Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №190/681/26 — П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/681/26

Провадження №2/190/633/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

22 травня 2026 року м. П?ятихатки

П?ятихатський районний суд Дніпропетровської області в складі:

Головуючої судді - Кудрявцевої Ю.В.

за участю секретаря - Пронської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.П?ятихатки Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до відповідача про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, обґрунтовуючи свій позов тим, що з 2011 року по 2023 рік вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з відповідачем. 25.08.2023 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем. Від спільного проживання з відповідачем у них народилося двоє спільних дітей: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 08.01.2025 року шлюб між ними за рішенням суду було розірвано. На теперішній час проживають окремо, діти проживають разом з нею та перебувають на її повному матеріальному утриманні. На підставі судового наказу від 07.11.2025 року виданого П`ятихатським районним судом Дніпропетровської області, з відповідача стягуються аліменти на утримання їхньої доньки ОСОБА_5 у розмірі частини його доходу. Проте, на даний час на її утриманні перебуває двоє їхніх спільних з відповідачем дітей, а відповідач у добровільному порядку матеріальної допомоги дітям не надає, тобто нехтує своїми батьківським обов`язками. Просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягувати від дня пред`явлення позову до суду, до досягнення дітьми повноліття.

Ухвалою суду від 31.03.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу запропоновано у строк, який не може перевищувати п`ятнадцяти днів із дня вручення даної ухвали, подати відзив на позов та заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Заяв по суті справи від відповідача до суду не надходило.

Позивач в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином.

Відповідач в судове засідання не явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, заяви про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, - суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ст.191 ЦПК України, - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, у відсутності сторін, за наявними матеріалами справи.

Враховуючи, що учасники справи у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; ч.3 ст. 12, ч.1 ст.81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; ч.1 ст.76 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ч.2 ст.83 ЦПК України - позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до п. п. 10,11 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 1 листопада 1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом (ст. 129 Конституції) зобов`язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.

Суд виходить з вимог ст. 12 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» - кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Обов`язок батьків утримувати свою неповнолітню дитину належить до конституційних обов`язків і передбачений ч.2 ст. 51 Конституції України, ст. 141 Сімейного кодексу України - батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Отримання аліментів на дитину не залежить від того перебувають батьки у шлюбі чи ні, живуть вони разом чи окремо один від одного.

Судом встановлено, що cторони з 2011 року по 2023 рік проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Від спільного проживання у сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якої вказано ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження. (а.с.10)

25.08.2023 року сторони зареєстрували шлюб у Південному відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис №302. Дошлюбне прізвище позивача « ОСОБА_7 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.

(а.с.7)

Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб . (а.с.11)

08.01.2025 року рішенням Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області (справа №207/6132/24, провадження №2/207/399/25) шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу змінити прізвище позивачки ОСОБА_8 на прізвище до реєстрації шлюбу « ОСОБА_7 ». Рішення суду набрало законної сили 10.02.2025 року. (а.с.8-9)

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 – 02.05.2025 року ОСОБА_6 зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 , після реєстрації шлюбу її прізвище - ОСОБА_10 . (а.с.12)

На підставі судового наказу, виданого 07.11.2025 року П`ятихатським районним судом Дніпропетровської області, з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання їхньої неповнолітньої доньки ОСОБА_5 у розмірі частини доходу відповідача, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, і до досягнення дитиною повноліття, щомісячно. (а.с.15)

Відповідно до ст. 180 СК України передбачено обов`язок утримання батьками неповнолітніх дітей, тобто дітей, які не досягли 18 років. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності; ст. 150 СК України визначено обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Відповідно до ч.3 ст. 181 СК України - за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина;ч. 2ст. 182СК України - розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховує норми ст.ст. 3, 18, 27 Конвенції про права дитини, що батьки зобов`язані утримувати дітей до повноліття та несуть відповідальність за виховання, розвиток і утримання дитини, що Сімейним кодексом України визначено обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини та норми ч.3 ст.11 розділу III Закону України «Про охорону дитинства», що предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789 XII 78912 та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки, або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Положенням ч. 1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно частин 8, 9 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 179 СК України - аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.

Той із батьків на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

З огляду на вищезазначене, суд враховує, що аліменти є власністю дитини, дитина перебуває на утриманні матері, яка буде розпоряджатися ними за цільовим призначенням в інтересах дитини, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, що обов`язок по утриманню дітей покладається на обох батьків.

Згідно ст. 141 СК України, - мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд приймає до уваги обставини, що мають значення, а саме: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Також з урахуванням вимог ч. 2 ст. 182 СК України, необхідно зазначити, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею 191 СК України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

У ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Письмовими матеріалами справи встановлено, що сторони мають двох спільних неповнолітніх дітей, на одну з яких - доньку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 стягуються аліменти на користь позивачки у розмірі частини доходу відповідача, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, і до досягнення дитиною повноліття, щомісячно. Друга донька - ОСОБА_11 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 і на її утримання відповідач не сплачує аліменти, діти проживають разом з позивачкою та знаходяться на повному її матеріальному утриманні, відповідач в добровільному порядку аліменти на утримання дітей не надає.

Судом не встановлено наявності у відповідача інвалідності чи перебування на його утриманні непрацездатних членів сім`ї, інших неповнолітніх дітей. Вказані обставини вказують, що відповідач має можливість сплачувати аліменти мінімальної межі встановленої законодавством.

Таким чином, оцінюючи всі зібрані по справі докази, враховуючи, що передбачених законом підстав для звільнення відповідача від обов`язку утримання дітей судом не встановлено, з врахуванням встановлених матеріалами справи обставин, досліджених доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір", яка передбачає пільги щодо сплати судового збору, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.

Відповідно до п. 8 статті 6 ЗУ "Про судовий збір", розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивачка при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів, звільнена від сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір", враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331 грн.20 коп..

Керуючись ст. ст. 180, 182-184, 191 СК України, ст. ст. 4, 81, 89, 259, 263-265, 280-284, 354,430 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця на кожну дитину, починаючи з 27.03.2026 року і до досягнення дітьми повноліття, припинивши з часу звернення ОСОБА_1 з позовом до суду, тобто з 27.03.2026 року, стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються на користь її матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на підставі судового наказу виданого 07.11.2025 року П`ятихатським районним судом Дніпропетровської області у справі №190/2349/25, провадження №2-н/190/106/25.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1331 гривень 20 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженка м.Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець м.Кам`янське, Дніпропетровської області, останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Головуюча суддя: Ю.В. Кудрявцева