Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №615/110/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року

м. Харків

справа № 615/110/25

провадження № 22-ц/818/2819/26

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Тичкової О.Ю.,

суддів – Маміної О.В., Мальованого Ю.М.

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Валківського районного суду Харківської області від 14 січня 2026 року у складі судді Токмакової А.П.,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2025 року позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача пеню, нараховану через наявність заборгованості зі сплати аліментів в сумі 62552,90 грн, яка утворилась в межах виконавчого провадження №70836029, відкритого на підставі рішення Валківського районного суду Харківської області у справі №2006/658/12.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 06.06.2012 судом видано виконавчий лист у справі №2006/658/12 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.06.2012 до моменту досягнення найстаршою дитиною повноліття – ІНФОРМАЦІЯ_3 . Виконавчий лист подала до ВДВС, де 25.01.2023 державним виконавцем відкрито виконавче провадження №70836029. Але примусово судове рішення не виконувалось, за весь час з моменту відкриття виконавчого провадження жодних грошових коштів від боржника не отримала.

Посилаючись на ст.180, 181 СК України, ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження», вважає, що відповідач зобов`язаний щомісяця сплачувати аліменти у встановленому судовим рішенням розмірі, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч.1 ст.196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.

Наполягає, що пеня на заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Враховуючи дані з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, наданого державним виконавцем Валківського ВДВС, за підрахунками позивача, за період з червня 2020 року по липень 2022 року загальний розмір пені станом на день подання позову до суду складає 62552,90 грн. та не становить суму, яка була б більшою за розраховану суму заборгованості в довідці №41542 від 25.12.2024.

Звернула увагу, що відповідач, як боржник у виконавчому провадженні, впродовж примусового виконання виконавчого документа не скористався правом отримати розрахунок заборгованості по аліментах від державного виконавця та перевірити повноту і правильність сплати ним аліментів.

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 14 січня 2026 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів залишено без розгляду.

Рішення обґрунтовано тим, що оцінивши надані докази в сукупності, враховуючи, що особа звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 ЦК України, на період встановлення на усій території України карантину (з 12.03.2020 до 30.06.2023) та в період дії воєнного стану (з 24.02.2022 по теперішній час), суд не вбачає підстав для нарахування пені. Тому у задоволенні позову слід відмовити.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин справи просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що застосування судом положень ст. 625 ЦК України до правовідносин у даній справі не відповідають вимогам СК України. Судом безпідставно застосовано п. 15.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК. Судом не досліджено причини не сплати відповідачем аліментів. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті аліментів. Під час судового розгляду наявність заборгованості з боку відповідача не ставилось під сумнім, а тому додаткові докази просить долучити до матеріалів справи, а саме виписку про надходженні коштів по рахунку від 06.02.2026.

23.03.2026 ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін. виконавчий лист був повернутий стягувачу за заявою позивача на п. 1 ч.1 ст. 37 «Про виконавче провадження» У виконавчому листі було зазначено, що заборгованість зі сплати аліментів відсутня. З цього часу ОСОБА_2 сплачував аліменти добровільно. Припинив сплачувати аліменти з травня 2020 року по 26 липня 2022 року, так як діти стали проживати разом із відповідачем та перебували на його утриманні. Вказані обставини були встановлені рішенням суду від 01.09.2022 у справі №615/707/22, яким припинено стягнення аліментів. Суд в рішенні №615/707/22 вказав, що позивач частково сплачує аліменти ОСОБА_2 на утримання дітей проте, має часткову заборгованість. Державним виконавцем безпідставно нараховано борг за період, який переслідує даті відкриття виконавчого провадження, а саме встановленого рішенням факту. Що діти утримувались та проживали з батьком. Постановою від 12.03.2026 по справі №615/1969/25 звільнено відповідача від сплати заборгованості по аліментам за період з 02.052020 по 26.07.2026, а тому відсутні підстави для стягнення пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення переглядається в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені, нараховану через наявність заборгованості зі сплати аліментів в сумі 62552,90 грн., яка утворилась в межах виконавчого провадження №70836029. В іншій частині не переглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що в період з 26.02.2005 по 06.08.2012 сторони перебували в зареєстрованому шлюбі.

Шлюб розірвано за рішенням Валківського районного суду Харківської області від 06.08.2012 у справі №2006/366/12, після чого відповідачу присвоєно прізвище ОСОБА_6 .

Від шлюбу сторони мають дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується даними свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 15.06.2005 та № НОМЕР_2 від 02.08.2007, актові записи №3 від 15.06.2005 та №05 від 02.08.2007 відповідно (т.1 а.с. 138,139).

Враховуючи, що на час розірвання шлюбу діти залишились проживали разом із позивачем та перебували на її утриманні, рішенням Валківського районного суду Харківської області від 17.05.2012 у справі №2006/658/12 стягнуто з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітніх на той час дітей в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.06.2012 до досягнення найстаршою дитиною повноліття – ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З виконавчого листа №2006/658/12 від 06.06.2012, рішення суду передано для примусового виконання до Валківського ВДВС у Богодухівському районі Харківської області СМУМЮ, строк пред`явлення до виконання 18.05.2023 (т.1 а.с. 13).

02.05.2023 за заявою позивача виконавче провадження з примусового виконання рішення суду від 17.05.2012 у справі №2006/658/12 завершено на підставі п.5 ч.1 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження», про що свідчить записи державного виконавця на виконавчому листі №2006/658/12 від 06.06.2012.

Постановою Харківського апеляційного суду від 03.06.2025 у справі №2006/658/12 визнано незаконною та скасовано постанову державного виконавця Валківського ВДВС у Богодухівському районі Харківської області СМУМЮ від 02.05.2023 про закінчення виконавчого провадження №70836029 щодо примусового виконання виконавчого листа №2006/658/12 від 06.06.2012.

При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що за змістом рішення суду від 01.09.2022 у справі № 615/707/22, що набрало законної сили 04.10.2022 обов`язок позивача сплачувати аліменти на утримання дітей виник з 26.07.2022, тобто відповідача звільнено від сплати аліментів саме із цієї дати.

17.01.2018 виконавчий лист повернуто стягувачу за її заявою на підставі п.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження», заборгованість зі сплати аліментів станом на 17.01.2018 відсутня, про що свідчить відмітка на виконавчому листі.

Позивач продовжував сплачувати аліменти добровільно шляхом зарахування 1/3 частини заробітної плати в КНП «Валківська ЦРЛ», де на той час працював, на банківську карту відповідача, що підтверджує запис головного бухгалтера установи на виконавчому листі, аліменти утримано в повному обсязі, заборгованість станом на 01.07.2020 відсутня.

За позовом відповідача, рішенням Валківського районного суду Харківської області від 01.09.2022 у справі №615/707/22 його звільнено від сплати аліментів на користь позивача, які стягуються на підставі рішення суду від 17.05.2012 у справі №2006/658/12 (т.1 а.с. 140-141).

Окрім того, стягнуто з позивача на користь відповідача аліменти на утримання неповнолітніх на той час дітей в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 26.07.2022 до моменту досягнення найстаршою дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду набрало законної сили 04.10.2022 та звернуто до виконання.

Слід відзначити, що під час ухвалення рішення судом позивач не скористалася правом надання інших заяв в порядку ст.174 ЦПК України, як і правом перегляду заочного рішення в порядку глави 11 розділу 111 ЦПК України. Рішення суду також не оскаржила у встановлені судом строки. Із розрахунку заборгованості по аліментах частково сплачує визначений судом розмір аліментів на користь відповідача.

25.01.2023 за заявою позивача державний виконавець Валківського ВДВС у Богодухівському районі Харківської області СМУМЮ виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №70836029 щодо примусового виконання виконавчого листа №2006/658/12 від 06.06.2012, починаючи з 16.06.2020 та про виклик до ВДВС для підтвердження сплати аліментів (т.1 а.с. 14).

Згідно розрахунку заборгованості у період з 16.06.2020 по 26.07.2022 відповідачу нарахована заборгованість зі сплати аліментів, яка згідно із розрахунком станом на 01.04.2025 становить 65334,59 грн (т.1 а.с. 46).

За позовом відповідача рішенням Валківського районного суду Харківської області від 10.09.2025 у справі №615/1969/25 його звільнено від сплати аліментів на користь позивача на утримання неповнолітніх на той час дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, які стягуються на підставі рішення Валківського районного суду Харківської області від 17.05.2012 у цивільній справі №2006/658/12, за період з 02.05.2020 по 26.07.2022 (т. 1 а.с. 194-196).

Станом на час розгляду апеляційної скарги постановою Харківського апеляційного суду від 12 березня 2026 року рішення Валківського районного суду Харківської області від 10 вересня 2025 року змінено. Викладено мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови та абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції: « Звільнити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , від сплати заборгованості зі сплати аліментів на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за період з 02.05.2020 по 26.07.2022. В іншій частині рішення суду залишити без змін».

Згідно з частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом частини другої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.

Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду.

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 10.09.2025 у справі №615/1969/25 його звільнено від сплати аліментів на користь позивача на утримання неповнолітніх на той час дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, які стягуються на підставі рішення Валківського районного суду Харківської області від 17.05.2012 у цивільній справі №2006/658/12, за період з 02.05.2020 по 26.07.2022.

Постановою Харківського апеляційного суду від 12 березня 2026 року рішення Валківського районного суду Харківської області від 10 вересня 2025 року змінено. Викладено мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови та абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції: « звільнити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , від сплати заборгованості зі сплати аліментів на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за період з 02.05.2020 по 26.07.2022. В іншій частині рішення суду залишити без змін».

Враховуючи акцесорний характер пені, передбаченої ст. 196 СК України, яка є похідною від основного зобов`язання, відсутність заборгованості виключає можливість її нарахування та стягнення.

Враховуючи, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, ОСОБА_2 звільнено від сплати заборгованості зі сплати аліментів за період з 02.05.2020 по 26.07.2022, тому підстав для нарахування та стягнення пені за зазначений період у межах виконавчого провадження № 70836029 відсутні.

З огляду на зазначене, судова колегія вважає, що суд правильно встановив обставини у справі та дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки неповнолітні на той час діти з червня 2020 року по липень 2022 року проживали разом з відповідачем та перебували на його утриманні, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про намір особи ухилитися від виконання обов`язків щодо утримання дітей, заборгованість зі сплати аліментів за період з 02.05.2020 по 26.07.2022 у відповідача відстуня.

Водночас суд помилково застосував при вирішенні спору вимоги ст.625 ЦК України, на період встановлення на усій території України карантину (з 12.03.2020 до 30.06.2023) та в період дії воєнного стану (з 24.02.2022 по теперішній час), яка до спірних правовідносин не застосовується.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.1,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати у зміні його мотивувальної або резолютивної частини.

З огляду на зазначене судова колегія вважає, що наведені апелянтом доводи є частково обґрунтованими, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду зміні з викладенням мотивувальної частину рішення в редакції цієї.

Підстави для зміни розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 6, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Валківського районного суду Харківської області від 14 січня 2026 року - змінити.

Викласти мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

О.Ю.Мальований