Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №910/19325/13 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/19325/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І. Огородніка К.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.10.2025

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2026

у справі № 910/19325/13

за заявою Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"

до Відкритого акціонерного товариства "Капітал Лізинг"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

1. У провадженні господарського суду міста Києва перебуває справа про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Капітал Лізинг".

2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 затверджено грошову винагороду ліквідатору ВАТ "Капітал Лізинг" арбітражному керуючому Балябі О.В. за період з 01.12.2022 по 30.09.2023 у сумі 201 000 (двісті одна тисяча) гривень; покладено на кредиторів ВАТ "Капітал Лізинг" витрати по оплаті грошової винагороди у сумі 201 000 гривень пропорційно сумі визнаних судом вимог на:

- ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 частину витрат у сумі 16,08 гривень;

- Товариство з обмеженою відповідальністю "БМД Транс" ідентифікаційний код 38049990,04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенко, б. 9 частину витрат у сумі 97 963,38 гривень;

- Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк" (АТ "СБЕРБАНК") ідентифікаційний код 25959784, 01034, м. Київ, вул. Володимирська, 46, частину витрат у сумі 65 530,02 гривень;

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Екофінанс" ідентифікаційний код 41229370 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 77, частину витрат у сумі 16 841,79 гривень;

- Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", ідентифікаційний код 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д, частину витрат у сумі 12 462,00 гривень;

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Правовий альянс України", ідентифікаційний код 3735681, 49044, м. Дніпро, вул. Шевченка, б. 37, частину витрат у сумі 2 233,11 гривень;

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Верес", ідентифікаційний код 30108718, 04086, м. Київ, вул. Петропавлівська, 15, частину витрат у сумі 1 734,63 гривні;

- ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 , частину витрат у сумі 2 598,96 гривень;

- ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 , частину витрат у сумі 1 620,03 гривень.

3. 11.04.2025 від арбітражного керуючого Баляби О.В. надійшла заява про зміну способу виконання судового рішення у справі № 910/19325/13 від 20.11.2023.

4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2025, заяву ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Капітал Лізинг" арбітражного керуючого Баляби Олександра Володимировичу про зміну способу виконання судового рішення, а саме: п. 2 ухвали Господарського суду м. Києва від 20.11.2023 у справі № 910/19325/13 задоволено; постановлено змінити спосіб виконання п. 2 ухвали Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі № 910/19325/13 в частині покладення витрат по оплаті грошової винагороди арбітражного керуючого Баляби Олександра Володимировича на кредиторів - Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк" та Акціонерне товариство "Приватбанк", та вважати вірно зазначений спосіб виконання ухвали в цій частині:

"1. Стягнути з Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" (ідентифікаційний код: 25959784, адреса: 01034, м. Київ, вул. Володимирська, 46) часткові витрати по оплаті грошової винагороди на користь арбітражного керуючого Баляби Олександра Володимировича (адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців,40А) в сумі 65 530,02 грн.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (ідентифікаційний код: 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 д) часткові витрати по оплаті грошової винагороди на користь арбітражного керуючого Баляби Олександра Володимировича (адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців,40А) в сумі 12 462,00 грн.".

5. 28.07.2025 від Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" (ідентифікаційний код: 25959784) надійшла скарга на дії (рішення) державного виконавця, в якій банк просить суд:

- визнати неправомірними дії Головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука Костянтина Петровича щодо відкриття виконавчого провадження та винесення Постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4 від 18.07.2025 щодо стягнення з АТ "МР БАНК" на користь Баляби Олександра Володимировича 65 530,02 грн часткових витрат по оплаті грошової винагороди на підставі ухвали Господарського суду міста Києва № 910/19325/13 від 26.05.2025;

- визнати неправомірною та скасувати Постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4 від 18.07.2025 щодо стягнення з АТ "МР БАНК" ідентифікаційний код 25959784 на користь ОСОБА_4 65 530,02 грн часткових витрат по оплаті грошової винагороди на підставі Наказу Господарського суду міста Києва № 910/19325/13 від 26.05.2025.

Короткий зміст та мотиви судових рішень попередніх інстанцій

6. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 відмовлено Акціонерному товариству "Міжнародний резервний банк" у задоволенні скарги на дії (рішення) Головного державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Савчука Костянтина Петровича у виконавчому провадженні № НОМЕР_4 від 18.07.2025.

6.1. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що дії Головного державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Савчука Костянтина Петровича щодо відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4 від 18.07.2025 на примусове стягнення з АТ "МР БАНК" на користь арбітражного керуючого Баляби Олександра Володимировича часткових витрат по оплаті грошової винагороди були вчинені в межах його повноважень та відповідно до закону, тому суд дійшов висновку про відмову Акціонерному товариству "Міжнародний резервний банк" (ідентифікаційний код: 25959784) у задоволенні скарги на дії (рішення) Головного державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Савчука Костянтина Петровича.

7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний резервний банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 у справі № 910/19325/13 залишено без змін.

7.1. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ухвалу Господарського суду міста Києва, яку постановлено 26.05.2025 у справі № 910/19325/13, оформлено у відповідності до вимог Закону "Про виконавче провадження", наявна заява стягувача про відкриття виконавчого провадження та відсутні будь-які інші підстави, які б унеможливлювали відкриття виконавчого провадження, 18.07.2025, тому державним виконавцем Відділу, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4 з виконання зазначеної вище ухвали.

- Оскільки зобов`язання у Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" перед арбітражним керуючим Балябою Олександром Володимировичем виникли як поточні, в порядку здійснення господарської діяльності в ліквідаційній процедурі банку, а тому відсутні підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. 20.02.2026 АТ "Міжнародний резервний банк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2026 у справі №910/19325/13, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким визнати неправомірними дії Головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Савчука Костянтина Петровича щодо відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4 від 18.07.2025 щодо стягнення з АТ "МР Банк" код 25959784 на користь ОСОБА_4 65 530, 02 грн часткових витрат по оплаті грошової винагороди на підставі ухвали Господарського суду міста Києва № 910/19325/13 від 26.05.2025. Визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4 від 18.07.2025 щодо стягнення з АТ"МБ Банк" код 25959784 на користь ОСОБА_4 65 530, 02 грн. часткових витрат по оплаті грошової винагороди на підставі Наказу Господарського суду міста Києва № 910/19325/13 від 26.05.2025.

8.1. На виконання приписів пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України скаржник зазначає, що судами неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права та посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

-В обґрунтування вказаної підстави скаржник зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій, прийняті без урахування правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 щодо застосування частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".

-Вказує, що суди попередніх інстанцій послалися на позицію Верховного Суду викладену в постанові від 19.04.2023 у справі №5002-17/1718-2011, яка не може бути застосована до правовідносин, у зв`язку із неподібністю правовідносин, а тому рішення судів попередніх інстанцій, прийняті без урахування правових позицій Верховного Суду, викладених в постановах у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 373/1281/16-ц, від 16 травня 2018 року у справі № 760/21151/15-ц, від 29 травня 2018 року у справах № 305/1180/15-ц і № 369/238/15-ц (реєстровий номер 74842779), від 06 червня 2018 року у справах № 308/6914/16-ц, № 569/1651/16-ц та № 372/1387/13-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 648/2419/13-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11, від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц, від 19 травня 2020 року№ 910/719/19, відповідно до яких під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

-Зазначає, що судами не враховано висновків, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, а саме: "незастосування судом першої та апеляційної інстанції принципу "суд знає закони" та ненадання ним самостійної кваліфікації спірним правовідносинам у цій справі".

- Також, скаржник посилається на те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 не відповідає вимогам ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" щодо ознак виконавчого документа на що суди уваги не звернули.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

9. Арбітражний керуючий Баляба Олександр Володимирович подав відзив на касаційну скаргу з проханням касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Провадження у Верховному Суді

10. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/19325/13 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2026.

11. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.03.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2026 у справі №910/19325/13 та призначено до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Верховний Суд, перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

13. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

14. Щодо доводів касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки доводам АТ "Міжнародний резервний банк" про те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 не відповідає вимогам ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" щодо ознак виконавчого документа, слід зазначити таке.

15. У ч. ч. 2,3 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

16. Згідно з частиною першою статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIIІ), відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 1-1) судові накази; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів, рішень (актів) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень; 10) рішень Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю або Аудиторської палати України, які законом визнані виконавчими документами; 11) рішень Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про застосування заходів реагування у вигляді штрафу.

17. Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1404-VIIІ, у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

18. Ч. 2 ст. 4 Закону № 1404-VIIІ визначено, що у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

19. Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1404-VIIІ, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

20. Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону № 1404-VIIІ, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

21. Доводи скаржника про те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 не відповідає вимогам п. 7 ч. 1 та ч. 2 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" щодо ознак виконавчого документа були розглянуті судом апеляційної інстанції, що спростовує твердження скаржника в цій частині.

22. Так, судом апеляційної інстанції відхилено наведені доводи, оскільки суд другої інстанції встановив відповідність вказаної ухвали вимогам Закону та з`ясував, що ухвала Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 містить окремі пункти щодо осіб, з яких слід стягнути відповідні кошти, їх реквізити, а також відомості про набрання нею законної сили, а її пред`явлення до виконання відбулось у строк, визначений ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" за заявою арбітражного керуючого Баляби О.В., поданої 11.07.2025 до органу виконання судових рішень.

23. Протилежного скаржником не доведено, що свідчить про безпідставність доводів останнього у цій частині.

24. Підлягають відхиленню і доводи скаржника про те, судами попередніх інстанцій неправильно застосовані п. 4 та п. 11 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" та не враховано, що станом на момент звернення арбітражного керуючого Баляби О.В. до Шевченківського ВДВС у м. Києві Національним банком України вже було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію AT "МР БАНК", а також, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб вже було прийнято рішення про ліквідацію AT "МР БАНК" і така інформація є публічною, не було правових підстав для відкриття виконавчого провадження, відповідно до прямих приписів Закону України "Про виконавче провадження", а тому Головний державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчук К.П. повинен був повернути стягувачу ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 без прийняття до виконання, з огляду на таке.

25. Судами встановлено, що Головним державним виконавцем Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Савчуком Костянтином Петровичем було відкрито виконавче провадження за заявою арбітражного керуючого Баляби О.В. № НОМЕР_4 з примусового виконання рішення суду щодо виплати грошової винагороди арбітражного керуючого.

26. Спір виник через заперечення Банком, що є кредитором Боржника, законності відкриття виконавчого провадження з виконання виданого судом у цій справі Наказу про стягнення з Банку, який перебуває в процедурі ліквідації, грошової винагороди за виконання арбітражним керуючим Баляби О.В. повноважень ліквідатора Боржника у цій справі, посилаючись на неможливість примусового виконання рішення суду про стягнення коштів з неплатоспроможного Банку.

27. Положеннями частини першої статті 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.

28. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" (Закон № 1404-VIII).

29. Згідно з встановленими у цій справі обставинами Банк визнаний кредитором Боржника у цій справі за вимогами, що виникли внаслідок невиконаних Боржником як позичальником Банку відповідних грошових зобов`язань.

30. Приписами статті 30 КУзПБ визначено, що сплата грошової винагороди арбітражного керуючого в справі про банкрутство можлива за рахунок: 1) авансування коштів заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду; 2) коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності; 3) коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі; 4) коштів створеного кредиторами фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 5011-15/2551-2012, від 16 липня 2020 року у справі № 918/454/18).

31. Діяльність ліквідатора банкрута спрямована на досягнення остаточної мети ліквідаційної процедури - найповнішого задоволення вимог кредиторів шляхом пошуку та реалізації активів ліквідаційної маси. Поза межами ліквідаційної процедури кредитори боржника не можуть задовольнити свої вимоги в інший спосіб, окрім як через реалізацію майна боржника в ліквідаційній процедурі (частина чотирнадцята статті 39 КУзПБ). Тому основними отримувачами послуг арбітражного керуючого у цій процедурі є саме кредитори неплатоспроможного боржника.

Кредитори боржника на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство можуть відмовитися від своїх вимог до боржника, заявлених у порядку статті 45 КУзПБ, припинивши свою участь у процедурі банкрутства як учасники провадження (сторони у справі).

32. Беручи участь у справі про банкрутство, кредитор не тільки має певні процесуальні права, зокрема на задоволення своїх грошових вимог за рахунок активів ліквідаційної маси, а й як учасник провадження (сторона) може нести певні обов`язки, пов`язані з розглядом провадження у справі. За ухвалою суду на нього можуть покладатися певні судові витрати: оплата послуг перекладача, судового експерта, арбітражного керуючого.

33. Надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення арбітражним керуючим своїх повноважень безоплатно (ст.ст. 12, 30 КУзПБ).

34. Отже, якщо процедура банкрутства триває після закінчення коштів, авансованих заявником відповідно до абзацу шостого частини другої статті 30 КУзПБ, або таке авансування не здійснювалося через інше правове регулювання на час ініціювання процедури банкрутства, фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого кредиторами не створено, а коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника або від продажу його майна, яке не перебуває в заставі, недостатньо для оплати послуг арбітражного керуючого та його витрат, подаючи на затвердження звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого за підсумками ліквідаційної процедури, ліквідатор не може бути позбавлений права звернутися до суду із заявою про стягнення з кредиторів банкрута коштів на оплату його грошової винагороди за період виконання повноважень та відшкодування його витрат у справі. Беручи до уваги принцип пропорційності задоволення вимог кредиторів, суд покладає витрати на оплату послуг ліквідатора та його витрати на кредиторів у справі про банкрутство пропорційно до розміру визнаних кредиторських вимог за наявності на те правових підстав (близький за змістом висновок викладено у численних постановах Верховного Суду: від 15 липня 2020 року у справі № Б14/040-07/15-08, від 03 березня 2020 року у справі № 916/3600/15, від 26 лютого 2020 року у справі № 11/Б-921/1448/2013, від 14 серпня 2019 року у справі № 5/80-10, від 09 липня 2019 року у справі № 15/55/2011/5003, від 18 квітня 2019 року у справі № 5010/1864/2011-Б-13/56, від 16 квітня 2019 року у справі № 914/2458/16, від 13 лютого 2019 року у справі № 910/22696/15, від 30 січня 2019 року у справі № 910/32824/15, від 01 серпня 2018 року у справі № 912/1783/16, від 19 квітня 2018 року у справі № 265/2б-02/14/13-08, від 21 березня 2018 року у справі № 3/67-Б).

35. Така практика покладення судом на кредиторів витрат за оплату послуг арбітражного керуючого (ліквідатора) у справах про банкрутство залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу оплатності послуг арбітражного керуючого відповідно до приписів статті 43 Конституції України та статті 30 КУзПБ у випадках, якщо кредитори не утворюють за власною ініціативою фонду оплати послуг ліквідатора та відсутні кошти боржника від реалізації його активів, а провадження у справі про банкрутство має бути завершеним.

36. Судами встановлено, що арбітражний керуючий Баляба О.В. звертався до уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ "Міжнародний резервний банк" Луньйо І.В. з відповідною заявою про сплату грошових коштів в сумі 65 530,02 грн. грошової винагороди арбітражного керуючого, проте, листом № 654 від 23.06.2025 уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію АТ "Міжнародний резервний банк" Луньйо І.В. повідомила про те, що вказана заява не відповідає вимогам, що встановлені у Положенні про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банку, що ліквідуються, затвердженому рішенням виконавчої дирекції ФГВФО 21.08.2017 № 3711 та зареєстрованому в МЮУ 07.09.2017 № 1104/30972, та запропоновано відповідну заяву привести у відповідність до вказаного Положення.

37. Отже, суб`єкт правовідносин з виконання судового рішення в ліквідаційній процедурі банку (особа, уповноважена ФГВО на ліквідацію банку) відмовився виконати рішення суду (у формі ухвали від 26.05.2025 у цьому випадку) про вчинення певних дій з перерахування коштів як таких, що є витратами банку, пов`язаними з веденням ліквідаційної процедури, а Законом № 1404-VIIІ не передбачено механізму виконання таких рішень державним виконавцем.

38. У зв`язку з наведеним Суд зазначає таке.

39. Статтею 1 Закону № 1404-VIII законодавець урегулював, що примусове виконання рішень уповноваженими цим Законом органами та особами здійснюється у межах повноважень та у спосіб, що визначені, зокрема, Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

40. Одним з таких актів є Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI), який установлює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати ФГВФО відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між ФГВФО, банками, НБУ, визначає повноваження та функції ФГВФО щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків (стаття 1 цього Закону).

41. У спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, зобов`язань перед його кредиторами, приписи Закону № 4452-VI є спеціальними відносно приписів інших нормативних актів, що регулюють відповідні правовідносини.

42. Подібна правова позиція щодо пріоритетності норм Закону № 4452-VI відносно інших законодавчих актів України під час розгляду спору в правовідносинах з банком була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 13.03.2018 у справі № 910/23398/16, від 29.09.2018 у справі № 127/10129/17, від 23.01.2019 у справі № 761/2512/18, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17.

43. Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо НБУ прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника (пункт 4 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VІІІ).

44. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011 (Провадження № 12-4гс23) вказала, що зазначена правова норма має застосовуватися імперативно щодо всіх конкурсних вимог кредиторів неплатоспроможного банку, оскільки Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI) визначає спеціальні процедури задоволення конкурсних вимог неплатоспроможного банку у відповідній черговості.

45. Разом з тим, якщо існують судові рішення, які набрали законної сили, щодо зобов`язання до вчинення ліквідатором банку певних дій з погашення вимог, які виникли як поточні в ліквідаційній процедурі до неплатоспроможного банку, і такий ліквідатор відмовляється в добровільному порядку виконати такі рішення, стягувач не може бути позбавлений конституційного права на виконання судового рішення. З огляду на таке повернення державним виконавцем без прийняття до виконання виконавчого документа стягувачу буде незаконним.

46. ФГВФО безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі ФГВФО з дня початку процедури ліквідації банку здійснює, зокрема, такі повноваження: реалізує повноваження органів управління банку; приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб, оновлює інформацію, що міститься у Кредитному реєстрі НБУ (частина перша статті 48 Закону № 4452-VI).

47. Отже, звернення і банку, і ФГВФО (у разі застосування до банку процедури ліквідації) у справу про банкрутство позичальника банку з метою стягнення з нього заборгованості перед банком є одним з заходів щодо повернення дебіторської заборгованості банку, оскільки поза межами процедури банкрутства позичальника повернення такої заборгованості є неможливим.

48. Частиною четвертою статті 38 Закону № 4452-VІ ФГВФО надано право залучати до своєї роботи інших осіб, оплата праці яких здійснюється за рахунок банку, що ліквідується, у межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією ФГВФО.

49. Відповідно до частини третьої статті 46 Закону № 4452-VІ допускається можливість виникнення в банку, який перебуває в ліквідаційній процедурі, додаткових зобов`язань, пов`язаних з витратами в ліквідаційній процедурі неплатоспроможного банку.

50. У зв`язку з викладеним Суд доходить висновку, що Банк у цій справі зобов`язано оплатити частину послуг ліквідатора позичальника як таких, що є витратами, пов`язаними з проведенням ліквідаційної процедури самого банку, з огляду на обов`язок вживати заходів щодо повернення своїх активів, тоді як поза межами участі банку, ФГВФО (у разі застосування до банку процедури ліквідації) у справі про банкрутство позичальника стягнення таких активів є неможливим. (див. постанову Верховного Суду від 02.07.2024 у справі № 908/1946/15-г)

51. Установивши, що ухвала місцевого господарського суду від 26.05.2025, якою зобов`язано Банк, що перебуває в процедурі ліквідації, перерахувати арбітражному керуючому Балябі О.В. частину основної грошової винагороди у процедурі ліквідації Боржника в сумі 65 530,02 грн набула чинності, та попри звернення арбітражного керуючого до ФГВФО, який в силу положень пункту 1 частини першої статті 48 Закону № 4452-VІ з дня початку процедури Банку здійснює повноваження органів управління Банку, відповідна ухвала не виконана добровільно, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання неправомірними дій Державного виконавця та для скасування оскаржуваної Банком Постанови Державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження зі стягнення з Банку на користь арбітражного керуючого Баляби О.В. частини основної грошової винагороди у процедурі ліквідації Боржника

52. При цьому Суд зауважує, що у випадку невиконання Банком, його ліквідатором судового рішення про зобов`язання відшкодувати певні витрати як витрати ліквідаційної процедури банку такий механізм виконання судового рішення буде ефективним способом захисту інтересів стягувача та не суперечитиме загальним принципам правової певності та виконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення належних механізмів виконання судових рішень.

53. У зазначених висновках Суд звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих в постанові від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011 (Провадження № 12-4гс23) (пункти 7.38-7.40) та відхиляє протилежні аргументи скаржника.

54. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 308 та статті 309 ГПК України, оскільки заявлені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження, касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

55. Дійшовши висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваних судових рішень, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2026 у справі № 910/19325/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.І. Картере

К.М. Огороднік