Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №371/724/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року

м. Київ

справа № 371/724/24

провадження № 61-8105св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, Міністерство оборони України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Тільним Анатолієм Олексійовичем, на постанову Київського апеляційного суду від 29 травня 2025 року у складі колегії суддів: Нежури В. А., Невідомої Т. О., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - ГУ ПФУ у Київській області), про встановлення факту перебування на утриманні.

Заява мотивована тим, що її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Після розірвання її батьками шлюбу у 2002 році, вона залишилася проживати разом із батьком - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 її утримував, надавав кошти для придбання продуктів харчування, одягу та інших речей, оплачував навчання в Національному університеті біоресурсів і природокористування України та здійснював інші фінансові витрати. Після закінчення навчання вона не працювала, батько продовжував її утримувати.

24 лютого 2022 року ОСОБА_2 був призваний на військову службу по мобілізації під час воєнного стану. До призову за мобілізацією та зарахування на військову службу вони з батьком спільно проживали, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов`язки. Під час проходження військової служби батько перераховував їй грошові кошти на картковий рахунок. Вказана допомога була для неї постійним і основним джерелом для існування.

З липня 2022 року до вересня 2023 року вона працювала бухгалтером у м. Києві, проте заробітна плата була мінімальною, тому батьківське утримання залишалася основним джерелом її доходів.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 загинув під час бойових дій у Луганській області.

Вказувала, що звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_2 для отримання одноразової грошової допомоги після смерті батька, проте подані нею документи були повернуті на доопрацювання з метою надання документів, які відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підтверджують перебування на утриманні загиблого військовослужбовця, що дають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт перебуванняїї на утриманні батька - ОСОБА_2 , який загинув, з 06 липня 2018 року до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 включно.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 17 жовтня 2024 року залучено до участі у справі як заінтересовану особу Міністерство оборони України.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 19 грудня 2024 року у складі судді Кириленко М. О. заяву ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт перебування ОСОБА_1 на утриманні батька - ОСОБА_2 , який загинув, з 06 липня 2018 року до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 включно.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на даний час встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні померлого батька - ОСОБА_2 неможливо інакше, ніж на підставі рішення суду. Ураховуючи, що ОСОБА_1 є донькою загиблого ОСОБА_2 , протягом навчання постійно отримувала допомогу від батька, яка була єдиним джерелом засобів для її існування, інших засобів для існування, крім батьківської допомоги заявниця не мала, тому районний суд вважав за можливе задовольнити заяву ОСОБА_1 та встановити факт перебування її на утриманні загиблого батька.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 29 травня 2025 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено.

Рішення Миронівського районного суду Київської області від 19 грудня 2024 року скасовано.

Ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заявниця не довела належними та допустимими доказами перебування на повному утриманні загиблого батька, ураховуючи те, що вона є повнолітньою працездатною особою, а також відсутні докази того, що у неї немає доходів чи можливість їх отримання.

Апеляційний суд вважав, що той факт, що загиблий надавав періодичну матеріальну допомогу ОСОБА_1 шляхом переказу грошових коштів не є достатнім доказом перебування її на утриманні, оскільки свідчить лише про надання батьком грошової допомоги. Факт проживання заявниці у будинку батька також саме по собі не свідчить про її перебування на повному утриманні батька.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Тільний А. О., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Київського апеляційного суду від 29 травня 2025 року скасувати та залишити в силі рішення Миронівського районного суду Київської області від 19 грудня 2024 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У червні 2025 року касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Тільним А. О., надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 липня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції та роз`яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргуякий за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України.

У липні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2026 року у задоволенні клопотання Міністерства оборони Українипро розгляд справи за участю представника відмовлено та справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Тільним А. О., мотивована тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає положенням статей 263-265 ЦПК України та підлягає скасуванню. Вважає, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 .

Вважає, що ОСОБА_1 надала докази, що підтверджують факт її перебування на повному утриманні загиблого батька, які суд першої інстанції, задовольняючи вимоги заяви ОСОБА_1 , вважав належними та допустимими. При цьому апеляційний суд не був позбавлений можливості запропонувати заявниці надати ті докази, які суд вважав додатково необхідними, не реалізував право на їх витребування за власною ініціативою.

Вказує, що ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею після смерті батька, яка належно прийняла спадщину. Допомога, яка надавалася батьком, була постійним і основним джерелом для її існування, оскільки вона не працює, навчається в університеті на денній формі навчання.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення представник ОСОБА_1 - адвокат Тільний А. О., вказує неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19 (провадження № 61-22247св19), від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17 (провадження № 61-29713св18), від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц (провадження № 61-12056св18), від 13 січня 2021 року у справі № 592/17552/18 (провадження № 61-8512св20), від 27 листопада

2024 року у справі № 201/14776/23 (провадження № 61-13329св24), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу.

У серпні 2025 року Міністерство оборони України подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є безпідставними та не впливають на правильність висновків суду апеляційної інстанції, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

У серпні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Тільний А. О.,подав до Верховного Суду міркування щодо відзиву Міністерства оборони України на касаційну скаргу, в яких викладено незгоду з доводами, викладеними у відзиві та підтримано доводи своєї касаційної скарги.

Ураховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 41-43 постанови від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20), у пунктах 20-22 постанови від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (провадження № 14-31цс22), колегія суддів залишає без розгляду подані представником ОСОБА_1 - адвокатом Тільним А. О., міркування щодо відзиву, оскільки такі процесуальні документи не передбачені нормами ЦПК України на стадії касаційного провадження, а по суті є штучним поданням доповнень до касаційної скарги, поза межами визначеного процесуального строку.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Батьками ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданим Богуславським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повторно 18 листопада 2023 року (том 1, а. с. 14).

Відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Миронівського РУЮ Київської області 22 серпня 2002 року було розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (том 1, а. с. 10).

15 вересня 2020 року між Національним університетом біоресурсів і природокористування України (виконавець) та ОСОБА_2 (замовник), ОСОБА_1 (одержувач) було укладено договір №ЕП-200007м про надання освітніх послуг, предметом якого є надання освітньої послуги. Виконавець бере на себе зобов`язання за рахунок коштів замовника здійснити надання одержувачу освітньої послуги, а саме навчання на денній формі навчання, 1,5 роки, за спеціальністю - «Економіка підприємства». Вартість освітньої послуги «Магістр» за весь термін навчання становить 41 760 грн (том 1, а. с. 41-44).

Відповідно до копій банківських виписок про надходження коштів за оплату навчання ОСОБА_1 за період 2020-2021 років ОСОБА_2 здійснював оплату за навчання ОСОБА_1 в Національному університеті біоресурсів і природокористування України (том 1, а. с. 45-48).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Кагарлицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 25 липня 2023 року (том 1, а. с. 13).

ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією витягу з реєстру територіальної громади від 13 березня 2024 року (том 1, а. с. 16).

Згідно з довідок, виданих виконавчим комітетом Миронівської міської ради Київської області ОСОБА_1 проживає і проживала без реєстрації разом із батьком - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 перебувала на утриманні свого батька - ОСОБА_2 до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 1, а. с. 11, 12).

На підтвердження факту перебування ОСОБА_1 на утриманні свого батька ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 надала копії платіжних інструкцій про переказ грошових коштів, із зазначенням платника та отримувача за період 2022-2023 років (том 1, а. с. 20-33).

ОСОБА_1 є студенткою ІІ курсу соціально-гуманітарного факультету, денної форми навчання, за спеціальністю «Право». Термін навчання: 31 вересня 2023 року - 30 червня 2026 року, що підтверджується копією довідки № 220, виданої деканом факультету Білоцерківського національного аграрного університету 02 травня 2024 року (том 1, а. с. 34).

Відповідно до заяви ОСОБА_1 , посвідченої приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Шепітко В. В. за реєстровим № 1891, вона станом на 02 травня 2024 року у зареєстрованому шлюбу як на території України так і за її межами не перебувала; у цивільно-шлюбних відносинах не перебувала; рішення суду про встановлення факту сумісного проживання однією сім`єю або нотаріально посвідченого договору про сумісне проживання щодо неї відсутнє (том 1, а. с. 35).

Батьки ОСОБА_2 померли, що підтверджується копіями свідоцтв про смерть (том 1, а. с. 182, 183).

Спадкоємцем майна ОСОБА_2 , 1965 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його донька - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 02 березня 2024 року, виданим державним нотаріусом Миронівської державної нотаріальної контори Київської області Шторгіною Н. Л. (том 1, а. с. 184).

Комісія Міністерства оборони України, розглянувши подані ОСОБА_1 документи, пов`язані із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум дійшла висновку про їх повернення заявниці на доопрацювання, посилаючись на пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Про питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», а саме: відповідно до наданих документів ОСОБА_1 не відноситься до неповнолітньої дитини загиблого, що підтверджується копією витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України від 19 квітня 2024 року № 12/д (том 1, а. с. 38-39).

У судовому засіданні суду першої інстанції був допитаний свідок ОСОБА_4 , який повідомив, що з 2002 року перебував у дружніх стосунках із покійним ОСОБА_2 , вони збиралися у ОСОБА_5 за місцем його проживання, а саме: АДРЕСА_1 . ОСОБА_6 - єдина донька ОСОБА_5 , яка приблизно з 2011-2013 років постійно проживала у нього, мала власну кімнату. ОСОБА_5 купував доньці одяг, сплачував за її навчання, вона перебувала на повному утриманні батька. Після того, як ОСОБА_5 пішов служити, ОСОБА_6 доглядала за будинком, постійно передавала батькові гостинці.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Тільним А. О., підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України).

Частиною першою статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

Згідно із частиною першою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі № 753/21178/21 та від 11 вересня 2024 року № 335/4669/23.

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту перебування на утриманні батька. Метою встановлення вказаного юридичного факту ОСОБА_1 вказала призначення та отримання нею, як особою, що перебувала на утриманні загиблого військовослужбовця, одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Положеннями частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно із цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

У статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній станом на час смерті батька заявниці) зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Законом України № 3515-IX від 09 грудня 2023 року, зокрема, стаття 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладена у новій редакції.

При цьому, частиною першою статті 16-1 вказаного Закону (тут і далі у редакції Закону України № 3515-IX від 09 грудня 2023 року) встановлено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду із цією заявою) до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі, усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (у редакції, чинній на час смерті брата заявниці) сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 15 000 000 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян російської федерації або республіки білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

В абзаці першому частини другої статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина четверта статі 3 СК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки».

Згідно із частиною першою статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Обов`язок батьків утримувати повнолітню дитину передбачено статтею 198 СК України у випадку непрацездатності повнолітнього сина, який потребують матеріальної допомоги, та статтею 199 СК України у випадку, якщо повнолітній син продовжує навчання до досягнення двадцяти трьох років і потребує матеріальної допомоги.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд, за загальним правилом, за власною ініціативою не може збирати докази (див.: постанову Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд зазначає, що, вирішуючи справи про встановлення факту, зокрема, перебування на утриманні загиблого військовослужбовця, суди мають зважати на особливості розгляду справ у порядку окремого провадження.

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України).

У частині другій статті 294 ЦПК України передбачено право суду з метою з`ясування обставин справи витребувати необхідні докази за власною ініціативою.

Відповідно до частини третьої статті 294 ЦПК Українисправи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд, в окремому провадженні вимоги процесуального закону щодо змагальності та меж судового розгляду не діють (див.: постанову Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 183/4366/24 (провадження № 61-14909св24)). Повною мірою вказані норми процесуального права діють в порядку апеляційного провадження.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, задовольнивши заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції вважав, що наданих заявницею доказів достатньо для встановлення факту перебування на утриманні загиблого батька.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні батька, апеляційний суд виходив із того, що заявниця не надала належних і допустимих доказів на підтвердження факту перебування на повному утриманні ОСОБА_2 , одержання від нього допомоги, яка була постійним і основним джерелом засобів для існування.

При цьому апеляційний суд не вказав які норм процесуального кодексу порушив суд першої інстанції при дослідженні й оцінці наявних у справі доказів. А скасувавши рішення районного суду й ухваливши протилежне судове рішення на підставі тих самих доказів, не звернув увагу на особливості доказування у справах окремого провадження.

У постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 592/17552/18, на яку міститься посилання у касаційній скарзі, зроблено висновок про те, що повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Отже, колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції є передчасними та недостатньо обґрунтованими.

Ураховуючи наведене, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Тільним А. О., про те, що апеляційний суд неповно з`ясував фактичні обставини справи, неповно дослідив та надав правову оцінку наявним у справі доказам частково знайшли своє підтвердження.

Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, збирати та надавати правову оцінку новим доказам у справі, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому, оскільки порушення норм процесуального права допущено апеляційним судом, справу необхідно передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу з додержанням вимог процесуального права, дослідити та належно оцінити подані сторонами докази, з наведенням відповідних обґрунтувань, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Тільним А. О., скасування постанови суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційний суд дійшов висновку про передачу справи на розгляд суду апеляційної інстанції, то питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Тільним Анатолієм Олексійовичем, задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 29 травня 2025 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді:І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк