Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №702/602/25 — Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа № 702/602/25

Провадження №2/702/28/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2026 м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області у складі

головуючого судді Нейло І.М.,

за участю

секретаря судового засідання Прилуцької О.І.

позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 до Монастирищенськох міської ради Черкаської області, про визнання правва власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 звернулись до суду з вказаним позовом, який був змінений 30.01.2026 (а.с.155-161), згідно якого просили визнати за ними право власності у рівних частинах на об`єкти нерухомого майна розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на комору, зерноочисний комплекс ЗАВ-10 та паркан, а також просили визнати неправомірним та скасувати рішення Монастирищенської міської ради від 28.03.2024 року № 18-28/VIII «Про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, розташованого на території Монастирищенської міської територіальної громади для подальшого набуття власності».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на території Шарнопільської сільської ради Уманського р-ну Черкаської обл. діяв колгосп ім. «Леніна», який 13.03.2000 був реорганізований в сільськогосподарський виробничий кооператив «Шарнопіль», (надалі СВК «Шарнопіль») а з 01.11.2004 реорганізований у фермерське господарство «Шарнопіль». Колгоспом ім. «Леніна» були збудовані спірні об`єкти нерухомого майна. Позивачі були членами зазначеного колгоспу, а після його реорганізації працювали в СВК «Шарнопіль», де у них утворилась заборгованість по заробітній платі, тому СВК «Шарнопіль», 20.10.2004 передав позивачам, в рахунок заборгованості з заробітної плати, спірне майно, яким позивачі користувались та утримували. Рішенням Монастирищенської міської ради від 28.03.2024 № 18-28/VIII спірне майно обуло взято на облік як безхазяйне, що на думку позивачів порушує їх права як власників.

Ухвалою від 08.07.2025 відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 04.03.2026 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Кулініченко Г.В. позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві. Позивачі додатково пояснили, що вони працювали в СВК «Шарнопіль», а ОСОБА_1 був головою СВК "Шарнопіль". В рахунок заборгованості по виплаті заробітної плати їм було передано майно СВК «Шарнопіль», в тому числі: комора, зерноочисний комплекс ЗАВ-10 та паркан. В подальшому вони використовували та утримували спірне майно.

Позивач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, на адресу суду подав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник Монастирищенсько міської ради в судове засідання не зявився, на адресу суду від міського голови ОСОБА_5 надійшла заява про розгляд справи без участі представника, просить в позовних вимогах відмовити з підстав того, що рішенням Монастирищенської міської ради від 28.03.2024, спірне майно було взято на облік як безхазяйне та міською радою вчиняються дії що до його звернення у комунальну власність громади.

Як вбачається з копій трудових книжок позивачів та витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, шляхом реорганізації КСП ім. "Леніна" 15.03.2000 було створено юридичну особу СВК "Шарнопіль", органом управління якого є загальні збори. /а.с.15, 16, 70,71/.

Згідно копії трудових книжок, позивачі були членами СВК "Шарнопіль" та під час державної реєстрації, на посаду керівника зазначеної юридичної особи було обрано позивача ОСОБА_1 ..

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань припинено юридичну особу СВК "Шарнопіль" 05.02.2008 .

Відповідно до технічних паспортів від 04.04.2023 по вул. Центральній в с. Шарнопіль Уманського р-ну Черкаської обл. розташовані об`єкти нерухомого майна, а саме: зерноочисний комплекс ЗАВ-10 літ. «А», та дві прибудови до нього, а саме комора літ. «а» площею 74,2 кв. м. та комора літ. «а1» площею 17,8 кв. м. /а.с. 85-90/.

Підставою для визнання права власності на спірне майно позивачі вважають накладну № 27 від 20.10.2024, згідно якої СВК "Шарнопіль" відпущена, а ОСОБА_1 одержано в рахунок заборгованої заробітної плати майно, в тому числі: комора - 1 шт., ЗАВ-10 – 1 шт., паркан з металевої сітки 205 пог. м – 1 шт. Також в накладній зазначені прізвища імя та по батькові п`яти осіб, в тому числі прізвища позивачів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 /а.с.69/.

До спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, яке діяло на момент виникнення правовідносин.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про власність» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), об`єктами права власності кооперативу (колгоспу) є будівлі, споруди, грошові та інші майнові внески його членів; виготовлена ним продукція; доходи, одержані від її реалізації та іншої діяльності, передбаченої статутом кооперативу (колгоспу), а також інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом.

Статтею 9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" встановлено, що до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску. Члену підприємства щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки у пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом підприємства. Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі. Спори, що виникають при здійсненні цього права, розглядаються судом.

Згідно з пунктами 13, 14 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року №177, майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком. Свідоцтво видається сільською, селищною або міською радою згідно із списком осіб, які мають право на майновий пай підприємства. Для отримання нового свідоцтва у разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування до сільської, селищної або міської ради подаються посвідчені в установленому порядку копія відповідної цивільно-правової угоди або копія свідоцтва про право на спадщину, попереднє свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Після отримання зазначених документів сільська, селищна або міська рада вносить відповідні зміни до списку осіб, які мають право на майновий пай підприємства, та анулює попереднє свідоцтво, про що робиться запис у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Факт оформлення свідоцтва засвідчується гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради.

Відповідно до ст.. 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

Згідно з пунктами 2.4, 2.5 Рекомендацій щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 20 травня 2008 року №315 (далі - Рекомендації), управління майном, що перебуває у спільній частковій власності відповідно до укладеного договору про порядок володіння та користування майном, здійснюється загальними зборами співвласників. Рішення загальних зборів співвласників приймається за згодою не менш як 2/3 співвласників, крім рішень щодо відчуження майна та виділення в натурі частки з майна, які приймаються одностайно.

У пункті 4 Рекомендацій закріплені положення щодо виділення частки з майна, що перебуває у спільній частковій власності. Зокрема, зазначено, що співвласник, який виявив бажання отримати в натурі належну йому частку майна, що перебуває у спільній частковій власності, подає уповноваженій особі, а у разі її відсутності - зборам співвласників відповідну заяву.

Частка з майна, що перебуває у спільній частковій власності, виділяється її співвласнику в натурі. Для виділення спільної частки в натурі співвласник може об`єднати свою частку з частками інших співвласників, які виявили бажання отримати їх у натурі.

Якщо виділення в натурі частки з майна, що перебуває у спільній частковій власності, є неможливе (неподільна річ), співвласник, який виявив бажання отримати її в натурі, має право на одержання від інших співвласників матеріальної, у тому числі грошової, компенсації вартості його частки.

У постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №140/640/16-ц (провадження №61-3064св18), від 14 грудня 2022 року в справі №594/548/19 (провадження №61-13352св21) зазначено, що "за змістом статей 5, 7-9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" майно колективного підприємства належить його членам на праві спільної часткової власності і його пайовий фонд майна складається з балансової вартості як основних виробничих та оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінних паперів, акцій, так і грошових коштів; а майновий пай є грошовим еквівалентом трудового внеску кожного працівника в колективне майно, визначеним на дату паювання (та скоригований на день вибуття працівника з господарства). Пунктом 13 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року №177 "Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки" (з наступними змінами), встановлено, що майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком. У разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування чи інших цивільно-правових угод, а також спадкування видається нове свідоцтво. Частиною третьою статті 9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" передбачено, що у разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі. Аналогічний підхід до реалізації права членів КСП на вільний вихід з цих підприємств із майновими паями з передбачений і Указом Президента України від 3 грудня 1999 року "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки". Підставою для виділення майнових паїв у натурі чи отримання їх вартості окремими особами є заяви власників майнових паїв про виділення їхнього майна в натурі. Такі заяви розглядають збори співвласників майнових паїв, які приймають відповідні рішення, що оформляються протоколом зборів співвласників.

В постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі №572/1359/19 (провадження №61-17470св21) зазначено, що оскільки майно колективних сільськогосподарських підприємств належить на праві спільної часткової власності його членам, його співвласники здійснюють свої права за спільною згодою і жоден зі співвласників самостійно або за згодою декількох власників не вправі вирішувати долю спільного майна без згоди всіх співвласників, рішення щодо виділення в натурі частки з майна повинно прийматися на загальних зборах співвласників одностайно.

Як, зазначили позивачі, вони вважали, що саме накладна № 27 від 20.10.2004 є їх правовстановлюючим документом на спірне майно. Вони використовують спірні будівлі, опікуються ними, будь яких претензій з боку органів місцевого самворядування до них не надходили. На вищезазначені об`єкти нерухомого майна виготовлена технічна документація. Вважають, що Монастирищенска міська рада безпідставно віднесла спірне майно до безхазяйного.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які данні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, а відповідно до ч.2 ст.76 ЦПК України, ці данні встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що позивачі не довели належними доказами твердження про те, що СВК «Шарнопіль» виділяло їм у власність майно як членам кооперативу, оскільки в матеріалах справи відсутнє відповідне рішення загальних зборів, а накладна від 20.10.2004 не містить посилань, що вона має відношення до предмету спору та складена на підставі рішення колективного органу управління СВК «Шарноіль» тому не є правовстановлюючим документом.

Суд критично ставиться до позиції позивачів, що вони утримували спірне майно оскільки в матеріалах справи відсутні відповідні докази, на що також звертав увагу Черкаський апеляційний суд по справі № 702/381/23.

Отже позивачі не довели, що мають право власності на спірне майно, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивачів про визнання неправомірним та скасування рішення Монастирищенської міської ради від 28.03.2024 року № 18-28/VIII «Про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, розташованого на території Монастирищенської міської територіальної громади для подальшого набуття права власності», суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 10 пункту «б» ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено облік відповідно до закону об`єктів нерухомого майна незалежно від форми власності.

У разі оскарження рішень дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування такий спір має бути вирішений саме адміністративним судом в силу ст. 264 КАС України.

Відповідно до ст.16 ЦПК України не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з вищезазначеного, підлягає закриттю провадження в частині позовних вимог про визнання неправомірним та скасування рішення Монастирищенської міської ради від 28.03.2024 року № 18-28/VIII, оскільки позовні вимоги в цій частині не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства та роз`яснити позивачам їх право на звернення з даним позовом до суду в порядку адміністративного судочинства.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд покладає судові витрати на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В позовних вимогах ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 до Монастирищенськох міської ради Черкаської області про визнання права власності на нерухоме майно - відмовити.

Закрити провадження в частині позовних вимог про скасувати рішення Монастирищенської міської ради від 28.03.2024 року № 18-28/VIII «Про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, розташованого на території Монастирищенської міської територіальної громади для подальшого набуття права власності».

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Інформація про сторін

Позивач: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;

Позивач: ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ;

Позивач: ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: Монастирищенська міська рада Черкаської області., ЄДРПОУ 2576919, Черкаська обл. Уманський р-он, м. Монастирище, вул. Соборна, 117.

Суддя І.М. Нейло