Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №953/2711/25 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/2711/25

н/п 2/953/211/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року м.Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Демченко С.В.,

з участю:

позивачки - ОСОБА_1 ,

представників позивачки - адвокатів Ларенок Д.В., Оганезова Р.А.,

представника відповідача - адвоката Неживого А.В.,

секретар судового засідання - Тюльпа Я.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - державний нотаріус Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сімакова Ольга Геннадіївна про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

УСТАНОВИВ:

24 березня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа - державний нотаріус Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сімакова О.Г., в якій просить:

- встановити факт постійного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з ОСОБА_3 з 2012 року по день його смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом - на квартиру АДРЕСА_2 та на частину квартири АДРЕСА_3 .

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що вона проживала разом з ОСОБА_3 однією сім`єю як дружина та чоловік за адресою: АДРЕСА_1 понад п`ять років, а саме - з 2012 року по день його смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначила, що квартира АДРЕСА_4 , у якій вона мешкала разом з ОСОБА_3 , була зареєстрована на праві власності за батьком ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 17 жовтня 2005 року. Батько ОСОБА_3 - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , після його смерті відкрилась спадщина на все належне йому спадкове майно, а саме: квартиру АДРЕСА_4 та на частини квартири АДРЕСА_5 . Спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_4 був його син ОСОБА_3 . ОСОБА_3 помер майже через три місяці після смерті свого батька, тобто впродовж строку прийняття спадщини, тому не встиг оформити право власності на спадкове майно, належне за життя його батькові. Відповідно до ч. 1 ст. 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Вказала, що у встановлений законом строк вона звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_4 та його сина ОСОБА_3 , однак отримала відповідь про неможливість оформлення спадщини в нотаріальному порядку у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують факт її спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 . Посилалася на те, що за час її спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 , як чоловіка та дружини, вони вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, фактично виконували права та обов`язки подружжя. Вона особисто займалася похованням ОСОБА_3 . Зазначила, що встановлення факту проживання однією сім`єю їй необхідне для вирішення питання щодо належного оформлення спадкового майна.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 28 березня 2025 року позовну заяву було залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків 10 днів з дня вручення копії ухвали. У встановлений законом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2025 року провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого засідання. Витребувано у державного нотаріуса Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сімакової Ольги Геннадіївни копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

15 травня 2025 року представник відповідача - адвокат Неживий А.В. засобом «Електронний суд» подав до суду позовну заяву (зустрічну) про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

16 травня 2026 року представник відповідача - адвокат Неживий А.В. засобом «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог просив відмовити, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Зазначив, що з долученої до матеріалів справи постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії вбачається, що громадянка ОСОБА_1 не надала документів, що підтверджують родинні відносини з ОСОБА_3 . Тобто причиною відмови у вчиненні нотаріальної дії є відсутність факту доведення родинних відносин зі спадкодавцем, а отже і відсутність підстав для вирішення нотаріусом питання щодо подальшої видачі свідоцтва про право на спадщину. За таких обставин позовні вимоги щодо визнання права власності в порядку спадкування в судовому порядку є передчасними, та є спробою використання рішення суду для зміни порядку оформлення спадщини визначеного ЦК України. Щодо долучених до матеріалів справи доказів, якими сторона позивача обґрунтовує позовні вимоги, вказав, що зокрема квитанція, видана КБ «ПриватБанк», яку позивачка надала на підтвердження факту здійснення нею оплати житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , то фактичним платником відповідно до вказаної квитанції є ОСОБА_5 , (який помер в 2010 році), а не ОСОБА_3 , факт проживання з яким однією родиною намагається довести позивач. Крім того, зазначена в квитанції дата, а саме - 16 квітня 2024 року підтверджує лише той факт, що дані платежі було зроблено значно пізніше після смерті спадкодавця і жодним чином не доводять факту спільного проживання з ОСОБА_3 . Щодо долучених до матеріалів справи квитанцій ПАТ «МЕГАБАНК», датованих 2014, 2015, 2016, 2017 роками, вказав, що платником є той самий ОСОБА_5 , який помер у 2010 році, а отже зазначені квитанції жодним чином не підтверджують факту проживання однією родиною позивачки зі спадкодавцем. Акцентував увагу на тому, що всі підписи у зазначених квитанціях виконані однією ручкою, одним чорнилом та однаковим почерком, що, у свою чергу, свідчить про можливе підроблення позивачем зазначених документів з метою введення суду в оману. З приводу долученого до матеріалів справи акту №1310439794 зазначив, що як і всі попередні документи, надані позивачем, жодним чином не доводить фату спільного проживання та ведення спільного побуту зі спадкодавцем, але підтверджують той факт, що позивачка отримала доступ до архіву документів, які залишились після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Вказаний документ лише підтверджує той факт, що при його складанні нібито був присутній ОСОБА_3 , однак цей акт не містить власного підпису ОСОБА_3 , що ставить під сумнів легітимність та час створення цього документу. Зазначив, що долучені до матеріалів справи квитанції про сплату комунальних послуг з водопостачання у 2012 - 2014 роках, складені від імені ОСОБА_3 , лише підтверджують факт сплати ним комунальних послуг, проте жодним чином не підтверджують факт проживання з ним ОСОБА_1 однією родиною, а тим більше не доводять наявність спільного побуту, спільних прав та обов`язків. Щодо наданих стороною позивача фотографій та письмових свідчень (надрукованого тексту однакового змісту певних осіб) вказав, що показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Зокрема, зі змісту фото неможливо встановити де, коли і за яких обставин вони були зроблені. Вказав, що долучений до матеріалів справи акт № 000572, виданий КП «Ритуал» ХМР, підтверджує лише факт здійснення ОСОБА_3 поховання свого батька ОСОБА_6 . Вказав, що позивачці достеменно було відомо про наявність у померлого ОСОБА_3 родичів, які, у випадку негайно повідомлення про факт смерті кровного родича, неодмінно вчинили б всі необхідні дії щодо організації поховання померлого на належному рівні з дотриманням всіх загальноприйнятих традицій. Враховуючи факт зловживання померлим ОСОБА_3 алкогольними напоями, що і призвело до його передчасної смерті, позивачка, маючи доступ до всіх документів та з метою заволодіння майном померлого, приховала факт смерті ОСОБА_3 від родичів, сподіваючись у подальшому на заволодіння його майном, самостійно здійснила поховання померлого спадкодавця. Долучена до матеріалів справи довідка, видана ТОВ «Сільпо-Фуд» № 10/1 від 10 квітня 2024 року, як і всі надані позивачкою докази, жодним чином не підтверджує факт спільного проживання та спільного побуту ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а є лише підтвердженням наявності трудових правовідносин між ОСОБА_1 та ТОВ «Сільпо-Фуд».

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 27 травня 2025 року відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Сьома Харківська міська державна нотаріальна контора Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, поданої у рамках цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - державний нотаріус Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сімакова Ольга Геннадіївна про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

Ухвалами Київського районного суду м. Харкова від 27 травня та 22 липня 2025 року задоволено клопотання представника відповідача та витребувано з Державної прикордонної служби України інформацію про перетин державного кордону громадянкою України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ID-картка № НОМЕР_2 , видана 15 грудня 2016 року органом № 6336, за період з 01 січня 2012 року по 12 листопада 2023 року, із зазначенням: дати та місце перетину державного кордону України, виїзд або в`їзд на територію України.

10 вересня, 14 жовтня та 15 грудня 2025 року та 12 січня 2026 року на адресу суду від представника позивачки - адвоката Оганезова Р.А. на адресу суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 18 вересня 2025 року підготовче провадження у цивільній справі закрито, справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Неживого Антона Володимировича про призначення судової технічної експертизи документів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - державний нотаріус Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сімакова Ольга Геннадіївна про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

03 лютого 2026 року від представника відповідача - адвоката Неживого А.В. через систему «Електронний суд» надійшла заява про відвід судді Київського районного суду м. Харкова Демченко С.В. від розгляду цивільної справи № 953/2711/25.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2026 року заяву представника відповідача - адвоката Неживого Антона Володимировича про відвід судді Київського районного суду м. Харкова Демченко Світлани Валеріївни від розгляду цивільної справи № 953/2711/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - державний нотаріус Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сімакова Ольга Геннадіївна про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування визнано необґрунтованою. Передано заяву представника відповідача - адвоката Неживого Антона Володимировича про відвід судді Київського районного суду м. Харкова Демченко Світлани Валеріївни від розгляду цивільної справи № 953/2711/25 на розгляд іншому судді у порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова 06 лютого 2026 року відмовлено представнику відповідача - адвокату Неживому А.В. у задоволенні заяви про відвід судді Київського районного суду м. Харкова Демченко Світлани Валеріївни від розгляду цивільної справи № 953/2711/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - державний нотаріус Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сімакова Ольга Геннадіївна про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, посилаючись на те, що вона знайома з ОСОБА_7 з 2009 року. З 2012 року вона разом з ОСОБА_3 проживала однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 , як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу. Вони разом з ОСОБА_3 працювали у ТЦ «Французький бульвар», разом часто їздили до батьків ОСОБА_1 у с.Пересічне. У липні 2022 року був здійснений обстріл ТЦ «Французький бульвар», у зв`язку з чим вона разом з ОСОБА_3 прийняли рішення, що їй необхідно покинути територію України та переїхати жити на певний час до безпечної країни. 03 листопада 2022 року вона виїхала жити до Німеччини. Увесь час перебування у Німеччині вона спілкувалися з ОСОБА_3 , відправляла йому посилки, поповнювала мобільний рахунок. 12 листопада 2023 року ОСОБА_3 їй телефонував, вони розмовляли. Потім вона йому телефонувала, однак він вже не відповідав на її дзвінки. Вона попросила свою рідну сестру ОСОБА_8 поїхати до ОСОБА_3 додому та подивитись, чи все з ним гаразд. Коли сестра приїхала за місцем мешкання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , вдома нікого не було. Сестра поїхала на роботу, де працював ОСОБА_3 , там їй повідомили, що він помер. Коли сестра повідомила позивачці про смерть ОСОБА_3 , вона одразу повернулась до України та поховала ОСОБА_3 .

Представник позивачки - адвокат Ларенок Д.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

Представник позивачки - адвокат Оганезов Р.А. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на те, що факт спільного проживання позивачки з ОСОБА_3 підтверджується долученими до матеріалів справи письмовими доказами. Вказав, що виїзд ОСОБА_1 за межі території України, - спільне з ОСОБА_3 рішення, обумовлене необхідністю збереження життя через бойові дії, які мали місце на території України. Разом з тим, як тільки ОСОБА_1 дізналася про смерть ОСОБА_3 , то на наступний день - 13 листопада 2023 року повернулася до України щоб здійснити поховання ОСОБА_3 . Вказав, що відповідно до положень ЦК України позивачка має право на спадкування у порядку, передбаченому положеннями ст. 1264 ЦК України.

Представник відповідача - адвокат Неживий А.В. у судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що долучені стороною позивача до матеріалів справи докази, жодним чином не підтверджують факт спільного проживання позивачки з ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу. Оскільки факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 під час судового розгляду справи позивачкою не доведений належними, достатніми та допустимими доказами, тому відсутні будь-які правові підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином.

Третя особа державний нотаріус Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сімакова О.Г. у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що з 2021 року працювала разом з позивачкою ОСОБА_1 у магазині «Сільпо», що розташований у Французькому бульварі. ОСОБА_3 завжди зустрічав ОСОБА_1 з роботи, вони разом йшли додому. ОСОБА_1 користувалась банківською карткою «Приват Банк», що належала ОСОБА_10 . Свідок ОСОБА_9 сприймала їх стосунки як чоловіка та дружини. Коли у 2022 році ОСОБА_1 поїхала за кордон, її стосунки з ОСОБА_7 не змінились.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що з 2015 року проживає за адресою: АДРЕСА_6 . З цього часу вона пам`ятає ОСОБА_1 та ОСОБА_12 , вони були її сусідами. Свідок часто бачила їх разом, вони разом гуляли. Свідок була у них у гостях. Свідок сприймала їх як сімейну пару. Свідок зазначила, що іншої жінки у ОСОБА_12 не було. Після початку війни свідок зустріла ОСОБА_1 та ОСОБА_12 , вони повідомили, що ОСОБА_1 виїжджає за кордон, тому що небезпечно. Свідку відомо, що ОСОБА_12 поховала саме ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні повідомив, що мешкає за адресою: АДРЕСА_7 . ОСОБА_1 та ОСОБА_14 були його сусідами. Вони жили разом там більше 10 років. Вони жили як чоловік та дружина, тільки не реєстрували шлюб офіційно. Свідок був у них у гостях, у них були добрі стосунки. Свідку відомо, що ОСОБА_12 поховала ОСОБА_1 .

Допитана у судовому засіданні як свідок ОСОБА_15 повідомила, що вона мешкає у АДРЕСА_8 . Вона є сусідкою родини ОСОБА_16 . Свідок розповіла, що ОСОБА_1 разом з ОСОБА_7 часто приїжджали у с. Пересічне до батьків, допомагали їм у городі. ОСОБА_14 зробив ОСОБА_1 у батьківській хаті ремонт. Вони разом приїжджали у с.Пересічне на вихідні, ночували. На початку війни у 2022 році ОСОБА_1 разом з ОСОБА_7 жили у с.Пересічному майже місяць. За цей час свідок з ними спілкувалась, вони разом ходили до магазину. Свідок пояснила, що ОСОБА_1 перебувала у стосунках з ОСОБА_7 з 2015 року. Свідок сприймала їх завжди як чоловіка та дружину. Свідок особисто чула, що ОСОБА_14 наполягав, щоб ОСОБА_1 виїхала до Німеччини з метою безпеки, бо він переживав за ОСОБА_1 .

У судовому засіданні допитана як свідок ОСОБА_8 пояснила, що вона мешкає у АДРЕСА_9 . ОСОБА_1 - її рідна сестра по батькові. У 2013 році ОСОБА_1 приїхала до них та познайомила з ОСОБА_7 як зі своїм чоловіком. ОСОБА_14 зробив у кімнаті ОСОБА_1 ремонт. Вони разом була на весіллі ОСОБА_8 . ОСОБА_1 та ОСОБА_14 часто приїжджали у с.Пересічне разом, залишались ночувати у батьківській хаті. 13 листопада 2023 року ОСОБА_1 зателефонувала ОСОБА_8 , повідомила, що не може додзвонитись ОСОБА_17 , попросила з`їздити до нього на квартиру. ОСОБА_8 поїхала - двері були відкриті, нікого не було. ОСОБА_1 дуже хвилювалась та попросила сестру поїхати на роботу у Французький бульвар, де працював ОСОБА_18 . На роботі свідку повідомили, що ОСОБА_14 помер. Коли ОСОБА_1 була за кордоном, вона розповідала свідку, що дуже скучає за ОСОБА_7 , хоче повернутись, бо вони вирішили одружитись.

Свідок ОСОБА_19 у судовому засіданні пояснила, що вона знайома з ОСОБА_20 з часу, коли йому було 10 років. Вона знала його батьків, його сім`ю, рідного брата ОСОБА_21 , який помер. Вона знала їх двоюрідних братів - ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , та їх батьків: Вольту та ОСОБА_24 . Мала з ними дружнє спілкування. ОСОБА_25 мешкав на АДРЕСА_10 , свідок приїжджала туди, там бачила один раз ОСОБА_1 . ОСОБА_25 розповів свідку, що з нею познайомився ОСОБА_18 . ОСОБА_1 працювала поваром у кафе «ІНФОРМАЦІЯ_8», яке належало ОСОБА_26 . Це було років 10 потому. ОСОБА_27 разом зі своєю дружиною ОСОБА_28 мешкали на ОСОБА_29 та на початку війни через обстріли виїхали у безпечне місце в іншу область, їм ніхто не повідомив про смерть ОСОБА_30 , тому вони не змогли прийняти участь у похороні. Свідок не знає, чи проживала ОСОБА_1 та ОСОБА_31 разом. При цьому зі слів ОСОБА_32 свідку відомо, що ОСОБА_1 жила з ОСОБА_7 довгий час за адресою: АДРЕСА_11 , але як коханка, без реєстрації шлюбу. ОСОБА_33 якось розповідав свідку, що ОСОБА_1 йому не подобалась та йому не подобались відносини між його сином ОСОБА_7 та ОСОБА_1 . ОСОБА_27 не був присутній на похоронах ОСОБА_32 та ОСОБА_12 бо був в іншій області, оскільки у Харкові небезпечно.

Суд, вислухавши думку сторін по справі, показання свідків, дослідивши докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов такого висновку.

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 30 вересня 2023 року Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання.

29 грудня 1979 року ОСОБА_4 уклав шлюб з ОСОБА_34 , яка після реєстрації шлюбу змінила своє прізвище « ОСОБА_35 » на « ОСОБА_36 », що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 29 грудня 1979 року.

З долученої до матеріалів справи копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 , виданого 18 квітня 2007 року Московським РВ ГУ МВС України в Харківській області на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вбачається, що останній був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданого 12 жовтня 1982 року, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є: мати - ОСОБА_37 та батько - ОСОБА_4 .

З долученої до матеріалів справи копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_7 , виданого 01 квітня 2015 року Київським РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , вбачається, що останній був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_12 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 , виданого 15 листопада 2023 року Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання.

З Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі слідує, що 22 листопада 2023 року державним нотаріусом Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сімаковою О.Г. заведена спадкова справа після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 за номером 665/2023.

Відповідно до копії договору дарування, посвідченого 17 жовтня 2005 року нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бєсєдою Т.Д. за реєстровим № 1508, ОСОБА_38 безоплатно передав у власність (дар) ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_4 .

З Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 9529273 від 10 січня 2006 року вбачається, що квартира АДРЕСА_4 на праві приватної власності на підставі договору дарування від 17 жовтня 2005 року зареєстрована за ОСОБА_4 .

Відповідно до технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_4 , виготовленого 05 липня 2005 року КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», зазначена вище квартира має загальну площу 46,7 кв.м., житлову площу - 36,4 кв.м.

17 березня 2009 року державним нотаріусом Восьмої Харківської державної нотаріальної контори Абеленцевою Г.В. видано свідоцтво про право на спадщину за законом спадкоємцям ОСОБА_39 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 , а саме: чоловіку - ОСОБА_4 та сину - ОСОБА_3 на спадкове майно: частину квартири АДРЕСА_5 .

З долученої до матеріалів справи копії договору про розподіл спадкового майна, посвідченого 17 березня 2009 року державним нотаріусом Восьмої Харківської державної нотаріальної контори Абеленцевою Г.В. за реєстрованим № 1 - 445, вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які в рівних частках є спадкоємцями ОСОБА_39 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Восьмою Харківською державною нотаріальною конторою 17 березня 2009 року, реєстр № 1-442 на частину квартири; свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Восьмою Харківською державною нотаріальною конторою 17 березня 2009 року, реєстр № 1-444, на автомобіль, уклали договір про розподіл спадкового майна, за яким на праві власності: ОСОБА_4 , чоловіку померлої, повністю переходить частина квартири АДРЕСА_5 ; ОСОБА_3 , синові померлої, повністю переходить автомобіль марки ВАЗ 21043, 2002 року випуску.

З Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 24807213 від 16 грудня 2009 року вбачається, що частка квартири АДРЕСА_5 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 17 березня 2009 року. належить ОСОБА_4 .

Відповідно до технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_5 , виготовленого 20 квітня 1991 року КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», зазначена вище квартира має загальну площу 70,7 кв.м., житлову площу - 49,3 кв.м.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 414437104 від 20 лютого 2025 року вбачається, що квартира АДРЕСА_5 на праві спільної часткової власності у розмірі частки належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування, р. № 1-9600, 22.06.1995, 6-а ХДНК, та на праві приватної власності у розмірі частки ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину, р. № 1-442, 1703.2009, 8-ма ХДНК/Договір про розподіл спадкового майна, посвідчений 17.03.2009 р. 8-ю ХДНК, р. № 1 - 445.

З наданої на виконання ухвали суду спадкової справи № 665/2023, заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , вбачається, що 22 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про прийняття спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_4 , спадкоємцем на яку був його син - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не встигнувши прийняти спадщину.

22 листопада 2023 року державний нотаріус Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сімакова О.Г. винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 1206/02-31, якою відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з тих підстав, що після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 спадкоємцем за законом був його син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не встигнувши прийняти спадщину. Громадянка ОСОБА_1 не надала документів, що підтверджують родинні відносини між нею та ОСОБА_3 .

21 вересня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до компетентних органів за місцем вимоги із заявою про прийняття спадщини, яка залишилася після смерті його двоюрідного брата - ОСОБА_4 .

21 вересня 2024 року державний нотаріус Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Верещака Г.Л. винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 569/02-31, якою відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з тих підстав, що ОСОБА_2 не був зареєстрований та не проживав разом з ОСОБА_4 на час смерті останнього та протягом шести місяців не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, тому вважаються таким, що не прийняв спадщину.

У позовній заяві позивачка просить суд встановити факт її спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 з 2012 року по день його смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також просить визнати за нею право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом.

Факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 більше п`яти років однією родиною без реєстрації шлюбу підтверджується наданими позивачкою та дослідженими у судовому засіданні доказами.

Зі змісту Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання № 6336-204755-2016 від 21 грудня 2016 року та Витягу з Реєстру територіальної громади вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , станом на 21 грудня 2016 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_9 .

Як вбачається зі змісту довідки, виданої заступником начальника Управління соціального захисту населення адміністрації Салтівського району Харківської міської ради Долуди О.О. від 01 травня 2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_9 , відповідно до її особистої заяви фактично мешкає з 2013 року за адресою: АДРЕСА_1 , не має права на отримання довідки внутрішньо переміщеної особи, оскільки відсутній факт переміщення відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Зі змісту довідки переселенця № 6330-7501252616 від 01 травня 2024 року вбачається, що фактичним місцем проживання/перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зазначено: АДРЕСА_1 .

З довідки № 10/1, виданої фахівцем з персоналу ТОВ «Сільпо-Фуд» Мухіною А. від 10 квітня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 працювала в ТОВ «Сільпо-Фуд» за професією кухар, Відділ свіжих продуктів, магазин № 231_С Харків, вул. Академіка Павлова, 44-б, з 12 грудня 2017 року (наказ про прийняття на роботу від 11 грудня 2017 року № 376/МПВ231-к) по 03 жовтня 2022 року (наказ про звільнення з роботи від 03 жовтня 2022 року № 166/МПВ231-к/тр).

З долученої до матеріалів справи декларації № 0001-6РНК-А3А0 про вибір лікарні, який надає первинну медичну допомогу від 19 жовтня 2021 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебувала на обліку у КНП «Міська поліклініка № 20» Харківської міської ради, що розташована за адресою: АДРЕСА_13 .

Як вбачається з вказаної декларації, місцем фактичного проживання або перебування ОСОБА_1 вказано адресу - АДРЕСА_1 .

З акту (о/р) № НОМЕР_9 про зняття побутового газового лічильника (на повірку/після повірки) від 03 вересня 2020 року вбачається, що саме ОСОБА_3 замовляв вказані послуги за адресою: АДРЕСА_1 .

З долученого до матеріалів справи протоколу замовлених сервісних послуг до протоколу замовлених послуг та обладнання № 4666510 від 20 грудня 2021 року вбачається, що ОСОБА_1 здійснювала оплату за обладнання та замовлених сервісних послуг, виконаних за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації з Державної прикордонної служби України № 953/2711/25 від 22 липня 2025 року, ОСОБА_40 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перетинала державний кордон у пункті пропуску Рава-Руська 03 листопада 2022 року, напрям руху - «виїзд». 12 червня 2023 року в пункті пропуску Краківець ОСОБА_40 перетнула державний кордон в напрямку руху «в`їзд». 02 липня 2023 року ОСОБА_40 перетнула державний кордон у пункті пропуску Мостиська, напрям руху - «виїзд», 14 листопада 2023 року в пункті пропуску Краківець ОСОБА_40 перетнула державний кордон в напрямку руху «в`їзд». 30 листопада 2023 року ОСОБА_40 перетнула державний кордон у пункті пропуску Шегині, напрям руху - «виїзд».

15 листопада 2023 року ОСОБА_1 уклала договір-замовлення на організацію поховання з ФОП ОСОБА_41 , за умовами якого ФОП ОСОБА_42 взяв на себе зобов`язання здійснити організацію поховання померлого ОСОБА_3 , а замовник сплатити вартість поховання у розмірі 21 633 грн.

15 листопада 2023 року ОСОБА_1 сплатила грошові кошти за надані ритуальні послуги у розмірі 21 633 грн, що підтвердужється квитанцією до прибуткового касового ордера № 1670, а також за послуги кладовища у розмірі 5 232,06 грн, що підтвердужється квитанцією до прибуткового касового ордера № 1671.

27 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до ТОВ «Воля-кабель», в якій просила припинити надання послуг ТБ+Інтернет за адресою: АДРЕСА_1 .

Про відносини як чоловіка та дружини (подружжя) свідчать фотокартки, на яких ОСОБА_1 та померлий ОСОБА_3 зображені у сімейному колі, зі спільними друзями, а також телефонними переписками між позивачкою та ОСОБА_3 , у період часу коли позивачка перебувала за межами території України, які за своїм змістом та характером спілкування узгоджуються з доводами позивачки щодо фактичного проживання однією сім`єю, ведення спільного господарства та існування між сторонами відносин, притаманних подружжю.

З показань свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , встановлено, що заявниця ОСОБА_40 дійсно проживала разом з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 2012 року, вели спільне господарство, мали спільний бюджет.

Навіть показання допитної як свідка ОСОБА_19 , яка була заявлена стороною відповідача, свідчать про те, що не заперечують факту того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_14 проживали разом без реєстрації шлюбу.

Допитані у судовому засіданні та попереджені про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань свідки послідовно, узгоджено та без суперечностей підтвердили факт спільного проживання ОСОБА_40 разом з ОСОБА_3 більше п`ять років однією сім`єю, ведення ними спільного побуту, наявність взаємної підтримки та турботи, спільного господарства та сімейних відносин, притаманних подружжю.

Оцінюючи показання свідків, суд вважає їх достовірними і такими, що не викликають сумніву в їх правдивості, оскільки свідки не заінтересовані в справі і підстав для обмови заявниці в них немає, їх покази не суперечать іншим матеріалам справи.

Аналізуючи досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд вважає, що позивачкою надано достатньо доказів для встановлення заявленого факту.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суд вправі встановлювати лише такі факти, які за своїми ознаками є юридичними фактами, тобто такими, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності певних прав.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Частиною другою статті 3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з ч. 4 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

За змістом ч. 1, 2 статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю, спільний побут, взаємні права та обов`язки.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Надані позивачкою на підтвердження факту проживання більше п`яти років однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , письмові докази та показання свідків підтверджують факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , по день його смерті, виникнення між ними взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Разом з тим, оцінюючи надані позивачкою квитанції про оплату житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , суд дійшов висновку, що вказані документи не можуть бути покладені в основу висновків суду як належний та допустимий доказ здійснення відповідних платежів саме позивачкою, оскільки у квитанціях за 2013 - 2017 роки платниками зазначені померлі ОСОБА_3 та ОСОБА_43 . Квитанції, в яких платником зазначена саме позивачка, датовані 2024 роком, тобто вже після смерті ОСОБА_3 .

За таких обставин зазначені докази не підтверджують належним чином факт самостійного несення позивачкою витрат, пов`язаних з утриманням спірного нерухомого майна, чи веденням спільного побуту.

Суд, надавши належну правову оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, дійшов висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання більше п`ять років однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по день його смерті.

Встановлення даного факту породжує для позивачки юридичні наслідки, оскільки вона є спадкоємцем четвертої черги за законом на підставі ст. 1264 ЦК України.

Що стосується позовних вимог у частині визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, то суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.

В силу положень статті 1216 ЦК України спадкування - це перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до положень статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

У статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.

З аналізу ст. 1264 ЦК України вбачається, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для встановлення факту тривалого спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю по день його смерті у квартирі, що належала батьку ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , та наявність між ними саме сімейних відносин.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про доведеність належності ОСОБА_1 до четвертої черги спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_3 .

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Частиною першою статті 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Суд встановив, що ОСОБА_3 , будучи спадкоємцем першої черги після смерті свого батька - ОСОБА_4 , помер майже через два місяці після смерті батька, не прийнявши спадщину у визначений законом строк.

Разом з тим, ОСОБА_1 , яка проживала з померлим ОСОБА_3 однією сім`єю, звернулася до нотаріуса, у встановлений законом строк, із заявою про прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії відповідно до положень ст. 1276 ЦК України.

У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач по справі звертався до нотаріального органу із заявою про прийняття у спадщину спірного нерухомого майна у передбачений законом України строк, а тому вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог статті 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Аналіз норм чинного законодавства України дозволяє дійти висновку, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Суд встановив, що позивачка не може в нотаріальному порядку оформити спадщину після смерті ОСОБА_4 , оскільки не надала документів, що підтверджують родинні відносини між нею та ОСОБА_3 , який був спадкоємцем за законом після смерті свого батька - ОСОБА_4 .

Встановивши, що позивачка є спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , прийняла спадщину, однак позбавлена можливості оформити свої спадкові права в нотаріальному порядку, а інші спадкоємці, які б прийняли спадщину відсутні; врахувавши, що ОСОБА_3 є спадкоємцем за законом після смерті свого батька ОСОБА_4 , але не встиг прийняти спадщину, оскільки помер майже через два місяці після його смерті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Позивач не вимагає компенсації за понесені судові витрати, пов`язані зі зверненням до суду і розглядом цивільної справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 78, 80, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - державний нотаріус Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сімакова Ольга Геннадіївна про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування - задовольнити.

Установити факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 2012 року по день його смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на квартиру АДРЕСА_4 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на частину квартири АДРЕСА_5 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання (перебування): АДРЕСА_9 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_10 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_14 .

Третя особа - державний нотаріус Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сімакова Ольга Геннадіївна, місцезнаходження: м. Харків, вул. Бакуліна, буд. 1

Повний текст рішення складений 22 травня 2026 року.

Суддя С.В. Демченко