Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №947/9502/26 — Київський районний суд м. Одеси

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 947/9502/26

Провадження № 3/947/1229/26

26.05.2026 року м. Одеса

Суддя Київського районного суду м. Одеси Іванчук В.М., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП (протокол серії ЕПР1 № 598215 від 22.02.2026 року) –

ВСТАНОВИВ:

22.02.2026 року о 14:05 год., за адресою: м. Одеса, проспект Небесної Сотні, біля будинку № 34, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «TOYOTA», номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: порушення мови та координації рухів, зіниці очей не реагують на світло, тремтіння пальців рук, почервоніння очей, після чого відмовилася від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння за допомогою технічних засобів та у спеціалізованому медичному закладі.

За таких обставин особа, що притягується до адміністративної відповідальності порушила п.2.5 «Правил дорожнього руху» України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно п.2.5 «Правил дорожнього руху» України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

В судовому засіданні захисник Іскра С.Л. заперечувала проти притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та просила закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування своєї позиції захисник зазначала, що працівниками поліції було здійснено незаконну зупинку транспортного засобу без належних правових підстав, передбачених ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», а також не повідомлено водію конкретну та зрозумілу причину зупинки транспортного засобу. Крім того, захисник вказувала, що у матеріалах справи та на відеозаписах відсутні належні та допустимі докази порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, а тому, на її думку, у працівників поліції були відсутні законні підстави для направлення останнього на огляд на стан наркотичного сп`яніння. Також ОСОБА_2 посилалася на те, що зафіксовані працівниками поліції ознаки наркотичного сп`яніння є суб`єктивними, суперечливими та не підтверджуються належними доказами, а відеозаписи не містять об`єктивної фіксації ознак наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 . Окрім цього, захисник зазначала про недотримання працівниками поліції вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також вказувала, що сам факт відмови від проходження медичного огляду не може бути безумовною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за відсутності доведеного факту законності зупинки транспортного засобу та належного встановлення ознак сп`яніння. Також захисник звертала увагу суду на те, що ОСОБА_1 , зі слів останнього, не проходив огляд через побоювання щодо можливого доставлення до ТЦК та СП, а не з метою ухилення від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

В судовому засіданні особа, що притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 повідомила суду, що не проходила тест на стан наркотичного сп`яніння, оскільки боялася співробітників ТЦК, а в іншому підтримала заперечення свого захисника.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінюючи їх у сукупності, виходить з того, що для притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП необхідним є встановлення сукупності юридично значущих обставин, а саме - факту керування транспортним засобом, перебування водія з ознаками наркотичного сп`яніння, а також підтвердження цього належними та допустимими доказами, передбаченими ст.251 КУпАП.

Оцінивши всі наявні докази відповідно до ст.252 КУпАП у їх взаємозв`язку та сукупності, суд приходить до однозначного висновку, що вина особи, що притягується до адміністративної відповідальностіу вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є повною, підтвердженою та доведеною.

Доводи захисника Іскри С.Л. про незаконність зупинки транспортного засобу суд вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Так, із наданих суду відеозаписів вбачається, що після зупинки транспортного засобу працівниками поліції ОСОБА_1 було повідомлено про наявність у нього ознак наркотичного сп`яніння, а також запропоновано пройти відповідний медичний огляд у встановленому законом порядку. При цьому сам ОСОБА_1 неодноразово вступав у дискусію із працівниками поліції саме щодо проходження огляду, однак фактично відмовився від його проходження.

Посилання сторони захисту на відсутність законних підстав для зупинки транспортного засобу не спростовують встановленого судом факту відмови особи від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, оскільки диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність не лише за керування транспортним засобом у стані сп`яніння, а й за саму відмову водія від проходження огляду відповідно до встановленого порядку.

Суд також враховує, що відповідно до положень ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» працівник поліції має право зупиняти транспортний засіб у випадках, визначених законом, а оцінка достатності підстав для такої зупинки здійснюється судом у сукупності з усіма іншими доказами у справі. При цьому сам факт незгоди водія із підставами зупинки не надає йому права відмовлятися від виконання законної вимоги працівника поліції щодо проходження огляду на стан сп`яніння.

Твердження захисника про відсутність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння також спростовуються матеріалами справи. З протоколу про адміністративне правопорушення, направлення на огляд, відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що у ОСОБА_1 були наявні характерні ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: порушення мови та координації рухів, тремтіння пальців рук, почервоніння очей, зіниці очей, що не реагували на світло.

Суд критично оцінює доводи захисту про нібито суб`єктивний характер вказаних ознак, оскільки чинним законодавством, зокрема Інструкцією про порядок виявлення у водіїв ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, прямо передбачено можливість встановлення працівниками поліції зовнішніх ознак сп`яніння, які є підставою для направлення особи на медичний огляд.

Також безпідставними є посилання сторони захисту на недотримання працівниками поліції вимог вказаної Інструкції. Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд у спеціалізованому медичному закладі, однак останній від проходження такого огляду відмовився, що зафіксовано у встановленому законом порядку.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду через побоювання щодо можливого доставлення до ТЦК та СП, суд вважає надуманими та такими, що не впливають на кваліфікацію його дій, оскільки жодною нормою чинного законодавства не передбачено можливості відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння з підстав особистих припущень чи побоювань.

Крім того, суд враховує, що відповідно до усталеної судової практики та правової природи ч.1 ст.130 КУпАП, сам факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за наявності законних підстав для його проведення утворює самостійний склад адміністративного правопорушення незалежно від подальшого встановлення фактичного стану сп`яніння особи.

Суд при накладенні адміністративного стягнення враховує: ступінь суспільної небезпеки правопорушення, особистість правопорушника, ступінь його провини, майновий стан, а також те, що умисні дії правопорушника були направлені на порушення безпеки руху з використанням джерела підвищеної небезпеки - автомобіля.

Враховуючи викладене, а також ступінь небезпеки, викликану тим, що особа, що притягується до адміністративної відповідальності відмовилася від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння за допомогою технічних засобів та у спеціалізованому медичному закладі, суд вважає, що необхідним і достатнім адміністративним стягненням для правопорушника буде у вигляді штрафу з позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ЗУ «Про судовий збір», судовий збір стягується із особи, яка притягується до адміністративної відповідальності у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП та п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», суд стягує з особи, що притягується до адміністративної відповідальності судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665, 60 грн.

На підставі вищевикладеного,керуючись ст.ст. 268, 279, 280, 283, 284, ч.1 ст. 130 КпАП України, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.

Стягнути ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на перше січня 2026 року, що складає 665, 60 (шістсот шістдесят п`ять) гривень (шістдесят) копійок. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м. Одеси.

Постанова пред`являється до виконання протягом трьох місяців.

Суддя Київського районного

суду м. Одеси Іванчук В. М.