Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №536/694/26 — Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/694/26

Провадження № 2/536/1084/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:

Головуючого судді - Колотієвського О.О.,

при секретарі - Коваль В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Схід» - про усунення перешкод у користуванні майном шляхом витребування майна із чужого незаконного володіння, стягнення орендної плати та скасування державної реєстрації договору,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року до Кременчуцького районного суду Полтавської області звернулася ОСОБА_1 з позовом до ТОВ «Райз Схід», код ЄДРПОУ 41104731 (м. Лохвиця, вул. Аеродромна 1/1, Лохвицького району Полтавської області) про:

- витребування із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Схід», код ЄДРПОУ 41104731, належної їй на праві власності земельної ділянки кадастровий номер 5322480800:02:000:0101, площею 3,84 га, розташованої на території Гориславського старостату Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області;

- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46734854 від 06.05.2019 р., державний реєстратор Лузан Ірина Анатоліївна, Мартинівська сільська рада Полтавської області, договору оренди землі, виданого 30.07.2018 р., дата укладення договору: 30.07.2018 р., строк 7 років, дата закінчення дії 03.10.2032 р., з автоматичним продовження дії договору з правом пролонгації, укладеного між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем – Товариством з обмеженою відповідальністю «Райз Схід», код ЄДРПОУ 41104731;

- стягненням з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Схід» належну ОСОБА_1 орендну плату в сумі 6696,61 грн. за час користування земельною ділянкою за період: серпень, вересень, листопад, грудень 2025 року та січень 2026 року без правової підстави.

Позивачка в обґрунтування своїх позовних вимог вказувала, що нею, ОСОБА_1 , 30 липня 2018 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Райз Схід», код ЄДРПОУ 41104731 було укладено договір оренди належної їй на праві власності земельної ділянки кадастровий номер 5322480800:02:000:0101, площею 3,84 га, розташованої на території Гориславського старостату Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області. Договір укладено строком на сім років, строк його дії закінчувався 30 липня 2025 року, але в любому випадку до повного збирання урожаю.

18 березня 2025 на її адресу від ТОВ «Райз Схід» надійшов лист-повідомлення вих.№94 з пропозицією продовження договору оренди землі на новий строк та проєктом додаткової угоди про продовження дії договору оренди строком до 30.07.2032 року. Вона не погодилася з цією угодою і повідомила орендаря, що не має наміру її підписувати. 08 квітня 2025 року ОСОБА_1 направила листа про відхилення пропозиції про поновлення дії договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 5322480800:02:000:0101, площею 3,84 га, повернула без підпису та дати проєкт додаткової угоди. Крім того, до цього листа вона долучила два примірники акту приймання-передачі земельної ділянки ( повернення після оренди) та два примірники угоди про припинення договору оренди землі, строк якого закінчувався 30 липня 2025 року.

Вказані документи 08 квітня 2025 року ОСОБА_1 відправила на адресу відповідача з описом вкладення, які ТОВ «Райз Схід» отримало 10 квітня 2025 року.

Однак, на момент закінчення договору оренди земельної ділянки, тобто на юридично значиму дату 30 липня 2025 року угода про припинення дії договору на адресу позивачки не повернулася, як не повернувся і підписаний акт приймання-передачі земельної ділянки.

Маючи на увазі, що можливо в липні 2025 року ще не закінчився збір урожаю з земельної ділянки, позивачка не зверталася до орендаря до листопада 2025 року. Впевнившись, що на 5 листопада польові роботи закінчилися і її земельна ділянка є вільною від посівів, ОСОБА_1 5 листопада звернулася з вимогою до відповідача про повернення належної їй земельної ділянки кадастровий номер 5322480800:02:000:0101, площею 3,84 га.

Вимогу позивачки орендар, ТОВ «Райз Схід» отримав 11 листопада 2025 року, проте, ніяким чином на неї не зреагував. Після звернення до Державного реєстратора після закінчення дії договору з наміром впевнитися, що інше речове право, окрім права власності за нею, ОСОБА_1 , на земельну ділянку кадастровий номер 5322480800:02:000:0101, площею 3,84 га не зареєстровано, позивачці стало відомо, що зареєстроване інше речове право – право оренди її земельної ділянки за ТОВ «Райз Схід» , із зазначенням дії договору до 30.07.2032 року з автоматичним продовженням дії договору, з правом пролонгації.

Вважає, що її права власника були порушені, оскільки без волевиявлення позивачки та без її відома, орендарем самовільно, з перевищенням повноважень, було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав, (іншого речового права) додаткову угоду, де зазначено про продовження договору оренди землі до 30.07.2032 року, яку позивачка не підписувала, не схвалювала, а вимагала повернути її нерухоме майно після закінчення дії договору від 30.07.2018 р.

Також вказала, що відповідно до п. 4.1 договору оренди земельної ділянки, укладеного між нею та ТОВ «Райз Схід», орендна плата за користування земельною ділянкою складає 13393,21 грн. на рік. За 2025 рік ТОВ «Райз Схід» сплатило позивачці орендну плату в сумі 8541,06, що підтверджується випискою про рух коштів на її банківському рахунку, тобто пропорційно даті закінчення договору оренди 30.07.2025 року. Але, як зазначає позивачка, ТОВ «Райз Схід» користувалося її земельною ділянкою до кінця збору урожаю, більш того, бувший орендар до цього часу продовжує нею користуватися без достатньої правової підстави.

За таких обставин ОСОБА_1 вважає, що має право на відшкодування орендної плати за весь час користування належною їй земельною ділянкою поза договором, тобто за 6 місяців (серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2025 року та січень 2026 у сумі 6696,61 грн. із розрахунку: 1116,10 х 6 = 6696,61 грн., де 1116,10 – орендна плата за один місяць (13393,21 (сума орендної плати за рік):12 ( місяців) = 1116,10 грн.).

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Райз Схід», правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, доказів на спростування позовних вимог позивачки ОСОБА_1 не надав, тому суд, керуючись ч. 2 ст.191 ЦПК України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник, адвокат Гольдінова О.В. не з`явилися, від представника надійшла заява про розгляд справи у її відсутності.

Представник відповідача ТОВ «Райз Схід» Саєнко О.О., в судове засідання не з`явився, від представника надійшла заява про розгляд справи у його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та визначивши правовідносини, що склалися, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 перебувала в договірних відносинах по оренді земельної ділянки (орендодавець), з Товариством з обмеженою відповідальністю «Райз Схід», код ЄДРПОУ 41104731 (м. Лохвиця, вул. Аеродромна 1/1, Лохвицького району Полтавської області надалі ТОВ «Райз Схід» з 30 липня 2018 року. Договір оренди належної їй на праві власності земельної ділянки кадастровий номер 5322480800:02:000:0101, площею 3,84 га, розташованої на території Гориславського старостату Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області укладено строком на сім років, строк його дії закінчувався 30 липня 2025 року, але в любому випадку, згідно тексту договору, до повного збирання урожаю.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 651 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Стаття 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (стаття 792 ЦК України). Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Законом України «Про оренду землі». Згідно ч. 4 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»).

Таким чином, право ТОВ «Райз Схід» на оренду земельної ділянки загальною площею 3,84 га, кадастровий номер 5322480800:02:000:0101, виникло на підставі договору оренди землі від 30.07.2018, договір укладений строком на 7 (сім) років, сплив якого починається з моменту реєстрації договору оренди в порядку, передбаченому законом, але в будь-якому випадку він є чинним до моменту збирання урожаю.

Судом встановлено, що 18 березня 2025 на адресу позивачки ОСОБА_1 від ТОВ «Райз Схід» надійшов лист-повідомлення вих.№94 з пропозицією продовження договору оренди землі на новий строк та проєктом додаткової угоди про продовження дії договору оренди строком до 30.07.2032 року. ОСОБА_1 не погодилася з цією угодою і 08 квітня 2025 року направила листа про відхилення пропозиції про поновлення дії договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 5322480800:02:000:0101, площею 3,84 га, повернула без підпису та дати проєкт додаткової угоди. Крім того, долучила до цього листа два примірники акту приймання-передачі земельної ділянки ( повернення після оренди) та два примірники угоди про припинення договору оренди землі, строк якого закінчувався 30 липня 2025 року. Вказані документи ОСОБА_1 відправила на адресу відповідача з описом вкладення, які ТОВ «Райз Схід» отримало 10 квітня 2025 року.

Однак, на момент закінчення договору оренди земельної ділянки, тобто на юридично значиму дату 30 липня 2025 року угода про припинення дії договору на адресу позивачки не повернулася, як не повернувся і підписаний акт приймання-передачі земельної ділянки.

Суд також бере до уваги, що позивачка, повторно, 5 листопада 2025 року, впевнившись, що польові роботи закінчились і її земельна ділянка вільна від посівів, зверталася до відповідача з вимогою про повернення належної їй земельної ділянки кадастровий номер 5322480800:02:000:0101, площею 3,84 га. Вимогу позивачки орендар, ТОВ «Райз Схід» отримав 11 листопада 2025 року, проте, ніяким чином на неї не зреагував, а зареєстрував за собою право оренди земельної ділянки ОСОБА_1 із зазначення дії договору до 30.07.2032 року, згідно інформаційної довідки № 461290879.

Відповідно до ст. 33 «Поновлення договору оренди землі» Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення додаткової угоди від 30.07.2018 до договору оренди землі), по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проєкт додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 року зазначено таке: «Частини п`ята та шоста статті 33 Закону про оренду землі встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин:

38.1. За загальним правилом, викладеним у частині п`ятій статті 33 Закону про оренду землі, орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду.

38.2. Спеціальне правило, викладене у частині шостій Закону про оренду землі, розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.

Порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини шостої статті 33 Закону № 161-XIV. Інакше кажучи, у такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту у резолютивній частині рішення суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18)».

Пункти 41 та 43 цієї ж постанови містять висновок про те, що без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим, а єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п`ятій-восьмій, одинадцятій статті 33 Закону про оренду землі додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті.

Тож статтею 33 Закону України «Про оренду землі» було визначено загальну процедуру дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі, за якої завершення процедури поновлення договору полягало в укладенні додаткової угоди (за згодою сторін чи за судовим рішенням).

Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (стаття 125 ЗК України). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону № 161-XIV, є «автоматичною» пролонгацією орендних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

30 липня 2025 року строк договору оренди земельної ділянки від 30.07.2018, укладений між сторонами, сплинув.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України «Про оренду землі», у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Позивачка ОСОБА_1 , своїм листом від 08.04.2025 року підтвердила відмову продовження договору оренди земельної ділянки з орендарем ТОВ «Райз Схід» після сплину строку договору оренди земельної ділянки від 30.07.2018 р., та зажадала підписання угоди про припинення договору оренди внаслідок закінчення його строку та повернення земельної ділянки власнику відповідним актом приймання-передачі об`єкту оренди, тобто земельної ділянки кадастровий номер 5322480800:02:000:0101 площею 3,84 га.

Отже, враховуючи вищевикладене, спірна земельна ділянка позивача знаходиться у користуванні відповідача без встановлених законом/договором підстав.

За змістом статті 41 Конституції України, статей 317, 319, 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю на власний розсуд. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, та є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно статті 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися та розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до положень статті 90 ЗК України власники земельних ділянок мають право, зокрема, самостійно господарювати на землі. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У постанові від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Негаторний позов це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі №633/408/18, пункт 11.3.).

Таким чином суд вважає, що позивачка вірно визначила спосіб захисту своїх прав власника шляхом витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Щодо вимог про скасування державної реєстрації іншого речового права (права оренди) щодо земельної ділянки площею 3,84 гектарів, що знаходиться на території Гориславського старостату Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області за кадастровим номером 5322480800:02000:0101, що зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексний номер: 46734854 від 06.05.2019 р., державний реєстратор Лузан Ірина Анатоліївна, Мартинівська сільська рада Полтавської області, договору оренди землі, виданого 30.07.2018 р., дата укладення договору: 30.07.2018 р., строк 7 років, дата закінчення дії 03.10.2032 р., з автоматичним продовження дії договору з правом пролонгації, укладеного між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем – Товариством з обмеженою відповідальністю «Райз Схід», код ЄДРПОУ 41104731.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

За змістом пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 11 зазначеного Закону Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення державної реєстрації прав забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2022 року у справі № 656/241/19-ц (провадження № 61-1936св21) зазначено, що «у частині другій статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній до 16 січня 2020 року) унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. […] Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції. Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. […] Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судових рішень у цій справі), на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. […] Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц. […] Суд першої інстанції, з висновкам якого погодився й апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, надавши належну оцінку заявленим позивачем позовним вимогам, правильно виходив із того, що права позивача підлягають захисту та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21) зазначено, що «з урахуванням конкретних обставин справи та положень абзаців другого та третього частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності може призвести до відновлення порушених прав особи без застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності (за умови, якщо суд, задовольнивши таку позовну вимогу, вирішить тим самим спір про право, наявний між сторонами). На підставі викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 545/1883/20, про те, що задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності призведе до відновлення порушених прав позивача і не потребує для застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 910/14224/20 (провадження № 12-20гс22) зазначено, що «згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права чи інтересу та припинення дій, які порушують це право або інтерес. У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу в потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. При цьому правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги».

При цьому, враховуючи наявність в державному реєстрі запису про реєстрацію речового права оренди, що зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексний номер: 46734854 від 06.05.2019 р., державний реєстратор Лузан Ірина Анатоліївна, Мартинівська сільська рада Полтавської області, договору оренди землі, виданого 30.07.2018 р., дата укладення договору: 30.07.2018 р., строк 7 років, дата закінчення дії 03.10.2032 р., з автоматичним продовження дії договору з правом пролонгації, укладеного між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем – Товариством з обмеженою відповідальністю «Райз Схід», код ЄДРПОУ 41104731; суд убачає, що позивачем у цій частині обрано належний спосіб захисту порушеного права та позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Судом також встановлено, що відповідно до п. 4.1 договору оренди земельної ділянки, укладеного між нею та ТОВ «Райз Схід», орендна плата за користування земельною ділянкою складає 13393,21 грн. на рік. За 2025 рік ТОВ «Райз Схід» сплатило позивачці орендну плату в сумі 8541,06, що підтверджується випискою про рух коштів на її банківському рахунку, тобто пропорційно даті закінчення договору оренди 30.07.2025 року та в січні 2026 року 1088 грн. інфляційних. З 30.07.2025 року ТОВ «Райз Схід» користувалося земельною ділянкою позивачки без достатньої правової підстави, яка відпала внаслідок закінчення строку дії договору оренди землі. Термін, зазначений в договорі « в любому випадку до кінця збору урожаю», не береться судом до уваги з огляду на таке. Міжнародна угода про зерно 1995 року ( Конвенція про торгівлю зерном 1995 року), до якої Україна приєдналась 06.07.2010 року, під «сільськогосподарським роком» або «фінансовим роком» визначає період з 01 липня до 30 червня. У Постанові Верховного суду від 13.10.2021 року у справі № 499/57/19 згадується про відповідь Міністерства аграрної політики та продовольства України від 08 лютого 2019 року № 37-13-15/3880 на запит щодо надання роз`яснень про те, що є сільськогосподарським роком, у якому зазначено, що у «земельному законодавстві відсутнє визначення терміну «сільськогосподарський рік». Таким чином, посилання на «сільськогосподарський рік» та « до кінця збору урожаю» не надає підстав для утримання земельної ділянки поза строком договору. До відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, при вирішенні судом питання щодо відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи, що відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18).

Відповідно до ч.1,3 ст.1212 ЦК України, особа має право на відшкодування шкоди внаслідок неповернення майна власнику, навіть коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_1 має право на відшкодування орендної плати за весь час користування належною їй земельною ділянкою поза договором, тобто за 6 місяців (серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2025 року та січень 2026 у сумі 6696,61 грн. із розрахунку: 1116,10 х 6 = 6696,61 грн., де 1116,10 – орендна плата за один місяць (13393,21 (сума орендної плати за рік):12 (місяців) = 1116,10 грн.).

Судові витрати по справі підлягають розподілу відповідно до положень статті 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 626, 627, 653, 654 ЦК України, ЗУ «Про оренду землі», суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Схід» - про усунення перешкод у користуванні майном шляхом витребування майна із чужого незаконного володіння, стягнення орендної плати та скасування державної реєстрації договору - задовольнити.

Витребувати із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Схід», код ЄДРПОУ 41104731, належної ОСОБА_1 на праві власності земельної ділянки кадастровий номер 5322480800:02:000:0101, площею 3,84 га, розташованої на території Гориславського старостату Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексний номер: 46734854 від 06.05.2019 р., державний реєстратор Лузан Ірина Анатоліївна, Мартинівська сільська рада Полтавської області, договору оренди землі, виданого 30.07.2018 р., дата укладення договору: 30.07.2018 р., строк 7 років, дата закінчення дії 03.10.2032 р., з автоматичним продовження дії договору з правом пролонгації, укладеного між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем – Товариством з обмеженою відповідальністю «Райз Схід», код ЄДРПОУ 41104731.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Схід» на користь ОСОБА_1 належну їй орендну плату в сумі 6696,61 грн. за час користування земельною ділянкою за період: серпень, вересень, листопад, грудень 2025 року та січень 2026 року без правової підстави.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Схід», код ЄДРПОУ 41104731 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяО. О. Колотієвський