Постанова від 21 травня 2026 р. у справі №947/17176/26 — Київський районний суд м. Одеси

cправа №947/17176/26

провадження №3/947/1853/26

П О С Т А Н О В А

22 травня 2026 року м.Одеса

Суддя Київського районного суду міста Одеси Щербіна А.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності лейтенанта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

27 квітня 2026 року на адресу суду з ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності підполковника ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення від 22 квітня 2026 року вбачається, що старший офіцер мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 лейтенант ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , не забезпечив виконання визначеного законодавством України комплексу мобілізаційних заходів щодо направлення громадянина ОСОБА_2 на проходження військово-лікарської комісії для визначення ступеню придатності до військової служби, та у разі відмови громадянина ОСОБА_2 від проходження військово-лікарської комісії не забезпечив фіксацію правопорушення, з подальшим направленням повідомлення про вчинення кримінального правопорушення до правоохоронних органів, згідно чинного законодавства України, що призвело до того, що громадянину ОСОБА_2 не було оформлено відповідні військово-облікові документи, не здійснено направлення останнього для проходження військової служби за мобілізацією, а також не вжито заходів щодо усунення зазначених недоліків, в порушення вимог пунктів 8, 9, 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, пунктів 27, 35, 39, 81 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, нехтуючи вимогами керівних документів, що регламентували його діяльність, діючи в умовах особливого періоду, маючи реальну можливість для належного виконання службових обов`язків, недбало поставився до військової служби, у зв`язку з чим такі дії призвели до непризову на військову службу громадянина ОСОБА_2 , що в свою чергу, негативно вплинуло на комплектування Збройних Сил України та обороноздатність Держави у відсічі збройної агресії російської федерації проти України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно, про причини своєї неявки суд не повідомив.

З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 під особистий підпис зазначив, що зі змістом протоколу його ознайомлено та він із ним погоджується.

Проте 08.05.2026 року розгляд справи було відкладено за клопотанням захисника Прокоф`єва О.О., який повідомив, що 07.05.2026 року він уклав договір з ОСОБА_1 та просив надати час для ознайомлення із матеріалами справи.

Окрім цього, 15.05.2026 року розгляд справи знову було відкладено за клопотанням захисника Прокоф`єва О.О., оскільки захисник у призначений для розгляду справи час прибув на ознайомлення із матеріалами справи.

У подальшому, перед початком судового засідання, призначеного 22.05.2026 року, через канцелярію суду, надійшло клопотання захисника Прокоф`єва О.О. про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю у іншому процесі. Окрім цього, захисник Прокоф`єв О.О. просив суд витребувати з ІНФОРМАЦІЯ_3 посадові обов`язки ОСОБА_1 , які були чинними станом на 07.07.2026 року (дату зазначено відповідно до клопотання захисника). Також зауважив, що ОСОБА_1 зі змістом протоколу не згоден, підписав згоду під тиском і бажає особисто надати пояснення суду, але в даний час знаходиться на лікуванні.

Разом з тим, суддя звертає увагу, що з 22.04.2026 року ОСОБА_1 був обізнаним про складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та про розгляд справи Київським районним судом м.Одеси, однак жодного разу не скористався своїм правом надати суду письмові пояснення по справі, заперечення на протокол, заявити будь-які клопотання, взяти участь у судовому засіданні тощо.

Зі змісту п.25 рішення Європейського суду з справ людини від 11.04.2011 року у справі «Жук проти України» вбачається, що суди, розглядаючи справи без участі учасників процесу, повинні пересвідчитися, що їх вчасно повідомлено про дату і час розгляду справи, тобто, що їх право бути присутніми під час судового розгляду не було порушено.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 та його захисник Прокоф`єв О.О. були належним чином повідомленими про дату і час розгляду справи, а відповідно до ч.2 ст.268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч.2 ст.172-15 КУпАП, суддя приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 та його захисника Прокоф`єва О.О. з метою виключення можливості уникнення адміністративної відповідальності шляхом закриття провадження по справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.

Водночас, суддя приймає до уваги, положення ч.1 ст.268 КУпАП, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був своєчасно сповіщений про місце і час розгляду справи, але особисто ніяких клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.

Окрім цього, вирішуючи клопотання захисника Прокоф`єва О.О. про витребування з ІНФОРМАЦІЯ_3 посадових обов`язків ОСОБА_1 , які були чинними станом на 07.07.2026 року, суддя вважає, що заявлене клопотання задоволенню не підлягає, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідно до листа начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 31.03.2026 року №1316/2503 за здійснення призову військовозобов`язаних 07.03.2026 року відповідав саме старший офіцер мобілізаційного відділення лейтенант ОСОБА_1 .

Відповідно до абз.2 ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України (надалі Дисциплінарний статут ЗСУ), військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися, зокрема наказів командирів, а згідно з ч.1 ст.6 Дисциплінарного статуту ЗСУ, право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.

Крім того, абз.4 ст.11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статут ВС ЗСУ), покладає на військовослужбовця обов`язок беззастережно виконувати накази командирів (начальників). Згідно зі ст.30 Статуту ВС ЗСУ, начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою, а ст.35 Статуту ВС ЗСУ передбачає, що наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку.

На думку судді, вищевказаних положень нормативних актів достатньо для висновку, що лейтенант ОСОБА_1 повинен був виконувати не тільки функціональні обов`язки, які зазначені у інструкції, а й ті, які були безпосередньо визначені йому наказом його командира 07.03.2026 року для виконання, у тому числі й усним.

Не можна залишити й поза увагою той факт, що лейтенант ОСОБА_1 займав посаду старшого офіцера мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_5 , а отже повинен був знати норми Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022 року (надалі – Положення №154).

Частина 2 ст.172-15 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене в умовах особливого періоду.

Водночас, ч.1 ст.172-15 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби.

З матеріалів справи вбачається, що 05.03.2026 року, наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ОСОБА_1 було призначено старшим офіцером мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_7 , у подальшому, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 18.03.2026 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду та призначено до виконання службових обов`язків.

Однак, суддя звертає увагу, що відповідно на наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №281, ОСОБА_1 з 08.10.2025 року було призначено на посаду офіцера мобілізаційного відділу ІНФОРМАЦІЯ_7 , тобто станом на 07.03.2026 року, ОСОБА_1 вважався таким, що виконує службові обов`язки за посадою, яка пов`язана з виконанням ним мобілізаційних заходів.

За результатами проведеної посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_8 перевірки встановлено, що 07.03.2026 близько 15 год. 10 хв. спільною групою оповіщення військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 було доставлено громадянина ОСОБА_2 до чергової частини ІНФОРМАЦІЯ_3 та направлено для подальшого оформлення відповідних документів до мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме – до старшого офіцера мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 лейтенанта ОСОБА_1 .

Однак, в свою чергу лейтенант ОСОБА_1 , 07.03.2026 року, не забезпечив виконання визначеного законодавством України комплексу мобілізаційних заходів щодо направлення громадянина ОСОБА_2 на проходження військово-лікарської комісії для визначення ступеню придатності до військової служби, та за наявної відмови громадянина ОСОБА_2 від проходження військово-лікарської комісії не забезпечив фіксацію правопорушення, з подальшим направленням повідомлення про вчинення кримінального правопорушення до правоохоронних органів, згідно чинного законодавства України, що призвело до того, що громадянину ОСОБА_2 не було оформлено відповідні військово-облікові документи, не здійснено направлення останнього для проходження військової служби за мобілізацією, а також не вжито заходів щодо усунення зазначених недоліків.

Таке ставлення лейтенанта ОСОБА_1 до виконання покладених на нього обов`язків призвело до невиконання комплексу мобілізаційних заходів відповідно до законодавства України і виразилось у недбалому ставленні останнього до військової служби, зокрема до невиконання вимог законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, що негативно впливає на комплектування Збройних Сил України та обороноздатність Держави у відсічі збройної агресії російської федерації проти України.

Вичерпний перелік підстав для відстрочки або звільнення від призову на військову службу під час мобілізації, визначено статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", до категорії яких військовозобов`язаний громадянин ОСОБА_2 не належить.

З письмових пояснень ОСОБА_2 вбачається, що 07.03.2026 року, із застосуванням фізичної сили, його було затримано військовослужбовцями у балаклавах, які застосували до нього газ сльозогінної дії. У подальшому його було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_7 , де до нього застосовували психологічний тиск, із погрозами, що його буде направлено до бойової частини, яка здійснює оборону АДРЕСА_3 , потім йому стало погано, та було викликано швидку допомогу.

З письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що 07.03.2026 року було доставлено військовозобов`язаного ОСОБА_2 , даний громадянин був запропонований до військових частин, але дана вікова категорія не розглядається в жодній в/ч. Тому відносно даного громадянина було складено адміністративний протокол за ст.210 військового обліку та було прийнято рішення після доповіді начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про направлення ОСОБА_2 за місцем реєстрації для уточнення військово-облікових даних. Також, було запропоновано проходження військово-лікарської комісії у м.Одесі, але він відмовився, але виявив бажання за місцем реєстрації. В той же день, 07.03.2026 року, ОСОБА_2 покинув територію ІНФОРМАЦІЯ_7 .

З письмових пояснень ОСОБА_3 вбачається, що 07.03.2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_9 було доставлено ОСОБА_2 , який підлягає призову по Оберігу, черговий зареєстрував військовозобов`язаного, після чого відправив до відділу мобілізації та юр. відділу для складання порушення за ст.210. Того ж дня, за наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 , військовозобов`язаний ОСОБА_2 покинув територію ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Відповідно до службової характеристики, старший офіцер мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_1 військові Статути ЗСУ знає та їх вимоги виконує.

Абзац 5 ч.1 ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачає, що особливий період починається зокрема з моменту введення воєнного стану в Україні.

Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 року №64/2022«Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово було продовжено, зокрема й Законом України від 14.01.2026 №4757-IX «Про затвердження Указу «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким було продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 3 лютого 2026 року строком на 90 діб.

Відповідно до п.9 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань: здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку) /абз.12/; звертаються до Національної поліції або її територіальних підрозділів щодо надання відомостей стосовно призовників про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості /абз.38/, а згідно з абз.8 п.11 Положення №154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у п.9 цього Положення, організовують з визначеною періодичністю (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) проведення медичних оглядів та психологічних обстежень військово-лікарськими комісіями військовозобов`язаних і резервістів.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суддя робить висновок, що 07.03.2026 року, старший офіцер мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 лейтенант ОСОБА_1 , перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , не забезпечив виконання визначеного законодавством України комплексу мобілізаційних заходів щодо направлення громадянина ОСОБА_2 на проходження військово-лікарської комісії для визначення ступеню придатності до військової служби, та за наявної відмови громадянина ОСОБА_2 від проходження військово-лікарської комісії не забезпечив фіксацію правопорушення, з подальшим направленням повідомлення про вчинення кримінального правопорушення до правоохоронних органів, що призвело до того, що громадянину ОСОБА_2 не було оформлено відповідні військово-облікові документи, не здійснено направлення останнього для проходження військової служби за мобілізацією, а також не вжито заходів щодо усунення зазначених недоліків, в порушення вимог пунктів 9, 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, тобто нехтуючи вимогами керівних документів, що регламентували його діяльність, діючи в умовах особливого періоду, маючи реальну можливість для належного виконання службових обов`язків, ОСОБА_1 недбало поставився до військової служби, у зв`язку з чим такі дії призвели до непризову на військову службу громадянина ОСОБА_2 , що в свою чергу, негативно вплинуло на комплектування Збройних Сил України та обороноздатність Держави у відсічі збройної агресії російської федерації проти України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст.33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення, зокрема враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, відповідно до ст.35 КУпАП, суддею не встановлені.

Обставини, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, відповідно до ст.34 КУпАП, суддею не встановлені.

Таким чином, суддя вважає з метою виховання та запобігання вчинення ОСОБА_1 нових правопорушень, обґрунтованим та достатнім буде застосувати до нього стягнення у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.2 ст.172-15 КУпАП.

Згідно зі ст.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Водночас, відповідно до п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Згідно зі ч.4 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, яке пов`язано з виконанням його службових обов`язків як військовослужбовця, суд робить висновок про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33, 34, 35, 40-1, 172-15, 251, 252, 280, 283, 284, 288, 289, 291, 294 Кодексу України про адміністративне правопорушення, суддя

П О С Т А Н О В И В:

1. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

2. Звільнити військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від сплати судового збору на підставі п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

3. Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до ч.1 ст.307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять (15) днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять (15) днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу, витрати на облік зазначених правопорушень.

4. Ця постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

5. Ця постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд міста Одеси протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя А.В. Щербіна