Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №712/13931/25 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Суд: Соснівський районний суд м. Черкаси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 25 травня 2026 р.

Справа: №712/13931/25

Суддя: Борєйко О. М.

712/13931/25

2/712/700/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

судді Борєйко О.М.

за участю секретаря судового засідання Чорнуцької І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» звернулось до Соснівського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 30 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем був укладений договір кредитної лінії № 745066738, який підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на абонентський номер відповідача.

На виконання умов договору кредитної лінії № 745066738 від 30 грудня 2024 року відповідачу надано кредит в розмірі 11 300 гривень на умовах строковості і платності.

Умови договору кредитної лінії № 745066738 від 30 грудня 2024 року виконані Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» належним чином і в повному обсязі, надано відповідачу грошові кошти в сумі 11 300 гривень, які були перераховані на картковий рахунок НОМЕР_1 , вказаний в п. 5.1 цього договору.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань, у останньої виникла заборгованість перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за договором кредитної лінії № 745066738 від 30 грудня 2024 року.

04 березня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладений договір факторингу № МВ-ТП/25, відповідно до умов ТОВ «Таліон плюс» набуло права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників, за плату та на умовах, визначених договором, в тому числі право вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № 745066738 від 30 грудня 2024 року.

Відповідно до реєстру прав вимоги від 04 березня 2025 року, ТОВ «Таліон плюс» набуло право грошової вимоги до відповідача - ОСОБА_1 на загальну суму 24 597 гривень 36 копійок, з яких 11 300 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 7 082 гривні 36 копійок - заборгованість за процентами ; 565 гривень – комісія; 5 650 гривень – неустойка.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі, заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток на останню відому адресу її реєстрації, а також відповідно до вимог ч.10 ст.187 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб - порталі «Судова влада України».

Згідно ч.4 ст.223 ЦПК України, в разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (ухвалює заочне рішення).

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідач належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання, однак, в судове засідання без поважних причин повторно не з`явилась, відзиву чи заперечень на позовну заяви суду не надала.

Враховуючи, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній даних та доказів та ухвалити за результатами її розгляду заочне рішення.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, надані позивачем докази, дослідивши їх всебічно, повно, об`єктивно, безпосередньо в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши всі обставини справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

30 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений договір кредитної лінії № 745066738, який підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора «DGWE», який був введений відповідачем 20 грудня 2024 року о 21:39:38.

Відповідно до п.8.2 п. 8.3 договору кредитної лінії № 745066738 від 30 грудня 2024 року, процентна ставка за користування кредитом є базовою процентною ставкою. Процентна ставка за договором є фіксованою і не підлягає зміні. Базова процентна ставка складає 0,98 процентів день від суми залишку кредиту.

Згідно п. 8.5 договору кредитної лінії № 745066738 від 30 грудня 2024 року, розмір комісії за надання першого траншу кредиту становить 565 гривень.

Відповідно до п. 5.1 договору кредитної лінії № 745066738 від 30 грудня 2024 року, кожен окремий транш надається відповідачу шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок відповідача, з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язання за договором кредитної лінії № 745066738 від 30 грудня 2024 року виконані належним чином і у повному обсязі, надано відповідачу грошові кошти у сумі 11 300 гривень, які були перераховані на картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 , що підтверджується листом АТ «Таскомбанк» від 11 грудня 2025 року № 7468/47.7.-БТ та доданою до нього випискою по рахунку за період з 30 грудня 2024 року по 10 жовтня 2025 року.

04 березня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/25, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон плюс» приймає права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників, за плату та на умовах, визначених договором.

Відповідно до реєстру прав вимоги від 04 березня 2025 року, ТОВ «Таліон плюс» набуло право грошової вимоги до відповідача - ОСОБА_1 на загальну суму 24 597 гривень 36 копійок, з яких 11 300 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 7 082 гривні 36 копійок - заборгованість за процентами; 565 гривень – комісія; 5 650 гривень – неустойка.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань, у останньої виникла заборгованість за договором кредитної лінії № 745066738 від 30 грудня 2024 року у розмірі 34 439 гривень 66 копійок, з яких: 11 300 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 23 139 гривень 66 копійок - заборгованість за процентами.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом положень ч. 1, 2 ст.207, п. 2 ч. 1 ст.208 ЦК України правочини між фізичною та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо, крім іншого, воля сторін виражена за допомогою електронного засобу зв`язку, та якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» № 851-IV від 22.05.2003 (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 851-IV) електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Закон України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 (який діяв на момент виникнення правовідносин) (далі - Закон № 675-VIII) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 3 Закону № 675-VIII електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

У ст.11 № 675-VIII передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст.11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом, зокрема, заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 12 Закону № 675-VIII якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 Закону № 851-IV електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до п.6 ч.1ст. 3 № 675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

30 грудня 2024 року договір кредитної лінії № 745066738 підписаний електронним підписом відповідачем, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора «DGWE», який був введений відповідачем 20 грудня 2024 року о 21:39:38, отже, відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», договір кредитної лінії № 745066738 від 30 грудня 2024 року вважається укладеним.

Таким чином, сторони договору досягли згоди з усіх істотних його умов, уклали його у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» шляхом обміну електронними повідомленнями та підписали у порядку, визначеному статтею 12 Закону, а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Враховуючи викладене, позивачем доведено достатніми допустимими, достовірними доказами факт укладення та підписання відповідачем договору кредитної лінії № 745066738 від 30 грудня 2024 року з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а також факт отримання відповідачем грошових коштів в сумі 11 300 гривень за цим договором.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно п.7.3 договору кредитної лінії № 745066738 від 30 грудня 2024 року, кінцева дата повернення кредиту – 29 січня 203 року.

Згідно доданого позовної заяви розрахунку, відповідно до умов договору кредитної лінії № 745066738 від 30 грудня 2024 року, відповідачу нараховано проценти за користування кредитом договору кредитної лінії № 745066738 від 30 грудня 2024 року в розмірі 23 139 гривень 66 копійок за період з 30 грудня 2024 року по 27 липня 2025 року, тобто в межах строку кредитування згідно п.7.3 цього договору, за процентною ставкою 0,98% в день від суми кредиту 11 300 гривень.

Згідно доданих до позовної заяви матеріалів, на адресу відповідача було направлено досудову вимогу та повідомлення про дострокове розірвання договору від 24 травня 2027 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно доч.1ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно платіжної інструкції від 12 березня 2025 року № 1288 ТОВ «Таліон Плюс» здійснено оплату за договором факторингу № МВ-ТП/25 на користь ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в сумі 2 062 156 гривень 48 копійок.

Відповідно до реєстру прав вимоги від 04 березня 2025 року, ТОВ «Таліон плюс» набуло право грошової вимоги до відповідача - ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 745066738 від 30 грудня 2024 року в розмірі 24 597 гривень 36 копійок, з яких 11 300 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 7 082 гривні 36 копійок - заборгованість за процентами нарахованими ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на 03 березня 2025 року; 565 гривень – комісія; 5 650 гривень – неустойка.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань, станом на 27 липня 2025 року у останньої виникла заборгованість за договором кредитної лінії № 745066738 від 30 грудня 2024 року у розмірі 40 654 гривні 66 копійок, з яких: 11 300 гривень - сума заборгованості за тілом кредиту; 23 139 гривень 66 копійок - сума заборгованості за відсотками; 565 гривень – комісія; 5 650 гривень – неустойка.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

До позовної заяви позивачем надано копію повідомлення відповідача про відступлення права вимоги від 21 вересня. Разом з тим, доказів направлення вказаного повідомлення відповідачу та отримання його останнім матеріали позовної заяви не містять.

У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18) викладено висновок, що тлумачення статті 516, частини другої статті517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблений і Верховним Судом у справі № 761/1543/20, провадження № 61-10389св21 від 23.02.2022, справа № 639/86/17, провадження № 61-5039 св21 від 19.01.2022, справа № 554/8549/15-ц, провадження № 61-18460св20 від 14.07.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п.7.3 договору кредитної лінії № 745066738 від 30 грудня 2024 року, кінцева дата повернення кредиту – 29 січня 203 року.

Згідно п.8.2 п. 8.3 договору кредитної лінії № 745066738 від 30 грудня 2024 року, процентна ставка за користування кредитом є базовою процентною ставкою. Процентна ставка за договором є фіксованою і не підлягає зміні. Базова процентна ставка складає 0,98 процентів день від суми залишку кредиту.

Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що відповідачем зобов`язання за договором кредитної лінії № 745066738 від 30 грудня 2024 року, не виконані і отримані грошові кошти не повернуті.

Відповідно до п. 9.1.1.7 договору кредитної лінії № 745066738 від 30 грудня 2024 року, у разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом, частини кредиту або комісії за надання кредиту щонайменше на один місяць, кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення/розірвання договору.

Згідно доданих до позовної заяви матеріалів, на адресу відповідача 24 травня 2025 року було направлено повідомлення про дострокове розірвання договору кредитної лінії № 745066738 від 30 грудня 2024 року та необхідність погашення заборгованості за цим договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного Кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем доведено достатніми допустимими, достовірними доказами факт укладення та підписання відповідачем договору кредитної лінії № 745066738 від 30 грудня 2024 року з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а також факт отримання відповідачем грошових коштів в сумі 11 300 гривень за цим договором.

Доказів повернення отриманих кредитних коштів відповідачем матеріали справи не містять і відповідачем суду не надано.

Згідно ч. 1,3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача на користь позивача - ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість за договором кредитної лінії № 745066738 від 30 грудня 2024 року у розмірі 34 439 гривень 66 копійок, з яких: 11 300 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 23 139 гривень 66 копійок - заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором та позивачем за стандартною процентною ставкою 0,98% в день за період з 30 грудня 2024 року по 27 липня 2025 року, тобто в межах строку, визначеного п.7.3 цього договору. Вказаний розрахунок перевірений судом і є правильним.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

За правилами ч. 1, п. 1 ч. 2ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст. 141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п.1) ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу;

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон), гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ч.1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч.2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами

Згідно ч.3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц:

«На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані:

договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.);

розрахунок наданих послуг;

документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.).

Саме наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.»

На підтвердження розміру фактично понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано суду:

- копію договору про надання правової допомоги № 5 від 02 грудня 2024 року;

- копію додаткової угоди № 1566 від 02 вересня 2025 року до договору про надання правової допомоги № 5 від 02 грудня 2024 року;

- копію акту приймання-передачі від 02 вересня 2025 року наданих послуг відповідно до договору про надання правової допомоги №5 від 02 грудня 2024 року на суму 5 000 гривень;

- копію платіжної інструкції №87 від 02 вересня 2025 року на суму 5 000 гривень;

- довіреність ТОВ «Таліон Плюс» від 14 грудня 2023 року;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН № 000666 від 22 березня 2019 року;

- ордер на надання правничої допомоги серії СВ № 1116266

Згідно правового висновку Верховного Суду в постанові від 19 квітня 2023 року у справі №760/10847/20-ц, «для визначення розміру витрат на правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Зазначена правова позиція є незмінною, вона безпосередньо передбачена положеннями пункту 1 частини другої статті 137, частини восьмої статті 141 ЦПК України».

Відповідачем клопотання про невідповідність понесених витрат, зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, не заявлялось.

Згідно правового висновку Верховного Суду в постанові від 24 січня 2022 року у справі №757/36628/16-ц, «відповідно до частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19.

Згідно платіжної інструкції № 2112 від 23 вересня 2025 року позивачем при зверненні до суду з вказаним позовом сплачений судовий збір в розмірі 2 422 гривні 40 копійок, який, відповідно до ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 207, 509, 525, 526, 530, 625, 626, 628, 629, 634, 638, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 13, 76 - 81, 83, 89, 95, 263, 280, 281, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», адреса: 14017, м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13, ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39700642, заборгованість за договором кредитної лінії № 745066738 від 30 грудня 2024 року у розмірі 34 439 (тридцять чотири тисячі чотириста тридцять дев`ять) гривень 66 (шістдесят шість) копійок, з яких: 11 300 (одинадцять тисяч триста) гривень 00 (нуль) копійок - заборгованість за тілом кредиту; 23 139 (двадцять три тисячі сто тридцять дев`ять) гривень 66 (шістдесят шість) копійок - заборгованість за процентами; судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок та судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги, в сумі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок, а всього – 41 862 (сорок одну тисячу вісімсот шістдесят дві) гривні 06 (шість) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», адреса: 14017, м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13, ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39700642;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя О.М. Борєйко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua