Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №940/875/26 — Тетіївський районний суд Київської області

25.05.2026 Провадження по справі № 2-о/940/29/26

Справа № 940/875/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 травня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Косович Т.П.

при секретарі Козуб І.С.

з участю адвоката Логвиненка С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Тетіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просить встановити факт смерті її баби ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Мирноград Покровського району Донецької області, оскільки вона померла на тимчасово окупованій території України, де неможливо отримати свідоцтво про смерть або медичний документ, що може бути прийнятий відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану». Встановлення цього факту необхідне для реєстрації смерті ОСОБА_2 у встановленому законодавством України порядку та настання відповідних правових наслідків, зокрема, прийняття спадщини після її смерті, а іншим шляхом встановити необхідний факт неможливо.

В судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 та її представник адвокат Логвиненко С.С. заявлені вимоги підтримали.

Представник Тетіївського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не прибув, до суду надано заяву про слухання справи у відсутності представника заінтересованої особи, заперечень проти заяви немає.

Свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що її брат ОСОБА_4 проживав в м. Мирноград Донецької області та допомагав сім`ї ОСОБА_5 . Після обстрілу 13.10.2025 року він через кілька днів пішов до їх будинку, де ще проживала ОСОБА_2 , а сусіди йому повідомили, що будинок згорів разом із ОСОБА_2 . Самого тіла він не бачив, знайшов лише фрагмент, ймовірно скелета людини, який підхоронив до могили діда заявниці.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення заявниці, її представника та свідка, дослідивши письмові докази, вважає, що заява задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Відповідно до положень п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

В судовому засіданні встановлено, що заявниця ОСОБА_1 є онукою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про її народження серії НОМЕР_1 від 07.05.2005 року та копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України № 00057706337 від 14.04.2026 року щодо народження батька заявниці ОСОБА_6 .

Заявляючи вимоги про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Мирноград Покровського району Донецької області, ОСОБА_1 посилається на те, що остання померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Мирноград Донецької області за адресою свого мешкання – АДРЕСА_1 , внаслідок агресії військ рф, а саме обстрілів із різного роду озброєння, в результаті прямого влучання в житловий будинок.

Про смерть бабусі їй стало відомо від ОСОБА_3 , 1972

року народження, брат якої перебував на території міста Мирноград Донецької

області та допомагав її бабусі та дідусю за життя, адже через похилий вік останні

потребували допомоги. Після обстрілу він бачив зруйнований будинок, сфотографував наслідки руйнування та надіслав фотографії своїй сестрі - Куницькій Гульнарі Турсуналіївні, яка, у свою чергу, переслала їх заявниці.

У зв`язку з веденням активних бойових дій та відсутністю лікарів та поліції на цій

території, вона позбавлена можливості отримати свідоцтво про смерть або відповідну довідку лікарів чи поліції щодо смерті ОСОБА_2 , 1948 року народження.

18.05.2026 року вона звернулась до відділення поліції № 3Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області із заявою про вищевказане кримінальне правопорушення.

10.05.2026 року вона звернулась до відділу державної реєстрації актів цивільного

стану у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства

юстиції України із заявою про державну реєстрацію смерті бабусі. Згідно відповіді відділу, їй було запропоновано звернутись до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, для отримання рішення про встановлення факту смерті особи

на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства.

Порядок розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в порядку окремого провадження визначений главами 1 і 6 розділу IV ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

При цьому суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

У частині другій статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Водночас Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та Правила державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджені наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18 жовтня 2000 року, не містять спеціальної норми права щодо порядку державної реєстрації народження, смерті на тимчасово окупованій території України відповідними органами державної реєстрації актів цивільного стану без рішення суду про встановлення такого факту, що унеможливлює встановлення факту народження, смерті та здійснення державної реєстрації народження, смерті в позасудовому порядку.

Частинами третьою-четвертою статті 49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації смерті є документ встановленої форми про смерть, виданий закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров`я або судово-медичної установи, - не пізніше п`яти днів. Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені частиною другою цієї статті, та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за одним місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.

Форма та порядок видачі документа про смерть, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті, встановлена Інструкцією щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545.

Відповідно до положень вказаної Інструкції лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і записів у медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації і результату розтину.

Пунктом 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, зокрема можуть бути: письмові докази; речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; пояснення свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі в обставинах, що загрожували їй смертю.

Такий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 12.05.2021 у справі № 220/1582/20 та від 07.09.2022 у справі № 759/5313/21.

Приписами ч. ч. 1,6 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами, відповідно до статті 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підтвердження обставин, викладених у заяві про встановлення факту смерті, заявницею в якості доказу долучено фото зруйнованого будинку, з яких неможливо встановити обставини та час смерті ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території. Суд зауважує, що самі по собі фото зруйнованого будинку після обстрілу без адреси, підтвердження перебування там особи, свідчень очевидців, повідомлень органів влади, публікації про обстріл саме цього місця у відповідний час, даних про зникнення, довідок ДСНС, поліції, військової адміністрації, фото/відео з ідентифікацією особи, показань сусідів тощо, не можуть бути достатнім доказом у справі, адже не підтверджують зв`язку особи зі зруйнованим будинком та самого факту смерті.

Додана до матеріалів справи копія талону-повідомлення єдиного обліку № 2248 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 18.05.2026 року також не є належним доказом смерті ОСОБА_2 , адже підтверджує лише те, що заявниця ОСОБА_1 звернулася до відділення поліції № 3Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області із заявою про те, що 13.10.2025 року внаслідок артилерійського обстрілу військами рф було пошкоджено домоволодіння АДРЕСА_1 , яке належало її покійному діду ОСОБА_7 . Заяви про зникнення своєї бабусі ОСОБА_2 заявниця не подавала.

Також до матеріалі справи додано копію довідки виконавчого комітету Мирноградської міської ради № 442 від 29.04.2026 року, яка підтверджує факт реєстрації ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , проте не підтверджує того, що остання ІНФОРМАЦІЯ_2 перебувала в будинку та померла внаслідок обстрілу.

Пояснення свідка ОСОБА_3 суд оцінює критично, так як останні достовірно не свідчать про смерть ОСОБА_2 саме ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Мирноград Покровського району Донецької області, остання, як і її брат, очевидцями події не були.

Інші письмові докази, речові докази, зокрема звуко і відеозаписи, на підставі яких можна беззаперечно та достовірно стверджувати, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно 13.10.2025 року перебувала за адресою свого проживання – АДРЕСА_1 , та померла внаслідок прямого влучання в житловий будинок, заявницею не надано.

Беручи до уваги викладене вище, суд вважає, що заявницею не доведено належними і допустимими доказами факт смерті ОСОБА_2 , а відтак заява визнається необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 81, 258, 259, 263-265, 268, 315, 317, 319, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Тетіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Мирноград Покровського району Донецької області – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення: 26.05.2026 року.

Суддя: Т.П.Косович