Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №689/2047/25 — Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 689/2047/25

2/689/104/26

РІШЕННЯ

Іменем України

22.05.2026 року селище Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області в складі -

головуючого-судді Шевчик О.М.,

за участю:

секретаря судових засідань - Фурман Н.Л.,

позивачки - ОСОБА_1 ,

представника позивачки - ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3 ,

представника відповідача - ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні селища Ярмолинці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Хмельницької міської ради Хмельницької області, Орган опіки та піклування Солобковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області про позбавлення батьківських прав,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Хмельницької міської ради Хмельницької області, Орган опіки та піклування Солобковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, в якому просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , від якого ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_4 . В 2012 році шлюб між ними розірвано. При народжені дитини вони однією сім`єю не проживали. Понад 15 років відповідач з сином не спілкується, матеріальної допомоги по його утриманню не надає, аліменти не платить, не проявляє щонайменшої батьківської турботи. Відповідач не знає де навчається його син, та не цікавиться станом його здоров`я. Крім того, в 2019 році відповідач подавав позов до суду про оспорювання батьківства і виключення його як батька з актового запису про народження сина. За ухвалою суду проводилась експертиза, яка підтвердила кровне споріднення відповідача з сином. Сина виховує лише вона, створює для нього необхідні житлово-побутові умови та утримує його.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві. Показала, що дитина хвора, має діагноз ДЦП з 6 місяців, однак, відповідач не брав участі у вихованні дитини, дитиною не цікавився. Він навіть не забрав їх з дитиною з пологового будинку. Вони розійшлися, коли вона була на третьому місяці вагітності і більше разом вони не проживали. За 15 років відповідач ніколи не хотів спілкуватися з дитиною, але два тижні тому захотів спілкування з сином, однак, син сказав, що не знає його. Відповідач оспорював батьківство, але є аналіз ДНК, який підтвердив його батьківство. І після цього теж відповідач не бажав спілкуватися з сином. Він ніколи не ходив до дитини до школи. Син сам був ініціатором позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав. Її теперішній чоловік виховує її сина та бажає усиновити його.

Відповідач позов не визнав. Показав, що не міг забрати дитину з пологового будинку, оскільки лежав в комі після ДТП, в якій він розбився на мотоциклі. Він неодноразово намагався спілкуватися з сином, але той не хотів. Також він сплачував аліменти, але певний час не працював, так як мав інвалідність і за станом здоров`я не міг працювати. Він дійсно не цікавився навчанням сина, так як лікувався після ДТП у зв`язку з черепно-мозковою травмою. Коли він спілкувався з сином останній раз, той сказав, що налагодить з ним відносини, якщо він (батько) відмовиться від батьківських прав на нього. Зазначив, що буде допомагати дитині, познайомить його зі своїми іншими дітьми та буде виконувати обов`язки по вихованню дитини. На даний час він повністю погасив заборгованість по аліментах.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Солобковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області в судовому засіданні підтримав наданий висновок, однак, при вирішенні позову поклався на розсуд суду.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про проведення розгляду справи без участі його представника.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши письмові докази у справі, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 16.09.2010 року (а.с.7).

28.12.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_2 . Після укладення шлюбу прізвище позивачки - ОСОБА_6 (а.с.12).

На даний час неповнолітній ОСОБА_4 проживає зі своєю матір`ю ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання Хмельницької міської ради № С-3538 від 18.02.2020 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб (а.с.13).

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів Городоцько - Ярмолинецького відділу ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області від 12.11.2025, станом на 01.11.2025 заборгованість ОСОБА_3 за аліментами становить 29 191 грн 00 коп (а.с.11).

Свідок ОСОБА_7 , яка є подругою позивачки, суду показала, що ніколи не бачила з дитиною ОСОБА_3 , хоча часто в них буває. Вона знає ОСОБА_8 приблизно 7 років, його вихованням займається теперішній чоловік позивачки.

Свідок ОСОБА_9 , яка є сусідкою позивачки, суду показала, що з часу народження дитини, батько з дитиною не спілкується. Вона проживає в селі 10 років, за цей період відносин між дитиною і батьком вона не бачила. ОСОБА_8 не хоче спілкуватися з батьком.

Крім того, судом заслухано думку дитини.

Неповнолітній ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що хоче позбавити батька батьківських прав, оскільки він бив маму та не цікавився ним. Вказав, що батько його не знав, поки вони не прийшли до суду. Зазначив, що зустрівся із батьком три тижні тому, батько запитував його чому він хоче позбавити його батьківських прав, казав, щоб мама відмовилася від аліментів. В селі вони з мамою жили до 2021 року, за цей час батько не хотів спілкуватися з ним, не приходив до нього в садочок та до школи, з днем народження не вітав, мамі не допомагав, хоча він ( ОСОБА_8 ) має проблеми зі здоров`ям. Вказав, що хотів спілкуватися з батьком, але батько не хотів. У нього є вітчим, який про нього піклується і він хотів би, щоб вітчим був його батьком.

Згідно з висновком Органу опіки і піклування Солобковецької сільської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженим рішенням виконавчого комітету Солобковецької сільської ради від 18.02.2026 №12, вважати за доцільне позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав по відношенню до неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з висновком Органу опіки і піклування Хмельницької міської ради про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженим рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 26.02.2026 №282, вважати недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (ч.2 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частинами 1,2,4 ст.155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно з частинами другою, третьою статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Європейський суд з прав людини у свої рішеннях зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява №10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М.С. проти України», заява №2091/13).

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це, в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі №180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі №760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі №753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі №552/2947/19 та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі №300/908/17.

Згідно абз.2 п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 15 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 р. № 3 передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до абз.2 п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначати при цьому конкретний захід.

Вирішуючи даний позов, суд також враховує, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Натомість, необґрунтоване та передчасне (за відсутності підстав застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини (постанова Верховного Суду від 18 квітня 2024 року у справі №344/1107/23).

Судом встановлено, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню сина ОСОБА_4 та не піклується про нього, однак, висловив бажання спілкуватися з сином та брати участь у його вихованні.

При цьому, суд вважає за необхідне попередити відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання ним дитини та покласти на Орган опіки та піклування Солобковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області та Орган опіки та піклування Хмельницької міської ради Хмельницької області контроль за виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків по відношенню до його дитини.

Позивачу роз`яснюється, що у разі, якщо відповідач не змінить ставлення до виховання дитини, вона має право повторно подати позов про позбавлення батьківських прав.

Водночас, вирішуючи позов по суті, суд враховує, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49).

Враховуючи наведене, оцінивши всі докази у їх сукупності, враховуючи позицію відповідача, позицію Органу опіки та піклування Солобковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області та Органу опіки та піклування Хмельницької міської ради Хмельницької області, суд вважає що у задоволенні позову слід відмовити.

В силу ст.141 ЦПК України у разі відмови у позові, судовий збір з відповідача на користь позивачки не стягується.

На підставі ст.164 СК України, керуючись ст.ст.12,76-81,141,259,263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Хмельницької міської ради Хмельницької області, Орган опіки та піклування Солобковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області про позбавлення батьківських прав, відмовити.

Попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поклавши на Орган опіки та піклування Солобковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області та Орган опіки та піклування Хмельницької міської ради Хмельницької областіконтроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 26 травня 2026 року.

Суддя Шевчик О.М.