.с.49-61 том 3).

Оцінюючи обґрунтованість заявленого відповідачкою розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу за результатами перегляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів ураховує наступне.

Між Адвокатським об`єднанням «Науменко, Боруш і партнери» та ОСОБА_1 15 квітня 2025 року укладено договір № 27/25 про надання професійної правничої допомоги.

Розділом 2 Предмет договору визначено, що Адвокатське об`єднання зобов`язується надати Клієнту професійну правничу допомогу, а Клієнт зобов`язаний сплатити Адвокатському об`єднанню Гонорар та відшкодувати (за наявності) фактичні витрати.

Відповідно до пункту 2.2 Розділу, деталізація професійної правничої допомоги та умови її надання узгоджуються сторонами у відповідній Заявці, яка є невід`ємною частиною даного договору, а саме Заявка № 2-ЦС від 30 червня 2025 року.

Згідно пункту 1.1 Розділу 1 Заявки № 2-ЦС, предметом Заявки є надання ОСОБА_1 професійної правничої допомоги у вигляді:

1) представництва інтересів Клієнта у справі № 387/1064/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні Позивача Служба у справах дітей Помічнянської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про визначення місця проживання дитини біля батька та стягнення аліментів на дитину, з усіма правами наданими відповідному учаснику справи.

Пунктом 2.1 Розділу 2 даної заявки, розмір Гонорару за надання професійної правничої допомоги, визначається шляхом застосування погодинної оплати в залежності від витраченого обсягу часу на надання професійної правничої допомоги.

Згідно пункту 2.2. Розділу 1, на момент підписання цієї Заявки, сторони погодили погодинну ставку, яка буде застосована для визначення розміру Гонорару за надання професійної правничої допомоги – 4000,00 грн/год.

Актом № 2 від 05 травня 2026 року про приймання професійної правничої допомоги на підставі Договору № 27/25 від 15 квітня 2025 року визначено, що клієнту у період з 17 лютого 2026 року по 05 травня 2026 року надано юридичні послуги, а саме:

1. Складання та подання до суду (електронним судом в суд і учасникам) відзиву на апеляційну скаргу у справі № 387/1064/25 (17.02.2026) на загальну суму 6000, 00 грн. (витрачено 1,5 години часу);

2. Участь представника у судовому засіданні у справі № 387/1064/25, яке відбулось 09.04.2026 на загальну суму 2000,00 грн (витрачено 0,5 години часу);

3. Участь представника у судовому засіданні у справі № 387/1064/25, яке відбулось 04.05.2026 на загальну суму 4000,00 грн (витрачено 1 годину часу) .

Загальна сума грошових коштів до оплати за надані послуги згідно зазначеного Акту становить 12 000,00 грн (6000,00 грн + 2000,00 грн + 4000,00 грн).

Пунктом 2.5 розділу 2 Заявки № 1-ЦС від 15 квітня 2025 року сторонами узгоджено, що загальну суму Гонорару, визначену сторонами у цій Заявці, Клієнт зобов`язаний сплатити не пізніше 30 днів з дня набранням рішенням суд законної сили у справі за підготовленим позовом згідно з предметом цієї Заявки на підставі підписаного Акту про приймання професійної правничої допомоги.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів доходить висновку, що відповідачкою надано належні докази на підтвердження надання їй адвокатом Пузирем В. О. правничої допомоги під час розгляду цієї справи в суді апеляційної інстанції.

Пунктом 1 частини другої статті 137 ЦПК України визначено, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року заява № 19336/04, § 268)).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (див. постанову Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ураховуючи, що апеляційну скаргу позивача у справі залишено без задоволення, оскаржуване рішення суду першої інстанції та додаткове рішення суду першої інстанції залишено в силі, приймаючи до уваги відсутність заперечень сторони позивача, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення у справі та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн, оскільки такий розмір відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи, її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Керуючись ст. ст. 270, 381, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пузир Владислав Олександрович, про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Калінка-Бондар Олександра Богданівна, на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2025 року та на додаткове рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2025 року та апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пузир Владислав Олександрович, на додаткове рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2025 року, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесену нею в суді апеляційної інстанції, в сумі 12 000 грн.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 25.05.2026.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді О. Л. Карпенко

С. І. Мурашко