Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №464/2126/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/2126/26

пр.№ 2/464/2045/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.05.2026 м. Львів

Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого судді Мички Б.Р.,

за участі: секретаря судового засідання Ільницької О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,

у с т а н о в и в:

Позивач звернулась до Сихівського районного суду м.Львова позовною заявою в порядку цивільного судочинства, в якій просить змінити розмір аліментів, які стягуються з відповідача на підставі рішення Сихівського районного суду м.Львова від 26.03.2012 року на сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 600 грн та на підставі рішеня Сихівського районного суду м. Львова від 26.10.2021 року на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 1300 грн. на 1/2 частину усіх видів його щомісячного доходу, але не менше половини прожиткового мінімуму дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 березня 2026 року таку передано на розгляд судді Мичка Б.Р.

Ухвалою судді від 01 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Сторони у судове засідання призначене на 19 травня 2026 року не з`явилися.

Позивач подала до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити у її відсутності, позов підтримує та просить задоволити, не заперечує заочному розгляду справи.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, належним чином повідомлявся про дату, час та місце проведення такого. Відзиву на позовну заяву не подав.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи передбаченіст.223 ЦПК України. У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (ч.4ст.223 ЦПК України).

За умовами ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3)відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням наявності всіх наведених вище умов суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

У зв`язку із неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно із вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Як регламентовано ст.7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст.51 Конституції України та ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Як визначено ч.2 ст.150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Указане кореспондується із вимогами ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», якою передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виходячи із положень ст.ст.141, 181, 182 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч.5ст.157 цього Кодексу.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів суд ураховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного зобов`язані розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Як виснував Верховний Суд у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 711/8561/16-ц, за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Як регламентовано ч.3 ст.181 СК України, спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Наведене свідчить, що право вибору способу стягнення аліментів надано лише тому з батьків, з ким проживає дитина, а визначений рішенням суду спосіб стягнення аліментів може бути змінений лише за позовом одержувача аліментів (правовий висновок, викладений в постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 644/4836/18 та від 24 лютого 2020 року у справі № 539/3532/18).

Указана норма закону також не встановлює обов`язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися можливістю зміни способу стягнення аліментів.

Верховний Суд у справі № 152/100/18 (постанова від 13 лютого 2019 року) виснував, що вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів. При цьому правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями ст.ст.182-184,192 СК України.

Змінюючи спосіб стягнення аліментів, суди повинні перевірити застосування ст.192 СК України: розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Сторони є батьками дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання яких разом з матір`ю, про що свідчать свідоцтва про народження та витяги з реєстру Львівської територіальної громади.

Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 26 березня 2012 року у справі № 1319/2628/2012, яке набрало законної сили, ухвалено стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 600 гривень щомісячно, починаючи з 02.03.2012 і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 26 жовтня 2021 року у справі № 464/6502/21, яке набрало законної сили, ухвалено стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1300 гривень щомісячно, починаючи з 10.09.2021 і до досягнення дитиною повноліття.

Звертаючись до суду із вимогами про стягнення аліментів у розмірі частки заробітку (доходу), позивач покликається на збільшення витрат на утримання дітей у зв`язку із зростанням цін на товари першої необхідності, підвищився прожитковий мінімум.

З огляду на викладене у своїй сукупності, ураховуючи, що батьки зобов`язані забезпечити дітям належне виховання та утримання, навчання, розвиток, житло, приймаючи до уваги існуючі життєві витрати та вік, керуючись принципами розумності та справедливості сімейного законодавства, з метою захисту прав та кращих інтересів неповнолітньої дитини, суд вважає за необхідне задоволити позовні вимоги та змінити спосіб стягнення аліментів із твердої суми на частки від доходу платника аліментів у розмірі. Указаний розмір не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (мінімальний гарантований розмір аліментів) на кожну дитину. Змінений розмір аліментів стягується з часу набранням рішенням суду законної сили (постанова Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2025 року у справі № 367/10126/19).

У цій справі позивач заявив, вимогу про зміну способу присудження аліментів, тобто зміну розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у певній твердій грошовій сумі на розмір аліментів у частці від заробітку батька дитини. Зазначене відповідає вимогам ст.ст.181-184,192 СК України.Саме такої позиції притримується Верховний Суду у постанові від 19 лютого 2025 року у справі № 367/10126/19.

Відповідач не висловив свою позицію про заявлених вимог про зміну способу аліментів, жодних доводів у спростування позову не навів та доказів, які б досліджувалися судом, не надав. За відсутності відзиву відповідача суд вирішив справу за наявними матеріалами (ч.8 ст.178 ЦПК України).

Відповідно до ч.5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Як вбачається із вищевказаної норми закону законодавством встановлено розмір аліментів на двох дітей у розмірі 1/3 частки доходу відповідача.

Позивач просить стягнути з відповідача 1/2 частку доходу на утримання двох неповнолітніх дітей, однак не надала доказів на обгрунтування стягнення аліментів у більшому розмірі, ніж це встановлено на законодавчому рівні.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення таких у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття.

Оскільки позивач при зверненні до суду з позовом про зміну способу стягнення звільнений від сплати судового збору відповідно до ст.5 Закону України «Про судовий збір», то за приписами ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає до стягнення 1331,20 грн судового збору. Обставини, які надавали право на звільнення відповідача від сплати судового збору, у матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст.ст.12, 13, 141, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів задовольнити частково.

Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 26 березня 2012 року у справі № 1319/2628/2012 та рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 26 жовтня 2021 року у справі № 464/6502/21 та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітніх/неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/3 частки всіх видів доходу (заробітку), але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дітьми повноліття.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення складено 25.05.2026.

Інформація про учасників справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Головуючий Мичка Б.Р.