Постанова від 24 травня 2026 р. у справі №740/6778/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

25 травня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 740/6778/25

Головуючий у першій інстанції - Карпусь І. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1153/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.,

суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.,

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на заочне рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06 березня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі по тексту - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором 754139 від 30.04.2023 у загальному розмірі 12823,99 грн, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Позов обґрунтовувало тим, що 30.04.2023 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту № 754139, відповідно до якого товариство надало відповідачці грошові кошти у сумі 2000,00 грн, а відповідачка зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором. Укладення кредитного договору здійснено за допомогою ІТС товариства, договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, що надісланий позичальнику на номер мобільного телефону.

Кредитор свої обов`язки за договором виконав у повному обсязі та надав кредит шляхом безготівкового перерахування коштів, а відповідачка порушила умови договору та у встановлені строки кошти не повернула, внаслідок чого утворилась заборгованість загальною сумою 12823,99 грн, з яких: 1999,99 грн - заборгованість за тілом кредиту, 10824,00 грн - заборгованість за відсотками.

01.02.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 01022024, відповідно до якого позивач набув права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 754139 від 30.04.2023 у розмірі 12823,99 грн.

Заочним рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06.03.2026 у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовлено.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначав, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів перерахунку первісним кредитором ТОВ «Селфі Кредит» відповідачу грошових коштів, згідно кредитного договору, як і доказів укладення самого договору позики, в розумінні ст. 1046 ЦК України.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

За доводами апеляційної скарги між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем укладено Кредитний договір № 754139 від 30.04.2023 в електронній формі, про що свідчать надані Товариством копії кредитних документів, які містять підписи сторін, в тому числі і підписи ОСОБА_4 . Електронний підпис одноразовим ідентифікатором C790 відправлено 30.04.2023 на номер телефону НОМЕР_1 ОСОБА_3 та введено нею о 30.04.2023 13:53:48, зокрема дана інформація підтверджується Кредитним договором та довідкою про ідентифікацією відповідача.

Зазначає, що первісний кредитор безпосередньо сам не здійснює перерахунок коштів, а ініціює такий переказ через ТОВ «Універсальні платіжні рішення», про що з останнім укладено відповідний договір ТОВ «Селфі Кредит» не створює окремий рахунок для позичальника, а надає кошти на уже існуючий, а отже, не може мати доступу до таких рахунків для того, щоб отримати інформацію щодо вчинених фінансових операцій. Товариство позбавлене можливості надати до суду первинні документи, оскільки ні ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», ні ТОВ «Селфі Кредит» не є банківськими установами, а отже і не володіють такими документами, проте надані Товариством докази в сукупності доводять те, що ОСОБА_3 здійснено перерахунок коштів в розмірі 2000,00 грн.

Вказує, що відповідач 31.05.2023 здійснювала платіж 968,01 грн на погашення кредитної заборгованості, що згідно з практикою Верховного Суду, свідчить про визнання боргу і його складових. Сплата частково заборгованості за даним договором підтверджує той факт, що ОСОБА_3 визнала укладення між нею та ТОВ «Селфі Кредит» кредитного договору №754139 від 30.04.2023 та отримання нею кредитних коштів в розмірі 2 000,00 грн.

Стверджує, що відмова суду першої інстанції в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є необґрунтованою, Товариством надані до суду всі наявні та належні докази існування заборгованості ОСОБА_3 , зокрема копій кредитних документів, які укладені відповідно до вимог чинного законодавства, розрахунку заборгованості та довідки про перерахування коштів.

Вважає, що допущена представником позивача помилка при визначенні банку емітента платіжної картки відповідача під час подання клопотання про витребування доказів не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки така помилка не спростовує встановлених у справі фактичних обставин, не заперечує належності банківської картки № НОМЕР_2 відповідачу та жодним чином не впливає на доведеність факту отримання ним кредитних коштів. Неправильне зазначення банківської установи мало виключно технічний характер і не змінює суті спірних правовідносин між сторонами.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу не подано.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За матеріалами справи 30.04.2023 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_2 укладено договір № 754139 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» (а.с. 6-16).

Згідно п.п. 1.3 - 1.4 договору сума кредиту (загальний розмір) складає 2 000 грн., строк кредиту 360 днів.

Пунктом 1.5. договору визначено тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: - стандартна процентна ставка становить 2,2 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору (360 днів); - знижена процентна ставка - 1,54 % в день застосовується, якщо споживач до 30.05.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного у Графіку платежів. У разі невиконання умов на отримання індивідуальної знижки застосовується стандартна процентна ставка без знижки (п. 1.5.2. Договору).

Відповідно до п. 2.1 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_3 .

Згідно з п. 2.4. кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п. 2.1 договору.

Для підписання кредитного договору ОСОБА_5 використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

Згідно довідки про ідентифікацію ОСОБА_6 , з якою укладено договір № 754139 від 30.04.2023 ідентифікована ТОВ «Селфі Кредит». Акцепт договору позичальником здійснено одноразовим ідентифікатором «С790», відправленим 30.04.2023 на номер телефону НОМЕР_1 (а.с. 19 зворот).

За даними розрахунку заборгованості за договором №754139 від 30.04.2023 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, складеного ТОВ «Селфі Кредит», внаслідок невиконання договірних зобов`язань заборгованість ОСОБА_3 , за період з 30.04.2023 по 01.02.2024, склала 12823,99 грн, з яких: 1999,99 грн - заборгованість за тілом кредиту; 10824,00 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 21-26).

01.02.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та позивачем укладено договір факторингу №01022024, у відповідності до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» передає (відступає) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Селфі Кредит» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с. 26 зворот - 31).

Відповідно до Витягу з реєстру боржників до договору факторингу №01022024 від 01.02.2024 ТОВ «ФК «Кредит -Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 12823,99 грн, з яких: 1999,99 грн - заборгованість за тілом кредиту; 10824 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 31зворот).

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21.01.2026 задоволено клопотання представника позивача про витребування в АТ КБ «ПриватБанк» інформації про те, чи була успішною транзакція здійснена 30.04.2023 ТОВ «Селфі Кредит» по переказу коштів у сумі 2000,00 грн на належну ОСОБА_1 банківську картку № НОМЕР_2 та чи були зараховані кошти на відповідний рахунок власника вказаної банківської карти (а.с. 58).

Згідно інформації, наданої АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду, в банку не емітовано карту № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_4 . Картка з указаним номером в банку не обслуговується (а.с. 67).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів перерахунку первісним кредитором ТОВ «Селфі Кредит» відповідачу грошових коштів, згідно кредитного договору №754139, отже не надано і доказів укладення самого договору позики, в розумінні ст. 1046 ЦК України.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з`ясовані в обсязі, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють, враховує наступне.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відновлення становища, яке існувало до порушення.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України). Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ч.1 ст. 14 ЦК України).

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Ч. 2 ст. 1054 ЦК України передбачає, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 3 ЗУ «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 ЗУ «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Велика Палата Верховного суду у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

Тобто за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (п. 6 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії»), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту в розпорядження і клієнт має сплатити фактору за відповідну послугу з фінансування (надання позики або кредиту).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

За матеріалами справи ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в підтвердження переходу до нього права вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 754139 від 30.04.2023 по продукту «NewShort» до ОСОБА_3 , а саме:

- договір факторингу № 01022024 від 01.02.2024, укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та первісним кредитором ТОВ «Селфі Кредит» (а.с. 26 зворот 31);

- акт приймання-передачі реєстру боржників від 01.02.2024 до договору факторингу від 01.02.2024 № 01022024 (а.с. 32);

- витяг з реєстру боржників до договору факторингу від 01.02.2024 № 01022024 (а.с. 31 зворот);

- платіжну інструкцію (безготівковий переказ в національній валюті) № 74875 від 01.02.2023, за якою ТЗОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило ТОВ «Селфі Кредит» плату за відступлення права вимоги згідно договору факторингу від 01.02.2024 № 01022024 (а.с. 32 зворот).

Підставою зміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався, що договором про надання споживчого кредиту № 754139 від 30.04.2023 по продукту «NewShort» ОСОБА_5 укладено договір № 754139 від 30.04.2023, який підписано одноразовим ідентифікатором «С790», що відправлений 30.04.2023 на номер телефону НОМЕР_1 , в сумі 2000,00 грн, строком на 360 днів, за умовами договору тип процентної ставки - фіксована, стандартна процентна ставка становить 2,2 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору (360 днів); - знижена процентна ставка - 1,54 % в день застосовується, якщо споживач до 30.05.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного у Графіку платежів.

За матеріалами справи, позивачем одночасно з позовною заявою подано клопотання про в витребування доказів, а саме витребування у АТ КБ «ПриватБанк» інформації чи була успішною транзакція, здійснена 30.04.2023, в сумі 2000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_1 та чи були зараховані кошти на відповідний рахунок власника вказаної банківської карти (а.с. 38-39).

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21.01.2026 задоволено клопотання представника позивача про витребування в АТ КБ «ПриватБанк» інформації (а.с. 58).

Згідно з інформації, наданої АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду, в банку не емітовано карту № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 . Картка з указаним номером в банку не обслуговується (а.с. 67).

Отже, судом апеляційної інстанції враховано, що, судом першої інстанції витребувано інформацію банківської установи, проте відповідно до отриманих даних платіжну картку на ім`я відповідача не емітовано та вона не обслуговується та вказано, що інших клопотань про витребування доказів від позивача не надходило.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що саме на позивача покладено обов`язок доведення надання грошових коштів за кредитним договором, як необхідну умову виникнення зобов`язань за договором.

Доводи апеляційної скарги, що про те, що помилка у визначенні банку-емітента платіжної картки має виключно технічний характер і не впливає на доведеність позовних вимог, є необґрунтованими, оскільки позивач ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не скористався своїм процесуальним правом подати інші докази або заявити додаткові клопотання про їх витребування, які б підтверджували зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача.

Таким чином, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції доводи про те, що Товариством надані до суду всі наявні та належні докази існування заборгованості ОСОБА_3 , зокрема копій кредитних документів, які укладені відповідно до вимог чинного законодавства, розрахунку заборгованості та довідки про перерахування коштів, як і посилання, що Товариство позбавлене можливості надати до суду первинні документи, оскільки ні ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», ні ТОВ «Селфі Кредит» не є банківськими установами, а отже і не володіє такими документами, а надані Товариством докази в сукупності доводять те, що ОСОБА_3 здійснено перерахунок коштів, оскільки рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.

Крім того відповідно до умов договору факторингу № 01022024 від 01.02.2024, укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та первісним кредитором ТОВ «Селфі Кредит» (а.с. 26 зворот - 31) відповідно до якого передбачено передачу також і інших даних про Боржника у разі їх наявності у Клієнта, разом з додатками у електронному вигляді бази даних.

Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Не можуть бути підставою для скасування правильного рішення суду першої інстанції і доводи, що судом першої інстанції не врахована часткова сплата заборгованості за даним договором, що підтверджує той факт, що ОСОБА_3 визнала укладення між нею та ТОВ «Селфі Кредит» кредитного договору №754139 від 30.04.2023 та отримання нею кредитних коштів в розмірі 2 000,00 грн, що згідно з практикою Верховного Суду, свідчить про визнання боргу і його складових, оскільки часткова оплата не підтверджена належними і допустимими доказами, враховуючи, що до матеріалів справи не надано виписку по рахунку відповідача, в той час як відображення сплати у наданому позивачем розрахунку не спростовує висновків суду першої інстанції щодо відсутності даних про картку імітовану на відповідача у АТ КБ «ПриватБанк».

Не обґрунтованими є і доводи, щодо залишення поза увагою допущену представником позивача помилку при визначенні банку емітента платіжної картки відповідача під час подання клопотання про витребування доказів, оскільки клопотання в апеляційній скарзі щодо витребування даних у іншого банку не було заявлено, крім того не спростовано належності банківської картки № НОМЕР_3 АТ КБ «ПриватБанк», оскільки діапазон перших шести цифр ідентифікується та відповідає саме цьому банку.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального, а зводяться лише до переоцінки доказів та неправильного тлумачення заявником норм законодавства.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - залишити без задоволення.

Заочне рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 25.05.2026.

Головуючий Судді :