Рішення від 18 вересня 2025 р. у справі №376/2578/25 — Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/2578/25

Провадження № 2/376/1481/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2025 року Сквирський районний суд Київської області в складі:

Головуючого судді - Коваленка О.М.,

за участю секретаря – Таранчук В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного судового провадження в залі суду м. Сквира Білоцерківського району Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та встановлення факту самостійного виховання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

27.08.2025 року ОСОБА_1 звернулася із позовною заявою до суду про розірвання шлюбу.

В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_1 вказала, що вона та ОСОБА_2 05.06.2021 року зареєстрували шлюб, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_1 , шлюб зареєстровано Сквирським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 34.

Від шлюбу мають малолітню дочку: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_2 .

На час подання позовної заяви шлюбні відносини між позивачем та ОСОБА_2 фактично припинені, разом не проживають та не ведуть спільного господарства, побуту.

Крім того наявний спір відносно участі у вихованні та утриманні дитини.

Позивачем та відповідачем були створені умови для проживання та розвитку дочки, вона має окрему кімнату, яка облаштована усім необхідним для її розвитку та відпочинку. Всі питання щодо медичного обслуговування та, в разі необхідності, лікування дочки, завжди вирішує батько, відвідує сімейного лікаря з дитиною за необхідності. За таких обставин існує необхідність у встановленні юридичного факту самостійного утримання дитини та виховання для реалізації різних соціальних цілей без необхідності щоразу звертатися для отримання згоди матері, в тому числі щодо переміщення, на здійснення медичних втручань за потреби у медичних закладах та закладах освіти.

Позивачка зазначає, що в листопаді 2025 року вона має виїхати на постійне проживання та на нове місце працевлаштування до республіки Польща.

З квітня 2023 року відповідач проходить військову службу за призовом під час мобілізації в Збройних Силах України.

На час подання заяви особи, інші родичі та члени родини, що мали б можливість здійснювати виховання дитини - відсутні.

Бабуся малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , участі у вихованні неповнолітньої онуки не приймає, не має можливості здійснювати заходи з виховання онуків, враховуючи стан здоров`я, а саме: зоб, тиреотоксикоз, гіпертонічна хвороба 2-3 ст,, остеопенія.

Дід малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , є особою пенсійного віку, участі у вихованні неповнолітньої онуки не приймає, не має можливості здійснювати заходи з виховання онуків, враховуючи стан здоров`я, а саме: постінфарктний та атеросклеротисний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба 3 ст, стентування ПКА, атеросклероз коронарних артерій, стеноз ПКА, проведено аорто-коронарне шунтування, пластика мітрального клапана, кісти лівої нирки, еритематозна гастропатія.

Бабуся малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 , участі у вихованні неповнолітніх дітей - онуків не приймає, не має можливості здійснювати заходи з виховання онуків, враховуючи стан здоров`я, а саме: хронічний холецистит, варикозна хвороба судин нижніх кінцівок, дифузний зоб, ВСД за гіпертоничним типом, остеохондроз, після операції видалена кила міжхребцевого диска л4-л5.

Інші родичі у малолітньої ОСОБА_3 відсутні.

Для визначення подальшого порядку виконання договору між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини від 19.09.2025 року та визначення подальшої службової (професійної) діяльності позивачки та відповідача, встановлення соціальних пільг та гарантій стосовно дитини, також необхідно встановити факт що має юридичне значення: а саме факт самостійного виховання дітей віком до 18 років.

Зважаючи, що законодавство не передбачає можливості встановлення даного факту в позасудовому порядку, то позивачка звернулася до суду з даною заявою та просить суд:

Постановити рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 зареєстрований 05.06.2021 року Сквирським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 34.

Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , самостійно виховує та утримує дитину віком до 18 років, а саме – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розлучення залишається за батьком.

У судове засідання заявник ОСОБА_1 не з`явилася, подала до канцелярії суду заяву в якій просила справу розглянути без її участі, вимоги про розірвання шлюбу та встановлення факту підтримує в повному обсязі та просить задовольнити (а.с.26).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, надав до канцелярії суду заяву, в якій просив судовий розгляд провести без її участі. Не заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 (а.с.25).

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, свідка, вважає, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Суд, вважає за можливе ухвалити рішення при проведенні судового засідання на підставі вимог ст. ст. 19, 274 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 05.06.2021 року зареєстрували шлюб, що підтверджується копією Свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_1 , шлюб зареєстровано Сквирським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 34 (а.с.17).

Від шлюбу мають малолітню дочку: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження Серія НОМЕР_2 , видане 05.08.2022 року Сквирським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №141 (а.с.18).

В листопаді 2025 року позивачка ОСОБА_1 має виїхати на постійне проживання та на нове місце працевлаштування до республіки Польща.

З квітня 2023 року відповідач проходить військову службу за призовом під час мобілізації в Збройних Силах України, що підтверджується копією Витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 25.02.2024 року №56 (а.с.11), копією Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 06.04.2025 року №105 (а.с.12).

Під час відпусток та службових звільненнях постійно займається вихованням та утриманням малолітньої дитини.

Встановлення даного факту має для учасників справи юридичне значення, оскільки, з метою облаштування життя та розвитку дитини в безпечних умовах, відповідачу необхідно оформити відстрочку від призову на військову службу. Для оформлення відстрочки від призову на військову службу, законодавець покладає на особу (військовозобов`язаного) обов`язок вчинити відповідні активні дії, зокрема подати заяву про відстрочку з долучення до такої заяви документів, які надають право на відстрочку. Враховуючи, що іншим шляхом неможливо підтвердити факт самостійного виховання дитини відповідачем як батьком, оскільки законодавство не передбачає можливості встановлення даного факту в позасудовому порядку.

Законодавець, враховуючи наявні життєві ситуації в умовах війни, розширив перелік підстав, за яких особа, яка самостійно виховує та утримує дитину, може отримати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та/або звільнитися з військової служби без позбавлення іншого батьківських прав з урахуванням неможливості реалізації ним своїх батьківських прав та обов`язків в умовах війни чи/або надання такій особі соціального статусу одинокого батька (матері) у разі відсутності іншого з батьків та ін.

Отож, удосконалюючи законодавство в умовах режиму воєнного стану, законодавець передбачив установлення факту самостійного виховання та утримання дитини як підставу для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби та чітко визначив порядок його встановлення виключно в судовому порядку, що унеможливлює встановлення такого юридичного факту в позасудовому порядку будь-яким іншим органом влади.

У такий спосіб законодавцем установлено судовий контроль задля дотримання балансу між інтересами особи та народу України в особі держави в розумінні статті 65 Конституції України.

Таким чином, за відсутності спору між батьками дитини щодо її виховання та утримання й визначення законодавством встановлення такого факту в судовому порядку повністю відповідає правовій меті законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов`язок і військову службу» в частині отримання особами, які самостійно виховують та утримують дітей, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та/або звільнення з військової служби, а також Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560. У вказаному Порядку зазначено вичерпний перелік документів, які підтверджують наявність підстав для відстрочки, зокрема рішення суду про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.

Аналогічний правовий висновок викладений суддями Великої Палати Верховного Суду в окремій думці у доповнення до постанови Великої Палати від 11.09.2024, ухваленої у справі № 201/5972/22.

За таких обставин у даній справі факт самостійного виховання неповнолітньої дитини є умовою для отримання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку».

На час подання заяви особи, інші родичі та члени родини, що мали б можливість здійснювати виховання дитини - відсутні.

Для визначення подальшого порядку виконання договору між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини від 19.09.2025 року та визначення подальшої службової (професійної) діяльності позивачки та відповідача, встановлення соціальних пільг та гарантій стосовно дитини, також необхідно встановити факт що має юридичне значення: а саме факт самостійного виховання відповідачем дитини віком до 18 років.

З копії договору між батьками щодо визначення місця проживання та виховання дитини, який посвідчено державним нотаріусом Сквирської державної нотаріальної контори Савченко М.А. 19.09.2025 року вбачається, що батьки малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 домовилися, що дитина буде проживати з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Батько самостійно здійснює виховання дитини і несе відповідальність по утриманню дитини (а.с.20-21).

За таких обставин, суд дійшов до обґрунтованого висновку, що відповідач здійснює самостійне виховання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя відповідно до ст. 110 СК України. Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.

Згідно ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушення до їх збереження - є порушенням права дружини, чоловіка на особисту свободу і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них чи інтересам їхньої дитини.

Згідно ч.2 ст.114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, сторони разом не проживають як подружжя, спору щодо поділу спільного майна подружжя та місця проживання дитини не має.

Відповідно до ч. 2 ст. 115 СК України, рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про захист прав дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів та те, що встановлення вищезазначеного факту необхідно для визначення подальшого порядку виконання договору між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини від 19.09.2025 року, визначення подальшої службової (професійної) діяльності позивачки та відповідача, встановлення соціальних пільг та гарантій стосовно дитини,та з урахуванням того, що відповідач ОСОБА_2 визнав позовні вимоги в повному обсязі, суд вважає, що заяву ОСОБА_1 слід задовольнити в повному обсязі та за наявності зазначених вище обставин суд вважає, що збереження шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 буде суперечити інтересам сторін та інтересам дитини, а тому надалі є недоцільним.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2,4,12,13,76,81,211,247,258,259,263-265,293,315, 316,318,319, 351,352,354 ЦПК України, ст.ст. 24, 56, 110, 112,114,115 СК України, суд

Постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити в повному обсязі.

Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 зареєстрований 05.06.2021 року Сквирським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 34 - розірвати.

Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , самостійно виховує та утримує дитину віком до 18 років, а саме – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу залишається за батьком ОСОБА_2 .

Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: О.М. Коваленко