Постанова від 24 травня 2026 р. у справі №496/816/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4987/26

Справа № 496/816/25

Головуючий у першій інстанції Шаньшина М. В.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Сєвєрової Є.С. (суддя-доповідач),

суддів: - Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про припинення права спільної часткової власності шляхом виділу частки в натурі, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 08 грудня 2025 року, постановлену у складі судді Шаньшиної М.В.,

встановив:

2.Описова частина

Короткий зміст заяви про виправлення описки

Позивач ОСОБА_1 в листопаді 2025 року звернувся до суду з заявою в якій просив виправити описку в судовому рішенні, а саме виправити прізвище відповідача та третіх осіб, замість ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 вказати вірне прізвище учасників, як « ОСОБА_6 ».

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції, мотивування висновків суду

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 08 грудня 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описки в рішенні відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що з матеріалів справи та заяви про виправлення описки не встановлено, що вірним є написання прізвища відповідача та третіх осіб - « ОСОБА_6 ».

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 08 грудня 2025 року, постановити нову, якою виправити описки прізвищ в судовому рішенні Біляївського районного суду Одеської області від 20 травня 2025 року з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , - на ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 ..

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала постановлена судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

Апелянт посилається на те, що в матеріалах справи наявне свідоцтво про право на спадщину за заповітом відповідача, в якому зазначено, що ОСОБА_2 , успадкував частину житлового будинку, від своєї дружини ОСОБА_7 . Також, апелянт вказував, що його мати зверталась з позовом до суду до ОСОБА_2 , та за зустрічним позовом ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 до ОСОБА_9 про що є судове рішення від 27 червня 2011 року по справі №2-474/09, що теж є доказом правильного прізвища – ОСОБА_6 .

Також апелянт вказував, що зазначена описка була здійснена у зв`язку з тим, що на клавіатурі комп`ютера, на якому друкувалась позовна заява, літери «л» та «д» стоять поруч, з причин поганого зору сталась така описка. Не виправлення описки в прізвищі відповідача та третіх осіб створюють перепони щодо державної реєстрації права власності за рішенням суду.

Апеляційним судом надсилалась на адресу учасників справи копія ухвали про відкриття апеляційного провадження з копією апеляційної скарги, з пропозицією надати відзив на апеляційну скаргу.

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив, однак відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 – 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволені заяви про виправлення описки.

Мотиви прийняття/відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Вирішуючи питання про виправлення описки, допущеної у судовому рішенні, суд не має права змінювати зміст рішення суду, а лише усуває неточності, які впливають на можливість його реалізації.

Відповідно до частин першої, другої статті 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму про виправлення описки в ухвалі суду від 16.11.2016 "Про судове рішення у цивільній справі", вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.

Верховний Суд у постанові від 14 січня 2019 року по справі № 369/8367/16-ц (провадження № 61-10808св18) виходив з того, що описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків. Не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприйняття. Верховний Суд зауважив, що суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудність.

Крім того, виходячи з позиції Верховного Суду України (ухвала Верховного Суду України у справі № 6-788цс16 від 22.02.2017), суд може виправити лише ті описки або арифметичні помилки, яких він сам припустився.

Верховний суд у постанові від 15.01.2021 у справі №905/2135/19 підкреслив, що описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, розділових знаках тощо).

Також Верховний Суд наголосив на те, що вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні, постанові або ухвалі), суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номеру і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи тощо) або мають технічний характер (тобто виникли в процесі виготовлення тексту рішення).

Таким чином, виправлення допущених у рішенні, постанові, ухвалі описок, арифметичних помилок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть судового рішення.

У постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі N 300/765/15-ц (провадження N 61-7654св20) вказано, що судове рішення повинно бути точним. Помилки у тексті судового рішення, зумовлені арифметичними помилками або граматичними помилками (описками), що стосуються істотних обставин або ускладнюють виконання рішення, можуть бути усунуті судом, який ухвалив рішення або ухвалу.

Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.

Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду ОСОБА_1 зазначив, що відповідачем є ОСОБА_2 , третіми особами: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 20 травня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про припинення права спільної часткової власності шляхом виділу частки в натурі було задоволено.

На підтвердження своїх позовних вимог, позивачем серед іншого було надано суду Свідоцтво про право на спадщину за законом №1-6101 від 29.11.2006, відповідно до якого спадкоємцем майна ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її чоловік ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

Отже, матеріали справи містять докази вірного написання прізвища відповідача, а саме ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), замість помилкового « ОСОБА_10 ».

Таким чином, вбачається, що позов та наявні в матеріалах справи докази містять розбіжності в анкетних даних в написані прізвища відповідача, проте постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції на вказане не звернув уваги.

Колегія суддів зауважує, що виправлення вказаної описки не змінить змісту рішення суду, а лише усуне помилку в анкетних даних відповідача, що, в свою чергу, не є порушенням норм процесуального права, оскільки не замінює учасника справи, а лише усуне розбіжності в його персональних (ідентифікуючих) даних.

Щодо вимог заявника про виправлення описки в написані прізвищ третіх осіб, то вказані вимоги не підлягають задоволенню, оскільки з матеріалів справи не можливо достеменно встановити та перевірити, що в даній справі вірне зазначення прізвищ третіх осіб, як того просить заявник буде саме « ОСОБА_6 ». Матеріали справи не містять жодних документів для ідентифікації вказаних осіб.

Надана апелянтом ухвала суду у справі №2-474/09, не підтверджує вимоги заяви, та стосується іншої справи, тому з точністю стверджувати про обставини правильності написання прізвища третіх осіб у даній справі, про які просить заявник неможливо.

Відтак, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні заяви про виправлення описки в частині вірного зазначення прізвища відповідача у даній справі, в решті висновки суду першої інстанції апелянтом не було спростовано.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є частково обґрунтованими, а тому вона підлягає частковому задоволенню.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про відмову у виправленні описки в частині вірного зазначення прізвища відповідача, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про виправлення описки у вказаній частині, за вищевказаного обґрунтування.

Порядок касаційного оскарження

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 353, п. 2 ч. 1 ст. 389 ЦПК України ухвала суду першої інстанції про внесення або відмову у внесенні виправлень, після її перегляду в апеляційному порядку не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 08 грудня 2025 року– скасувати. Ухвалити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 про виправлення описки в рішення задовольнити частково.

Виправити описку в заочному рішенні Біляївського районного суду Одеської області від 20 травня 2025 року, а саме вірно вважати прізвище відповідача « ОСОБА_2 », замість помилково зазначеного « ОСОБА_10 ».

В решті заяви про виправлення описки – відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя: Є.С. Сєвєрова

Судді: Л.М. Вадовська

О.М. Таварткіладзе