Вирок від 25 травня 2026 р. у справі №461/5772/24 — Галицький районний суд м. Львова

461/5772/24

1-кп/461/154/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.05.2026 р. м.Львів

Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючого - судді ОСОБА_1

з участь: секретаря судового засіданні ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові кримінальне провадження, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024140000000531 від 22.05.2024 р. про обвинувачення:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженеця Рівненської області, Демидівського району, с. Боремель, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, адміністратора територіального сервісного центру № 0742 (м. Ковель) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Волинській області (філія ГЦС МВС), раніше не судимого, -

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_5 перебуваючи на посаді адміністратора ТСЦ №0742 РСЦ ГСЦ МВС у Волинській області, будучи службовою особою, виконуючи функції пов`язані з прийманням іспитів на право керування транспортними засобами, з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище та діючи в супереч інтересам служби, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, отримав від ОСОБА_6 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 4500 гривень за прийняття ним рішення про успішне складання практичного іспиту ОСОБА_7 , яку ОСОБА_5 , висловив прохання перерахувати ОСОБА_6 , на банківську картку банку «ПриватБанк» за № НОМЕР_1 , в ході спілкування з нею з використанням додатку для мобільного зв`язку «\Whatsap».

Таким чином, ОСОБА_6 скоординувала ОСОБА_8 до Територіального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України №0742, який розташований за адресою: Волинська область, м. Ковель, вул. Володимирська, 133 та надала консультації з отримання реєстраційного талону для запису в електронну чергу при цьому попередньо запевнивши про успішність складання практичного іспиту з водіння.

17.02.2024, ОСОБА_8 перебуваючи у вказаному місці, за подальшою вказівкою ОСОБА_6 , підійшов до попередньо обумовленого нею автомобіля в якому перебували адміністратор ТСЦ №0742 РСЦ ГСЦ МВС у Волинській області ОСОБА_9 , а також інструктор однієї з автошкіл ОСОБА_10 .

У подальшому, при складанні ОСОБА_8 практичного іспиту для отримання права керування транспортним засобом категорії «В», останній проїхав маршрут, за результатами чого, ОСОБА_9 у екзаменаційному листі №2014790018 було зазначено про успішне складання практичного іспиту з водіння ОСОБА_8 .

Внаслідок чого, 17.02.2024 ОСОБА_8 успішно склав практичний іспит з водіння та отримав посвідчення водія № НОМЕР_2 , категорії «В».

В подальшому, на виконання попередніх домовленостей, ОСОБА_6 17.02.2024 близько 15:51 год, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, здійснила перерахунок грошових коштів в сумі 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень на рахунок НОМЕР_6, номер якого був попередньо вказаний ОСОБА_9 .

Таким чином, ОСОБА_9 , вчинив одержаня службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь- якої дії з використанням наданого їй службового становища, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 368 КК України.

Відповідно ст.129 Конституції України, ст.7 КПК України, основними засадами судочинства в Україні - є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом; повага до людської гідності.

Ухвалення судом вироку Іменем України є свідченням того, що саме держава Україна в особі суду надає правову оцінку особі та вчиненому нею діянню; вирок суду повинен бути ухвалений судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими та оціненими під час судового з точки зору їх належності , допустимості і достовірності; сукупність доказів повинна бути достатньою та взаємнозв`язаною для прийняття законного, обґрунтованого вмотивованого судового рішення. Норма статті 370 КПК України визначає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.

З врахуванням норм ст. ст. 368, 370 КПК України, що регулюють застосування норм матеріального та процесуального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених кримінальним процесуальним законом, суд, ухвалюючи вирок в даній справі, безпосередньо дослідивши під час судового розгляду та оцінивши з точки зору належності, допустимості і достовірності доказів, прийшов до висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення, з огляду на наступне.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 фактчино свою вину у пред`явленому йому обвинуваченнні за ч. 1 ст. 368 КК України не визнав повністю, однак заявив про провокацію злочину зі сторони ОСОБА_11 . Також обвинувачений ОСОБА_5 пояснив, що 01 лютого 2024 року він був призначений на посаду адміністратора територіального сервісного центру №0742 (на правах відділу, м. Ковеля) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Волинської області. В його функціональні обов`язки, серед іншого, входило прийняття теоретичних та практичних іспитів для отримання права керування транспортними засобами. Приблизно у 2022 році він познайомився із жителькою міста Львова ОСОБА_6 , яка була колишнім працівником сервісного центру №4641, а на момент нашого знайомства займалася підприємницькою діяльністю, пов`язаною із оформленням довідок купівлі-продажу транспортних засобів. Їх знайомство не містило ніяких матеріальних чи інших зацікавленостей один від одного. У нього був номер мобільного телефону ОСОБА_6 , а у неї - відповідно, його. Час від часу вони зідзвонювалися, вітали з різними святами або днями народження. Також вони зустрічалися в місті Львові і разом пили каву. Під час спілкування він і ОСОБА_6 розповідали один одному про окремі обставини свого життя і роботи. ОСОБА_12 знала про окремі деталі його особистого життя і також спілкувалася з його дружиною. Приблизно в другій половині лютого 2024 року до нього зателефонувала ОСОБА_6 та запитала, чи є законна можливість здати особі з іншої області практичний іспит в місті Ковелі. Він відповів, що такі дії є законними і роз`яснив порядок. Роз`яснюючи питання, які цікавили ОСОБА_13 , він повідомив, що будь-якого стороннього впливу на результати складання іспитів ніхто з працівників сервісного центру здійснити не може, оскільки обов`язково ведеться відеофіксація усіх дій учасників іспиту. Теоретичний іспит зараховується у разі, якщо особа зробить не більше двох помилок, а практичний іспит зараховується у разі, якщо зробить не більше трьох помилок. Також він повідомив, що вибір адміністратора (екзаменатора) здійснюється системою автоматично і будь-які суб`єктивні чинники виключаються повністю. 17 лютого 2024 року він перебував на робочому місці. Цього ж числа йому зателефонувала ОСОБА_6 і сказала, що її знайомий буде здавати практичний іспит в Ковелі. Це повідомлення не містило ніяких незаконних прохань і т.п., оскільки, вибір екзаменатора здійснюється комп`ютерною системою. Згідно комп`ютерного розподілу вказаного числа саме він приймав іспит у знайомого ОСОБА_6 - ОСОБА_8 . Зазначив, що до 17 лютого 2024 року він з ним знайомий не був і його анкетні дані йому стали відомі саме цього числа. ОСОБА_8 самостійно брав талон на практичний іспит і він ніякого відношення до цього процесу не мав. Після отримання талона ОСОБА_8 , він вперше побачився з ним в кабінеті №7, коли зачитував заяви із прізвищами осіб, які згідно комп`ютерного розподілу були направлені на нього. За весь період своєї роботи у ТСЦ №0742 він приймав практичні іспити лише по п`ятому маршруту. До складання практичного іспиту усім без виключення абітурієнтам він роз`яснив, щоб вони не хвилювалися і сказав, що усі вони будуть їздити по п`ятому маршруту: вулиця Володимирська - поворот ліворуч по Варшавській - поворот праворуч по Відродження - поворот праворуч по Черняховського - поворот ліворуч по Холмській - поворот праворуч по Модеста Левицького - поворот праворуч по Незалежності - поворот праворуч по Володимирській - повернення до сервісного центру. Інформація і схема про цей маршрут, як і інші маршрути, є загальнодоступною та розміщена як на стенді сервісного центру, так і на сайті Головного сервісного центру МВС. Жодних перешкод у вивченні цього та інших маршрутів немає. Він повідомив усім абітурієнтам, що у них є достатньо часу вивчити цей маршрут і при бажанні наперед попрактикуватися із інструкторами автошкіл за їх вибором та вибором марки навчальних автомобілів, якщо є у тому необхідність. 17 лютого 2024 року біля сервісного центру чергували інструктори автошкіл на навчальних автомобілях «Шевроле Авео», «Шкода Октавія», «Хюндай Акцент». ОСОБА_8 вирішив попрактикуватися і складати практичний іспит на автомобілі «Шкода Октавія», інструктором якого був ОСОБА_10 від автошколи «Ягуар». Зазначив, що до 17 лютого 2024 року він і ОСОБА_10 були знайомі лише візуально і ніяких особистих стосунків з ним не підтримував. Практичний іспит ОСОБА_8 був розпочатий близько 12 години і тривав приблизно півгодини. Весь процес складання іспиту фіксувався на дві відеокамери (у чотирьох напрямках, з фіксацією відео та звуку - на дорогу, на салон, на абітурієнта і на інструктора, щоб останній не втручався у керування ТЗ. Він як екзаменатор, розміщувався ззаду, оскільки цей практичний іспит складався на навчальному автомобілі автошколи). Під час складання іспиту ОСОБА_8 він не надавав йому ні будь-яких незаконних переваг чи допомоги, ні утворював будь-яких перешкод. Іспит він складав самостійно і допустив при цьому одну помилку, не увімкнувши покажчик повороту, що було ним відмічено у чек-листі, який наявний в матеріалах судової справи. Тобто, 17 лютого 2024 року ОСОБА_8 самостійно склав практичний іспит і за результатами цього іспиту йому було видано посвідчення водія, категорії «В». Стверджував, що 17 лютого 2024 року до і під час складання практичного іспиту ОСОБА_8 у нього не було жодних незаконних домовленостей або ж злочинного умислу. Ніяких висловлювань чи розмов про його заінтересованість у результатах складання іспиту ОСОБА_8 не було. Він не отримував від ОСОБА_8 будь-якої неправомірної вигоди і йому не були відомі його дійсні відносини з ОСОБА_6 . Після отримання посвідчення водія ОСОБА_8 поїхав і ОСОБА_5 більше його не бачив.

Того ж числа, в другій половині дня, ОСОБА_6 подзвонила йому і сказала, що ОСОБА_8 є її родичем. Вона хотіла йому віддячити, на що під час цієї телефонної розмови він відмовився. При цьому, ОСОБА_6 знала, що він опікується інвалідом дитинства (- ОСОБА_14 ), який є його однокласником, і який на той час, будучи позбавленим житла, тимчасово проживав у ньогов літній кухні. Коли під час телефонної розмови 17 лютого 2024 року він відмовився від будь-яких подяк, ОСОБА_6 сказала, що вона йому дуже вдячна і по дружньому хоче хоча б допомогти інвалідові, яким опікується моя сім`я, і перевести на його банківську картку «якусь» суму коштів. Ніякі суми нами не обговорювалися. Макаришин попросила нагадати номер банківської картки ОСОБА_15 . Він не заперечував, так на початку 2023 року ОСОБА_6 вже допомагала ОСОБА_14 і робила доброчинний переказ на його банківську картку, знаючи, що він допомагає йому, як хворій людині, самостійно купуючи ліки, одяг та їжу.

28 березня 2022 року ОСОБА_6 була свідком як він в її присутності зі своєї картки здійснив грошовий переказ в сумі 1000 гривень на рахунок ОСОБА_15 , на що вона звернула увагу, а він їй розповів про хворого однокласника, якому допомагаю. 17 лютого 2024 року на прохання ОСОБА_6 він через месенджер «ВатсАп» надав номер картки ОСОБА_15 , а вона переказала на його рахунок 4500 гривень, про що повідомила його, скинувши копію квитанції. Він був їй вдячний за доброчинність і небайдужість. Даючи номер банківської картки ОСОБА_14 , він не знав і не усвідомлював, що грошові кошти, які будуть перераховані ОСОБА_6 , належать ОСОБА_8 , так як вона його запевнила, що останній є її близьким родичем. Зважаючи на законність усіх його дій під час складання іспиту ОСОБА_8 , він не міг знати про справжні домовленості між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 . В конкретному випадку він опинився в полоні обставин під час проведення оперативних заходів за заявою ОСОБА_8 , у якого нібито син Макаришиної - Назар, у серпні 2023 року вимагав 300 доларів США і 5000 гривень за успішну здачу іспитів у ТСЦ №4641. Його ж справжні відносини з ОСОБА_6 ніхто не досліджував.

Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Суд прийшов до переконання, що показання, надані обвинуваченим, не в повній мірі відповідають дійсності та спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності за скоєне, а обвинувачення у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю доведено дослідженими під час судового розгляду доказами, які є належними, допустимими, достовірними, достатніми та взаємоузгодженими.

Суд вважає, що факт скоєння кримінального правопорушення та винність обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні злочинних дій, передбачених ч. 1 ст. 368 КК України, не зважаючи на частикове заперечення ним своєї винуватості щодо його заяви про провокацію длочину з боку ОСОБА_6 , його вина також повністю доводиться наступними зібраними та дослідженими у кримінальному проваджені у судових засіданням, доказами, а саме:

- показаннями допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_8 який повідомив, що ОСОБА_6 пообіцяла йому посприяти у позитивній здачі практичного іспиту з водіння у ТСЦ України, за що він перерахував на вказану нею банківську картку грошові кошти в сумі 15 000 грн, які просила ОСОБА_6 . 14.02.2024 ОСОБА_8 , за вказівкою ОСОБА_6 , отримав талончик про реєстрацію для здачі практичного іспиту з водіння у ТСЦ №0742 (на правах відділу, м. Ковель) РСЦ ГСЦ МВС у Волинській області на 17.02.2024 на 08:01, про що в телефонній розмові повідомив ОСОБА_6 17.02.2024 р. він прибув до №0742 (на правах відділу, м. Ковель) РСЦ ГСЦ МВС у Волинській області. В ході телефонної розмови ОСОБА_6 повідомила йому, що необхідно зайти за приміщення сервісного центру та підійти до автомобіля марки «Шкода» чорного кольору, де його очікуватиме інструктор з водіння, який допоможе підготуватись до практичного іспиту. Підійшовши до вказаного автомобіля він побачив чоловіка на ім`я ОСОБА_16 , який інструктував його та кілька разів з ним проїхався по маршруту № 5. В подальшому, близько 10:00 год. розпочався практичний іспит з водіння за участю ОСОБА_9 , який приймав практичний іспит та ОСОБА_16 , якому належав автомобіль марки «Шкода». ОСОБА_8 повідомив, що практичний іспит з водіння відбувався по тому самому маршруту, по якому він попередньо навчався з інструктором Леонідом, а саме маршруту № 5. В ході здачі практичного іспиту ОСОБА_5 зробив йому підказку, а саме те, що ОСОБА_8 при здійсненні маневру при перевлаштуванні з одного ряду в інший не увімкнув поворот. Проїхавши вказаний маршрут, за вказівкою ОСОБА_5 він зупинився, після чого ОСОБА_5 повідомив, що ОСОБА_8 успішно здав практичний іспит, про що в подальшому в телефонній розмові повідомив ОСОБА_6

- показаннями допитаний у судовому засіданні свідка ОСОБА_10 який повідомив, що працює інструктором з водіння в автошколі, яка знаходиться біля приміщення ТСЦ №0742 (на правах відділу, м. Ковель) РСЦ ГСЦ МВС у Волинській області. 17.02.2024 до нього підійшов хлопець на ім`я ОСОБА_17 , який захотів повчитись та проїхатись на автомобілі автошколи. В подальшому на автомобілі марки «Шкода Октавія» він проїхався кілька разів по маршруту, по якому проходить здача практичного іспиту.

- показаннями допитаної у судовому засіданні свідка ОСОБА_6 яка повідомила, що ОСОБА_5 знає протягом тривалого часу, інколи консультувалась з ним з різного роду питань. Крім цього, повідомила, що дійсно обіцяла ОСОБА_8 , що за грошові кошти в сумі 15 000 грн посприяє йому у позитивній здачі практичного іспиту з водіння. В подальшому скерувала ОСОБА_8 до ТСЦ №0742 (на правах відділу, м. Ковель) РСЦ ГСЦ МВС у Волинській області, оскільки там працював ОСОБА_5 , який мав допомогти у складанні практичного іспиту з водіння ОСОБА_8 17.02.2024 на банківську картку, яку надав їй ОСОБА_5 , скерувала частину грошових коштів, які попередньо надав їй ОСОБА_8 , в сумі 4500 грн., за прийняття ОСОБА_5 рішення про успішне складання практичного іспиту з водіння ОСОБА_8 . Разом з тим, повідомила, що обвинувальний акт стосовно неї за одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття адміністратором ТСЦ №0742 (на правах відділу, м. Ковель) РСЦ ГСЦ МВС у Волинській області ОСОБА_5 рішення про успішне складання практичного іспиту з водіння ОСОБА_8 , надання неправомірної вигоди ОСОБА_5 скерований до Залізничного районного суду м. Львова. В ході судового розгляду вона повністю визнала вину у вчиненому. На даний час вирок стосовно неї набрав законної сили.

Також вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України доводиться у сукупності дослідженими судом доказами, а саме:

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12024140000000525 від 20.05.2024 р. за ч. 1 ст. 368 КК України про виділення матеріалів досудового розслідування. (т. 1 а.с. 92);

- рапортом слідчого ВРЗ СГД СУ ГУНП у Львівській області від 20.05.2024 р. зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді адміністра ТСЦ №0742 РСЦ ГСЦ МВС у Волинській області отримав від ОСОБА_6 неправомірну вигоду в сумі 4500 грн. за прийняття ним рішення про успі складання практичного іспиту з водіння ОСОБА_8 , яку ОСОБА_5 , висловив прохання перерахувати ОСОБА_6 , на банківську картку № НОМЕР_3 в ході спілкування з використанням додатку для мобільного зв`язку «WatsАрр» (т.1. а.с. 93);

- копією витягу з ЄРДР №12024140000000531 від 22.05.2024 р (т. 1 а.с. 102);

- копією посвідчення водія на ім`я ОСОБА_8 № НОМЕР_2 , категорії «В» (т. 1 а.с. 106-107);

- протоколом обшуку приміщення ТСЦ № 0742 РСЦ ГСЦ МВС у Волинській області від 22.02.2024, в ході якого вилучено документи щодо складання практичі іспиту ОСОБА_8 , мобільний телефон ОСОБА_18 (т.1 а.с. 108-123);

- заявою № 2014790018 на ім`я начальника ТСЦ № 0742 про видачу посвідчення водія громадянину ОСОБА_8 від 17.02.2024 р. (т. 1 а.с. 127-129);

- запитом начальника ТСЦ № 0742 до РСЦ ГСЦ МВС у Волинській області витребування документів ОСОБА_8 з ТСЦ № 4649 (т.1 а.с. 130);

-екзаменаційним листом № 2014790018 від 17.02.2024, із змісту я вбачається, що ОСОБА_5 заначив відомості щодо успішного складення Груною іспиту, а також відображено порядковий номер маршруту - № 5 (т. 1 а.с. 132-133);

-наказом від 25.01.2024 про переведення ОСОБА_9 , адміністратора № 4649 (на правах відділу, с. Зимна Вода) РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Ів Франківській та Закарпатській областях на рівнозначну посаду адміністра ТСЦ №0742 (на правах відділу, м. Ковель) РСЦ ГСЦ МВС у Волинській облаї 01 лютого 2024 року (т. 1 а.с. 134-135);

- положенням про ТСЦ №0742 (на правах відділу, м. Ковель) РСЦ ГСЦ МІ Волинській області «Про територіальний сервісний центр №0742 (на правах від; м. Ковель) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Волинській облг затвердженого наказом Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Волине області від 11.06.2020 №5 - ТСЦ №0742 РСЦ ГСЦ МВС у Волинській обл відповідно до якого ТСЦ надає платні та безоплатні послуги; приймає іспити на п керування транспортними засобами всіх категорій, здійснює видачу та оі національного й міжнародного посвідчень водія на право керування транспорте засобами відповідної категорії та вносить інформацію до Єдиного держав реєстру МВС; здійснює контроль за додержанням законодавства у сфері с діяльності у встановлених законодавством випадках (т. 1 а.с. 136-139);

- посадовою інструкцією державного службовця, затвердженої начальні РСЦ ГСЦ МВС у Волинській області від 01.02.2024, відповідно до ОСОБА_5 - адміністратор територіального сервісного центру №1 (на правах відділу, м. Ковель) регіонального сервісного центру ГСЦ МВ Волинській області (філія ГСЦ МВС) є державним службовцем, посада я належить до категорії «В» відповідно до Закону України «Про державну служ відповідно до якої, на останнього, серед іншого, покладено наступні завданн обов`язки: надання адміністративних послуг з дотриманням визначеного дік законодавством порядку та консультації громадян з питань надання по( віднесених до компетенції сервісних центрів МВС; проведення державної реєст] (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів; прийняття теоретични практичних іспитів для отримання права керування транспортними засоб здійснення обстеження, обліку, контролю та постійного моніторингу діяльь закладів, що проводять підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації в

-висновком судової почеркознавчої експертизи від 28.03.2024, із змісту яког вбачається, що підпис від імені ОСОБА_5 та рукописний запис в екзаменаційном листі № 2014790018 від 17.02.2024 виконані ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 147-151);

- протоколом огляду телефону ОСОБА_6 , в якому наявна переписка ОСОБА_6 з ОСОБА_8 щодо складення практичного іспиту з водіння, а також наявний талон про реєстрацію для здачі практичного іспиту з водіння у ТСЦ №074 (на правах відділу, м. Ковель) РСЦ ГСЦ МВС у Волинській області на 17.02.2024 н 08:01, який ОСОБА_8 14.02.2024 о 09:35 переслав ОСОБА_6 . Крім цього оглядом телефону виявлено контакт « ОСОБА_19 » із номером телефону НОМЕР_4 , із яким у мобільному месенджері «WatsАрр» виявлен переписку щодо складення практичного іспиту з водіння ОСОБА_8 , в ході як( ОСОБА_6 просить ОСОБА_5 «Допоможіть», та в подальшому ОСОБА_5 скидує ОСОБА_6 номер картки № НОМЕР_1 , зазначає ОСОБА_15 після чого ОСОБА_6 17.02.2024 о 15:51 скидує квитанцію про перерахуванн грошових коштів, а ОСОБА_5 відписує - «все ок». (т. 1 а.с. 153-169);

-протоколом огляду банківської картки № НОМЕР_1 , яка належні ОСОБА_14 , від 17.05.2024, із якого вбачається, щ 17.02.2024 о 15:51 з банківської картки № НОМЕР_5 , яка належит ОСОБА_6 на банківську картку ОСОБА_14 надходить нарахуванн грошових коштів в сумі 4500 гривень. (т. 1 а.с. 170-180);

- аналогічні відомості зафіксовані протоколом огляду банківської картк № НОМЕР_5 , яка належить ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 181-188);

-протоколом про результати проведення НСРД від 04.03.2024 відносн ОСОБА_8 , в ході якого зафіксовано складення 17.02.2024 практичного іспиту водіння ОСОБА_8 . Крім цього, 12:20:13 зафіксовано як ОСОБА_5 перед початкої здачі іспиту дає підказки ОСОБА_8 , зокрема, наступного змісту «Дивись, камер може фіксанути швидкість спідометра. Дивися їдеш 50, треба зменшити швидкісті на реакцію 40, їдь 40, 35-40 їдь. Там зараз з траси повернемо на право перешкода є. Ти маєш перестроїтися по пунктирній лінії, не по суцільній лінії. Перестроївся, виїхаїв не їдь в лівій смузі постійно - помилка.» (т. 2 а.с. 9-22);

- протоколом про результати проведення НСРД - зняття інформації електронних інформаційних систем від 05.04.2024, відносно мобільного телефон «Хіаоmі», модель НМ К50ULTRA, яким користувався ОСОБА_5 . Так, виявлено чат месенджері «WatsАрр» з розмовою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , в яком зафіксовано, що ОСОБА_6 14.02.2024 надіслала ОСОБА_5 талон пр реєстрацію для здачі практичного іспиту з водіння у ТСЦ №0742 (на правах відділу) м. Ковель) РСЦ ГСЦ МВС у Волинській області на 17.02.2024 на 08:01 на ім' ОСОБА_8 . Також виявлено переписку щодо складення практичного іспиту з водінн ОСОБА_8 , в ході якої ОСОБА_6 просить ОСОБА_5 «Допоможіть», та подальшому ОСОБА_5 скидує ОСОБА_6 номер картки № НОМЕР_1 зазначає «Павловський» (т. 2 а.с. 28-32).

Таким чином, вищевказані докази у своїй сукупності поза розумним сусмнівом підтверджують факт вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України

Відповідно до постанови Верховного Суду від 26 березня 2025 року у справі № 535/511/20 (провадження № 51-4245 км 24) зазначено наступне. Практикою ЄСПЛ визначено аспекти (критерії) відмежування провокації злочину від допустимої поведінки правоохоронних органів (справа «Банніков проти Російської Федерації» (заява № 18757/06, рішення від 04 листопада 2010 року, § 37- 65); справа «Матановіч проти Хорватії» (заява № 2742/12, рішення від 04 квітня 2017 року, § 123-135); «Раманаускас проти Литви» (заява № 55146/14, рішення від 2С лютого 2018 року, § 54-62). Провокація має місце тоді, коли працівника правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою отримання доказів і порушення кримінально' справи впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншом) випадку не був би вчинений. При цьому під пасивним розслідуванням розуміється відсутність будь-яких активних дій, які би спонукали особу вчинити злочин.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд, для встановлення факту провокаці злочину ЄСПЛ вважає визначальним з`ясування питань: чи були дії правоохоронний органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину наприклад, прояв ініціативи в контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючі на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вищі середньої; чи було би скоєно злочин без втручання правоохоронних органів вагомість причин проведення оперативної закупівлі, чи були у правоохоронний органів об`єктивні дані про те, що особу було втягнуто у злочинну діяльність ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою.

Проведення контролю за вчиненням злочину не є провокуванням до його вчинення і за відсутності ознак провокації вказана слідча дія може проводитися один або декілька разів, а застосування особливих методів ведення слідства, зокрем агентурних методів, саме по собі не може порушувати право особи на справедливи суд.

Суд приходить до переконання, що, в цьому випадку відсутня провокація з боку ОСОБА_6 , оскільки в ході судового розгляду встановлено, що остання не залучалась правоохороннимим органами до розкриття злочину, проведення НСРД, не діяла за вказівками правоохоронних органів.

Важливим фактором є й те, що ОСОБА_5 усвідомлював свої протиправні дії мав можливість відмовитися від них, але вчиняв свої протиправні дії з метою досягнення своєї злочинної мети неодноразово та наполегливо. З огляду н вищезазначене, немає підстав стверджувати, що цей злочин спровоковано та за інши обставин обвинувачений його не вчинив би. Крім того, перевіркою матеріалів кримінального провадження не встановлено відомостей про те, що свідок ОСОБА_6 у цьому кримінальному провадженні діяла за дорученням працівник правоохоронних органів, є їх агентом або особою, залежною чи підпорядкованою їм.

Також слід звернути увагу на те, що відповідно до практики ЄСПЛ, суд визнає необгрунтованими та не розглядає по суті заяви щодо провокації злочину, коли заявник заперечує факт вчинення ним злочину та одночасно заявляє про провокаці на його вчинення (рішення у справі «Берлізев проти України» від 08 липня 2021 року).

Так, в цій справі ЄСПЛ визнав непослідовним заперечення заявником вчинення злочину та одночасне висунення ним скарги, що його спровокували вчинити інкримінований злочин. Захист від провокації обов`язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення інкримінованих йому дій, але стверджує, що вони були наслідком незаконного підбурювання з боку працівників міліції.

У цьому кримінальному провадженні ОСОБА_5 також не визнавав вчинення інкримінованих йому дій. Відсутність констатації факту вчинення злочину виключає можливість провокації.

Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 07 грудня 2022 року (справа № 385/619/16, провадження № 51-2496км21) та від 08 грудня 2022 року (справа № 466/9812/16-к, провадження № 51-3021км22).

Оцінюючи покази обвинуваченого ОСОБА_5 суд критично ставиться до його показань про те, що він надав номер картки Павловського своїй знайомій ОСОБА_6 з метою допомоги інвалідові, оскільки не доведено, що вказані грошові кошти були витрачені саме на допомогу вказаній особі. Крім того, ОСОБА_6 підтвердила, що грошові кошти в розмірі 4500 грн. були адресовані саме як подяка ОСОБА_5 за його допогу ОСОБА_20 у здачі іспитів. Суд сприймає такі покази обвинуваченого як його намір уникнути від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, та є його способом захисту.

В той же час, досліджені в суді докази є достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі доводять винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України. У суду відсутні підстави для сумніву у допустимості цих доказів, які зібрані в порядку, що передбачений КПК України.

Таким чином, суд вважає, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України доведена повністю, та його дії слід кваліфікувати за вказаною статею КК України.

Суд також відхиляє аргументи сторони захисту про те, що вказана справа не підсудна Галицькому районному суду м. Львова, оскільки ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 19.08.2024 р. подання Голови Львівського апеляційного суду про направлення матеріалів кримінального провадження №12024140000000531 (справа №461/5772/24) з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів - залишене без задоволення. Судом касаційної інстанції відмічено, що згідно обвинувального акта у кримінальному провадженні №12024140000000531 від 22.05.2024 вбачається, що ОСОБА_6 здійснила перерахунок грошових коштів на рахунок, номер якого був попередньо вказаний обвинуваченим ОСОБА_5 , перебуваючи в неустановленому досудовим розслідуванням місці. Таким чином суд касаційної інстанції підтвердив підсудність вказної справи Галицькому районному суду м. Львова.

Статтею 17 Закону України від 23.03.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.) Європейський Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». Крім того, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) Європейський Суд встановив, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».

Всебічно вивчивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так їх сукупність у взаємозв`язку, судв вважає, що всі докази по справі, є вагомими для того, щоб визнати обвинуваченого ОСОБА_5 винуватим по пред`явленому звинуваченню, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011 року.

Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Натомість наслідки кримінальних правопорушень такої категорії і такої тяжкості вкрай негативно позначаються на закріплених і гарантованих державою економічних відносинах у сфері власності. Вказані протиправні діяння порушують усталений порядок їх розвитку та через свою зухвалість і жорстокість породжують у всіх громадян відчуття незахищеності свого майна, життя, здоров`я, непевності, образи, страху. У цьому випадку вчинене кримінальне правопорушення, тобто розбій, є тяжким злочином проти власності, оскільки під загрозою опиняються життя і здоров`я людини, що відповідно до Основного Закону є найвищою соціальною цінністю.

В ході судового розгляду судом детально проаналізовано поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 , після вчинення злочину, наслідки суспільно-небезпечного діяння останнього, особу обвинуваченого, його спосіб життя, ймовірність вчинення ним нових злочинів, зважено на усі обставини кримінального провадження в їх сукупності.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує положення ст. 65 КК України, відповідно до яких, суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Також, суд враховує, що згідно зі статтями 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

Отже, суд виходить з того, що положення Кримінального кодексу України наділяють його правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Таким чином, обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд бере до уваги характер та тяжкість вчиненого ним злочину, форму вини, спосіб вчинення злочину, стадію злочину, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, відношення обвинуваченого до скоєного.

Також, суд враховує фактичні обставини справи і тяжкість заподіяних злочином наслідків, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку в нарколога та психіатра не перебуває.

Обставин, передбачених ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 , судом не встановлено.

Обставин, передбачених ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 судом не встановлено.

Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст.ст. 50, 65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

При цьому, суд враховує положення ч.ч.1,2 ст.50 КК України, згідно яких, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Визначаючи вид та розмір покарання, суд також, виходить з того, що каральна функція, тобто акт покарання від імені держави, як засіб запобігання нових правопорушень, що є уособленням негативної реакції держави на скоєне правопорушення, не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.

Отже, покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки особи. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

Беручи до уваги вказані обставини, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу в межах санкції статі, за якою кваліфіковано його дії, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій в органах державної влади та місцевого самоврядування, оскільки саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення особи та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Дискреційні повноваження суду - це можливість діяти за власним розсудом, у межах закону, можливість застосовувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Отже, при призначенні покарання обвинуваченому, суд застосовує судову дискрецію (судовий розсуд), тобто поняття яке у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

За висновком суду, таке покарання для засудженого відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності. Таке покарання також перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

Судові витрати та речові докази у справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.368 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян зо становить 34 000 (тридцять чотири тисячі гривень) грн., з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 1 (один) рік.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Галицький районний суд м. Львова з підстав, передбачених ст.394 КПК України, а засудженим - з моменту вручення копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції

Суддя ОСОБА_1