Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №333/3997/25 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/3997/25

Провадження №2/333/206/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі:

судді Круглікової А.В.,

за участю секретаря судового засідання Єрмоленко А.В.,

представника позивача Касьяненко Г.О.,

розглянувши в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя цивільну справу в порядку загального позовного провадження

за позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1

до відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2

про визнання майна особистою приватною власністю,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) звернулась до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 (надалі – ОСОБА_2 ) про визнання особистою власністю ОСОБА_1 транспортного засобу - MERCEDESBENZ, модель GLE 300D, легковий універсал чорного кольору, 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 , дизельний, об`ємом 1950 см. куб. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 28.04.1995 року по 27.07.2021 року перебували у зареєстрованому шлюбі. 27.07.2021 року шлюб між сторонами по справі розірвано на підставі рішення Комунарського районного суду Запорізької області по справі № 333/3680/21. 21.01.2021 року у період зареєстрованого шлюбу, ОСОБА_1 за її особисті грошові кошти отримані від підприємницької діяльності було придбано транспортний засіб - MERCEDES-BENZ, модель GLE 300D, легковий універсал чорного кольору, 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_5 , номер двигуна НОМЕР_4 , дизельний, об`ємом 1950 см.куб., державний номер НОМЕР_6 про що свідчить договір купівлі-продажу № 1242/2021/2396316 від 21.01.2021 року. Вказаний транспортний засіб ОСОБА_1 придбала для доньки – ОСОБА_3 . В подальшому вказаний транспортний засіб 29.05.2021 року було продано та перереєстровано за договором купівлі-продажу на ім`я доньки - ОСОБА_3 . Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 26 жовтня 2023 року у справі № 317/2624/21, яке залишено без змін постановою Верховного Суду від 29 січня 2025 року, визнано недійсним договір купівлі-продажу року № 7106/21/006470 від 29 травня 2021 року транспортного засобу «MERCEDESBENZ», моделі GLE 300D, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та скасовано державну реєстрацію цього транспортного засобу за ОСОБА_3 . Таким чином, спірний транспортний засіб повернувся у власність позивача - ОСОБА_1 . Позивач вказує, що ОСОБА_1 з 2000 року була фізичною особою - підприємцем. Спірний транспортний засіб в повному обсязі було придбано за кошти ОСОБА_1 отримані від підприємницької діяльності, тобто - за її особисті кошти. На придбання спірного транспортного засобу спільні сумісні кошти подружжя не витрачалось. Про те, що транспортний засіб було придбано за особисті кошти ОСОБА_1 свідчить той факт, що заробітна плата ОСОБА_2 не дозволяла йому навіть сплатити усієї вартості транспортного засобу такого класу, про що свідчать декларації про дохід ОСОБА_2 . Отже, відсутність участі ОСОБА_2 як коштами так і працею свідчить про те, що транспортний засіб є особистою власністю ОСОБА_1 . На підставі викладеного, позивач просить суд позов задовольнити та визнати особистою власністю ОСОБА_1 транспортний засіб - MERCEDESBENZ, модель GLE 300D, легковий універсал чорного кольору, 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 , дизельний, об`ємом 1950 см. куб.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позові, просила суд їх задовольнити.

Відповідач та представник відповідача до зали судового засідання не з`явились, надали на адресу суду заяву, в якій просили суд розгляд справи проводити без участі відповідача та його уповноваженого представника. Крім того, до суду надійшов відзив на позову заяву, в якому представник відповідача просила суд позовну заяву залишити без задоволення. Вважає, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне. Так, в рішенні суду першої інстанції від 26.10.2023 у справі № 317/2624/21, залишеного без змін постановою Верховного Суду від 29.01.2025 зроблено висновок, що за період шлюбу за рахунок спільних сумісних коштів подружжя придбало автомобіль MERCEDES-BENZ, модель GLE 300D, 2019 року випуску, що підтверджується договором купівлі-продажу транспортного засобу 242/2021/2396316 від 21.01.2021 р. Факт придбання транспортного засобу під час перебування у зареєстрованому шлюбу з позивачем визнається відповідачкою ОСОБА_1 . Оскільки зазначений автомобіль набутий за спільні кошти під час шлюбу сторін та є їхньою спільною сумісною власністю, суд дійшов висновку, що неотримання згоди іншого з подружжя при відчуженні такого майна є порушенням вимог статей 60, 61, 63 СК України і є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного автомобіля відповідно до статей 203, 215 ЦК України, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 є законними та обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі. Крім того, представник відповідача вказує, що рішенням від 26.05.2025 Запорізького районного суду Запорізької області у цивільній справі №317/1591/24, яке залишено без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 09.09.2025, визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину спірного транспортного засобу MERCEDES-BENZ, модель GLE 300D. Всі ці обставини, в силу ст. 82 ЦПК України, є преюдиційними для інших судів та доказуванню не підлягають. У зв`язку з чим, представник відповідача просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду в протокольній формі 31.03.2026 було відмовлено в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Касьяненко Г.О. про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя по цивільній справі № 333/1591/24.

Встановивши обставини справи і перевіривши їх доказами, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення (частини перша, друга статті 372 ЦК України).

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Отже, у сімейному законодавстві діє принцип спільності майна подружжя та частки чоловіка і дружини є рівними.

За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя.

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Головним критерієм поділу майна як об`єкта права спільної сумісної власності є припинення правовідносин спільної сумісної власності між колишніми учасниками і припинення відносин спільної власності взагалі (частина третя статті 372 ЦК України); у разі поділу кожен учасник має право одержати в натурі ту частину спільного майна, яка відповідає його частці у спільному сумісному майні.

У пунктах 22, 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.

При поділі спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених у статті 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (статті 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

У Рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України № 1-8/2012 (№ 17-рп/2012), яким встановлено, зокрема, що основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 Кодексу). Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 Кодексу). Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 Кодексу, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки.

Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя. Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 Кодексу. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 Кодексу), або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 26 жовтня 2023 року у справі № 317/2624/21, яке залишено без змін постановою Верховного Суду від 29 січня 2025 року, визнано недійсним договір купівлі-продажу року № 7106/21/006470 від 29 травня 2021 року транспортного засобу «MERCEDESBENZ», моделі GLE 300D, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та скасовано державну реєстрацію цього транспортного засобу за ОСОБА_3 .

Крім того, рішенням від 26.05.2025 Запорізького районного суду Запорізької області у цивільній справі №317/1591/24, яке залишено без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 09.09.2025, визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину спірного транспортного засобу MERCEDES-BENZ, модель GLE 300D.

За наслідками розгляду наведених вище цивільних справ судами встановлено наступні фактичні обставини.

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_7 , виданого 28 квітня 1995 року Відділом реєстрації актів громадянського стану міськвиконкому м. Запоріжжя, 28 квітня 1995 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_8 , виданим 28 листопада 1995 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Комунарського району м. Запоріжжя.

Рішенням Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 27 липня 2021 року у справі № 333/3680/21 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

Відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу від 21 січня 2021 року ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_5 автомобіль MERCEDES-BENZ, модель GLE 300D, чорного кольору, 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 за 857 340 грн.

За договором купівлі-продажу транспортного засобу № 7106/21/006470 від 29 травня 2021 року ОСОБА_1 продала автомобіль MERCEDES-BENZ, модель GLE 300D, чорного кольору, 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 ОСОБА_3 за 9 208 грн.

Під час розгляду вказаних вище справ судами досліджено декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ОСОБА_2 за 2017-2021 роки, які містять дані щодо доходів ОСОБА_2 та членів його сім`ї.

Також судами досліджено відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_1 за період з І кварталу 2018 року по IV квартал 2020 року.

При розгляді наведених вище справи судами встановлено, що спірний автомобіль придбано ОСОБА_1 у період перебування у шлюбі з ОСОБА_2 та є спільною сумісною власністю подружжя.

Вирішуючи питання щодо можливості поділу майна, суди виходили з того, що воно набуте сторонами за час шлюбу і презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу не спростована, тому спірний автомобіль є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у рівних частках.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною четвертою статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти – це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Суб`єктивними межами є те, що в двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі.

За таких обставин, враховуючи, що рішеннями Запорізького районного суду Запорізької області від 26 жовтня 2023 року у справі № 317/2624/21 та від 26.05.2025 у цивільній справі №317/1591/24, які набрали законної сили встановлено, що автомобіль MERCEDESBENZ, модель GLE 300D набутий під час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та є спільною сумісною власністю подружжя, суд при розгляді цивільної справи № 333/3997/25 дійшов висновку про відсутність підстав для визнання особистою власністю ОСОБА_1 спірного транспортного засобу - MERCEDESBENZ, модель GLE 300D, легковий універсал чорного кольору, 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 , дизельний, об`ємом 1950 см. куб.

У зв`язку з чим, у задоволенні позову судом відмовляється.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повний текст судового рішення складено 25.05.2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя А.В.Круглікова