Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №345/1691/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/1691/26

Провадження № 2-о/345/76/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.05.2026 р. м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі головуючого-судді Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Юрчак Л.Б., секретаря судового засідання Пилипів Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуші цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкритя спадщини, в якій просить встановити факт постійного проживання спадкоємця - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом із спадкодавцем - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини.

Заяву обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати - ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина, до складу якої входить 1/5 частка квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . Заявниця зазначає, що є дочкою померлої та спадкоємцем першої черги за законом. З метою оформлення спадкових прав вона звернулася до приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено у зв`язку з тим, що у встановлений законом строк вона не подала заяву про прийняття спадщини, а також через відсутність належних доказів родинних відносин зі спадкодавцем. На підтвердження родинних відносин заявниця посилається на свідоцтво про народження, відповідно до якого її матір`ю є ОСОБА_4 , а також на документи, що підтверджують зміну прізвища матері у зв`язку з укладенням шлюбів та зміну її власного прізвища після реєстрації шлюбу. Зазначає, що ОСОБА_3 є її матір`ю. Окрім цього, заявниця вказує, що хоча вони зі спадкодавцем були зареєстровані за різними адресами, фактично з 2010 року і до дня смерті матері постійно проживали однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 . Факт спільного проживання підтверджується актом встановлення факту проживання від 05.03.2026 року та може бути підтверджений показаннями свідків. Встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини заявниці необхідне для підтвердження факту прийняття спадщини та реалізації права на оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, а тому вона змушена звернутися до суду.

23.03.2026 року заявниця подала до суду заяву, в якій зазначила, що при складанні заяви було допущено описку, а саме: помилково вказано дату її народження - ІНФОРМАЦІЯ_3 замість правильної дати - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заявниця в судове засідання не з`явилася, однак у поданій заяві просила розглядати справу за її відсутності. Крім того, 23.03.2026 року заявниця повторно подала до суду заяву, в якій просила здійснювати розгляд справи у її відсутності та зазначила, що заявлені вимоги підтримує в повному обсязі.

Заінтересована особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи здійснювати за його відсутності та зазначив, що заявлені вимоги визнає у повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 211, ч. 3 ст. 294 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності заявника, представника заявника та заінтересованої особи.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши докази у справі, вважає заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Так в п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 04 жовтня 2022 року. Після її смерті відкрилася спадщина.

До складу спадкового майна входить 1/5 частка квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , яка належала померлій на праві приватної спільної сумісної власності.

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 15 лютого 1974 року, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , а її батьками зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00055227714 від 09.12.2025 року, 30 липня 1977 року у виконавчому комітеті Довговойнилівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , після чого остання змінила прізвище « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».

Як вбачається зі свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 01 листопада 1986 року, ОСОБА_8 зареєструвала шлюб із ОСОБА_9 та після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_10 ».

28 листопада 1993 року заявниця уклала шлюб та змінила прізвище « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_11 », що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу № НОМЕР_4 від 28 листопада 1993 року.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_3 є матір`ю заявниці ОСОБА_1 .

Судом також встановлено, що хоча заявниця та спадкодавець були зареєстровані за різними адресами, фактично з 2010 року і до дня смерті ОСОБА_3 постійно проживали однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 .

Факт постійного проживання заявниці разом зі спадкодавцем підтверджується актом встановлення факту проживання ОСОБА_3 від 05.03.2026 року, а також поясненнями свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

Після смерті матері заявниця звернулася до приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Хомин Н.Б. із заявою про оформлення спадкових прав.

Листом № 542/02-14 від 05.12.2025 року приватний нотаріус Калуського районного нотаріального округу Хомин Н.Б. відмовив заявниці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з тим, що вона у встановлений законом строк не подала заяву про прийняття спадщини, а також через відсутність належних доказів родинних відносин зі спадкодавцем.

Крім того, судом встановлено, що інших спадкоємців першої черги після смерті ОСОБА_3 немає. Заінтересована особа ОСОБА_2 є племінником заявниці. Його мати - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується скороченим витягом з реєстру актових записів про смерть, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану комуни Неаполя.

З матеріалів справи також вбачається, що спадковий договір від імені спадкодавця не укладався, осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині відповідно до ст. 1241 ЦК України, не встановлено, спору щодо спадкового майна між сторонами немає.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до абз. 3 п. 3 роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст. 1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Згідно з ч. 1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р.). Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п. 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Згідно роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Метою встановлення факту спільного проживання заявників зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.

Частиною 1 ст. 294 Цивільного процесуального кодексу України, визначено що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Судом встановлено, що заявнику необхідно встановити факт постійного спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для підтвердження факту прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 та подальшого оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, оскільки іншим способом підтвердити зазначений факт заявниця можливості не має.

Судом документально встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із нею фактично проживала заявниця - ОСОБА_1 , що підтверджується актом встановлення факту проживання ОСОБА_3 від 05.03.2026 року, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_1 , будучи зареєстрованою за іншою адресою, фактично постійно проживала разом зі спадкодавцем за вказаною адресою, вела з нею спільне господарство та проживала до дня її смерті.

Доказів наявності інших спадкоємців першої черги за законом, які б прийняли спадщину або заявили про свої спадкові права після смерті ОСОБА_3 , у матеріалах справи не міститься, і судом таких осіб не встановлено.

З наданих доказів вбачається, що інші особи, які б належали до спадкоємців першої черги та претендували на спадкове майно, відсутні, а спадковий договір спадкодавцем не укладався. Заінтересована особа ОСОБА_2 до спадкоємців першої черги не належить, а є племінником заявниці, тобто спадкоємцем наступних черг за законом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви, оскільки встановлення факту постійного проживання заявниці разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини породжує юридичні наслідки, від яких залежить реалізація її майнових прав на спадкове майно та можливість оформлення спадкових прав у встановленому законом порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 264, 265, 315 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини - задоволити.

Встановити факт постійного проживання спадкоємця - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом із спадкодавцем - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 12.05.2026.

Суддя :