Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №345/2063/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/2063/26

Провадження № 2/345/1862/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.05.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі судді Миговича О.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін і без проведення судового засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 про стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просить стягувати аліменти з відповідача ОСОБА_2 в її користь на утримання, у твердій грошовій сумі в розмірі 5000,00 грн щомісячно.

Позовні вимоги мотивовано, тим, що позивачка, народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження. Шлюб між батьками розірвано рішенням Калуського міськрайонного суду від 26.08.2016 року, позивачку залишено проживати із матір`ю, ОСОБА_3 .

Калуським міськрайонним судом 20.08.2018 року у справі №345/3333/18 винесено судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на утримання позивачки аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення нею повноліття. Однак відповідач не погоджувався з прийнятим рішенням й звернувся до суду із позовом про зміну способу та зменшення розміру стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Рішенням Калуського міськрайонного суду від 28.02.2019 року в задоволенні позову відмовлено. В лютому 2025 року відповідач звернувся до суду із позовною заявою про припинення стягнення аліментів. Рішенням Калуського міськрайонного суду від 13.03.2025 року позов задоволено й припинено стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання позивачки (справа №345/586/25). Підставою для прийняття такого рішення є те, що відповідач ввів в оману суд, вказавши, що донька з кінця серпня 2024 року, за власним бажанням, залишила бабусю і перейшла проживати з батьком на орендовані квартири. З того часу вона повністю перебуває на його утриманні та вихованні. Але з таким твердженням відповідача, позивачка не погоджується, зазначає, що жодного дня не проживала з батьком, не перебувала на його утриманні. Взагалі за цей час він тільки декілька разів оплатив абонемент в спортзал, а також запросив на піцу, де була його донька від іншого шлюбу.

Фактично відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, зокрема не проявляє стосовно позивачки будь якого батьківського піклування, не цікавиться її успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток, підготовкою до самостійного життя. На даний час позивачка є студенткою 1 курсу ступеня бакалавр факультету іноземних мов Чернівецького національного університету денної форми навчання й повністю перебуває на утриманні матері. Витрати на її утримання постійно збільшуються, зокрема витрати на навчання, харчування, оздоровлення, спортивні заняття, лікування, придбання одягу, взуття та на інші предмети першої необхідності, оскільки змінилася економічна ситуація в країні, значно зросли ціни на все і в даний час недостатньо коштів для її належного забезпечення та утримання, а обов`язок по утриманню не може бути покладений виключно на матір, і їй одній важко забезпечити позивачку самим необхідним.

Оскільки батьки не можуть досягти згоди щодо стягнення аліментів, які повинні стягуватися на її утримання, то позивачка вважає, що має право звернутися із позовом про стягнення із батька аліментів, який повинен виконувати обов`язок по утриманню доньки і сплачувати визначену суму аліментів, яка б забезпечувала необхідний життєвий процес та розвиток дитини. Відповідач є особою працездатного віку, має стабільні доходи та спроможний сплачувати аліменти.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 31.03.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

20.04.2026 відповідачем ОСОБА_2 подано до суду відзив, в якому він просить позовні вимоги задовольнити частково. ОСОБА_2 зазначає, що перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 з 24.11.2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 . Від даного шлюбу у них народилася донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Калуського міськрайонного суду від 26.08.2016 року шлюб розірвано, дитину залишено проживати із матір`ю ОСОБА_3 .

На підставі судового наказу Калуського міськрайонного суду від 20.08.2018 року у справі №345/3333/18 із відповідача стягувалися аліменти на утримання доньки у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Оскільки, з кінця серпня 2024 року донька за власним бажанням почала проживати разом з ним, то відповідно вона повністю знаходилася на його утриманні та вихованні, враховуючи, що у травні 2024 року мати дитини виїхала за межі України. Відповідно, в лютому 2025 року він звернувся до Калуського міськрайонного із позовною заявою про припинення стягнення аліментів. Рішенням суду Калуського міськрайонного суду від 13.03.2025 року у справі №345/586/25 позов задоволено, відповідач у справі №345/586/25 позов визнала, тобто визнала обставини зазначені в позовній заяві.

Відповідач згідний сплачувати аліменти, однак заявлена сума в розмірі 5000 грн. є явно завищена, зазначає, що у нього на утриманні також перебуває неповнолітня донька, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від другого шлюбу, на яку він сплачує аліменти в розмірі 1/4 частки від заробітної плати. Розмір його заробітної плати в 2025 році становив 15785 грн., з яких стягуються аліменти у сумі 3946,25 грн., а з 01.01.2026 року становить 17171 грн., з яких стягуються аліменти у сумі 4292,75 грн. За мінусом аліментів він отримує на руки 12 878,25 грн.

Відповідач вказує, що працює в ТОВ «АСК БудРем», яке знаходиться в с. Ямниця Івано-Франківської області. Витрати на проїзд до місця роботи і назад в місяць становлять від 5500 грн. та витрати на обід становлять щонайменше 2002 грн. Таким чином, мінімальні витрати для отримання місячного доходу становлять більше 7500 грн. Крім того, він щомісячно сплачує комунальні платежі за квартиру в якій проживав з Позивачем та в якій проживає по даний час. Середньомісячні витрати на оплату комунальних послуг без опалення становлять від 1000 до 1500 гривень, а в опалювальний період від 2500 до 3000 гривень.

Таким чином, після сплати аліментів та понесення вищевказаних витрат відповідачу на прожиття залишається: в неопалювальний період менше 4000 грн., а в опалювальний період менше 3000 грн. Вищенаведене засвідчує, що він не має можливості сплачувати аліменти в розмірі 5000 грн.

Вважає що з урахуванням всього вищевикладеного справедливою сумою аліментів буде 2500 грн. в місяць.

Суд, дослідивши й оцінивши письмові докази в їх сукупності, взявши до уваги відзив на позов, встановивши таким чином фактичні обставини справи, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з такого.

На підставі копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 14.10.2008, актовий запис № 35, встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в ОСОБА_2 та ОСОБА_3 народилася донька ОСОБА_5 (а.с.7).

Відповідно до копії довідки декана Факультету іноземних мов Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича №9377 від 16.09.2025 ОСОБА_1 є студенткою 138 групи 1 курсу ступеня бакалавр денної форми навчання (а.с.8).

Договором про навчання у закладі вищої освіти №13/25/385 від 13.08.2025 визначено умови навчання ОСОБА_1 у Чернівецькому національному університеті ім. Юрія Федьковича (а.с.9-10).

Згідно Договору №ДОГ-ФМ-002092 про надання платної освітньої послуги для підготовки здобування вищої освіти, вартість навчання ОСОБА_1 становить 199 600 грн (а.с.11). Оплата за навчання підтверджується платіжними квитанціями на суму 25 000,00 та 24900,00 (а.с.12,13).

Відповідно до судового наказу Калуського міськрайонного суду від 20.08.2018 року у справі №345/3333/18 стягувалися з ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, на утримання ОСОБА_1 , але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення нею повноліття (а.с.14, 15).

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 28.02.2019 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 відмовлено (справа № 345/43/19) (а.с.16, 17-19).

Відповідно до Рішення Калуського міськрайонного суду від 13.03.2025 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів задоволено. (справа № 345/586/25) (а.с.20, 25-27).

На підставі копії витягу з реєстру територіальної громади № 2026/003704506 від 09.03.2026, встановлено що ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_1 (а.с.24).

Відповідно до актового запису про народження із «Дії» вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_4 в ОСОБА_2 та ОСОБА_6 народилася донька ОСОБА_7 (а.с.38), видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 23.03.2018 (а.с.38).

Судовим наказом Калуського міськрайонного суду від 08.09.2025 року у справі №345/4943/25 ухвалено стягувати з ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, на утримання доньки ОСОБА_4 але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення нею повноліття (а.с.39).

Згідно копії розрахунку зі сплати аліментів відповідно до судового наказу №345/4943/25 від 08.09.2025, сума заборгованості ОСОБА_2 по сплаті аліментів станом на 01.03.2026 становить 1250,07 грн (а.с.40).

Таким чином, між сторонами виник спір щодо участі батька в її утриманні, який полягає в тому, що позивачка заявляє до стягнення 5000 гривень аліментів, вказуючи, що відповідач має можливість сплачувати вказану суму аліментів на її утримання, проти чого відповідач заперечує, зазначаючи, що посильними для нього є аліменти в розмірі 2500,00 гривень.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 179 СК України встановлено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до ЦК України.

Неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 47 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.

Частиною четвертою статті 152 СК України дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.

Особа, якій виповнилось 14 років, може сама звернутись до суду із заявою, зокрема про стягнення аліментів.

У цій справі, позовні вимоги неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стосуються безпосередньо її майнових прав, як неповнолітньої особи, яка станом на день подання позову досягла 17 років.

Таким чином, виходячи з того, що неповнолітня ОСОБА_1 , є донькою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і звернулася з позовом про стягнення з батька аліментів на своє утримання, оскільки її батьки не можуть досягнути згоди щодо стягнення аліментів на дитину, суд вважає, що позивачка має право на самостійне одержання і розпорядження аліментами від батька.

Згідно зі ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 150, 180 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Як вказав Верховний Суд у постанові від 09 лютого 2022 року у справі № 693/1218/20, закон визначає аліменти саме як кошти, що необхідні та достатні для забезпечення гармонійного розвитку дитини, та виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону матеріально утримувати дитину до повноліття зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.

В ч. 1 ст. 182 СК України зазначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає доведеними доводи позивачки про те, що вона навчається у вищому навчальному закладі та потребує кошти на своє утримання, оскільки відповідно до Рішення Калуського міськрайонного суду від 13.03.2025 року стягнення аліментів з ОСОБА_2 припинено (справа № 345/586/25). Відповідач просить стягувати з нього аліменти, які забезпечать щомісячне утримання дитини визначивши їх у твердій грошовій сумі в розмірі 2500 грн на дитину, оскільки він отримує невелику заробітню плату та має на утриманні дитину з іншого шлюбу.

У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 зазначається, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження іншої дитини, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Адже позивач повинен належними та допустимими доказами підтвердити погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку з народженням дитини від іншого шлюбу.

При цьому суд констатує, що батьки не мають компенсувати зменшення виплат на дитину за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20

Заявляючи вимогу про стягнення з відповідача аліментів у розмірі 5000 грн щомісячно, позивачка не обґрунтовує вказаний розмір та не надає доказів, які б підтверджували, що саме така сума необхідна для належного її утримання.

Таким чином, враховуючи вищевказане та обставини, визначені ч. 1 ст. 182 СК України, у тому числі те, що відповідач є працездатного віку, працює та отримує заробітну плату, має на утриманні дитину від іншого шлюбу, зважаючи на необґрунтованість заявленого до стягнення розміру аліментів та недоведеність неможливості сплачувати аліменти в більшому розмірі, ніж вказано у відзиві на позов, з огляду на те, що батьки мають рівні права та обов`язки щодо утримання дітей та цей обов`язок не може бути покладено лише на одного з них, суд приходить до переконання, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , слід стягнути аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 4000,00 грн щомісячно, а позовні вимоги задовольнити частково.

Аліменти у вказаному розмірі є гарантованими, справедливими, розумними, оскільки є необхідними для забезпечення гармонійного розвитку дитини, і не поставлять відповідача у скрутне матеріальне становище.

При цьому суд звертає увагу на те, що законодавство України дає право батькам згодом змінити встановлений розмір аліментів в сторону його збільшення або зменшення у зв`язку зі зміною матеріального становища, сімейного стану, стану здоров`я платника або одержувача аліментів чи за наявності інших життєвих ситуацій, а також заявляти вимогу про участь у додаткових витратах на дітей, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дітей, їх хворобою, каліцтвом тощо).

Стягнення аліментів слід розпочати від дня пред`явлення позову, як це визначено ч. 1ст. 191 СК України, і проводити в такому розмірі до досягнення дитиною повноліття.

Згідно із ч. 2 ст. 184 СК України, розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відтак, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 064,96 грн. (4000 грн. х 1331,20 грн. / 5000 грн.).

На підставі викладеного, ст. 3, 27 Конвенції про права дитини, ст. 8, 12 Закону України "Про охорону дитинства", ст. 141, 150, 180, 181, 182, 184, 191 СК України, ст. 81, 141, 430 ЦПК України та керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В

Позов задоволити частково.

Стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої та жительки АДРЕСА_1 , аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі в розмірі 4000,00 грн., але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 27.03.2026 і до досягнення нею повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1 064,96 гривень судового збору.

Рішення в частині стягнення аліментів допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя