Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №289/802/26 — Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 289/802/26

провадження №3-зв/283/1/2026

П О С Т А Н О В А

26 травня 2026 року Суддя Малинського районного суду Житомирської області ЯрмоленкоВ.В., розглянувши заяву про самовідвід судді Радомишльського районного суду Житомирської області Мельника Олександра Вікторовича при розгляді справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

25.05.2026 до Малинського районного суду Житомирської області надійшли матеріали заяви судді Радомишльського районного суду Житомирської області Мельника О.В. про самовідвід у справі № 289/802/26 (провадження № 3/289/324/26).

29.04.2026 суддею Радомишльського районного суду Житомирської області Мельником О.В. заявлено самовідвід, який мотивований тим, що потерпілою у цій справі є головний спеціаліст відділу документального та аналітичного забезпечення Радомишльського районного суду Житомирської області Соломаха Ірина Олександрівна, дана обставина може викликати сумнів в неупередженості та об`єктивності під час розгляду вказаної справи головуючим суддею Мельником О.В.

Суд, вирішуючи заяву про самовідвід, враховує наступні обставини.

Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід чи самовідвід судді і відповідно, не передбачають порядку розгляду заяви про самовідвід. Разом з тим, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, а рішенням Ради суддів № 34 від 08.06.2017 роз`яснено, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства, суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.

Сторони у справі у судове засідання не з`явились, що не перешкоджає розгляду даної заяви.

Частиною 1 ст. 21 КПК України передбачено, що кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в даному випадку правомірним і доцільним буде застосувати аналогію процесуального закону і розгляд заяви про самовідвід провести за правилами, встановленими Кримінальним процесуальним кодексом України.

Відповідно до ст. 75 Кримінального процесуального кодексу України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, заява про відвід судді має бути задоволена, якщо сторона має сумнів у безсторонності останнього, хоча об`єктивно це нічим не підкріплено, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд.

У п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Відповідно до Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він повинен бути вільним від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 року у справі «Білуга проти України», від 28.10.1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії», тощо) важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений. Відвід дозволяє виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть, якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.

Відповідно до ст.15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справи є основним обов`язком судді. Статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип, що кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи безстороннім судом.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ існування безсторонності для цілей пункту 1 ст.6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд, і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (справа Фей проти Австрії). Таким чином, у кожній справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчить про небезсторонність суду. У контексті об`єктивного критерію окремо від поведінки необхідно визначити чи є обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім.

Інститут відводу (самовідводу) є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Відвід (самовідвід) дозволяє виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.

За таких обставин, оцінивши доводи заявленого самовідводу, з метою забезпечення об`єктивного та неупередженого судового розгляду, виключення можливості сумніву у відсутності впливу суб`єктивних факторів на прийняте суддею рішення, доцільним та виправданим є задоволення заявленого самовідводу.

Керуючись статтями 75 Кримінального процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Задовольнити самовідвід судді Радомишльського районного суду Житомирської області Мельника О.В. при розгляді справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя