Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №584/188/26 — Путивльський районний суд Сумської області

Справа № 584/188/26

Провадження № 2-а/584/13/26

РІШЕННЯ

Іменем України

25.05.2026 Путивльський районний суд Сумської області

у складі: головуючого - судді Токарєва С.М.

за участю: секретаря Зікрати Я.В.

представника позивача – адвоката Сопової В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Путивль за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи про адміністративне правопорушення,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення № 1936 від 3 вересня 2025 року, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.

В обґрунтування позову вказує, що провадження у справі про адміністративне правопорушення необхідно закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки він з березня 2023 року був призваний до ЗСУ по мобілізації, а з 2 травня 2024 року був звільнений з військової служби на підставі підпункту «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Після звільнення з військової служби він оформив відстрочку, так як виховує самостійно неповнолітню дитину, а відповідно всі його військово-облікові дані були наявні за місцем перебування на обліку, а тому необхідності у виклику до ІНФОРМАЦІЯ_2 саме для уточнення військово - облікових даних не було. Вказану постанову він вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не доведена.

Представник відповідача направив до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає постанову у справі про адміністративне правопорушення обґрунтованою, вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог стосовно скасування постанови про адміністративне правопорушення №1936 від 3 вересня 2025 року, так як визначальним для притягнення особи до адміністративної відповідальності є сам факт неявки на виклик до органів ТЦК за направленою повісткою, а не підстава для виклику. Розгляд справи просив розглядати у відсутність представника відповідача (а.с.24-27).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, проти заявлених вимог позивача заперечував (а.с.47-48).

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що в межах наданих доказів позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

17 червня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 була сформована повістка № 3934890 з накладенням кваліфікованого електронного підпису, на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про те, що йому необхідно з`явитись 30 червня 2025 року о 09 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 для уточнення даних (а.с.34).

21 серпня 2025 року уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 оператором відділення обліку мобілізаційної роботи, солдатом ОСОБА_2 , відносно ОСОБА_1 складено протокол №1936 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, про те, що 30 червня 2025 року о 09-00 годині громадянин ОСОБА_1 в особливий період під час мобілізації не прибув за викликом на збірний пункт до ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи оповіщеним про необхідність прибуття відповідно повістки через Укрпошту №3934890, до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою уточнення даних (а.с.31-32).

Постановою №1936 по справі про адміністративне правопорушення начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_3 від 3 вересня 2025 року позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. (а.с.14,36).

В мотивувальній частині постанови зазначено, що «21 серпня 2025 року було встановлено факт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП громадянином ОСОБА_1 , який 30 червня 2025 року о 09:00 год. в особливий період під час мобілізації не прибув за викликом на збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_1 (розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ), відповідно до отриманої повістки через Укрпошту №3934890, про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою уточнення даних. Громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги абзацу другого частини першої та частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також вимоги абзацу другого частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Статтею 65Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Згідно абзацу першого частини першої ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Згідно абзацу другого частини третьої ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.

Згідно абзацу третього частини десятої статті 1Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Як вбачається із матеріалів справи, зареєстрованим місцем проживання позивача ОСОБА_1 з 12 лютого 2003 року і по теперішній час є: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади(а.с.7).

Як вбачається із відомостей із застосунку «Резерв +», позивачем ОСОБА_1 було вчасно уточнено облікові дані та у вказаному застосунку наявні відомості про відстрочку ОСОБА_1 до 2 лютого 2026 року (а.с.10-11).

Згідно з копією витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 2 травня 2024 року №123 солдата ОСОБА_1 , курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону військової частина НОМЕР_1 звільненого наказом начальника НОМЕР_2 навчального центру Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особову складу) №73-РС від 2 травня 2024 року відповідно до п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас за підпунктом «г» (через сімейні обставини та небажання продовжувати військову службу військовослужбовцем – у зв`язку з самостійним вихованням дитини віком до 18 років), вважати таким що з 2 травня 2024 року справи та посаду здав (а.с.18).

Відповідно до п.8 військового квитка серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 2 травня 2024 року звільнений в запас, а 6 травня 2025 року прийнятий на облік до ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.8-9).

Обґрунтовуючи протиправність притягнення до адміністративної відповідальності, позивач, зокрема, зазначав, що дані ним були уточнені вчасно, крім того після звільнення з військової служби він оформив відстрочку, так як виховує самостійно неповнолітню дитину, а відповідно всі його військово-облікові дані були наявні за місцем перебування на обліку, а тому необхідності у виклику до ІНФОРМАЦІЯ_2 саме для уточнення військово - облікових даних не було.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 р. № 560 затверджено «Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів від 30.12.2022 № 1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.

Відповідно до пункту 21 Порядку № 560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Згідно п. 34 вказаного Порядку повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання. У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних. У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов`язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.

Судом з`ясовано, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення, яким ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, є те, що він на визначену та повідомлену належним чином дату і час та місце до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з`явився.

Абзацом 4 пункту 1 частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX(надалі Закон №3633-ІХ) встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані:

- у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності);

- у разі перебування за кордоном - шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку,

- або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Відтак ч.10ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з відповідними змінами, визначено способи, якими громадяни України, які перебувають у запасі Збройних Сил України зобов`язані уточнити протягом встановлено шестидесятиденного строку свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Суд не погоджується з висновками про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, оскільки військовозобов`язані можуть уточнити деякі персональні дані, такі як прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання, номер телефону та номер електронної пошти, через застосунок Резерв+, ЦНАП або ТЦК.

Суд звертає увагу на те, що суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи не прямого умислу та настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на ухилення від явки.

Вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Усвідомлення означає не лише розуміння фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються предмета, об`єктивної сторони складу конкретного правопорушення, а й розуміння його суспільної небезпеки.

Крім того, згідно з приміткою до статті 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Аналіз вказаної норми, виходячи із приписів статті 77 КАС України, дозволяє зробити висновок, що сторона відповідача у кожному випадку має довести неможливість отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

ОСОБА_1 на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-ІХ, будучи звільненим з військової служби за сімейними обставинами, став на облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а відтак на переконання суду відповідач мав можливість перевірити дані ОСОБА_1 та пересвідчитись, у тому числі, за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Також сторона відповідача не надала пояснень та доказів, які саме відомості мав уточнити позивач, які неможливо отримати з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

З урахуванням викладеного, а також шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов`язку доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем, суд дійшов висновку про недоведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення.

При цьому суд керується положеннями ч. 3 ст. 62 Конституції України, відповідно до якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В силу ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою,з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, аналіз викладених правових норм та обставин справи, з урахуванням встановлених порушень при притягненні до адміністративної відповідальності позивача, дає підстави для висновку про те, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 3 статті 286КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1)залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2)скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У зв`язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову про скасування постанови у справ про адміністративне правопорушення №1936 від 3 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1КУпАП у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст.210-1КУпАП слід закрити.

На підставі ч. 1 ст. 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 , підлягає стягненню судовий збір у розмірі 532 грн. 48 коп.

Керуючись ст.ст. 2,5-9, 72-77, 90, 243- 246, 250, 271, 286 КАС України,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити повністю.

Скасувати постанову № 1936 від 3 вересня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст.210-1КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 532 грн. 48 коп. (п`ятсот тридцять дві гривні сорок вісім копійок).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М.Токарєв