Вирок від 25 травня 2026 р. у справі №357/656/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/656/26

1-кп/357/536/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючий суддя - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

потерпілого (в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС) – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

захисника – ОСОБА_6 ,

розглянувши в м. Біла Церква, у відкритому судовому засіданні, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025111030002556 від 09 грудня 2025 року, стосовно:

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Пинчуки Васильківського району Київської області, громадянин України, неодружений, військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України, раніше не судимий,

за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

а також, цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 до обвинуваченого ОСОБА_5 , про стягнення майнової та моральної шкоди, установив таке.

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , 29 листопада 2025 року, близько 18 год. 00 хв., перебував за місцем свого проживання, а саме в кімнаті АДРЕСА_2 та в цей час у останнього виник протиправний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_5 , перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, діючи умисно, з корисливих мотивів, зметою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, скориставшись тим,що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи незаконний характер своїх дій, шляхом вільного доступу, діючи в умовах воєнного стану, з приміщення ванної кімнати вказаного будинку, яка перебуває у спільному користуванні ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , здійснив крадіжку пральної машини марки «SAMSUNG», моделі «WW60K42101WDUA», вартістю11 400 грн. 00 коп., яка належить ОСОБА_4 .

У подальшому, ОСОБА_5 з місця вчинення кримінальногоправопорушення зник, викраденим майном розпорядилися на власний розсуд,чим спричинив потерпілому ОСОБА_7 майнову шкоду на суму11 400 гривень 00 копійок.

ІІ. Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Суд визнає ОСОБА_5 винуватим у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України.

ІІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Згідно ч. 3 ст. 349 КПК України, отримавши згоду учасників кримінального провадження, суд визнав за недоцільне дослідження доказів щодо обставин, які ними не оспорювались, оскільки вони розуміли правильно їх зміст, сумнівів у добровільності їх позиції не було, а їм роз`яснено, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

На виконання вимог ч. 4 ст. 349 КПК України, був допитаний обвинувачений ОСОБА_5 .

У ході допиту, обвинувачений ОСОБА_5 винуватість у вчиненому діянні визнав та розповів суду, що 29 листопада 2025 року близько 18-19 год. за місцем свого проживання: АДРЕСА_3 , зі спільної з потерпілим ОСОБА_4 ванної кімнати він виніс пральну машинку «Самсунг», яка належала потерпілому ОСОБА_4 та яку він потім реалізував на власний розсуд. Повідомив суду, що щиро кається.

Натомість, в частині майнової шкоди, обвинувачений ОСОБА_5 цивільний позов визнав повністю, а в частині моральної шкоди частково на суму 2000 гривень, зазначивши, що вважає заявлений потерпілим розмір моральної шкоди завищеним, посилаючись на те, що знає потерпілого і йому буде достатньо меншої суми.

Разом з цим, з огляду на позицію ОСОБА_5 щодо цивільного позову, суд допитав потерпілого ОСОБА_4 , який розповів суду, що в грудні 2025 року (точну дату він не пригадав, назвавши 9 або 19 число) він повернувся з відпустки. Близько 6-ї години ранку він зайшов до спільної з обвинуваченим ванної кімнати та помітив відсутність пральної машини «Самсунг», яка має серійний номер WW60K42101WDUА, яку він купував особисто. Ключі від приміщення були лише у нього та ОСОБА_5 , а тому він викликав поліцію. Обвинуваченому дозволу користуватися чи розпоряджатися нею за своєї відсутності, він не давав. ОСОБА_5 достеменно знав, кому належить ця річ. Стосовно розміру моральної шкоди потерпілий ОСОБА_4 зазначив, що після вчиненого стосовно його майна кримінального правопорушення має тяжкий психоемоційний стан. За висновком ВЛК у нього наявний посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) та тривожно-депресивний стан. За його словами, ситуація з крадіжкою дуже сильно похитнула його, підняла рівень тривожності та підірвала довіру до людей.

Отож, з огляду на надані обвинуваченим ОСОБА_5 та потерпілим ОСОБА_4 покази, суд дійшов висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненому кримінальному правопорушення, передбаченому ч. 4 ст. 185 КК України, доведена «поза розумним сумнівом».

IV. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає обставинами, які пом`якшують покарання: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання (ст. 67 КК України) судом не установлено.

V. Мотиви призначення покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 373 КПК України, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок і призначає покарання, звільняє від покарання чи від його відбування у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, або застосовує інші заходи, передбачені законом України про кримінальну відповідальність.

Визначаючись із покаранням суд керується таким.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами (ст. 50 КК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень (ч. 2 ст. 65 КК України).

Відповідно до практики Верховного Суду, керуючись загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК України), суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання.

Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Виходячи з мети покарання й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Тобто кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, яке застосоване до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості злочинця (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 січня 2024 року, у справі ЄУН 715/2635/22).

Застосовуючи вказані правила, суд зазначає, що санкція ч. 4 ст. 185 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Визначаючи вид та розмір покарання ОСОБА_5 суд враховує, що відповідно до ст. 12 КК України, за ступенем тяжкості, ним вчинений тяжкий злочин.

Суд враховує, що вчинене ОСОБА_5 кримінальне правопорушення має умисну форму вини, корисливий мотив, а також вартість викраденого майна – 11 400 грн. 00 коп., яка на час ухвалення вироку не відшкодована.

Суд враховує і дані про особу ОСОБА_5 , який незнятих та непогашених судимостей не має, військовослужбовець, відповідно до службової характеристики, за місцем служби характеризується посередньо.

Суд враховує установлені вище обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Отож, суд вважає, що досягнення мети покарання, визначеної у ст. 50 КК України, а саме виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як ним, так і іншими особами, можливе шляхом призначення йому мінімального покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Разом з цим, згідно з ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до практики Верховного Суду, загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16 лютого 2022 року, у справі ЄУН 598/74/14).

Питання про звільнення від відбування покарання з випробуванням повинні вирішуватися з урахуванням можливості досягти і такої мети покарання, як запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 червня 2025 року, у справі ЄУН 205/4192/23).

Суд зважаючи на обставини справи, а саме вартість викраденого майна 11 400 (одинадцять тисяч чотириста) гривень 00 (нуль) копійок, ступінь тяжкості вчиненого злочину, який стаття 12 КК України відносить до тяжких, з огляду на відомі дані про особу винного, який має молодий вік, військовослужбовець, незнятих та непогашених судимостей не має, визнав цивільний позов частково та готовий відшкодувати завдану потерпілому майнову та частину моральної шкоди, а також враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 щиро покаявся, вибачився перед потерпілим та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, дійшов висновку, що ОСОБА_5 не становить такого рівня суспільної небезпеки, який унеможливлює його звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Отож, на підставі ст. 75, 76 КК України, суд звільняє ОСОБА_5 від відбування покарання, з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік та покладенням обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питання пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Суд вважає, що покладення вказаних обов`язків буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 .

VI. Рішення стосовно цивільного позову.

У ході кримінального провадження потерпілий ОСОБА_4 заявив цивільний позов, про стягнення із обвинуваченогоОСОБА_5 майнової шкоди в розмірі 11 400 (одинадцять тисяч чотириста) гривень 00 (нуль) копійок та моральної шкоди в розмірі 55 000 (п`ятдесят п`ять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.

Потерпілий ОСОБА_4 стверджував, що майнова шкода – це вартість викраденого у нього майна пральної машини «SAMSUNG», а моральна шкода – це еквівалент завданих йому душевних страждань.

Зазначав, що вчинений стосовно нього злочин викликав у нього душевні страждання, які виразилися у психологічному напруженні та відчутті безпорадності.

Стверджував, що в нього, як у військовослужбовця, учасника бойових дій та особи, яка має посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) та інсомнію, факт викрадення особистого майна, особою, яка поруч з ним проживала, суттєво погіршив його психологічний стан, викликав тривожність, втрату довіру до людей, спричинив порушення сну та емоційну нестабільність, що негативно вплинуло на стан його здоров`я та здатність проходити військову службу.

Обвинувачений ОСОБА_5 майнову шкоду визнав, її розмір не оспорював.

Натомість, в частині моральної шкоди, обвинувачений ОСОБА_5 цивільний позов визнав частково на суму 2000 гривень, посилаючись на те, що знає потерпілого і йому буде цього буде достатньо.

Суд дослідивши матеріали кримінальної справи, вважає, що цивільний позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону (ч. 1 ст. 1177 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отож, за вказаними нормами, особа, яка потерпіла від кримінального правопорушення має право вимагати майнову шкоду в розмірі вартості викраденого майна та інших завданих їй кримінальним правопорушенням збитків.

Своєю чергою, згідно з ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Отже, законодавець визначив загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди, тобто визначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду.

Сталою судовою практикою визначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Як свідчить практика Верховного Суду, абзац 2 ч. 3 ст. 23 ЦК, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення», саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19).

Як зауважив Європейський суд з прав людини, оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року, заява № 68490/01).

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи й не повинен призводити до її безпідставного збагачення (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 23 червня 2022 року у справі № 607/4341/20).

Застосовуючи вказані положення закону та судову практику, суд погоджується з потерпілим ОСОБА_4 , що із обвинуваченого ОСОБА_5 слід стягнути майнову шкоду, що становить вартість викраденого майна в сумі 11 400 (одинадцять тисяч чотириста) гривень 00 (нуль) копійок, оскільки у цій частині цивільний позов був визнаний в повному обсязі та саме така вартість викраденого майна була встановлена даним вироком.

Своєю чергою, суд погоджується з потерпілим ОСОБА_4 , що внаслідок кримінального правопорушення, яке вчинив ОСОБА_5 та тривалої відсутності у користуванні останнього пральної машини, йому завдані душевні страждання, пов`язані з погіршенням його психологічного стану, пов`язаного з психологічним напруженням, втратою довіри до людей (оскільки, його майно було викрадене особою, яка проживала разом з ним), посиленням тривожності, загального стану та порушенням сну.

Суд вважає, що у випадку потерпілого ОСОБА_4 ці страждання мають більш виражений характер, з огляду на наявність у нього помірно вираженого посттравматичного стресового розладу, тривожно-депресивного варіанту розвитку з емоційно-вольовою нестійкістю та інсомнією, підтвердженого висновком військово-лікарської комісії від 08 серпня 2025 року № 2025-0808-1325-11457.

Отож, враховуючи характер правопорушення, глибини душевних страждань потерпілого ОСОБА_4 , час протягом якого останній був позбавлений можливості користуватися належним йому майном, суд вважає, що розумною і справедливою компенсацією завданої моральної шкоди, яка не призведе до безпідставного збагачення потерпілого ОСОБА_4 , буде сума в розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.

Отже, за викладених підстав, суд цивільний позов задовольняє частково та вирішує стягнути із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 11 400 (одинадцять тисяч чотириста) гривень 00 (нуль) копійок та 7000 (сім тисяч) гривень 00 (нуль) копійок моральної шкоди.

VII. Мотиви ухвалення рішень щодо заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та долі речових доказів.

Речові докази та процесуальні витрати у справі відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження – не застосувалися.

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили – судом не установлено, оскільки ОСОБА_5 підлягає звільненню від відбування покарання.

Керуючись ст. , 368, 374, 377, 395, 532 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання, в межах санкції вказаної норми, у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Установити ОСОБА_5 іспитовий строк тривалістю на 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України, зобов`язати ОСОБА_5 , під час іспитового строку, виконувати такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питання пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Іспитовий строк обчислювати з 26 травня 2026 року.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 до обвинуваченого ОСОБА_5 , про стягнення майнової та моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 майнову шкоду в розмірі 11 400 (одинадцять тисяч чотириста) гривень 00 (нуль) копійок та 7000 (сім тисяч) гривень 00 (нуль) копійок моральної шкоди.

В іншій частині цивільного позову – відмовити.

Вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

В іншій частині, вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду, через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області, в порядку встановленому законом, протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України вручити учасникам судового провадження копію повного тексту вироку в день його проголошення.

Суддя

Білоцерківського міськрайонного суду ОСОБА_8

Київської області