Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №446/2777/25 — Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/2777/25

Провадження № 3/446/34/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2026 року м. Кам`янка-Бузька

Суддя Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області Ляшко О. П.,

за участі:

секретаря судового засідання Новосад І.В.,

захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Черниш І.І.

представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката Хомко Ю.М.,

розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції №1 Львівського районного управління поліції № 1 ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює судовим експертом ЛНДІСЕ,

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу серії ВАД №478670 від 20.11.2025 ОСОБА_1 20.11.2025 року вчинив факт психологічного та фізичного домашнього насильства відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , яке проявлялося у словесних погрозах, погрозах фізичною розправою, штовханням та шарпаниною.

Згідно протоколу серії ВАД №478668 від 20.11.2025 ОСОБА_1 20.11.2025 близько 20.00, вчинив факт психологічного та фізичного домашнього насильства відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , яке проявилося у погрозах фізичною розправою, та штовханням із шарпаниною в присутності 2-х дітей: малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що завдало їм психологічної шкоди.

До Камянка-Бузького районного суду Львівської області 26.11.2025 надійшли матеріали про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, за протоколом серії ВАД №478670 від 20.11.2025, та про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП, за протоколом серії ВАД №478668 від 20.11.2025.

Постановою від 30.01.2026 справи про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст.173-2 КУпАП №446/2777/25 (провадження №3/446/34/26), за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП №446/2778/25 (провадження №3/446/35/26) – об`єднані в одне провадження. Справі присвоєно № 446/2777/25 (провадження № 3/446/34/26).

В судове ОСОБА_5 не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового розгляду. Надав до суду письмові пояснення, де свою вину у скоєному адміністративному правопорушенні не визнав. Пояснив, що домашнього насильства відносно колишньої дружини ОСОБА_2 не вчиняв, навпаки, зазначив, що саме вона є ініціатором усіх сварок та конфліктів. Вказав, що останній такий конфлікт був спричинений ОСОБА_2 та її матір`ю ОСОБА_6 , які його почали виганяти із будинку, в якому вони разом проживають, викидали його речі з будинку та сходами вниз при цьому висловлювали категоричні вимоги щодо його непроживання у даному будинку. Зазначає, що саме після розірвання шлюбу колишня дружина систематично провокує з ним конфлікти з метою усунення його від проживання у будинку, який є предметом майнового спору між ними. Також вказав, що посилання ОСОБА_2 на те, що він їй погрожує, або ж завдав тілесних ушкодження жодним доказами не підтверджено, тому просить закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Представник ОСОБА_1 – Черниш І.І. в судовому засіданні просила закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Вказала, що протоколи про вчинення адміністративних правопорушень вже неодноразово складалися відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і по таких судом було винесено постанови про закриття провадження через відсутність складу адміністративного правопорушення. Пояснила, що ОСОБА_2 будучи ще одруженою із ОСОБА_1 мала стосунки з іншим чоловіком ОСОБА_7 , що підтверджується доданими світлинами із соцмереж, тому її посилання на зраду ОСОБА_1 через яку виникають постійні конфлікти не знайшли свого підтвердження та повністю заперечуються даними світлинами. Крім цього, під час останнього конфлікту ОСОБА_2 вказує, що ОСОБА_1 не впускав її до хати, однак саме ОСОБА_2 та її мати спричинили конфлікт, почали виганяти ОСОБА_1 з будинку, який є їх спільною власністю та викидати його речі, що підтверджується поясненнями наданими ОСОБА_2 в судовому засіданні, а також під час складання протоколу і такі долучені до справи про адміністративне правопорушення, іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що ОСОБА_1 є її колишнім чоловіком, вони мають спільне майно: будинок за адресою: АДРЕСА_1 та авто. З 24 вересня 2025 до 20 листопада 2025 вона не проживала в спільному будинку, оскільки після оперативного втручання їй за вказівкою лікаря їй було заборонено будь які конфлікти та стресові ситуації. Вказала, що у них постійно виникають конфлікти щодо користування спільним майном, у зв`язку з чим вже складалися адміністративні протоколи щодо неї та колишнього чоловіка за результатами розгляду яких провадження були закриті судом, і свідками такого є їхні неповнолітні діти і через такі конфлікти вона має проблеми із здоров`ям. Останній такий конфлікт мав місце 20.11.2025, коли вона ввечері повернулася додому із сином та донькою і в той час був присутній її чоловік, якому вона повідомила, що бажає проживати з дітьми в їх будинку у зв`язку з чим йому необхідно залишити цей будинок, на шо він відмовився і в результаті цього у них виник словесний конфлікт та сталася шарпанина, вході якої колишній чоловік вдарив її у груди, а саме місце де проводилася операція, при цьому були присутні її мати та діти і вона знепритомніла, допомогу надавав колишній чоловік. В лікувальний заклад у зв`язку з травмою в цей день не зверталася. Вказує, що діти дуже злякалися, після цього прибули працівники поліції, які склали протокол про адміністративне правопорушення та винесли заборонний припис. Зазначає, що в кінці грудня 2025 року, вона звернулася до провідного спеціаліста медичного центру, де отримувала медичні послуги, а стан її здоров`я погіршився.

Представник ОСОБА_2 – Хомко Ю.М. в судовому засіданні просив притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки він систематично вчиняє домашнє насильство відносно своєї дружини, виганяє її з будинку, який є їхньою спільною власністю і все це бачать їхні діти, що негативно впливає на їх здоров`я та психологічний розвиток.

Суд, заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали справи, вважає, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП)

Згідно п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення, шо доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частина 1 статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Частиною 2 ст. 173-2 КУпАП встановлена відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, -

Суб`єкт правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, загальний - особа, яка досягла на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

Суб`єктивна сторона характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.

Об`єктом правопорушення є громадський порядок і громадська безпека.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною першою статтею 173-2 КУпАП, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених у диспозиції діянь, та передбачає існування обов`язкової ознаки - настання шкоди для фізичного чи психічного здоров`я потерпілого.

При цьому, норма ч.1 ст.173-2КУпАП є бланкетною та потребує звернення до інших нормативно-правових актів, які визначають поняття домашнього насильства та його форм, зокрема до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», під домашнім насильством слід вважати будь-які діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Чинне національне та міжнародне законодавство вирізняє чотири форми домашнього насильства: економічне, психологічне, сексуальне та фізичне.

Відповідно до п.14 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Згідно з ч. 17 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; значна перевага сил (фізичних, психологічних) того, хто чинить насильство.

Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіяні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

У той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, що несумісна з інтересами іншої сторони.

Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.

Наявний конфлікт між членами сім`ї може, але не обов`язково, з часом трансформуватися та набути ознак домашнього насильства.

У свою чергу домашнє насильство вчиняється шляхом порушення основних прав та свобод іншого члена сім`ї та призводить до заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, при якому має місце перевага сил того, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій.

У випадку психологічного насильства важливим є наявність спрямованості таких діянь на обмеження волевиявлення особи або контроль у репродуктивній сфері, а також умова, що такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Ці умови не є альтернативними та мають оцінюватися у їх сукупності.

Отже, різниця у тому, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкреплене агресією і бажанням завдати шкоди.

Суд звертає увагу на те, що законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до п.9 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015№1376, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема: у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол).

Обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення. При цьому, для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, яка форма насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, форма домашнього насильства, наслідки цих дій для потерпілого.

У судовому засіданні досліджено:

- протокол серії ВАД №478670 від 20.11.2025; протокол серії ВАД №478668 від 20.11.2025;

- копію рапорту поліцейського від 20.11.2025, в якому вказано, що 20.11.2025 о 19.56 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 20.11.2025 о 19.56 за адресою АДРЕСА_1 , заявниця повідомила, що зять дебоширить в слухавці чути крики, більше інформації не надали, кинули слухавку, перетелефонували не відповідають. Заявник: 0685805889. Працівниками поліції прибувши на місце події було складено відносно ОСОБА_1 адміністративні протоколи за ч.1 (ВАД 478670) та ч.2 (ВАД 478668) ст. 173-2 КУпАП, сформовано оцінку ризиків (середній рівень), винесено ТЗП на 7 діб (заборона у будь-який спосіб контактувати із потерпілою). В свою чергу ОСОБА_1 звернувся із письмовою заявою та поясненнями про вчинення насильства відносно нього його колишньою дружиною ОСОБА_2 та складено адміністративний протокол за ст.173-2 ч.1 ВАД 478669, сформовано оцінку ризиків (низький рівень) ТЗП не виносилось. Проведено профілактичну бесіду.

- письмові пояснення ОСОБА_2 від 20.11.2025, які узгоджуються з тими, що надані в судовому засіданні де зазначено, зокрема, що 20.11.2025 між нею та колишнім чоловіком ОСОБА_1 був конфлікт щодо користування спільним майном, він не пускав її до їхнього спільного будинку, вона почала викидати його речі з будинку, ОСОБА_1 почав чинити насильство, вдарив її у груди, де 24.09.2025 їй була проведена операція від удару їй стало погано і вона втратила свідомість, свідками цієї події були її мати та їхні діти.

- заяву ОСОБА_2 в якій вона просить прийняти міри до її колишнього чоловіка ОСОБА_1 , з яким на даний момент вона спільно проживає та який вчиняє щодо неї фізичне та психологічне насильство, яке проявляється в погрозах фізичною розправою та шарпаниною;

- форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 20.11.2025, де поліцейським зазначений рівень небезпеки середній;

- письмові пояснення ОСОБА_1 від 30.01.2026, а яких він підтвердив, що 20.11.2026 за адресою АДРЕСА_1 мав місце конфлікт побутового та майнового характеру, який спричинила його колишня дружина ОСОБА_2 та її мати ОСОБА_6 , які почали його словесно ображати, викидати його речі та виганяти його з будинку який є їхньою спільною власністю;

- ухвалу про відкриття провадження у справ № 446/138/26 про поділ майна, яка подана адвокатом Черниш І.І., як доказ існування конфлікту про поділ спільного майна між сторонами

- копія відеозапису події від 20.11.20215 на електронному носії, долученому захисником, на якому зафіксовані пояснення сина сторін ОСОБА_4 , надані ним при спілкуванні з поліцейським, який вказав, що сварки є постійними та виникають, як зі сторони батька, так із сторони матері;

- 4 відеозаписи на електронному носії, де на нагрудні бодікамери поліцейських, які прибули на виклик, зафіксовані події, які мали місце 20.11.2025 в будинку АДРЕСА_1 , наданий 19.05.2026 адвокатом Хомко Ю.М. Відеозаписи підтверджують існування конфлікту щодо спільного майна колишнього подружжя, де активну роль відіграють учасники конфлікту: ОСОБА_1 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 ;

- аудіозапис, зафіксований на телефон ОСОБА_1 , долучений до матеріалів захисником особи, що притягається до адміністративної відповідальності, з якого вбачається наявність конфлікту серед учасників щодо проживання у будинку. З аудіозапису не вбачаються агресії з боку ОСОБА_1 , останній намагається викликати швидку, щоб надати медичну допомогу ОСОБА_2

- копії акту про надані медичні послуги ОСОБА_2 за період з 18.09.2025 по 28.01.2026 та консультативного висновку спеціаліста без дати його складання, які долучені до матеріалів представником потерпілої, з яких вбачається наявність у ОСОБА_2 загального захворювання, з приводу якого вона зверталася за медичними послугами до медичного центру в період з 18.09.2025 по 28.01.2026.

- копія рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 18.09.2025 року по справі №449/651/25 та копії світлин користувача ОСОБА_9 з соцмереж.

Оцінюючи долучені захисником та представником потерпілої постанову по справі № 446/2082/25 від 23.09.2025 відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, яка була закрита у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення; постанову по справі № 446/2083/25 від 23.09.2025 відносно ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, яка була закрита у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення та постанову по справі №446/2781/25 від 23.12.2025 відносно ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, яка була закрита у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення; рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 по справі № 380/676/26, суд не бере їх до уваги, оскільки вони не мають преюдиційного значення для вирішення даної справи.

Дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, доводи захисника та представника потерпілої, покази потерпілої, суд дійшов до висновку, що в даному випадку дійсним є лише факт того, що атмосфера взаєморозуміння між притягуваним та колишньою дружиною відсутня, як слідує з матеріалів провадження мав місце конфлікт між колишнім подружжям в якому всі учасники приймали активну участь, однак не кожен конфлікт є домашнім насильством у розумінні норм Закону України « Про запобігання та протидії домашнього насильства»

Разом з тим, в порушення вищевказаних вимог законодавства, у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено спричинення шкоди здоров`ю потерпілої в той час як обов`язковою ознакою об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП є настання наслідків у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Таким чином, протокол не містить зазначення усіх елементів, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, зокрема, завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілої.

Крім того, усі елементи складу адміністративного правопорушення не лише повинні бути зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, але, також, їх наявність (зокрема, факт вчинення особою будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, які підпадають під ознаки домашнього насильства, наслідки у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого та причинно-наслідковий зв`язок між діями особи та наслідками для потерпілого) повинна підтверджуватися належними і допустимими доказами, зокрема поясненнями свідків, потерпілих, аудіо/відео фіксацією тощо.

Інкриміновані ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення дії не охоплюються диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, оскільки не містять обов`язкової складової об`єктивної сторони правопорушення завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілої.

Звинувачення ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, базуються виключно на поясненнях ОСОБА_2 (потерпілої),. Будь-яких інших доказів на підтвердження зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин матеріали справи не містять. ОСОБА_1 не визнає вину у вчиненні зазначених у протоколі дій.

За таких обставин, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наявний тривалий побутовий та майновий конфлікт, пов`язаний, зокрема, із спільним проживанням сторін після розірвання шлюбу та спором щодо користування і поділу спільного майна, в якому активну участь приймають обидва учасники конфлікту.

Суд також враховує, що у провадженні суду перебуває цивільна справа №446/138/26 про поділ спільного майна подружжя, а тому наявні між сторонами суперечності мають ознаки насамперед приватноправового та майнового спору, який супроводжується взаємними претензіями та конфліктами побутового характеру.

При цьому надані суду докази не містять достатніх, належних та допустимих відомостей, які б беззаперечно підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 усіх обов`язкових елементів складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 та ч.2 ст.173-2 КУпАП, зокрема факту умисного вчинення домашнього насильства та настання шкоди фізичному чи психічному здоров`ю потерпілої або дітей у розумінні вимог зазначеної норми закону.

Вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності доказів на підтвердження факту скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини (« Справа Малофєєва проти Росії», справ «Карелін проти Росії»), де ЄСПЛ, серед іншого зазначив, шо «суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становить порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення , а фактично судом)». Таким чином, суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведена перед судом. Суд також не має права самостійно вишукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином перебиратиме на себе функцію обвинувача, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суддя звертає увагу на те, що обов`язок довести наявність ознак домашнього насильства в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в тому числі заподіяння шкоди фізичному чи психічному здоров`ю потерпілого (наявність в діях особи складу правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП) покладається на посадову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22.12.2010 № 23-рп/2010 зазначає, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Відповідно до ч. 3ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно правової позиції, яка міститься у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 р. у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, яка притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Матеріали справи не містять беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», які б могли бути кваліфіковані як домашнє насильство та містили б склад правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Отже, враховуючи встановлені обставини справи суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст 1,7, 9-11,173-2, 245, 247, 251, 252, 279, 280, 283, 284 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Повний текст постанови проголошено 25.05.2026 о 17.45 год в залі судових засідань Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області.

Суддя О.П. Ляшко