Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №450/4760/25 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/4760/25 Провадження № 3/450/134/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року суддя Пустомитівського районного суду Львівської області Мельничук І. І., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , 25.09.2025 року о 14 год. 50 хв. в с. Сороки-Львівські, на вул. Лукашевичів, 1, керував транспортним засобом марки PEUGEOT BOXER д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, сповільнена хода. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на нагрудну бодікамеру. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом залишення транспортного засобу на місці зупинки.

Такими своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Сторонський І. О. заявив клопотання про виклик та допит в якості свідка ОСОБА_2 , звертаючи увагу суду на те, що допит останнього є важливим для встановлення факту події адміністративного правопорушення та питання наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, та зобов`язався забезпечити явку останнього.

В судовому засіданні ОСОБА_1 надав пояснення щодо подій, які мали місце 25.09.2025 року, зазначивши, що того дня прогулювався поблизу шиномонтажу, де зустрів свого колегу, який ремонтував колесо транспортного засобу. Згодом до місця події прибули працівники поліції. ОСОБА_1 пояснив, що транспортним засобом марки PEUGEOT BOXER д.н.з. НОМЕР_1 він не керував, а перебував лише у якості пасажира. За його словами, безпосередньо керував автомобілем ОСОБА_2 , щодо виклику та допиту якого стороною захисту заявлено відповідне клопотання. Також ОСОБА_1 зазначив, що працівники поліції не встановили належним чином особу водія транспортного засобу, а висновки про нібито його керування автомобілем ґрунтуються виключно на припущеннях. Вказав, що не погоджується із зафіксованими у протоколі обставинами та вважає, що відсутні належні та допустимі докази того, що саме він керував транспортним засобом у момент зупинки. Просив суд врахувати необхідність допиту свідка ОСОБА_2 , показання якого можуть мати істотне значення для повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи. А також звернув увагу суду на те, що ніколи не притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП.

Дану справу призначено до розгляду на 29.04.2026 року о 13:50 год, однак захисник ОСОБА_1 - адвокат Сторонський І. О., звернувся до суду із клопотанням про необхідність відкладення судового розгляду, у зв`язку із перебуванням свідка ОСОБА_2 у відрядженні.

Наступне судове засідання у справі було призначене на 21.05.2026 року о 13 год. 00 хв. ОСОБА_1 , який притягається до адміністративної відповідальності, а також його захисник – адвокат Сторонський І. О., у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Явку свідка ОСОБА_2 , про виклик та допит якого раніше заявлялося стороною захисту, повторно не забезпечили. Будь-яких заяв, клопотань чи повідомлень про причини неявки до суду не надходило.

При цьому, визначений частиною другою статті 268 КУпАП перелік справ, розгляд яких здійснюється за обов`язкової присутності особи, не містить справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 статтею 130 КУпАП.

Відповідно до глави 21 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02) , «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02) .

Відтак, враховуючи необхідність дотримання строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлених законом, суд прийшов до переконання щодо розгляду адміністративної справи за відсутності особи, яка притягається до адмінвідповідальності ОСОБА_1 .

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Розглядаючи матеріали справи про адміністративне правопорушення в межах наявних доказів, незважаючи на заперечення вини особою, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , приходжу до висновку про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина доведена матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 464718 від 25.09.2025 року; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25.09.2025 року; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 25.09.2025 року; рапортами від 25.09.2025 року; відеозаписами.

Суд критично оцінює пояснення ОСОБА_1 щодо наявності підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, оскільки такі пояснення є непослідовними, суперечливими та не узгоджуються як із письмовими поясненнями, долученими до матеріалів справи, так і з дослідженим судом відеозаписом та іншими матеріалами.

Так, у письмових поясненнях самого ОСОБА_1 , наданих працівникам поліції та засвідчених власним підписом, останній зазначив, що проходив дорогою разом із дитиною, коли до нього під`їхали працівники поліції, взяли дані його водійського посвідчення та запропонували проїхати для проходження медичного огляду, від якого він відмовився. Натомість у судовому засіданні ОСОБА_1 повідомив інші обставини події, а саме, що транспортним засобом марки PEUGEOT BOXER д.н.з. НОМЕР_1 не керував, а був лише пасажиром, тоді як безпосередньо керував автомобілем ОСОБА_2 . Резюмуючи, пояснення ОСОБА_1 щодо обставин події істотно відрізняються між собою, оскільки в одному випадку він стверджує, що взагалі проходив дорогою з дитиною, а в іншому — що перебував у транспортному засобі як пасажир.

При цьому суд враховує, що стороною захисту було заявлено клопотання про виклик та допит ОСОБА_2 як особи, яка нібито керувала транспортним засобом у момент події, яке було задоволено судом, однак явку останнього до суду забезпечено не було, попри взяте захисником зобов`язання. Відтак зазначені доводи сторони захисту не були підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема показаннями ОСОБА_2 , який у судовому засіданні, будучи попередженим під розписку про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання та за відмову від давання показань відповідно до ст.ст. 384, 385 КК України, міг би підтвердити наведені обставини.

Крім того, із долученого працівниками поліції відеозапису вбачається, що автомобіль марки PEUGEOT BOXER д.н.з. НОМЕР_1 знаходився на проїзній частині із увімкненою аварійною світловою сигналізацією, що спростовує доводи ОСОБА_1 про випадкове перебування поблизу місця події як пішохода.

За таких обставин, суд розцінює зміну та суперечливість пояснень ОСОБА_1 , а також незабезпечення стороною захисту явки особи, на яку покладається відповідальність за керування транспортним засобом, як намагання уникнути адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.

Доводи про те, що вина ОСОБА_1 не доводиться жодними належними доказами та допустимими доказами до уваги судом не беруться, оскільки суд вважає, що сукупність зібраних у справі та досліджених в судовому засіданні доказів підтверджує винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

У відповідності з п.9 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затверджених Наказом МВСУ №1376 від 06.11.2015 вимагається викладення у протоколі суті адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складений протокол.

Під час розгляду справи, судом не встановлено порушень чинного законодавства при оформленні матеріалів та складанні протоколу у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до роз`яснень ВСУ, викладених у абз. 3 і 4 п. 27 постанови Пленуму від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із послідуючими змінами), керування т/з необхідно розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу, незалежно від того, керує особа т/з, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння, керувала т/з. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Відповідно до ч.1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Згідно з вимогами ст. ст. 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію», Наказу Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 № 100, яким затверджено «Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ відеозаписів з них» та Наказу Департаменту патрульної поліції НПУ «Про порядок зберігання, використання відеозапису та відеореєстраторів патрульних» від 24.11.2015 № 14/1, кожному патрульному поліцейському видається нагрудна відеокамера, вказаними актами передбачено також порядок її використання.

Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

А тому, відмовляючись від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відеозапис з нагрудного відеореєстратора камери інспектора поліції, який з урахуванням вимог ст. 251 КУпАП, є належним доказом вини ОСОБА_1 та з достатньою повнотою підтверджує факт вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення складено відповідно до вимог ст.256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Право працівників поліції застосовувати технічні засоби відеозапису під час проведення огляду осіб на стан сп`яніння передбачене ч. 2 ст. 266 КУпАП.

Крім цього, наявний в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відеозапис містить відеофайли, які є цілісними (кожний у свою чергу), безперервними (кожний у свою чергу) і повністю відтворюють обставини вчиненого ОСОБА_1 , правопорушення, а саме його відмови від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я.

Оцінені судом докази доводять винуватість ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом», тобто достовірно і достатньо підтверджують вчинення ним порушення вимог пунктів 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Тому враховуючи наведене, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Вирішуючи питання про вид стягнення, з врахуванням особи правопорушника, приходжу до висновку, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що передбачає відповідальність за вчинене правопорушення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.

Керуючись ст.ст. 36, 283, 284 КУпАП, суддя,-

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави 665,60 гривень судового збору.

Роз`яснити, що відповідно до вимог частини першої статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: І. І. Мельничук