Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №521/1278/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/1278/25

Провадження № 2/521/359/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м.Одеси у складі :

судді Маркарової С.В.

за участю секретаря судового засідання Сироти О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу

позивач : ОСОБА_1

відповідачі : ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4

треті особи : Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу

Косюк Олена Петрівна

Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу

Галій Тетяна Степанівна

предмет позову : поділ майна, визнання правочинів недійсними,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернулась до суду із вищевказаним позовом.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що перебувала у шлюбі із відповідачем ОСОБА_2 .

В період шлюбу 07.08.2018 подружжям укладений договір переуступки права вимоги до договору купівлі-продажу майнових права №2/60.

Предметом договору є права та обов`язки сім*ї на квартиру АДРЕСА_1 .

Право вимоги оцінено сторонами договору в 897 550 грн.

Первісним продавцем за договором купівлі-продажу майнових прав (базового активу) від 06.08.2018 є ТОВ «ПЛАТИНУМБУД».

Договір оформлений на ім`я ОСОБА_2 .

Позивач стверджувала, що не була обізнана, що 21.08.2019 чоловіком укладений договір переуступки права вимоги до договору купівлі-продажу майнових права №2/60, за яким такі права набув відповідач ОСОБА_3 .

В подальшому ОСОБА_3 зареєстрував право власності на побудовану ТОВ «ПЛАТИНУМБУД» квартиру ( квартира АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 207498951101).

04.11.2025 ОСОБА_3 відчужив спірну квартиру ОСОБА_4 (договір купівлі-продажу, реєстровій нотаріальний номер 2351).

Позивач стверджувала, що оскільки не була обізнана про спірні події, за відсутності згоди другого з подружжя вона має право на :

-визнання в порядку поділу майна права власності на частки майнових прав договором переуступки права вимоги до договору купівлі-продажу майнових права №2/60 від 07.08.2018

-визнання недійсним укладеного 21.08.2019 ОСОБА_2 договору переуступки права вимоги до договору купівлі-продажу майнових права №2/60, за яким такі права набув ОСОБА_3

-визнання недійсним договору купівлі-продажу, реєстровий нотаріальний номер 2351, за яким ОСОБА_3 відчужив квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_4

-скасування рішення приватного нотаріуса ОМНО Галій Т.С. про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_4 (запис №48336709 від 04.11.2022).

Позивач в процесі розгляду справи позов підтримала.

Відповідач ОСОБА_2 скористався процесуальним правом надання відзиву, позов не визнав.

Так, останній стверджував, що спірне майно, яке підлягає поділу (майнові права) відсутнє, нотаріальна згода іншого подружжя для укладення договорів переуступки права вимоги до договору купівлі-продажу майнових права законом не вимагається, а договір переуступки права вимоги до договору купівлі-продажу майнових права №2/60 від 07.08.2018 не укладений за спільні кошти подружжя та в інтересах сім*ї.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 повідомлені про розгляд справи належним чином, процесуальним правом на відзив не скористались.

Треті особи Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Косюк О.П., Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Галій Т.С. повідомлені про розгляд справи належним чином, думки по суті спору не висловили.

Дослідивши матеріали справи, наявні докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав :

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Принципами судового доказування є обов`язковість доказування (оскільки всі обставини справи підлягають доказуванню; належність, допустимість, достовірність, достатність, доказів (Глава 5 Розділу І ЦПК України).

Так, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Сторони в цивільному процесі мають широкий спектр засобів доказування, що включає подання документів, свідчень, речових доказів, експертних висновків, електронних доказів, тощо.

Суд не входить до складу суб`єктів доказування.

При цьому сторони користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Здійснюючи правосуддя, суд ухвалює судове рішення у справі лише на підставі юридичних фактів.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

При вирішенні спору суд також виходить із того, що право на судовий захист є базовою гарантією цивільного права, закріпленою у ч. 1 ст. 15 та ч. 1 ст. 16 ЦК України.

Проте, сама можливість звернення до суду ще не означає ефективного захисту.

В українській судовій практиці дедалі чіткіше простежується тенденція: вирішальним стає не лише факт порушення права, а й правильний вибір способу його захисту.

Саме така позиція притаманна практиці Верховного Суду.

Так, навіть за наявності очевидного порушення неправильний спосіб захисту може призвести до відмови у позові — і не через відсутність права, а через помилку в юридичній конструкції.

Суд не «виправляє» позивача: вибір способу — зона відповідальності сторони.

Ключова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає в тому, що саме позивач визначає, яке право порушене і який спосіб захисту є належним. Суд не підміняє сторону в цьому виборі, а лише оцінює його обґрунтованість за результатами розгляду справи (постанова ВП ВС від 02.02.2021 у справі № 925/642/19).

Верховний Суд прямо вказує: відсутність порушеного або оспорюваного права є достатньою підставою для відмови у позові (постанова ВС від 22.03.2023 у справі № 509/5080/18), але не менш важливою є і ситуація, коли обраний спосіб захисту не відповідає суті порушення.

Додатково КЦС ВС у постанові від 18.09.2023 у справі № 582/18/21 прямо відносить обрання неналежного способу захисту до підстав відмови у судовому захисті.

У цьому контексті формується чіткий стандарт: спосіб захисту має бути не просто передбачений законом, а й ефективним — таким, що реально відновлює порушене право або, принаймні, максимально наближає до цього результату.

Верховний Суд послідовно підкреслює, що ефективний спосіб захисту це той, який призводить до конкретного правового результату. Іншими словами, суд має оцінювати не лише юридичну правильність вимоги, а й її практичні наслідки: чи досягне позивач тієї мети, заради якої звернувся до суду (зокрема, постанова КЦС ВС від 04.10.2023 у справі № 446/1/22).

Так, основні критерії належного захисту включають:

1.Відповідність порушенню: Обраний захід має повністю усувати наслідки саме того правопорушення, яке сталося.

2.Реальне відновлення: Спосіб повинен бути виконуваним і здатним захистити інтереси позивача без порушення прав інших осіб.

3.Практична доцільність: Суди відмовляють у задоволенні позову, якщо обраний спосіб є неефективним і не призведе до відновлення порушеного права.

За ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Так, переуступка права вимоги при побудові майна це юридична конструкція, за якою первинний покупець (цедент) передає свої права та обов`язки за договором іншій особі (цесіонарію) до того, як будинок введений в експлуатацію.

Новий покупець сплачує первинному інвестору суму, яку той вже вніс за об*єкт, а подальші платежі за договором здійснює безпосередньо забудовнику.

Відступлення прав має укладатись у тій же формі, що й первинний договір.

Сам факт відсутності згоди іншого подружжя на укладення такого договору не робить його недійсним, оскільки договори щодо розпорядженням майном подружжя вимагають взаємної згоди, але презумується, що один із подружжя діє за згодою іншого.

За практикою Верховного Суду для визнання такого договору недійсним потрібно довести недобросовісність контрагента.

Інвестор, забудовник, фонд має знати або за обставинами справи не міг не знати, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і діяв без згоди другого з подружжя.

Якщо контрагент був добросовісним, інший з подружжя не позбавлений права вимагати відшкодування половини вартості інвестованого майна або кошти, які були витрачені за цим договором.

За Сімейним Кодексом України діє презумпція: все майно, набуте під час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя.

Якщо ж один із партнерів хоче довести, що це його особиста власність, оскільки придбана за власні заощадження, саме він зобов`язаний надати суду беззаперечні докази.

Головними принципами захисту прав за Сімейним Кодексом України є :

-Презумпція спільності (усе майно, придбане у шлюбі за спільні кошти, належить обом порівну, навіть якщо воно оформлено лише на одного)

-Право на згоду : відчуження певного спільного майна потребує згоди другого з подружжя

-Незаконне відчуження : якщо один із подружжя відчужив майно проти волі іншого або приховав його, і ці кошти були витрачені не на потреби сім`ї, це враховується при поділі майна

За нормами ЦК України та позицією Верховного Суду підставою визнання договору недійсним (ст. 215 ЦК України) є недотримання закону в момент укладення угоди.

Такими порушеннями є :

1. Дефект змісту (умови договору суперечать законодавству)

2. Порушення волі (договір підписаний під тиском, погрозою обманом, тощо)

3. Несправжність намірів (удавані або фіктивні правочини, укладені без наміру створити правові наслідки).

В таких випадках за наявності беззаперечних доказів суд може визнати договір недійсним, проте, якщо майно вже відчужено іншій особі, вона залишається у добросовісного набувача.

Витребування майна у добросовісного набувача є винятком, визначеним статтею 388 ЦК України.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що:

06.08.2018 ТОВ «ПЛАТИНУМБУД» та ОСОБА_5 укладений договір купівлі-продажу майнових прав №2/60.

Предметом договору стали права та обов`язки цесіонарію на квартиру АДРЕСА_1 .

Договір укладений в простій письмовій формі.

07.08.2018 відповідачем ОСОБА_2 укладений договір переуступки права вимоги до договору купівлі-продажу майнових права №2/60.

Предметом договору є права та обов`язки даного відповідача як цесіонарію на квартиру АДРЕСА_1 .

Право вимоги оцінено сторонами договору в 897 550 грн.

Фактично ОСОБА_2 за спірним договором сплачені ОСОБА_6 448 775 грн. (розписка від 07.08.2018).

Договір укладений в період шлюбу ОСОБА_2 із позивачем ОСОБА_1 .

Зазначене підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

За вимогами ст. 31 ЦК України договір не є дрібним побутовим.

Докази, що договір укладений за особисті кошти відповідача ОСОБА_2 та не в інтересах сім`ї відповідачем не надані.

21.08.2019 ОСОБА_2 укладений договір переуступки права вимоги до договору купівлі-продажу майнових права №2/60, за яким такі права набув відповідач ОСОБА_3 .

Докази фактичної оплати за таким договором сторонами суду не надані.

В подальшому ОСОБА_3 зареєстрував право власності на побудовану ТОВ «ПЛАТИНУМБУД» квартиру (квартира АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 207498951101).

04.11.2025 ОСОБА_3 відчужив спірну квартиру відповідачу ОСОБА_4 (договір купівлі-продажу, реєстровій нотаріальний номер 2351).

Так, на час вирішення спору майнові права, які б підлягали поділу між подружжям фактично відсутні, докази недобросовісності контрагенту при укладені ОСОБА_2 21.08.2019 договору переуступки права вимоги до договору купівлі-продажу майнових права №2/60 позивачем суду не надавались.

ОСОБА_4 є добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_2 , втручання в право якої при виниклих по справі обставинах суд вважає неприпустимий.

Альтеративний спосіб захисту права подружжя такий як стягнення компенсації половини отриманих чоловіком коштів за договором про переуступку права вимоги до договору купівлі-продажу майнових права №2/60 із ОСОБА_3 із доведенням позивачем фактично отриманих родиною за договором коштів та використанням їх ОСОБА_2 на шкоду сім`ї ОСОБА_1 не обраний.

Вищевикладене виключає задоволення позову, а обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає змісту відповідного права позивача, характеру його порушення, цілям судочинства, суперечить принципу верховенства права.

Керуючись Главою 9 Розділу ІІІ ЦПК України, -

ВИРІШИВ :

В позові відмовити.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені ст.ст.354, 355 ЦПК України: Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного суду Одеської області.

Суддя: Світлана МАРКАРОВА

Повний текст рішення виготовлений 22.05.2026