Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №205/4284/26 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/4284/26

Номер провадження2/205/3721/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 18.11.2020 року, вона, ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 (далі – відповідач) є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач зазначала, що відповідач є працездатною особою, однак добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, у зв`язку із чим просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина у твердій грошовій сумі у розмірі 10 000 грн. 00 коп. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строк відзив на позовну заяву не подав.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Позивач в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву в якій просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує. Розгляд справи за відсутності учасника справи узгоджується з положеннями ч.3 ст.211 ЦПК України.

Від відповідача будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відзив на позовну заяву не подав, будь-яких письмових заяв чи клопотань до суду від нього не надходило.

У відповідності до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті, а відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання не з`явився та не подав відзиву на позов, при цьому позивач не заперечувала проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст.280 ЦПК України дійшов висновку про можливість проведення заочного розгляду справи.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює заочне рішення з огляду на наступне.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 18.11.2020 року.

Також судом встановлено, що неповнолітній ОСОБА_3 проживає разом із позивачем та перебуває на її утриманні. Інших дітей, крім вказаного сина, сторони не мають.

Матеріали справи не містять доказів наявності у відповідача аліментних зобов`язань перед іншими особами.

Оскільки позивач посилається на неналежне виконання відповідачем свого законодавчо закріпленого обов`язку щодо утримання дитини, суд доходить висновку, що між сторонами виник спір, який підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.ч.1, 2 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У національному законодавстві України право дитини на утримання, що також прямо кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття, знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів та забезпечення одержання коштів, необхідних для належного утримання і розвитку.

Відповідно до ст.141 Сімейного кодексу України мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою.

За змістом ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч.3 ст.181 СК України).

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема, стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у нього інших дітей чи осіб на утриманні, а також інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) або у твердій грошовій сумі визначаються з урахуванням положень ст.ст.182-184 СК України.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері або батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд також враховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж передбачено ч.2 ст.182 СК України.

В даному випадку суд виходить із того, що відповідач є працездатною особою, має можливість самостійно забезпечувати себе роботою та отримувати дохід, а доказів наявності у нього інших осіб на утриманні матеріали справи не містять.

Разом із тим, заявляючи позовну вимогу про стягнення аліментів у розмірі 10 000 грн. 00 коп. щомісячно, стороною позивача не надано належних та допустимих доказів на підтвердження матеріального стану відповідача, його доходів або належного йому майна, які б свідчили про можливість сплачувати аліменти саме у такому заявленому розмірі.

При визначенні розміру аліментів суд враховує необхідність забезпечення належного та достатнього рівня утримання дитини відповідно до її віку та потреб, а також принцип рівності обов`язків батьків щодо утримання дитини.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, стан здоров`я та матеріальне становище дитини, а також ту обставину, що обов`язок щодо утримання дитини покладається рівною мірою на обох батьків, суд доходить висновку про наявність підстав для визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 4 000 грн. 00 коп. щомісячно, з наступною індексацією відповідно до закону, починаючи з 02 квітня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд вважає, що визначений розмір аліментів відповідає інтересам дитини, істотно перевищує встановлений законом мінімальний гарантований розмір аліментів та водночас узгоджується із принципом рівності обов`язків обох батьків щодо утримання дитини.

Таким чином, у задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність.

Згідно ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Суд також зауважує, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд даної цивільної справи по суті, у судове засідання не з`явився, заперечень на позов та доказів на їх обґрунтування суду не надав, що дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що узгоджується із положеннями ст.280 ЦПК України.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Окрім цього, у зв`язку з тим, що позивач в силу п.3 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" звільнена від сплати судових витрат, а саме за позовну вимогу про стягнення аліментів, то в силу ст.141 ЦПК України, судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у розмірі 1 331 грн. 20 коп. необхідно стягнути з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 24, 55, 180-184, 191 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 12, 76, 77, 81, 89, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. щомісячно, з наступною індексацією відповідно до закону, починаючи з 02 квітня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

3. В іншій частині позовних вимог – відмовити.

4. Згідно п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

5. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 1 331 грн. 20 коп. на користь держави.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Мовчан Д.В.