Постанова від 24 травня 2026 р. у справі №615/336/19 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Постанова

Іменем України

25 травня 2026 року

м. Харків

справа № 615/336/19

провадження № 22-ц/818/1933/26

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів колегії - Мальованого Ю.М., Маміної О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який також діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: Служба у справах дітей Валківської районної державної адміністрації Харківської області, Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Валківському та Коломацькому районах ГТУЮ у Харківській області, приватний нотаріус Валківського районного нотаріального округу Харківської області Габінет Юлія Іванівна про визнання свідоцтва про право власності недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на додаткову ухвалу Нововодолазького районного суду Харківської області від 03 грудня 2025 року, постановлену суддею Пархоменко І.О., -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який також діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 звернулися з позовом до ОСОБА_4 , треті особи: Служба у справах дітей Валківської районної державної адміністрації Харківської області, Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Валківському та Коломацькому районах ГТУЮ у Харківській області, приватний нотаріус Валківського районного нотаріального округу Харківської області Габінет Юлія Іванівна про визнання свідоцтва про право власності недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

Ухвалою Нововодолазького районного суду міста Харкова від 05 листопада 2025 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , треті особи: Служба у справах дітей Валківської районної державної адміністрації Харківської області, Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Валківському та Коломацькому районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), приватний нотаріус Валківського районного нотаріального округу Харківської області Габінет Юлія Іванівна, про визнання недійсним свідоцтва про право власності - залишено без розгляду.

10 листопада 2025 року адвокат Соловей Ліна Олександрівна, що є представником ОСОБА_4 , звернулася до Нововодолазького районного суду Харківської області з заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який також діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: Служба у справах дітей Валківської районної державної адміністрації Харківської області, Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Валківському та Коломацькому районах ГТУЮ у Харківській області, приватний нотаріус Валківського районного нотаріального округу Харківської області Габінет Юлія Іванівна про визнання свідоцтва про право власності недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Зазначила, що на підтвердження витрат долучила до заяви акт наданих послуг від 16 квітня 2021 року, загальна вартість послуг, наданих адвокатом Гупал Р. М. складає 18960,00 грн та акт виконаних робіт та наданих послуг б/н від 05 листопада 2025 року, складений та підписаний адвокатом Соловей Л. О. та ОСОБА_4 , загальна вартість виконаних робіт та наданих послуг дорівнює 30000,00 грн.

Отже загальна сума витрат відповідача на правничу допомогу, пов`язану з розглядом цієї справи складає 48960,00 грн, що виникла внаслідок необґрунтованих дій позивачів.

У справі було заявлено про орієнтовний розмір судових витрат відповідача на судовий процес в цілому.

Ухвалою Нововодолазького суду Харківської області було залишено позов без розгляду, а отже наявні всі підстави для стягнення з позивачів на користь відповідача компенсації здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивачів.

Вважає, що вказана сума витрат на професійну правничу допомогу є співмірною зі складністю справи та виконаних адвокатами робіт.

Просила ухвалити додаткове рішення про розподіл судових витрат та стягнути з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь відповідача ОСОБА_4 компенсацію витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 48 960,00 грн. - у рівних частинах по 24480,00 грн з кожного.

Додатковою ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 03 грудня 2025 року заяву адвоката Соловей Ліни Олександрівни, що є представником ОСОБА_4 , про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , судові витрати по оплаті правової допомоги у розмірі 4900 (чотири тисячі дев`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , судові витрати по оплаті правової допомоги у розмірі 4900 (чотири тисячі дев`ятсот) гривень 00 копійок.

В іншій частині вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати дану ухвалу, відмовити у стягнення витрат на правову допомогу.

Вважають, що за 6 років і 8 місяців розгляду справи в судах ні відповідач ОСОБА_5 ні її представники жодного разу не робили заяву про стягнення судових витрат на правову допомогу. Вказують, що судом порушені вимоги ст. ст. 141, 263 ЦПК України. Як вбачається з матеріалів справи ухвалу про залишення позову без розгляду постановлено судом 05.11.2025 р., а представник відповідачки звернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл суд, витрат на професійну правничу допомогу лише 11.11.2025 р. о 14:38. Заява була зареєстрована у Нововодолазькому районному суді Харківської області вхідна дата: 11.11.25. Таким чином, відповідачка пропустила п`ятиденний строк після ухвалення рішення суду який сплив 10.11.2025 р. Суд першої інстанції не надав оцінку наданим доказам відповідача, а саме: не звернув увагу на те, що відповідач не надала суду належних документів на підтвердження сплати витрат на правову допомогу сплачену адвокату Гупал Р.М. у розмірі 18960,00 грн., тому ОСОБА_4 не сплачувала 18960,00, тобто не понесла витрат на правову допомогу у розмірі 18960,00 грн. та не може вимагати стягнення цих грошей з позивачів. Суд не звернув увагу, що надана суду квитанція до прибуткового касового ордера на суму 30000,00 грн. не є належним доказом сплати правової допомоги, тому що в прибутковому касовому ордері не вказана дата операції. Таким чином, стягнуті судом 9800,00 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу завищенні та не відповідають критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та надану правову допомогу ОСОБА_5 .

Представник ОСОБА_4 надала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що у заяві про ухвалення додаткового рішення у нижніх колонтитулах міститься відмітка, що “Документ сформований в системі «Електронний суд» 10.11.2025. Таким чином, твердження представника позивача щодо іншої дати цієї Заяви не відповідає дійсності. Судом була максимально знижена вартість робіт та послуг адвокатів відповідача. Практично суд задовольнив заяву представника відповідача частково у розмірі, у якому перед цим задовольняв заяву позивачів щодо вартості послуг та робіт їх адвоката у судовому процесі. Отже суд здійснив однаковий підхід та стягнув витрати на роботу обох адвокатів у процесі у рівному розмірі, а тому Оскаржувану ухвалу слід залишити без змін. Щодо вартості робіт на наданих послуг у розмірі 18960,00 грн., що заявлені для стягнення з позивачів на користь відповідача. Адвокат Гупал Р.М. надавав правову допомогу саме у цій справі, про що свідчать документи, долучені до матеріалів справи. Між адвокатом Гупал Р.М. та відповідачем наявний укладений договір, сторони виконали взяті на себе зобов`язання. Адвокат виконав роботи, а відповідач сплатила у повному обсязі за договором. Посилання представника відповідачів на відсутність квитанції є необґрунтованими, оскільки за наявною практикою ВС навіть за відсутності платіжних документів відповідна компенсація підлягає стягненню, оскільки між сторонами наявний договір, який підлягає виконанню, в тому в частині стягнення коштів у будь-якому випадку. Щодо вартості робіт та наданих послуг у розмірі 30 000, 00 грн., що заявлені для стягнення з позивачів на користь відповідача. 1). У справі наявні: детальний опис робіт та наданих послуг адвокатом Соловей Л.О., договір з додатками, акт виконаних робіт та підтвердження оплати. Правові висновки ВС, які без номерів рішень наводив представник позивачів у своїх запереченнях, не існують. Всі перелічені роботи адвоката: підготовка заяви, відвідування пошти відносяться до дій, які необхідно виконувати за укладеним договором. Таким чином, вищезазначені суми є обгрунтованими та таким що підлягають стягненню. Всі доводи, викладені у заяві про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат щодо стягнення з позивачів витрат на професійну правничу допомогу на користь відповідача є обгрунтованими та законними, а отже суд ухвалив рішення, що відповідає Закону у повному обсязі.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З огляду на вищенаведене, розгляд даної справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши і дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Задовольняючи частково заяву про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що витрати, заявлені відповідачем, вочевидь є неспівмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а відтак, є такими, що підлягають зменшенню.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із проведенням експертизи (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Загальне правило щодо компенсації судових витрат у разі залишення позову без розгляду передбачено частиною п`ятою статті 142 ЦПК України, згідно з якою у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У випадку, встановленому частиною п`ятою статті 142 ЦПК України, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення позову без розгляду, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу (частина шоста статті 142 ЦПК України).

Згідно з частиною дев`ятою статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Звертаючись із заявою про залишення позову без розгляду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не зазначали конкретних підстав для подання ними такої заяви.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про необґрунтованість дій позивача та необхідність понесення витрат відповідачем з надання правничої допомоги в порушеній позивачем справі.

Тому за обставин цієї справи у зв`язку із залишенням позову без розгляду мають бути враховані судові витрати, які поніс відповідач.

Судом встановлено, що 15 квітня 2019 року між адвокатом Гупалом Романом Миколайовичем та клієнтом ОСОБА_4 було укладено Договір № б/н про надання правової допомоги. Зазначене вбачається з ордеру серії ХВ №000083.

Крім того, 04 грудня 2020 року між адвокатом Соловей Ліною Олександрівною та клієнтом ОСОБА_4 було укладено Договір б/н про надання правової допомоги.

Згідно п. 3.1 вказаного Договору вартість послуг адвоката відповідно до цього договору визначається окремою угодою.

Відповідно до додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги б/н від 04 грудня 2020 року загальна вартість послуг та робіт за Договором про надання правової допомоги б/н від 04 грудня 2020 року в частині справи № 615/336/19 у Нововодолазькому районному суді Харківської області та Харківському апеляційному суді складає 30000,00 грн.

Згідно з додатковою угодою № 2 до договору про надання правової допомоги б/н від 04 грудня 2020 року сторони погодили продовження строку дії Договору про надання правової допомоги б/н від 04.12.2020 року до виконання сторонами зобов?язань по договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було надано попередній розрахунок витрат на правову допомогу від 08 серпня 2019 року (а.с. 149 – 150 т. 1).

При зверненні до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення адвокат Соловей Л. О. додала акт наданих послуг від 16 квітня 2021 року, складений та підписаний адвокатом Гупал Р. М. та ОСОБА_4 , та акт виконаних робіт та наданих послуг б/н від 05 листопада 2025 року, складений та підписаний адвокатом Соловей Л. О. та ОСОБА_4 .

З акту надання послуг б/н від 16 квітня 2021 року складеним та підписаним адвокатом Гупал Р. М. та ОСОБА_4 загальна вартість послуг, наданих адвокатом Гупал Р. М. складає 18960,00 грн.

Відповідно до акту виконаних робіт та наданих послуг до договору про надання правової допомоги б/н від 04 грудня 2020 року що є додатком 1 до договору від 05 листопада 2025 року складеним та підписаним адвокатом Соловей Л. О. та ОСОБА_4 , загальна вартість виконаних робіт та наданих послуг дорівнює 30000,00 грн.

Отже, стороною відповідача надано розрахунок вартості юридичних послуг до договорів про надання правничої допомоги від 15 квітня 2019 року та від 04 грудня 2020 року, акт надання послуг б/н від 16 квітня 2021 року, акт виконаних робіт та наданих послуг до договору про надання правової допомоги б/н від 04 грудня 2020 року, квитанцію до прибуткового касового ордера № б/н.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00 щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі №910/353/19, а також у постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19, від 12 січня 2022 року у справі №750/10242/20.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі №750/2055/20 вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами ВС у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18.

У постанові ВС від 12.04.2023 року у справі №127/9918/14-ц вказано, що відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі №910/9714/22).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (Постанови ВС від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, від 01.06.2018 року у справі №904/8478/16).

Отже, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, оцінивши співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, виходячи із засад розумності та справедливості, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрнутованого висновку про стягнення судових витрат по оплаті правової допомоги з відповідачів у розмірі 9800,00 грн, тобто по 4900,00 грн з кожного.

Посилання апелянта на те, що відповідачка пропустила п`ятиденний строк на подачу заяви про ухвалення додаткового рішення не заслуговують на увагу, оскільки ухвала Нововодолазьким районним судом Харківської області, якою позов було залишено без розгляду постановлена 05 листопада 2025 року із заявою про ухвалення додаткового рішення відповідач через «Електронний суд» звернулася 10 листопада 2025 року, тобто в передбачений законом п`ятиденний строк.

Отже, оскаржуване судове рішення ухвалене з дотриманням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, отже підстав для його скасування немає.

У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Додаткову ухвалу Нововодолазького районного суду Харківської області від 03 грудня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий – Н.П. Пилипчук

Судді – О.В. Маміна

Ю.М. Мальований