Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №344/16594/25 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/16594/25

Провадження № 2/344/1162/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

19 травня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Татарінової О.А.,

секретаря Гарасимів А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначається, що з відповідачем по справі перебуває у шлюбі, який було зареєстровано 24 грудня 2008 року.

Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 20 серпня 2025 року позов ОСОБА_2 до неї про розірвання шлюбу задоволений, шлюб між сторонами розірваний.

В період шлюбу сторони придбали нерухоме майно - квартиру загальною площею 37,9 кв.м, житловою площею 15,9 кв.м, АДРЕСА_1 .

Підставою набуття права власності на квартиру стали: договір купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено у майбутньому, номер та серія: Б-11-3-6-19, виданий 18.05.2021 р. укладений між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; угода про відступлення права вимоги майнових прав, серія та номер: У-Б-11-3-6-19, виданий 06.06.2023 р., укладений між ФОП ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; угода про відступлення права вимоги майнових прав, серія та номер:У/2-Б-11-3-6-19, виданий 15.12.2023 р., укладений між ФОП ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 ; акт приймання-передачі від 15.12.2023 р. між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Право власності на вищевказану квартиру зареєстроване за відповідачем ОСОБА_2 27.12.2023 р.

Після припинення подружніх відносин строни не змогли домовитись щодо порядку поділу нажитого у шлюбі майна.

Вона зверталася до відповідача із проханням добровільно врегулювати питання щодо поділу нерухомості, як спільної сумісної власності, однак відповіді від останнього не отримала. Дарувати квартиру дітям відповідач відмовився.

Вважає, що її право власності на 1/2 частку нерухомого майна придбаного за час шлюбу порушене.

Враховуючи наведене просить суд визнати квартиру загальною площею 37,9 кв.м, житловою площею 15,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 . Визнати за ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частку квартиру загальною площею 37,9 кв.м, житловою площею 15,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 . Визнати за ОСОБА_2 , право власності на 1/2 частку квартиру загальною площею 37,9 кв.м, житловою площею 15,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 . Припинити право особистої власності ОСОБА_2 , на квартиру загальною площею 37,9 кв.м, житловою площею 15,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 . Судові витрати по справі, понесені позивачем, стягнути з відповідача в користь позивача.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, в подальшому подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Жодних заперечень проти позову, в тому числі відзиву на позовну заяву, від відповідача не надійшло.

Крім того, повідомлення відповідача було здійснено на підставі ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада» на веб-сайті Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

Оскільки відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, про причини своєї неявки в судове засідання не повідомила, відзиву не подала, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі ст. 280 ЦПК України на місці ухвалив про заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справа або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 24.12.2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 зареєстровано шлюб, після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_7 » (а.с.9).

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_8 , батьками якої зазначені: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого повторно, Серія НОМЕР_1 від 29.07.2014 року (а.с.17).

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_11 , батьками якого зазначені: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, Серія НОМЕР_2 від 31.01.2014 року (а.с.18).

ОСОБА_8 та ОСОБА_11 влаштовані на виховання та спільне проживання у прийомну сім`ю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.19-21).

18.05.2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено у майбутньому №Б-11-3-6-19 відповідно до якого у відповідності до даного Договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупця квартиру, яка буде створена ним у майбутньому, а Покупець зобов`язується прийняти квартиру у відповідності до умов даного Договору та оплатити її. За даним Договором продається однокімнатна квартира, загальною проектною площею 37,0 (тридцять сім цілих) кв.м., що розташована на 6 (шостому) поверсі, в 3 (третьому) під`їзді згідно генплану (надалі по тексту - квартира) житлового будинку АДРЕСА_3 (надалі Об`єкт).

15.03.2023 року Приватним підприємством «БТІ Експерт» виготовлено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.9-12).

06.06.2023 року між продавцем ОСОБА_3 та Сторона договору 2 ОСОБА_4 та Сторона договору 3 ОСОБА_5 укладено Угоду про відступлення прав вимоги майнових прав №У-Б-11-3-6-19, відповідно до якої на виконання пункту 7.7. та 7.8. Договору купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено у майбутньому №Б-11-3-6-19 від 18 травня 2021р. укладеного між Стороною - 1 та Стороною - 2, СТОРОНА - 2 за письмовою згодою СТОРОНИ - 1, передає СТОРОНІ - 3 свої права та обов`язки щодо огримання майна за вищевказаним Договором, а саме: - однокімнатна квартира, загальною проектною площею 37,0 (тридцять сім цілих) кв.м., що розташована на 6 (шостому) поверсі, в 3 (третьому) під`їзді згідно генплану (надалі по тексту - квартира) житлового будинку АДРЕСА_3 (надалі Об?єкт). Уступка майнових прав у відповідності до даної Угоди не тягне за собою змін умов Договору купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено у майбутньому №Б-11-3-6-19 від 18 травня 2021р.

15.12.2023 року між продавцем ОСОБА_3 та Сторона договору 3 ОСОБА_5 та Сторона договору 4 ОСОБА_2 укладено Угоду про відступлення прав вимоги майнових прав №У/2-Б-11-3-6-19, відповідно до якої на виконання пункту 7.7. та 7.8. Договору купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено у майбутньому № Б-11-3-6-19 від 18 травня 2021р. та Угоди про відступлення права вимоги майнових прав №У-Б-11-3-6-19 від 06 червня 2023р., укладеного між Стороною-1 та Стороною-3, СТОРОНА-3 за письмовою згодою СТОРОНИ-1, передає СТОРОНІ-4 свої права та обов`язки щодо отримання майна за вищевказаним Договором, а саме: - однокімнатна квартира, загальною проектною площею 37,0 (тридцять сім цілих) кв.м., що розташована на 6 (шостому) поверсі, в 3 (третьому) підїзді згідно генплану (надалі по тексту - квартира) житлового будинку АДРЕСА_3 (надалі Об`єкт). 2. Уступка майнових прав у відповідності до даної Угоди не тягне за собою змін умов Договору купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено у майбутньому №Б-11-3-6-19 від 18 травня 2021р. (п.1.,2 Договору).

15.12.2023 року між продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_2 підписано Акт приймання-передачі квартири АДРЕСА_1 (а.с.8).

15.12.2023 року між ОСОБА_2 та ТзОВ «Управлінська компанія Івано-Франківськ «Оселя» укладено Договір №1/17083 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком (а.с.13-14).

27.12.2023 року за ОСОБА_12 звернувся із заявою про державну реєстрацію прав власності на квартиру АДРЕСА_1 та 29.12.2023 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав.

27.12.2023 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , розмір частки 1, загальною площею 37,9 кв.м., що підтверджується копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.7).

Відповідно до довідки Мельнице-Подільської селищної ради від 18.07.2025 року розмір земельних ділянок, що перебувають у власності, володінні або користуванні членів сім`ї, зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб, а саме: ОСОБА_1 становить 0,0870 га, ОСОБА_2 0,1361 га (а.с.22).

Згідно довідки про склад сім`ї Мельнице-Подільської селищної ради від 18.07.2025 року встановлено, що за адресою: АДРЕСА_4 зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 (а.с.22).

З висновку про вартість квартири АДРЕСА_1 вбачається, що станом на 18.08.2025 року вартість зазначеної квартири становить 1 838 421 грн. (а.с.16, 23-62).

Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 22.08.2025 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а.с.6).

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Частиною 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Таким чином, частки майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є їх спільною сумісною власністю, є рівними.

За змістом ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

В матеріалах справи відсутні докази про домовленість між сторонами про порядок поділу майна.

За змістом статей 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Судом враховано, що набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та не потребує встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує поки не спростована. У разі коли презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя не спростовано за відсутності належних доказів того, що майно придбане за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки чоловіка та дружини у майні є рівними.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 під час перебування в шлюбі з ОСОБА_1 було придбано у власність квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 37,9 кв.м.

Позивачем зазначається, що згоди стосовно порядку розподілу спільної сумісної власності між ними не досягнуто, а тому такий спір підлягає вирішенню судом.

Суд вважає доведеним, що квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 37,9 кв.м. є спільною сумісною власністю подружжя та кожному з них, згідно ч. 1 ст. 70 СК України на праві власності належить по 1/2 частині зазначеного спірного майна.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справа або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (пункт 72), від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31)).

Отже, коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.

Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58)).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (частина перша статті 60 СК України).

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України (стаття 68 СК України).

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (частина третя статті 370 ЦК України).

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини друга, четверта та п`ята статті 71 СК України).

Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї (частина перша статті 365 ЦК України). Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (частина друга статті 365 ЦК України).

Виходячи з заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позов є обгрунтованим, оскільки сторонами в період шлюбу придбана квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 37,9 кв.м. яка є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, належних доказів про наявність підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя сторонами не надано, а тому суд дійшов висновку про поділ між сторонами набутого під час шлюбу нерухомого майна, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, по 1/2 частині.

В той же час, вимоги позову про припинення права власності відповідача на спірну квартиру не підлягає до задоволення унаслідок вирішення судом виділення майна у власність кожному із сторін.

Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір у розмірі 9192 гривні 20 копійок та витрати за оцінку нерухомого майна у розмірі 1500 гривень 00 копійок.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. ст. 60, 69 ч.1, 70 ч.1, 71 Сімейного кодексу України, ст. ст. 16, 368 ч.3 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 4, 12, 76, 81, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задовольнити.

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_5 .

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_5 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 судовий збір у розмірі 9192 гривні 20 копійок та витрати за оцінку нерухомого майна у розмірі 1500 гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.А. Татарінова

Повний текст рішення складено 26 травня 2026 року