Постанова від 24 травня 2026 р. у справі №646/3601/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 травня 2026 року

м. Харків

справа №646/3601/25

провадження № 22-ц/818/3003/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,

розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» на заочне рішення Основ`янського районного суду м. Харкова від 23 січня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, постановлене під головуванням судді Іщенко О.В., -

в с т а н о в и в:

У квітні 2025 року Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № АN5WCT155101273003 від 26 жовтня 2023 року у розмірі 14 996,83 гривень станом на 22 квітня 2025 року, яка складається з: 11 245,21 гривень – заборгованості за кредитом, 3 751,62 гривень – заборгованості за процентами та судові витрати у розмірі 2 422,40 гривень.

Рішенням Основ`янського районного суду м. Харкова від 23 січня 2026 року в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вважає виписки по рахункам позичальника належними та допустимим доказами, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і підтверджує факт видачі коштів клієнта, так як є єдиним документом, який відповідає законодавству про бухгалтерський облік та фінансову звітність. Також виписки свідчать про тривале виконання зобов`язань за кредитним договором позичальником і активне користування кредитом, що підтверджує отримання позичальником кредиту та наявну заборгованість. Меморіальний ордер, як зазначає позивач, є внутрішнім банківським документом, що використовується для оформлення операцій за списання коштів з рахунків клієнтів та проведення внутрішньобанківських операцій. Він служить для обліку та систематизації інформації про рух коштів, а також для відображення результатів перевірок і інших операцій. До суду додавалася копія меморіального ордеру, а не його оригінал, яка не потребувала додаткового завірення, оскільки поданий через інформаційно-телекомунікаційну систему в Електронному суді. Подані додатки підписані електронним підписом користувача разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються. Таким чином, всі додатки до створених в Електронному суді документів, не потребують додаткового засвідчення, оскільки підписуються кваліфікованим електронним підписом користувача. Договір підписано боржником за допомогою електронного підпису. Свою згоду на використання електронного підпису, відповідач надавав у Анкеті-Заяві про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг в А-Банку. Вважає, що допустимість документу як доказу, не може заперечуватись виключно на підставі того, що він має електронну форму. Також зазначає, що фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, має право використовувати простий ЕП у разі дотримання таких вимог: електронна взаємодія фізичної особи здійснюється виключно з банком і з використанням технологій, визначеної банком, використання простого ЕП здійснюється на підставі договору відповідно до вимог пункту 14 розділу ІІ цього Положення. Відповідно до ч.1 ст.13 ЗУ «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договору про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них, укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідно до ч.ч.2,3 ст.207 ЦКУ, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису, допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститься зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.367ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» , суд першої інстанції вважав, що будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження факту перерахування відповідачці кредитних коштів у сумі 13 000,00 гривень, відповідно до укладеного між нею та Акціонерним товариством «АКЦЕНТ-БАНК» кредитного договору № АN5WCT155101273003 від 26 жовтня 2023 року, матеріали позовної заяви не містять, до позовної заяви не долучено жодного документа, який би підтверджував факт зарахування кредитних коштів на рахунок відповідачки, їх фактичне отримання нею у будь-який інший спосіб, а тому, підстав для стягнення з ОСОБА_1 загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 11 245,21 гривень не вбачається.

Такий висновок суду першої інстанції в повній мірі відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 21 липня 2020 року ОСОБА_1 власноручно підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», чим підтвердила, що ознайомлена з договором про надання банківських послуг до його укладення і згодна з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг згодна отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.a-bank.com.ua. Зобов`язалась виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитись із змінами на сайті А-Банку www.a-bank.com.ua.

Надалі між Акціонерним товариством «АКЦЕНТ-БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір з послугою «Швидка готівка» № AN5WCT155101273003 від 26 жовтня 2023 року.

У заяві про надання послуги «Швидка готівка» № AN5WCT155101273003 від 26 жовтня 2023 року ОСОБА_1 просила надати їй кредит на таких умовах: вид кредиту – послуга «Швидка готівка»; тип кредиту – кредит строковий; мета отримання кредиту – придбання товару/здійснення платежу/оплата послуг; сума кредиту – 13 000,00 гривень; строк кредиту – 36 місяців з 26-10-2023 по 26-10-2026 включно; процента ставка (фіксована) – 85 % на рік; платіжна картка, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту – 4323387011896183; загальна сума до повернення з урахуванням суми кредиту, відсотків та комісій (загальна вартість кредиту) становить 36 686,74 гривень.

Вказана заява підписана ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису.

Того ж дня ОСОБА_1 електронним підписом підписала Паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка», у якому у якості основних умов кредитування з урахуванням побажань споживача зазначено таку інформацію: тип кредиту – беззалоговий, сума/ліміт кредиту – 13 000,00 гривень, строк кредитування – 36 місяців, мета отримання кредиту – придбання товару/здійснення платежу/оплата послуг, спосіб надання кредиту – шляхом зарахування коштів на поточний рахунок клієнта з подальшою можливістю зняття коштів.

У якості інформації щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача зазначено таке: процентна ставка, відсотків річних – 85; тип процентної ставки – фіксована; порядок зміни процентної ставки – не передбачено; загальні витрати за кредитом – 23 686,74 гривень; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом – 36 686,74 гривень; реальна річна процентна ставка, відсотків річних – 129,83.

У розділі 6. «Додаткова інформація» передбачено нарахування пені у розмірі 0,07 % (не менш ніж 1 грн) від суми простроченої заборгованості за кредитом за кожен день прострочки, але пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.

Зі змісту вказаного вище документа встановлено, що зазначена у ньому інформація зберігає чинність та є актуальною до 23:59 26-10-2026.

На підтвердження факту перерахування Акціонерним товариством «АКЦЕНТ-БАНК» на рахунок ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 13 000,00 гривень, відповідно до умов кредитного договору № АN5WCT155101273003 від 26 жовтня 2023 року, позивач додав копію меморіального ордеру № TR.33469977.33972.70610 від 26 жовтня 2023 року та виписку по кредиту № АN5WCT155101273003 від 26 жовтня 2023 року за період з 26.10.2023-21.04.2025.

Звертаючись до суду із позовом, Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» просило стягнути з відповідачки заборгованість за укладеним нею договором про споживчий кредит №АN5WCT155101273003 від 26 жовтня 2023 року у розмірі 14 996,83 гривень станом на 22 квітня 2025 року, яка складається із: загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у сумі 11 245,21 гривень, загального залишку заборгованості за процентами у сумі 3 751,62 гривень

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 26 жовтня 2023 року підписала заяву про надання послуги «Швидка готівка» № АN5WCT155101273003 та паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» простим електронним підписом за ідентифікатором +380954235058.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № AN5WCT155101273003 від 2023-10-26 вбачається, що ОСОБА_1 , станом на 22 квітня 2025 року, має заборгованість перед позивачем у загальній сумі 14 996,83 гривень, яка складається з: загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у сумі 11 245,21 гривень, загального залишку заборгованості за процентами у сумі 3 751,62 гривень.

На підтвердження фактичного перерахування відповідачці кредитних коштів у сумі 13 000,00 гривень, відповідно до укладеного між нею та Акціонерним товариством «АКЦЕНТ-БАНК» кредитного договору № АN5WCT155101273003 від 26 жовтня 2023 року, позивач надав копію меморіального ордеру № TR.33469977.33972.70610 від 26 жовтня 2023 року та виписку по кредиту.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).

Відповідно до статті 77ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Стаття 80ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст.95ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно з вказаною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України визначає Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Пунктом 22.1 статті 22 вказаного Закону встановлено, що ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер.

При цьому, відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", документ, який містить відомості про господарську операцію є первинним документом.

Первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку операцій банку (п. 42 Постанови Правління НБУ від 4 липня 2018 року № 75 "Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України").

Пунктом 44 Постанови НБУ від 4 липня 2018 року № 75 визначено, що первинні документи банку (паперові та електронні) залежно від виду операції та типу контрагентів класифікують за такими ознаками: 1) за місцем складання: зовнішні (одержані від клієнтів, державних виконавців та інших банків); внутрішні (оформлені в банку); 2) за змістом: касові; меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій).

Меморіальні документи застосовуються банком для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. Внутрішньобанківські операції оформляються меморіальними ордерами та іншими документами, що складаються банком відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку і внутрішніх процедур банку. Операції, що відображаються за позабалансовими рахунками, також оформляються меморіальними ордерами (пункти 46, 47 Постанови НБУ від 4 липня 2018 року № 75)

Відповідно до статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» меморіальний ордер - це розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

З викладеного вище вбачається, що меморіальний ордер є первинним документом, що містить відомості про операцію банку .

Згідно з пунктом 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Так, позивачем надано в якості додатку до позовної заяви, копію меморіального ордеру № TR.33469977.33972.70610 від 26 жовтня 2023 року, згідно із яким 26 жовтня 2023 року Публічне акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» ініціювало переказ грошових коштів у сумі 13 000,00 гривень на рахунок НОМЕР_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, вказаний ордер поданий в якості додатку до позовної заяви, яка була подана через підсистему «Електронний суд». Позовна заява засвідчена шляхом накладання кваліфікованого електронного підпису представника позивача, проте, додана позивачем копія меморіального ордеру зроблена не з оригіналу, оскільки на документі відсутній як підпис уповноваженої особи, так і печатка банку та відсутній протокол перевірки кваліфікованого електронного підпису. Отже, до матеріалів справи подана копія меморіального ордеру, яка не підтверджує відповідність його оригіналу.

Надсилання у встановленому порядку процесуальних документів в електронному вигляді передбачає використання сервісу «Електронний суд», розміщеному за посиланням https://cabinet.court.gov.ua/login, за умови попередньої реєстрації офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) та з обов`язковим використанням такою особою власного електронного підпису.

Таким чином, альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через «Електронний кабінет». Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі № 640/1374/19.

За встановлених обставин цієї справи, позовна заява АТ «Акцент Банк» була подана його представником Шкапенко О.В., 22.04.2025 р. через систему «Електронний суд» та підписана шляхом накладення власного електронно-цифрового підпису. На підтвердження повноважень представником позивача до позовної заяви додано довіреність. Вказаний меморіальний ордер не сформований позивачем в системі «Електронний суд», а завантажений як додаток до позовної заяви у вигляді файлу «pdf», однак, в ньому відсутній особистий підпис відповідального виконавця та контролера, а також відбиток штампа банку. А тому, доданий позивачем до позовної заяви документ (файл із меморіальним ордером) не можна вважати ні електронною копією письмового (паперового) меморіального ордера (через відсутність власноручного підпису виконавця та штампу банку, як обов`язкового реквізиту), ні створеним в електронній формі меморіальним ордером (не сформований за допомогою засобів ЄСІТС або не підписаний як окремий документ кваліфікованим електронним підписом за допомогою іншого засобу підпису). Отже, у випадку цієї справи скріплення представником позивача електронним цифровим підписом додатку до позовної заяви у форматі файлу «pdf» із згенерованим бланком меморіального ордера, який не містить особистого підпису виконавця та штампу банку, не може бути належним доказом перерахування на рахунок відповідача кредитних коштів, оскільки не надано доказів на підтвердження повноважень представника на підписання документів, зокрема меморіального ордеру та подання його до суду від імені позивача.

Крім того, дана копія меморіального ордеру не містить інформації щодо власника рахунку № НОМЕР_1 , що зазначений у меморіальному ордері № TR.33469977.33972.70610 від 26 жовтня 2023 року. А в заяві про надання послуги «Швидка готівка» № AN5WCT155101273003 від 2023-10-26 року, в 9 пункті зазначена платіжна картку, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту як: 4323387011896183. Відомостей, про реквізити банківського рахунку, до якого прив`язана вказана у заяві картка, а також належність даного рахунку саме відповідачці, матеріали справи не містять.

При цьому, слід врахувати, що меморіальний ордер не є доказом саме зарахування суми грошових коштів на рахунок отримувача, а є доказом списання коштів відповідно до статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». А тому, сам по собі меморіальний ордер № TR.33469977.33972.70610 від 26 жовтня 2023 року, згідно із яким 26 жовтня 2023 року Публічне акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» ініціювало переказ грошових коштів у сумі 13 000,00 гривень на рахунок НОМЕР_1 , не може уважатись належним та достатнім доказом на підтвердження фактичного отримання відповідачкою кредитних коштів у зазначеній сумі.

Так, Верховний Суд у справі 334/3056/15 (постанова від 30.11.2022) виснував, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Крім копії меморіального ордеру позивачем також долучено виписку по кредиту № AN5WCT155101273003 за період з 26.10.2023-21.04.2025, згідно якої заборгованість ОСОБА_1 за даним кредитом станом на 21.04.2025 становить 14 972,6 грн. (а.с. 10-11).

Проте, дана виписка не є випискою по рахунку відповідачки, оскільки не містить даних номер рахунку, про рух коштів по рахунку, номер якого у ній взагалі не зазначений. Також виписка по кредиту не містить відображення інформації про видачу відповідачці кредитних коштів, а саме факту фіксування банківської операції про зарахування кредиту на рахунок відповідачки, а лише містить відомості про здійснення банком нарахувань, перенесення заборгованості до категорії простроченої та інформацію щодо розміру заборгованості на завершення кожного з таких періодів.

А тому, за відсутності належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, не можливо достеменно встановити перерахування коштів позивачем на картковий рахунок саме відповідача, та як наслідок, підтвердити виконання позивачем умов договору від 26.10.2023.

Таким чином, матеріали справи не містять належних доказів, підтверджуючих виконання позивачем умов Кредитного договору від 26.10.2023 щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника, шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Крім того, матеріали справи не містять даних, підтверджуючих належність електронного платіжного засобу саме відповідачці.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження перерахування кредитних коштів саме відповідачці.

Апеляційний суд наголошує на тому, що за своєю сутністю кредитний договір є позикою, а відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Отже зобов`язання позичальника з повернення кредиту виникає не з моменту підписання кредитного договору, а з моменту отримання кредитних коштів. Видача кредиту має бути підтверджена належними доказами. За відсутності доказів на підтвердження факту передання позичальнику кредитних коштів суд не має правових підстав задовольняти позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості.

У постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 463/3724/18 Верховний Суд зробив висновок про те, що формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова від 14 вересня 2021року у справі № 910/14452/20).

Зважаючи на наведене вище, колегія суддів вважає, що позивачем, всупереч вимогам ст. 12, 81 ЦПК України, не надано ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду належних доказів того, що кредитодавцем виконано умови договору від 26.10.2023 року та перераховано позичальнику кредитні кошти 26.10.2023 року в сумі 13000 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ «Акцент Банк» до ОСОБА_1 .

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд –

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» – залишити без задоволення.

Рішення Основ`янського районного суду м. Харкова від 23 січня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: О.Ю. Тичкова

В.Б. Яцина