Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №296/14580/25 — Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/14580/25

2/296/1879/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

"21" травня 2026 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючої судді Пилипюк Л. М.

за участю секретаря судового засідання Клименко Е. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

19 грудня 2025 року до Корольовського районного суду міста Житомира надійшов позов ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтовано тим, що син позивачки ОСОБА_2 15 грудня 2020 року був зарахований на військову службу за контрактом та під час повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджує довідка військової частини НОМЕР_1 від 17.02.2023 року № 437. Сповіщенням про смерть від 30 січня 2023 року ОСОБА_1 була повідомлена про те, що її син, стрілець-снайпер 1 гірсько-штурмового відділення 3 гірсько-штурмового взводу 2 гірсько-штурмової роти, військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув під час артилерійського обстрілу в районі населеного пункту Різниківка Бахмутського району Донецької області. Смерть ОСОБА_2 пов`язана із захистом Батьківщини.

У результаті зазначених подій та у зв`язку із загибеллю сина позивачу завдано моральну шкоду. Внаслідок втрати сина, який загинув в результаті військової агресії РФ проти України, а також з огляду на особливий цинізм, з яким РФ порушує основоположні права й свободи людини в Україні, позивач відчуває безперервний, невгамовний та нестерпний душевний біль і страждання. ОСОБА_1 втратила душевний спокій і віру в майбутнє, постійно відчуває незахищеність та розчарування, що не дає можливості нормально спілкуватись з оточуючими та підтримувати нормальний спосіб життя. ОСОБА_1 постійно перебуває у пригніченому стані, в неї знизився життєвий тонус і погіршилося загальне самопочуття, що негативно позначилося на її стосунках з родичами, друзями, знайомими, на звичному способі життя, та призвело до порушення нормальних життєвих зав`язків. Позивач вважає, що безпосереднім суб`єктом, внаслідок дій якого їй завдана моральна шкода, є іноземна країна - РФ, її Збройні Сили, а також створені нею військові формування, які підтримуються, спонсоруються та керуються РФ і мають на озброєнні засоби, використання яких становить надзвичайну небезпеку для оточуючих. Незаконними діями РФ порушене невід`ємне право сина позивачки на життя, гарантоване ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також право позивачки на повагу до сімейного життя, встановлене ст. 8 цієї Конвенції.

Таким чином, враховуючи характер та обсяг завданих позивачці моральних страждань, істотних порушень конституційних прав, умисного характеру дій РФ, а також почуття безпорадності та розчарування, які вона відчуває роками через неможливість бачити, спілкуватись та проживати разом з сином, достатньою та справедливою буде компенсація їй заподіяної моральної шкоди в розмірі 60 000,00 євро. Саме такий розмір компенсації був визначений Європейським судом з прав людини при розгляді аналогічних вимог фізичних осіб щодо стягнення компенсації за моральні страждання через вбивства російською федерацією цивільних осіб та військових в Україні.

На підставі наведеного позивач просить стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 60 000 євро в перерахунку в національній валюті (гривні) станом на дату ухвалення рішення.

Ухвалою судді від 23 грудня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 06 березня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача адвокат Максімов П. О. заявою від 04 травня 2026 року просить розгляд справи здійснювати без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, своїм правом на подання відзиву не скористався. Про розгляд справи відповідач повідомлений належним чином шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, що відповідає вимогам ч. 10 ст. 187, ч. 11 ст. 128 ЦПК України.

У зв`язку з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», за зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно з листом Міністерства юстиції України «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Міністерство юстиції України листом № 91935/114287-22-22/12.1.1 від 06.10.2022 щодо вручення судових документів резидентам Російської Федерації в порядку ст. 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист № 71/14-500-77469 від 03.10.2022) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території РФ та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади РФ за посередництва третіх держав також не здійснюється.

01 грудня 2022 року прийнято Закон України № 2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», який набрав чинності 23.12.2022, яким передбачено: - зупинення у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР; - вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР , та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР.

Згідно з повідомленням, розміщеним 25.02.2022 на офіційному веб-сайті Акціонерного товариства «Укрпошта», у зв`язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану, АТ «Укрпошта» припинила поштове співробітництво з поштою Росії та Білорусі; посилки та перекази в ці країни не приймаються.

За наведених обставин, відповідача про відкриття провадження у даній справі, а також про дати, час і місце судових засідань було повідомлено через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Враховуючи наявність всіх умов, передбачених ст. 280 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про здійснення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні справі докази, суд установив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд установив, що позивачка ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , вданого повторно 09 лютого 2023 року Пулинським відділом ДРАЦСу у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Також установлено, що ОСОБА_1 отримала з ІНФОРМАЦІЯ_3 сповіщення про смерть № 6/239 від 30 січня 2023 року. У вказаному сповіщені зазначено, що син позивачки, стрілець-снайпер 1 гірсько-штурмового відділення 3 гірсько-штурмового взводу 2 гірсько-штурмової роти, військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яки 15 грудня 2020 року зарахований на військову службу за контрактом ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув під час артилерійського обстрілу в районі населеного пункту Різниківка Бахмутського району Донецької області. Смерть ОСОБА_2 пов`язана із захистом Батьківщини.

Копією довідки військової частини НОМЕР_1 від 17 лютого 2023 року № 437 підтверджено, що солдат ОСОБА_2 дійсно в період з 05 березня 2022 року по 09 квітня 2022 року, з 24 травня 2022 року по 06 червня 2022 року, з 13 серпня 2022 року по 19 серпня 2022 року, з 06 жовтня 2022 року по 20 листопада 2022 року, з 25 грудня 2022 року по 26 січня 2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Донецькій та Луганській областях.

Загальновідомо (тобто таке, що не потребує доказування - частина третя статті 82 ЦПК України), що російська федерація відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну військову діяльність в Україні. Не існує жодної розумної підстави припустити, що порушене право позивачки, за захистом якого вона звернулася до українського суду, могло би бути захищене шляхом подання позову до суду, в якому би російська федерація не користувалася судовим імунітетом, тобто до суду російської федерації.

02 березня 2022 року збройну агресію рф проти України у резолюції ES-11/1 «Агресія проти України» визнала Генеральна Асамблея ООН. Вона вимагає від рф негайного припинення застосування сили проти України, утримання від погроз чи застосування сили проти будь-якої держави ООН, повного та безумовного виведення збройних сил з території України у межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також забезпечення повного захисту цивільних осіб, включаючи гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебувають у вразливому становищі, у тому числі жінок і дітей.

27 квітня 2022 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Наслідки продовження агресії російської федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи» № 2433. Визнала, що агресія рф проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.

14 квітня 2022 року Верховна Рада України визнала дії, вчинені збройними силами рф та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні», схваленої постановою Верховної Ради України № 2188-IX).

Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН.

Таким чином, звернення позивачки до українського суду є єдиним розумно доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало би позбавлення такого права взагалі, тобто заперечувало б саму сутність такого права.

Аналогічні правові висновки зроблено у постановах Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19 (провадження № 61-8291 св 21), від 18 травня 2022 року у справі № 760/17232/20-ц (провадження № 61-15925 св 21)

Відповідно до статті 27 Конституції України ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.

Обов`язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

Згідно з частиною першою статті 2 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право кожного на життя охороняється законом. Нікого не може бути умисно позбавлено життя інакше ніж на виконання смертного вироку суду, винесеного після визнання його винним у вчиненні злочину, за який закон передбачає таке покарання.

Згідно статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Стаття 23 ЦК України визначає, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частини 2 статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям ( усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною 6 статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Російською Федерацією.

Суд погоджується із доводами позивачки про те, що смерть 21-річного сина завдала їй непоправної моральної шкоди, сильних душевних страждань та тяжкого болю втрати рідної дитини. Факт завдання моральної шкоди позивачу є безсумнівним. Син позивачки ОСОБА_2 загинув внаслідок ворожого артилерійського обстрілу, захищаючи Україну та український народ від незаконної військової агресії російської федерації. З наведеного слідує наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями відповідача та фактом завдання моральної шкоди позивачу.

Вирішуючи питання про визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що згідно із підпунктом 15 пункту 3 Правил Суду ЄСПЛ щодо справедливої сатисфакції, заявник, який вважає себе потерпілим від порушення прав, має право зазначити суму, яку вважає справедливою, а у разі декількох порушень вимагати як одну одноразову суму, так і окремі суми щодо кожного порушення.

При визначенні розміру компенсації моральної шкоди суд бере до уваги, що завдана позивачці моральна шкода зумовлена безповоротною втратою близької людини внаслідок збройної агресії російської федерації проти України. Смерть рідного сина є невідновлюваною втратою, що об`єктивно спричиняє істотні душевні страждання, порушує нормальні життєві зв`язки та тягне тривалі негативні зміни у житті позивача, з урахуванням неможливості усунення наслідків такої втрати.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивач унаслідок загибелі рідного сина зазнала моральної шкоди, яка підлягає грошовій компенсації за рахунок відповідача, оскільки встановлено факт загибелі близької особи внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, а також наявність причинного зв`язку між протиправними діями держави-агресора та завданою позивачеві моральною шкодою.

Визначаючи розмір грошової компенсації моральної шкоди, суд враховує: характер завданої шкоди як наслідок безповоротної втрати близької людини; тривалість та інтенсивність душевних страждань; істотні вимушені зміни у житті позивача; неможливість усунення наслідків; ступінь вини відповідача як держави, що вчинила збройну агресію проти України.

За таких обставин заявлена до стягнення сума 60 000 євро у перерахунку на національну валюту України за офіційним курсом Національного банку України на день ухвалення рішення становить 3 078 204 гривень, є співмірною заподіяній моральній шкоді та відповідає засадам розумності і справедливості.

Розподіл судових витрат.

Позивач у цій справі звільнена від сплати судового збору на підставі п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, ураховуючи законодавчо визначені ставки судового збору, з відповідача на користь держави Україна слід стягнути 15 140 гривень судового збору.

Керуючись ст. 10, 12, 13, 81, 258,263-265,268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди задовольнити.

Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на користь ОСОБА_1 3 078 204 (три мільйона сімдесят вісім тисяч двісті чотири) гривні на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на користь держави Україна 15 140 (п`ятнадцять тисяч сто сорок) гривень судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільно-процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації, місцезнаходження за адресою: 119049, рф, ГСП-1, м. Москва, вул. Житна, 14, будівля 1, ІНН 7077211418

Дата складення повного рішення суду 25 травня 2026 року.

Суддя Корольовського районного суду

міста Житомира Лілія ПИЛИПЮК