Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №341/126/26 — Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/126/26

Номер провадження 2/341/351/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Аннишина С.І.,

за участю секретаря судового засідання: Рарик В.С.. розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Кредит - Капітал» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , просить стягнути з неї на користь позивача заборгованість за кредитним договором №12688076 від 23.07.2020 у розмірі 47 205 грн 00 коп.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 23 липня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 2688076 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачці було надано кредит у розмірі 15 000,00 грн на умовах визначених кредитним договором.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.

Однак, відповідачка не виконала належним чином умов кредитного договору.

А тому у відповідачки утворилась заборгованість, яка становить 47 205 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 15 000 грн.; заборгованість за процентами - 32 205 грн.

26.02.2021 року ТОВ «Авенсус Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги № ККАУ-26022021 за умовами якого позивач набув право вимоги до відповідачки на зазначену вище суму кредитної заборгованості, яку ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просить стягнути на його користь із ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 12 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 26 лютого 2026 року постановлено судові засідання проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представника відповідачки ОСОБА_5.

25 лютого 2026 року від представника відповідачки надійшов відзив на позову заяву. За змістом якого, представник відповідачки заперечує щодо самого факту укладення кредитного договору, оскільки, позивачем не надано жодного доказу направлення Відповідачеві одноразового ідентифікатора «А454742» (наприклад, довідки від мобільного оператора), а також не надано доказів використання Відповідачем цього ідентифікатора. Жодних доказів на підтвердження укладення ОСОБА_1 . Договору № 2688076 про надання споживчого кредиту від 23.07.2020, а також отримання грошових коштів за ним, всупереч вимог статті 81 ЦПК України, позивач не надав. Також наголошує на тому, що первісний кредитор здійснив нарахування відсотків за користування кредитом поза межами строку кредитування, який становить 23 дні з дати укладення договору, а тому у задоволенні позову просив відмовити. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідачка понесла і які очікує понести, становить 10 000,00 грн, докази понесення таких будуть надані суду протягом 5 днів після ухваленні рішення суду.

Ухвалою суду від 04 березня 2026 року витребувано інформацію від АТ КБ «Приватбанк» щодо банківської карти ОСОБА_1 та зарахування коштів на карту.

04 березня 2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно з якими він підтримує позовні вимоги та просить задовольнити їх в повному обсязі.

16 квітня 2026 року представник відповідачки скерував додаткові пояснення у справі. Крім того, подав клопотання про витребування оригіналу електронного договору від 23.07.2020 № 2688076 про надання споживчого кредиту.

Представник позивача ТОВ «ФК «Кредит -Капітал» у судове засідання 20.05.2026 не з`явився. У позовній заяві розгляд справи просив проводити за відсутності представника позивача.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання 20.05.2026 не з`явилася. Про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Представник відповідачки адвокат Тальчук П.І. в судовому засіданні 20.05.2026 просила у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, оскільки, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження як укладення договору між первісним кредитором та відповідачем, так і отримання відповідачем коштів за кредитним договором, а тому підстави для стягнення заборгованості як за тілом кредиту, так і за процентами за користування кредитними коштами відсутні. При розгляді клопотання про витребування доказів поклалася на розсуд суду.

Судом відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідачки про витребування оригіналу електронного договору, оскільки всупереч вимогам пункту 4 частини 2 статті 84 ЦПК України відповідачкою, як стороною договору, чи її представником не надано суду доказів вжиття заходів для отримання доказу самостійно та (або) причини неможливості самостійного отримання нею цього доказу.

Інших заяв, клопотань від сторін не надходило.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, встановив наступні фактичні обставини.

Судом встановлено, що 23 липня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 2688076 (а.с.13-15).

Згідно з пунктом 1.2. Договору, на умовах, встановлених договором, товариство надає Споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов?язки передбачені Договором.

За пунктами 1.3., 1.4 Договору Сума кредиту (загальний розмір) складає: 15 000,00 гривень. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту 23 дні.

Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить з фактичного виконання споживачем умов Договору та становить: знижена процентна ставка 0,95 % в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1,4 Договору, якщо з цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку (пункт 1.5.1. Договору)

Згідно з пунктом 1.5.2. Договору стандартна процентна ставка - 1,90% в день від суми кредиту у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункту 1.4 Договору, якщо споживач не виконав умови, зазначені в пункті 1.5.1 Договору для застосування зниженої ставки.

Відповідно до пункту 1.8. Договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за зниженою ставкою 18 227,50 грн, за стандартною ставкою 21 555,00 грн.

Відповідно до умов пункту 2.1. Договору, кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування на платіжну картку споживача № НОМЕР_1 або іншу платіжну картку, яку вказує споживач.

Відповідно до пункту 10 Договору, договір підписаний відповідачкою електронним ідентифікатором «А454742».

Сторонами також погоджено графік платежів, що є Додатком №1 до Договору про споживчий кредит №2688076, та паспорт споживчого кредиту, що містить істотні умови договору; дата повернення кредиту та сплати нарахованих процентів - 15.08.2020. Дані документи також підписані відповідачкою за допомогою електронного ідентифікатора «А454742». (а.с.16-18).

Згідно з довідкою про ідентифікацію, Договір підписано ОСОБА_1 із застосуванням одноразового ідентифікатора «А454742, який відправлено їй 23.07.2023 на номер телефону НОМЕР_2 (а.с.18, зворот).

Відповідно до інформації, наданої ТОВ «Вей Фор Пей» №6512-ВП від 16.12.2025, за дорученням ТОВ «Авенсус Україна» 23.03.2020 здійснено успішний переказ коштів на суму 15 000,00 грн на карту, маска якої № НОМЕР_1 , номер транзакції в системі 9222454 (а.с.19).

Згідно з інформацією, отриманою від КБ АТ «Притвабанк» 07.04.2026, наданою на ухвалу суду про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , на яку 23 липня 2020 року відбулося зарахування коштів в сумі 15 000,00 грн (а.с.99).

Згідно з карткою обліку Договору (розрахунку заборгованості) №2688076 від 23.03.2020, ОСОБА_1 за весь строк кредитування не здійснювала жодних платежів на погашення кредитних зобов`язань, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість на загальну суму 47 205,00 грн: 15 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 32 205,00 грн - заборгованість за процентами. При цьому проценти нараховані за стандартною ставкою в розмірі 1,9% в сумі 285, 00 грн за один день, починаючи з 23.07.2020. Останнім днем нарахування процентів є 13.11.2020 (а.с.22-26).

26 лютого 2021 року між ТОВ Авенсус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір відступлення прав вимоги №ККАУ-26022021, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги і за Договором №2688076 від 23.03.2020, укладеним між ТОВ «Авенсус Україна та ОСОБА_1 (а.с.25-28).

Згідно з Витягом з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №ККАУ-26022021 від 26.02.2021, ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2688076, на загальну суму заборгованості 47 205,00 грн (а.с. 29).

Відповідно до отриманої інформації від Держаної міграційної служби України №6.2-2204/6.01-26 від 26.11.2026, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , змінила прізвище на « ОСОБА_1 » (а.с.44).

Отже, судом встановлено, що спірні правовідносини, які виникли на даний час між сторонами є відносини, які пов`язані із укладанням кредитного договору, отриманням на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у пін мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень частини 1 статті 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини 2 статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено належними та допустимими доказами те, що 23 березня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачкою укладено Договір про надання споживчого кредиту № 2688076.

Відповідачкою вказаний договір у визначеному Законом України «Про електронну комерцію» порядку погоджено із позичальником та підписано із застосуванням одноразового ідентифікатора «А454742».

Сторонами визначено та погоджено розмір кредиту, строк кредитування, розмір відсоткової ставки, періоди здійснення обов`язкових платежів, а також суми платежів у них.

За вказаним договором позичальниця отримала доступ до кредитних коштів, які були перераховані на її картковий рахунок, що підтверджується інформацією, наданою ТОВ «Вей Фор Пей» а також інформацією, яку надав банк позичальника - АТ КБ «Приватбанк» про зарахування 20.07.2023 суми грошових коштів у сумі 15 000,00 грн. У судовому засіданні представник відповідачки факт перерахування останній первісним кредитодавцем грошових коштів у сумі 15 000,00 грн жодним чином не спростував.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У постанові Верховного Суду у справі №127/33824/19 від 07.10.2020 суд дійшов такого висновку: «Без отримання листа на адресу електронної пошти і смс повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі». Схожу позицію Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду висловив у справі №524/5556/19 від 12.01.2021, зокрема зазначив, що «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Таким чином, твердження представника відповідачки про ненадання позивачем жодних доказів на підтвердження укладення відповідачкою Договору від 23.07.2020 №2688076 про надання споживчого кредиту та отримання грошових коштів за ним, суд оцінює критично.

У Довідці про ідентифікацію передбачено усі персональні дані відповідачки, зокрема РНОКПП та дата народження, що дає можливість її ідентифікувати, за вказаними у Довідці про ідентифікацію відомостями можна точно встановити, кому саме було надіслано одноразовий ідентифікатор та ким підписано кредитний договір №2688076 від 23.07.2020.

Відповідно до пункту 2.2. Договору сума кредиту перераховується товариством протягом трьох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього Договору, тобто після його укладення.

Факт перерахування відповідачці коштів на виконання умов спірного договору підтверджений дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме довідкою, наданою ТОВ «Вей Фор Пей», про перерахування грошових коштів в сумі 15 000,00 грн ОСОБА_1 та інформацією АТ КБ «Приватбанк» про зарахування коштів в сумі 15 000,00 грн. на карту, яка належить ОСОБА_1 та маска якої є тотожною карті, яку позичальниця вказала у пункті 2.1. Договору.

Таким чином, судом встановлено, що 23.07.2020 сторонами укладено кредитний Договір №2688076, на виконання умов якого відповідачці перераховано грошові кошти в сумі 15 000,00 грн, які вона отримала на свою банківську карту, маска якої НОМЕР_1 .

Відповідачка порушила погоджені умови Договору №2688076, внаслідок чого, як вбачається із наданого позивачем розрахунку, у останнього перед кредитодавцем утворилась заборгованість, що в сукупному розмірі складає 47 205,00 грн, яка складається з: 15 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 32 205,00 грн - заборгованість за відсотками.

В подальшому право вимоги за вказаним кредитним договором передано позивачу ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на підставі договору відступлення прав вимоги №ККАУ-26022021 від 26.02.2021.

Разом з тим, суд не погоджується із розрахунком позивача в частині стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками.

Так, статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (справа №202/4494/16-ц), яка в силу частини 4 статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Відповідно до висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16), проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Суд бере до уваги вищевказані висновки Верховного Суду та вважає, що нарахування відсотків за користування кредитом може здійснюватись на підставі статті 1048 Цивільного кодексу України виключно протягом строку кредитування.

Так, згідно із пунктом 1.4. кредитного договору строк кредиту 23 дні. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору 15.08.2020.

Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору.

За пунктом 4.1 Договору, строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в пункті 1.4. Договору, якщо між Сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пунктами 4.2.- 4.5 Договору.

Відповідно до пункту 4.2. Договору Споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до пункту 4.3 Договору.

Пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій (пункт 4.3 Договору).

Судом встановлено, що, відповідно до розрахунку заборгованості, наданого первісним кредитодавцем, нарахування відсотків здійснювалося за період з 23.07.2020 до 13.11.2020, тобто поза межами строку кредитування, незважаючи на те, що кінцевим строком кредитування є 14.08.2020. При цьому, відповідачка згідно з вказаним розрахунком заборгованості жодних погашень кредитної заборгованості чи сплати відсотків не здійснювала, тобто не вчиняла жодних дій, спрямованих на пролонгацію Договору. Доказів пролонгації Договору з боку позивача відповідно до розділу 4 останнім також не надано.

Тобто, право нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору - 14.08.2020, а тому, починаючи із наступного дня нарахування процентів за користування кредитом не відповідає вимогам закону.

Судом встановлено, що відповідачка отримала кредит в сумі 15 000,00 гривень строком на 23 дні. Розмір процентів за період кредитування становить 6 555,00 гривень (15000 (сума кредиту) * 1,9% (стандартна відсоткова ставка за один день користування кредитом) *23 (дні)), що узгоджується із пунктами 1.4. 1.5.2, 1.8.2 Договору.

При ухваленні рішення суд враховує те, що основними економіко-правовими характеристиками кредиту є строковість, зворотність та платність. За відсутності хоча б однієї з цих ознак договірні відносини між сторонами не можуть вважатися відносинами кредиту. Відтак, у кредитних правовідносинах проценти є платою за користування коштами подібно до плати за користування будь-яким іншим майном, а обов`язок позичальника сплатити проценти є елементом конструкції кредитного зобов`язання за участю спеціального суб`єкта банка або фінансової установи.

Відтак, вирішуючи спір між сторонами щодо неналежного виконання умов кредитного договору № 2688076, суд надав об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент звернення до суду, а також визначив чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача, та дійшов висновку про доведеність позивачем належними та допустимими доказами неналежного виконання умов договору з боку відповідача, та, як наслідок, наявність порушеного права.

З`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що з відповідачки на користь позивача в порядку переуступки слід стягнути заборгованість за кредитним договором №2688076 від 23.07.2020 в розмірі 21 555,00 грн: з них 15 000,00 грн - тіло кредиту та 6 555, 00 грн - відсотки за користування кредитом.

Щодо судових витрат

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду; на професійну правничу допомогу.

Позивач просить стягнути судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу, у розмірі 8 000,00 гривень

В обґрунтування розміру понесених витрат позивач надав копії таких документів: Договір про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025, Акт №282 про надання послуг від 12.01.2026, детальний опис наданих послуг до акту №282 від 12.01.2026 (а.с.33,34).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Пунктом 1 частиною 2 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

А тому, витрати на правничу допомогу підлягають стягненню в сумі 3 653,00 грн із розрахунку: 21555 *8000/47205.

З відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 1215,72 грн із розрахунку: 21555 *2662,4/47205.

Керуючись статтями 2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит- Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 2688076 від 23.07.2020 у загальному розмірі 21 555 (двадцять одна тисяча п`ятсот п`ятдесят одна) гривня 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір в розмірі 1215 (одна тисяча двісті п`ятнадцять) гривень 72 копійки та 3 653 (три тисячі шістсот п`ятдесят три) гривні 00 копійок витрат на правничу правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит- Капітал», місцезнаходження юридичної особи: вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , Повний текст рішення складено 25 травня 2026 року.

СуддяСвятослав АННИШИН