Вирок від 25 травня 2026 р. у справі №366/877/26 — Іванківський районний суд Київської області

Справа № 363/877/26

Провадження №1-КП/366/200/26

ВИРОК

Іменем України

26 травня 2026 року сел. Іванків

Іванківський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12026111180000086 відносно

ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Небрать Бородянського району Київської області, українка, громадянка України, яка проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, не працююча, раніше не судима, не депутат, не інвалід, має на утриманні (під опікою) двох неповнолітніх онуків,

що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження – з боку обвинувачення: прокурора ОСОБА_4 ;

з боку захисту: обвинуваченої ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна, вчиненому в умовах воєнного стану, за наступних обставин.

Так, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

24 лютого 2022 Указом Президента України № 64/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, у зв`язку з військовою агресією російської федерації по відношенню до України, відповідно пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» - на території України з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року, введено воєнний стан, строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався іншими Указами Президента України, затверджувався Верховною радою України та діє до цього часу.

На підставі вказаних вище нормативно-правових актів з 05 год 30 хв 24.02.2022 на території України у зв`язку з введенням воєнного стану визначено умови та порядок тимчасового обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, тимчасових обмежень прав та законних інтересів юридичних осіб, а також діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування.

Поряд з цим у порушення зазначених нормативно-правових актів ОСОБА_3 в умовах воєнного стану вчинила кримінальне правопорушення, пов`язане з таємним викраденням чужого майна, за наступних обставин.

Так, 17 березня 2026 року, близько 08 години 15 хвилин, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи в приміщенні закладу громадського харчування «Кума», що розташоване за адресою: с-ще Іванків, вул. Київська, 22Б, Вишгородського р-ну, Київської області, виявила гаманець з грошовими коштами, який належить ОСОБА_6 , та в цей час в останньої виник корисливий умисел та мета незаконного збагачення за рахунок чужого майна шляхом викрадення грошових коштів із гаманця.

Реалізуючи свій протиправний та злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3 , перебуваючи в приміщенні закладу громадського харчування «Кума» за вищевказаною адресою, діючи з корисливих мотивів та метою особистого збагачення за рахунок чужого майна, діючи умисно, впевнившись, що за її злочинними діями ніхто не спостерігає та вона не буде викрита, взяла гаманець, який належить ОСОБА_6 , та шляхом вільного доступу таємно викрала з нього грошові кошти купюрами номіналом по 500 грн кожна, у кількості 16 шт., на суму 8000 грн.

Після цього ОСОБА_3 місце вчинення кримінального правопорушення з викраденим майном залишила, мала реальну можливість розпорядитись викраденим на власний розсуд, чим своїми умисними та протиправними діями спричинила потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 8000 грн.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

09.04.2026 року між прокурором та підозрюваною ОСОБА_3 , за участю захисника ОСОБА_5 , в порядку, передбаченому ст.ст.468, 469, 472 КПК України укладено угоду про визнання винуватості, згідно якої ОСОБА_3 беззастережно визнала свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Прокурор в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості, призначити обвинуваченій узгоджене в угоді покарання.

Обвинувачена та її захисник в судовому засіданні також просили укладену з прокурором угоду затвердити і призначити узгоджене в ній покарання. При цьому, обвинувачена беззастережно визнала себе винуватою у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, також зазначила, що вона розуміє надані їй законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, характер пред`явленого обвинувачення та вид покарання, який до неї буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості, дала згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання.

Потерпілий не заперечував щодо укладення угоди про визнання винуватості.

В судовому засіданні прокурор долучив матеріали, якими обґрунтовує підстави для укладення угоди.

Судом досліджені вказані письмові матеріали розглядаючи питання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Згідно п.1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до ч. 5 ст. 469 КК України укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Відповідно до правил ст.ст.468, 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Так, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачена ОСОБА_3 визнала себе винною, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Згідно з угодою, обвинувачена та прокурор дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій. Обвинувачена в повному обсязі, беззастережно визнала свою винуватість у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення.

Вказаною угодою сторони кримінального провадження узгодили покарання, яке повинна понести ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, а саме покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 років та на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування призначеного покарання з випробовуванням із встановленням іспитового строку, покладенням обов`язків передбачених ст. 76 КК України.

При цьому сторони врахували ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також передбачені ст. 66 КК України обставини, що пом`якшують покарання, а саме, щире каяття, відсутність судимостей, на обліках у лікарів нарколога, психіатра не перебуває. Обставин, відповідно до ст. 67 КК України, які б обтяжували покарання не встановлено.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 13 від 11.12.2015 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» сторони угоди (незалежно від її виду) зобов`язані, крім іншого, узгоджувати міру покарання та звільнення від його відбування з випробуванням (якщо домовленості щодо такого звільнення мали місце та сторони дійшли згоди). Домовленості сторін угоди при узгодженні покарання не мають виходити за межі загальних та спеціальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність. Зокрема, сторони мають узгоджувати покарання, враховуючи, зокрема, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання (п. 3 ч. 1 ст. 65 КК).

Відповідно до положень ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Суд вважає, що враховуючи особу обвинуваченої ОСОБА_3 , обставини кримінального правопорушення, наявність пом`якшуючої обставини та відсутність обтяжуючих, злочин вчинила вперше, керуючись ст. 75 КК України, обґрунтованим є звільнення ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку, та визначення обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Покарання, узгоджене сторонами угоди відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України.

Учасникам судового розгляду роз`яснено, що наслідком укладення та затвердження угоди, за ст.473 КПК України для обвинуваченої і прокурора буде обмеження права оскарження вироку, та відмова від здійснення прав п.1 ч.4ст. 474 КПК України. Обвинувачена розуміє характер обвинувачення, щодо якого вона визнає себе винуватою та вид покарання, обумовлений сторонами угоди.

Таким чином, судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам КПК України та КК України, відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення кримінальних покарань.

Суд, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, при цьому судом встановлено, що обвинувачена повністю усвідомлює зміст угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого вона визнала себе винною, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Підстави для відмови в затвердженні цієї угоди, передбачені ч. 7ст. 474 КПК України, відсутні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження цієї угоди.

Керуючись ст.ст. 368, 475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 09.04.2026 року у кримінальному провадженні № 12026111180000086, укладену між прокурором Іванківського відділу Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_3 за участі захисника-адвоката ОСОБА_5 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,від відбування покарання, у виді позбавлення волі, з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки, та згідно ст. 76 КК України, покласти на неї обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Іванківського районного суду Київської області від 18.03.2026 у справі № 366/641/26 на таке майно, а саме: грошові кошти в загальній сумі 8 тис. гривень, а саме купюрами номіналом по 500 грн., в кількості 16 шт. з наступними номерами: ГН8628115, ЄМ9487023, КГ9785953, ЕТ3804540, ГЛ2812103, МВ7556631, ЄЛ4790016, ЗЛ9714298, ГК0433064, КБ7313151, ХА0854035, ЄУ4549957, ЕП0249962, КЗ1367500, АЛ1627278, ЛД321994.

Речові докази: грошові кошти в загальній сумі 8 тис. гривень, а саме купюрами номіналом по 500 грн., в кількості 16 шт. з наступними номерами: ГН8628115, ЄМ9487023, КГ9785953, ЕТ3804540, ГЛ2812103, МВ7556631, ЄЛ4790016, ЗЛ9714298, ГК0433064, КБ7313151, ХА0854035, ЄУ4549957, ЕП0249962, КЗ1367500, АЛ1627278, ЛД321994 – повернути законному володільцю ОСОБА_6 ; відеозаписи під назвами: «1_01_M_17032026080700.h265», - «31_02_M_17032026080706.h265», - «53_03_M_17032026080747.h265», - «54_03_R_17032026080826.h265», - «81_03_R_17032026082200.h265», - «48_02_R_17032026082208.h265», які перенесено на диск для лазерних систем зчитування DVD-R «НР» 16х, 4.7 GB, 120 min., який поміщено до паперового конверту – залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження № 12026111180000086.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Обмеження права оскарження даного вироку визначені в ч.2 ст.473 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_7