Постанова від 05 травня 2026 р. у справі №757/41144/21-ц — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року

м. Київ

справа № 757/41144/21-ц

провадження № 61-1590св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Грушицького А. І.,

суддів: Калараша А. А., Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: державна організація «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (правонаступник державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності»), ОСОБА_2 ,

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Хостінг Україна»,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2023 року у складі колегії суддів Соколової В. В., Поліщук Н. В., Шкоріної О. І.

у справі за позовом ОСОБА_1 до державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (правонаступник державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності»), ОСОБА_2 , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Хостінг Україна», про визнання недійсним свідоцтва України від 03 лютого 2021 року № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» 12 класу та зобов`язання вчинити дії.

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (далі - Укрпатент), ОСОБА_2 , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Хостінг Україна» (далі - ТОВ «Хостінг Україна»), про визнання недійсним свідоцтва України від 03 лютого 2021 року № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» 12 класу та зобов`язання вчинити дії.

Позов мотивував тим, що відповідно до свідоцтва, виданого Міністерством економічного розвитку і торгівлі України на знак і товарів та послуг від 10 жовтня 2012 року № 161834 позивач зареєстрував в установленому законом порядку права на торговий знак з позначенням «ІНФОРМАЦІЯ_2».

Також, позивачу було видано свідоцтво України від 25 квітня 2018 року № НОМЕР_3 на торговий знак «ІНФОРМАЦІЯ_2» для товарів і послуг, віднесених до 12 класу міжнародної класифікації товарів і послуг (надалі - МКТП), а саме: човни, надувні човни.

Згідно із випискою з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг від 12 вересня 2016 року № 161834, ОСОБА_1 зареєстрував торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_2» 10 жовтня 2012 року. Товарна група збуту відповідно до класифікації зовнішньо-економічної діяльності належить до 89 групи товарів, а саме: судна, човни та інші плавучі засоби, 8903 10 надувні: 8903 10 10 00 масою не більш як 100 кг кожний - 8903 10 90 00 інші. КВЕД 30.12.

Надувні човни виготовляються відповідно регістру судноплавства України, номер свідоцтва № СВП-412-3-14-19. Також продукція торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_2» має сертифікат ЄС згідно з директивою 94/25/EU та директивою 2013/53/EU .

Офіційним сайтом торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_2» є ІНФОРМАЦІЯ_3.Таким чином, позивач займається реалізацією та виготовленням надувних човнів, кільових човнів, гребних човнів, моторних човнів. Реалізація здійснюється по всій території України та ринку ЄC (Болгарія, Німеччина, Литва, Польща).

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач вважає, що свідоцтво на знак для товарів та послуг за № НОМЕР_1 від 03 лютого 2021 року, з позначенням «ІНФОРМАЦІЯ_1», не відповідає частині третій статті 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

Крім того, державну реєстрацію спірної торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1» за вказаним свідоцтвом Укрпатент здійснив з порушенням вимог чинного законодавства України, що порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.

Позивач просив суд:

- визнати недійсним повністю свідоцтво України від 03 лютого 2021 року № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг 12 класу МКТП, видане ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Укрпатент внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів та послуг стосовно визнання недійсним повністю свідоцтва України від 03 лютого 2021 року № НОМЕР_1 на знак для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» 12 класу МКТП, виданого на ім`я ОСОБА_2 та опублікувати відомості про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Печерський районний суд м. Києва рішенням від 16 вересня 2022 року у складі судді Козлова Р. Ю. позов задовольнив.

Визнав недійсним повністю свідоцтво України від 03 лютого 2021 року № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг 12 класу МКТП, видане ОСОБА_2 .

Зобов`язав Укрпатент внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно визнання недійсним повністю свідоцтва України від 03 лютого 2021 року № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» 12 класу МКТП, виданого на ім`я ОСОБА_2 та опублікувати відомості про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».

Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 25 142,00 грн.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що торговельна марка відповідача ОСОБА_2 «ІНФОРМАЦІЯ_1» є схожою настільки, що її можна сплутати з торговельною маркою «ІНФОРМАЦІЯ_2», раніше зареєстрованою в Україні для таких самих та споріднених/однорідних послуг 12 класу МКТП, а тому позовні вимоги про визнання недійсним свідоцтва України від 03 лютого 2021 року № НОМЕР_1, зареєстрованого на ім`я ОСОБА_2 , для всіх наступних послуг 12 класу МКТП, зазначених у свідоцтві підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд вважав, що також підлягає задоволенню і вимога позивача про внесення змін до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно визнання недійсним повністю свідоцтва України від 03 лютого 2021 року № НОМЕР_1.

Київський апеляційний суд постановою від 04 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 вересня 2022 року скасував та ухвалив нове судове рішення.

Позовні вимоги залишив без розгляду.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що дана справа не є малозначною, позовну заяву у цій справі має право подавати і підписувати виключно адвокат.

Суд апеляційної інстанції встановив, що представник позивача ОСОБА_3 не є адвокатом.

Таким чином, колегія суддів зробила висновок, що особа, яка підписала та подала позовну заяву - ОСОБА_3, не є адвокатом, а тому не мала права її підписувати та не має повноважень на ведення справи в суді. Тобто, позовна заява підписана неуповноваженою особою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2024 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 ,посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 04 квітня 2024 року відкрив касаційне провадження у справі, витребував її із Печерського районного суду м. Києва.

17 квітня 2024 року справу передано колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

Верховний Суд ухвалою від 07 квітня 2026 року призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно із протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів від 05 травня 2026 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Калараш А. А., Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петров Є. В.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі скаржник посилається на пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 640/10525/16-ц, від 09 жовтня 2019 року у справі № 209/1721/14-ц та інших.

У касаційній скарзі зазначається, що суд апеляційної інстанції мав залишити апеляційну скаргу без розгляду у зв`язку із пропущенням строків подання апеляційної скарги.

ОСОБА_3 не брала участі у жодному судовому засіданні, окрім цього було залучено адвоката Бабенко Ю. В., яка представляла інтереси позивача в суді першої інстанції.

Також вказує на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

У травні 2024 року ОСОБА_2 надіслав відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

У травні 2024 року державна організація «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (далі - УКРНОІВІ), яка виконує функції Національного органу інтелектуальної власності, що з 08 листопада 2022 року перейшли від Укрпатенту до УКРНОІВІ,надіслала відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Фактичні обставини справи

Суд встановив, що 31 березня 2020 року ОСОБА_2 подав до Укрпатенту заявку № m202006451 щодо реєстрації права власності на торговий знак «ІНФОРМАЦІЯ_1» для товарів і послуг, віднесених до 12 класу МКТП.

27 квітня 2020 року позивач направив ОСОБА_2 претензію щодо припинення використання торгового знака «ІНФОРМАЦІЯ_2», однак ця претензія було залишена без відповіді.

20 липня 2020 року представник ОСОБА_3 в інтересах позивача направила повідомлення до Укрпатенту щодо припинення реєстрації заявки на знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1».

У відповідь Укрпатент надав лист від 29 липня 2020 року вих. № 10197/2020, в якому зазначено про залучення вказаного повідомлення до матеріалів заявки в якості заперечень та вказано про необхідність сплатити збір у розмірі 2 000 грн за подання заперечень відповідно до пункту 5 Порядку подання зборів за дії, пов`язані з охороною прав на об`єкти інтелектуальної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 року № 1716.

10 серпня 2020 року представник позивача сплатила 2 000 грн за подання заперечення проти реєстрації заявки № m202006451.

Укрпатент листом від 10 лютого 2021 року вих. № 3296/2020 відхилив подані позивачем заперечення та зареєстрував за ОСОБА_2 свідоцтво на знак для товарів і послуг за № НОМЕР_1 від 03 лютого 2021 року з позначенням «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Згідно із частинами першою та другою статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

За нормами цивільного законодавства представництвом є правовідносини, в яких одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (частини перша та третя статті 237 ЦК України).

Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю (частина перша статті 244 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.

Згідно із частиною четвертою статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Згідно із частиною першою статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України № 1401-VIII від 02 червня 2016 року «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Згідно з підпунктом 11 пункту 16-1 розділу XV Перехідні положення Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 01 січня 2020 року. Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

З матеріалів справи відомо, що в липні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернулась до суду першої інстанції із позовною заявою, в якій просила визнати недійсним повністю свідоцтво на знак для товарів і послуг; зобов`язати Укрпатент внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів та послуг стосовно визнання недійсним повністю свідоцтва на знак для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1», виданого на ім`я ОСОБА_2 та опублікувати відомості про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».

На підтвердження своїх повноважень представник ОСОБА_3 до позовної заяви долучила довіреність від 22 квітня 2020 року, відповідно до якої ОСОБА_1 уповноважує ОСОБА_3 вести його справи виключно з питань використання знака для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_2» в усіх без винятку судових установах та з усіма правами, наданими законом позивачу (т. 1 а. с. 77).

Підписання та/або подання позовної заяви є процесуальною формою реалізації повноважень з представництва.

Суд першої інстанції розглянув дану справу по суті в порядку загального позовного провадження.

Справа, яка переглядається, не є малозначною в силу закону. Враховуючи предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін, підстави для віднесення даного спору до категорії малозначних, відсутні.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Відповідно до зазначеного, колегія суддів Верховного Суду погоджується із судом апеляційної інстанції, оскільки дана справа не є малозначною та не належить до категорії трудових спорів, позовну заяву у цій справі мав право подавати і підписувати як представник виключно адвокат.

В довіреності, виданій на ім`я ОСОБА_3 , не зазначено про те, що вона є адвокатом, відомості щодо наявності у неї статусу адвоката матеріали справи не містять.

Отже, суд апеляційної інстанції правильно залишив позов без розгляду.

Подібний висновок щодо застосування норм права наведено у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 191/3312/20 (провадження № 61-9717св23).

Доводи скаржника про пропущення строку подання апеляційної скарги та безпідставного його поновлення Верховний Суд відхиляє, оскільки матеріали справи містять клопотання про поновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги, яке було розглянуто судом та ухвалою від 26 травня 2023 року поновлено ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 вересня 2022 року. Поновлюючи процесуальний строк, апеляційний суд цілком обґрунтовано керувався тим, що докази, які б свідчили про отримання ОСОБА_2 або його представником копії оскаржуваного рішення суду до 31 березня 2023 року в справі відсутні.

Посилання в касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 640/10525/16-ц, від 09 жовтня 2019 року у справі № 209/1721/14-ц та інших є безпідставними, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують зроблені у справі висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції, підстав вийти за межі доводів касаційної скарги судом касаційної інстанції не встановлено.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Верховний Суд встановив, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають.

Враховуючи наведене, Верховний Суд робить висновок, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постановусуду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. І. Грушицький

Судді А. А. Калараш С. О. Карпенко І. В. Литвиненко

Є. В. Петров