Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №405/172/26 — Подільський районний суд міста Кропивницького

Справа № 405/172/26

Провадження №2/405/59/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2026 року Подільський районний суд міста Кропивницького у складі:

головуючого судді Іванової Л.А.

при секретарі Федченко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кропивницькому в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 405/172/26 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду міста Кропивницького з позовом, в якому просить розірвати шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований 02 грудня 2011 року у Центральному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Кіровоградській області, актовий запис № 730.

В обґрунтування позову зазначила, що з 02 грудня 2011 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , від якого мають спільну дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка з 10 жовтня 2025 року, тобто після припинення з відповідачем шлюбних відносин залишилася проживати разом з нею та перебуває на її утриманні. При цьому, зазначила, що спільне життя з відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейні відносини та обов`язки з ведення спільного господарства. Крім того, кожен із них має діаметрально протилежні погляди на шлюб та сім`ю та між ними втрачені всі фізичні та духовні зв`язки. Вказала, шо підставою для звернення до суду є втрата любові та різні погляди на сімейне життя та сімейні цінності, у зв`язку з чим виникла необхідність в юридичному оформленні розлучення.

Ухвалою суду від 27.01.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду з повідомленням (викликом) учасників справи. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки для їх подання.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Токар А.Г. (діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВА № 110360 від 10.11.2025 року) всудове засідання подала заяву, яка зареєстрована судом 12.05.2026 року за вх. № 16033 про підтримання позовних вимог та про розгляд справи без участі сторони позивача в судовому засіданні.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся судом належним чином, зокрема, як шляхом направлення судових повісток про виклик за зареєстрованим місцем проживання відповідача, а також шляхом надсилання текстового SMS повідомлення з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення, при цьому, відповідно до довідки про доставку повідомлення у додатку «Viber», повідомлення, сформоване одержувачу ОСОБА_2 06.04.2026 року 12:00:55, на номер телефону НОМЕР_1 , доставлено: 06.04.2026, 14:44:28, причини неявки суду не відомі, заяви, клопотання, а також відзив на позов відповідач не подавав, тим самим, судом відзначається, що відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні, надання суду пояснень та доказів на обґрунтування своєї позиції щодо заявлених позивачем позовних вимог.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, не суперечать законодавству, яке регулює сімейні правовідносини, а тому підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сторони зареєстрували шлюб 02 грудня 2011 року у Центральному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Кіровоградській області, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 730 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 , оригінал якого надано позивачем до позову, шлюбно-сімейні стосунки не підтримують, намірів відновлювати їх не мають, ведення спільного господарства та спільне проживання, - припинено.

Судом також встановлено, що від шлюбу сторони мають малолітню дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданого Кропивницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) 21 квітня 2021 року, про що складено відповідний актовий запис за № 418.

За вказаних вище обставин та підстав позову, зазначених позивачем причин для розірвання шлюбу з відповідачем, серед яких позивач зазначила відсутність взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейні відносини та обов`язки з ведення спільного господарства, діаметрально протилежні погляди на шлюб та сім`ю, а також втрату фізичних, духовних зв`язків, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя, збереження шлюбу сторін суперечить інтересам подружжя, і, зокрема, позивача, якою пред`явлено позов до суду про розірвання шлюбу з відповідачем.

Відповідно до ч.3 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Крім того, судом відзначається, що добровільність шлюбу, - одна з основних його засад. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе. Позивач скористалася даним правом та звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу з відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч.2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно до ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно з ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Частиною 3 статті 115 СК України визначено, що документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

За викладених обставин, враховуючи фактичні взаємини подружжя, припинення сторонами шлюбно-сімейних відносин та небажання сторін їх відновлювати, дійсні причини пред`явлення позову про розірвання шлюбу, волевиявлення позивача припинити шлюбні відносини, про що свідчить подана до суду позивачем заява, враховуючи також ту обставину, що рішення позивача про розірвання шлюбу та пред`явлення з цього приводу позову до суду прийнято з усвідомленням нею його наслідків, виходячи при цьому також з відсутності у взаєминах сторін морально-правової основи шлюбу, до якої належать почуття взаємної любові та поваги, взаємодопомоги, взаєморозуміння, довіри, підтримки та піклування, суд дійшов висновку про те, що шлюб між сторонами носить суто формальний характер, подальше спільне життя і збереження шлюбу та шлюбно-сімейних відносин суперечить інтересам подружжя, після розірвання шлюбу не будуть порушені особисті права сторін, а також права їх малолітньої дитини, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на її (позивача) користь витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн. 00 коп., з приводу чого суд враховує наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частинами 4-6статті 137 ЦПК України також визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на професійну правничу допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правничої допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 8) надання правничої допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; 9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Отже сторона спору у договорі за своїм адвокатом може визначати будь-яку ціну адвокатських послуг, однак суд, за результатами розгляду справи, здійснюючи розподіл судових витрат, в т.ч., витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати критерії, визначені законом.

Наведені вище положення процесуального закону дають підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації, при цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При цьому, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, як роз`яснено в п.48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті79, статтях84,88,89 ЦПК України, (в редакції Закону 2004 року). Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З наданих до заяви документів, судом встановлено та підтверджується відповідними письмовими доказами, що 06 листопада 2025 року між Адвокатом Токар А.Г. та ОСОБА_1 , як Клієнтом укладено договір № 150 про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого (договору) Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання на представництво та захист інтересів Клієнта, а саме:

Складання позовної заяви про розірвання шлюбу та подача позовної заяви до суду, знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії постанов, рішень, ухвал, оскаржувати їх, у судових засіданнях, подавати докази, підписувати від імені Клієнта необхідні процесуальні документи, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання, відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового слідства та судового огляду і заперечення проти клопотань, доводів та міркувань інших осіб, знайомитись з протоколами судового засідання, знімати з них копії та подавати письмові зауваження з приводу неправильності та неповноти, оскаржувати рішення (постанови) суду, ухвали суду та представляти інтереси в органах виконавчої служби, збирати документи, необхідні для справи, а також користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом (в тому числі правом підпису), складати в інтересах Клієнта проекти Договорів, інших документів, що стосуються діяльності Клієнта.

Представляти і захищати права та охоронювані законом інтереси Клієнта в усіх судових, правоохоронних та інших органах державної влади та місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях, незалежно від форми їх підпорядкування, форм власності.

За умовами Договору сума узгодженого гонорару, включаючи витрати організаційно-технічного характеру, визначена у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. (п. 3 Договору).

Відповідно до розрахункової квитанції серії ЛВАК № 865505 від 10.11.2025 року ОСОБА_1 на виконання Договору про надання правничої допомоги № 150 від 06.11.2025 року, сплатила адвокату Токар А.Г. 4 000, 00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Підсумовуючи, можна зробити висновок що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин.

Визначаючи у даній справі розмір судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу адвоката, за встановлених обставин, суд виходить з заявленого позивачем предмету спору, складених процесуальних документів, на підставі чого, враховуючи відсутність заперечень відповідача, щодо розміру судових витрат, суд вважає обґрунтованим заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 .

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати по справі, які складаються з судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп., сплаченого позивачем при пред`явленні до суду позову про розірвання шлюбу, що документально підтверджується квитанцією від 10.11.2025 року, стягнути з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст.ст. 110, 112 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 4, 5, 7, 10, 12, 13, ст.ст.77-80, 81, 95, 133, 141, 235, 258, 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстровано 02 грудня 2011 року у Центральному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Кіровоградській області, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 730.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн. 00 коп.

Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч.2, 3 ст.354 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції, яким є Кропивницький апеляційний суд.

Суддя Подільського

районного суду

міста Кропивницького Лілія Андріївна Іванова