Вирок від 25 травня 2026 р. у справі №621/2392/24 — Зміївський районний суд Харківської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 621/2392/24

Провадження 1-кп/621/61/26

26 травня 2026 року м. Зміїв Харківської області

Зміївський районний суд Харківської області у складі:

головуючий – суддя ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

учасники справи:

прокурор – ОСОБА_4 ,

обвинувачена - ОСОБА_5 ,

потерпіла - ОСОБА_6 (не з`явилася),

законний представник потерпілої - ОСОБА_7 ,

представник потерпілої - адвокат ОСОБА_8 ,

представник служби у справах дітей Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області (не з`явилася),

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу №621/2392/24 (ЄРДР №12024226310000082 від 14.06.2024) за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки сел.Комсомольське Зміївського району Харківської області, зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , не працює, із неповною середньою освітою, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

13.06.2024 року, близько 15 години 30 хвилин, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходилася в дворі багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , де в цей час перебувала неповнолітня ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в ході спілкування з якою ОСОБА_5 , діючи протиправно, з метою спричинення тілесних ушкоджень умисно нанесла неповнолітіній ОСОБА_6 один удар долонею правої руки в область обличчя, чим спричинила потерпілій, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №12-14/116-Зм/24 від 18 червня 2024 року, синець в проекції лівої вилицюватої кістки з переходом у в ліву щічну область, яке по ступеню тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень (згідно п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995)

Дії ОСОБА_5 кваліфіковані як спричинення умисного легкого тілесного ушкодження потерпілому, тобто як кримінальне правопорушення (проступок), передбачене частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України.

В судове засідання з`явилися прокурор, представник потерпілої - адвокат ОСОБА_8 , та обвинувачена.

До початку судового засідання обвинувачена відмовилася від раніше заявленого клопотання про залучення їй захисника, повідомивши, що здійснюватиме свій захист самостійно. Крім того, вважала за можливе розглянути справу без участі неповнолітньої потерпілої ОСОБА_10 та її законного представника.

Прокурор та представник потерпілої - адвокат ОСОБА_8 вважали за можливе розглянути справу без участі неповнолітньої потерпілої ОСОБА_10 та її законного представника, а також не заперечували проти відмови обвинуваченої від клопотання про залучення захисника.

Відповідно до положень статті 325 КПК України, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду.

Враховуючи позицію учасників справи, на підставі статті 325 КПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності неповнолітньої потерпілої ОСОБА_10 та її законного представника.

Крім того, ухвалою суду від 25.05.2026 року задоволено клопотання представника потерпілої ОСОБА_8 про залишення цивільного позову без розгляду.

В судовому засіданні обвинувачена свою провину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнала в повному обсязі, в зв`язку з чим учасники кримінального провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ними не оспорюються.

З урахуванням засад змагальності та диспозитивності кримінального провадження, з огляду на визнання обвинуваченим фактичних обставин, якими обгрунтовано обвинувачення, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності позиції учасників справи, суд, на підставі ч.3 статті 349 КПК України, обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням письмових доказів, які характеризують його особу.

Допитана в якості обвинуваченої ОСОБА_11 пояснила, що дійсно влітку 2024 року (точної дати не пам`ятає), вона з сином знаходилися в дворі багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , де в цей час перебувала неповнолітня ОСОБА_6 . Коли діти гралися, ОСОБА_12 штовхнула її сина, внаслідок чого він впав на асфальт і дуже вдарився, а вона як мати побігла захищати сина та ударила її долонею по обличчю. Після цього вона підхопила сина та понесла додому обробляти йому рану. В ході розгляду справи усвідомила протиправність своїх дій, у вчиненому щиро розкаюється та просить суворо не карати.

Даючи оцінку показанням ОСОБА_13 , суд визнає їх правдивими та достовірними, оскільки вони послідовно, об`єктивно і досить повно відображають обстановку і обставини скоєного кримінального правопорушення (проступку), пояснюють мотиви його вчинення. Підстав для самообмови судом не встановлено.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є винуватою у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України, тобто у спричиненні умисного легкого тілесного ушкодження потерпілому.

Згідно положень статті 65 Кримінального кодексу України, при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Правопорушення, передбачене ч.1 статті 125 Кримінального кодексу України, інкриміноване обвинуваченому, відповідно до ч.2 статті 12 Кримінального кодексу України, є кримінальним проступком

Відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, відповідно до положень статті 67 Кримінального кодексу України, судом не встановлено.

Вивченням відомостей про особу обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки сел.Комсомольське Зміївського району Харківської області, зареєстрованої та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , не працює, із неповною середньою освітою, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Скарг, заяв та будь-яких компрометуючих матеріалів, а також повідомлень про порушення громадського порядку до Слобожанської міської ради Чугуївського району Харківської області не надходило, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває. Раніше не судима.

Вирішуючи питання про вид і міру покарання, які слід застосувати до обвинуваченого, суд враховує, що згідно з ч.2 статті 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами покарання» (із змінами), при призначенні покарання суди в кожному випадку мають суворо додержуватись вимог статті 65 Кримінального кодексу України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Санкцією частини 1 статті 125 Кримінального кодексу України за вчинення умисного легкого тілесного ушкодження для винних осіб передбачено покарання у виді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або громадські роботи на строк до двохсот годин, або виправні роботи на строк до одного року.

За змістом ч.1, ч.2 статті 53 Кримінального кодексу України, штраф – це грошове стягнення що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині цього Кодексу, з урахуванням положень частини другої цієї статті. Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.

Враховуючи відомості про особу обвинуваченого, обставини справи, суд вважає за доцільне і достатнє призначити обвинуваченій ОСОБА_5 покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На переконання суду, призначена міра покарання є справедливою і достатньою для виправлення обвинуваченої, слугуватиме попередженню вчинення нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципам гуманності й справедливості кримінального судочинства, а також розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Шкода, завдана кримінальним правопорушенням, відсутня.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати відсутні.

Запобіжні заходи у кримінальному провадженні не застосовувалися.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 статті 125 Кримінального кодексу України та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн 00 коп.

Засуджений зобов`язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату штрафу.

Вирок суду може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 статті 349 КПК України

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Відповідно до частини 15 статті 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Суддя ОСОБА_1