Вирок від 25 травня 2026 р. у справі №290/1616/24 — Романівський районний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

290/1616/24

В И Р О К

Іменем України

26 травня 2026 року Романівський районний суд Житомирської області в складі судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Чуднівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в селищі Романів кримінальне провадження № 12024060430000078 відносно:

ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Лісівка Андрушівського району Житомирської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого,-

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 263, частиною першою статті 263-1 Кримінального кодексу України (далі КК України), -

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, при цьому, право такої власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до Додатку №1 п. 1 Постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 №2471-XII, встановлено, що до майна, яке не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, належить: зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї, зазначеної в додатку № 2, і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаваються громадськими об`єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси.

Відповідно до п. 2.1 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998 визначено, що здійснюючи дозвільну систему, органи внутрішніх справ відповідно до законодавства України видають громадянам - дозволи на придбання, зберігання та носіння вогнепальної мисливської зброї, холодної, охолощеної, пневматичної зброї, пристроїв.

Відповідно до вимог п. 1 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12 жовтня 1992 року (далі - Положення), дозвільна система - це особливий порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку і використання спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, а також відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій з метою охорони інтересів держави та безпеки громадян.

Пунктом 2 Положення визначено, що до предметів, матеріалів і речовин, підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, належать, окрім іншого, вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, охолощена, мисливська нарізна і гладкоствольна), бойові припаси до неї, вибухові матеріали і речовини, магазини, в яких здійснюється продаж зброї та бойових припасів до неї.

Крім того, відповідно до вимог п. 9 Положення, видача дозволів на виготовлення, придбання, зберігання, обліку, охорону, перевезення і використання предметів, матеріалів і речовин, відкриття підприємств, майстерень і лабораторій здійснюється, окрім іншого, на вогнепальну зброю (нарізну воєнних зразків, несучасну стрілецьку, спортивну, навчальну, охолощену, мисливську нарину і гладкоствольну), бойові припаси до неї, магазини, в яких здійснюється продаж зброї та бойових припасів до неї - у порядку, визначеному МВС, на вибухові матеріали і речовими, їх перевезення, а також сховища та склади, де вони зберігаються, у порядку, визначеному Держнаглядохоронпраці разом з МВС.

При цьому, згідно п. 21 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція здійснює контроль за дотриманням фізичними та юридичними особами спеціальних правил та порядку зберігання і використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів, матеріалів та речовин, на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 на початку 2024 року, в невстановлений слідством день, поблизу житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_2 , не маючи відповідного дозволу, знайшов гладкоствольну мисливську рушницю моделі «ЗК», серія та номер екземпляру якої « НОМЕР_1 », 16 калібру, яку перемістив до місця свого проживання по АДРЕСА_1 та почав зберігати.

У подальшому, ОСОБА_5 , 13.05.2024 року близько 17 години 30 хвилин, перебуваючи за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою збуту вогнепальної зброї, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, не маючи відповідного дозволу, шляхом внесення значних конструктивних змін в промислово виготовлену одноствольну гладкоствольну мисливську рушницю марки "ЗК", серія та номер екземпляру якої « НОМЕР_1 », 16 калібру, виготовив обріз, що виразилось в укорочуванні ствола з мушкою до залишкової довжини 320 мм та відпиленні прикладу ложе, яку незаконно зберігав за місцем проживання до 18 години 00 хвилин 13.05.2024 року.

Надалі, ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, з указаного мотиву та мети, 13 травня 2024 року близько 18 год. 00 хв., усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, перебуваючи на території домогосподарства, розташованого по АДРЕСА_1 , збув ОСОБА_6 нестандартну вогнепальну зброю - обріз гладкоствольної мисливської рушниці за грошові кошти у сумі 6500 гривень.

О 18 год. 41 хв. того ж дня, ОСОБА_6 , перебуваючи на відкритій ділянці місцевості поблизу повороту до с. Межирічка Житомирського району Житомирської області, добровільно видав працівникам Національної поліції України придбану в ОСОБА_5 нестандартну вогнепальну зброю - обріз гладкоствольної мисливської рушниці.

Вказані дії ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковані за частиною першою статті 263, частиною першою статті 263-1 КК України.

27 листопада 2024 року між обвинуваченим та прокурором укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно з даною угодою її сторони дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за частиною першою статті 263, частиною першою статті 263-1 КК України.

ОСОБА_5 у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даних кримінальних правопорушень. Також, сторонами угоди визначене покарання, яке обвинуваченому слід призначити за вчинені кримінальні правопорушення:

- за частиною першою статті 263 КК України – чотири роки позбавлення волі;

- за частиною першою статті 263-1 КК України – три роки та шість місяців позбавлення волі.

Відповідно до частини першої статті 70 КК України покарання ОСОБА_5 визначено шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим та призначити остаточне покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

Окрім цього, сторонами угоди узгоджено звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням. В угоді також передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені ОСОБА_5 .

Розглядаючи в порядку, визначеному пунктом першим частини третьої статті 314 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до правил статей 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Частиною 2 статті 75 КК України визначено, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просив її затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді про визнання винуватості покарання.

Обвинувачений та захисник в судовому засіданні також просили затвердити угоду про визнання винуватості. При цьому ОСОБА_5 беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, які йому інкримінуються стороною обвинувачення, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди.

Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачений беззастережно визнав себе винуватим, згідно із статтею 12 КК України є тяжкими злочинами.

Суд, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений повністю усвідомлює зміст укладеної угоди, характер обвинувачення, цілком розуміє свої права, визначені статтею 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 КПК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження цієї угоди та призначає узгоджену сторонами угоди про визнання винуватості міру покарання на підставі частини першої статті 70 КК України – 4 (чотири) роки позбавлення волі.

При цьому, враховуючи дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують покарання, відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд приходить до висновку про можливість виправлення та перевиховання останнього без відбування покарання, а тому вважає за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням, відповідно до статті 75 КК України, визначивши іспитовий строк в один рік та шість місяців, поклавши на нього обов`язки, передбачені частиною першою статті 76 КК України.

Відповідно до вимог частини другої статті 124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта – кошти в сумі 2650,48 грн.

Долю речових доказів у кримінальному проваджені слід вирішити відповідно до вимог статті 100 КПК України.

Керуючись статтями 314, 373, 374, 475 КПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Затвердити угоду про визнання винуватості між прокурором Чуднівської окружної прокуратури ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_5 від 27 листопада 2024 року.

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 263, частиною першою статті 263-1 КК України, за якою призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання:

- за частиною першою статті 263 КК України – чотири роки позбавлення волі;

- за частиною першою статті 263-1 КК України – три роки та шість місяців позбавлення волі.

Відповідно до частини першої статті 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_5 визначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді чотирьох років позбавлення волі.

Згідно статті 75 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки, передбачені частиною першою статті 76 КК України:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Встановити ОСОБА_5 тривалість іспитового строку один рік та шість місяців.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта, в сумі 2650,48 грн.

Речові докази - ножівку по металу з пильним полотном, а також обріз мисливської рушниці, які знаходиться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів та кімнаті зберігання зброї Відділення поліції № 5 Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області (нині - відділення поліції №2 Житомирського районного управління поліції №1 ГУНП в Житомирській області), після набрання вироком законної сили - знищити.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Житомирського апеляційного суду через Романівський районний суд Житомирської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1